Основні правила скорочення.

Технічні правила рукописних та машинописних текстів. Орфографічні й технічні правила переносу. Загальноприйняті та індивідуальні правила скорочування слів та словосполучень. Правила написання цифр та символів.

Правила переносу (орфографічні):

- частини слів з одного рядка в другий треба переносити за складами: гай-ка, зо-шит, паль-ці;

- не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Якщо дж, дз не становлять одного звука, то їх можна розривати;

- апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюють від попередньої літери;

- одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний;

- не можна відривати одну букву на позначення приголосного, що належить до префікса, і приєднувати її до корення і навпаки. Наприклад, роз-в’язаний, а не ро-зв’язаний;

- при переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вони не становлять складу: багато-ступінчатий, а не багатос-тупінчатий;

- не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень та цифр.

Правила переносу (технічні):

- не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться;

- не можна вдривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать.

- граматичні закінчення, з’єднанні з цифрами через дефіс, не можна відривати і переносити: 2-й, а не 2//-й і т.д.;

- не можна розривати умовні графічні скорочення, як-от: вид-во, та ін., і т.д. тощо;

- не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку, лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку відкриті лапки.

Основні правила скорочення.

1. Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форм одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу.

2. У скороченому слові слід залишати не менше ніж дві букви незалежно від прийому, який використовується. Під час відсікання крапка ставиться, а під час стягування ні.

3. Скорочення слова до однієї початкової літери припускається тільки для загально прийнятих скорочень: к. (карта), с.(сторінка).

4. Іменники та інші частини мови крім прикметників і дієприкметників, скорочуються лише за наявності їх у переліку особливих випадків скорочень слів. Підчас скорочення іменників враховуються відмінникові закінчення однини або множини: м-во (міністерство), м-ва(міністерства).

5. Прикметники й дієприкметники, що закінчуються на: -авський, -аний, -ажний,-енький,-енний,-ерський,-євий,-истий,-овський, -ічний, -кий, -ній, -уальний і т.д. скорочуються відсіканням цієї частини слів.

6. Прикметники, що закінчуються на: -графічний, -логічний, -номічний, -навчий скорочують відсіканням частини слова: -афічний, -огічний, -омічний, -авчий.

7. Прикметники, що утворені віл власних імен, скорочуються відсіканням частини –ський:

8. шевченківський-шевченк..

9. У прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, зберігають найповнішу для розуміння форму скорочення: грузинський-грузин.

10. Якщо відсіченій частині передує апостроф, то слід зберігати наступний за ним голосний і приголосний: торф’яний – торф’ян. і под.

11. Якщо відсіченій частині передує літера ь то скорочувати слід на приголосний, що стоїть перед ним: грецький – грец. і под.

12. Якщо відсіченій частині передує подвоєний приголосний, то скорочене слово зберігає один із приголосних: законний – закон.

13. У словосполученні скорочують кожне слово: видавничий відділ – вид. від.

Слова можна записувати скорочено з метою економії часу і текстової площі. Але скорочування повинно здійснюватись так, щоб не допустити двозначності чи непорозуміння: скорочуємо або за прийнятими традицією правилами, або усікаємо таку частину слова, без якої слово не перестане бути зрозумілим кожному, хто читатиме текст. Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Такі скорочення пишуться з крапками на місці скорочення, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх., півд.-зах. та ін.

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать: акад., проф., доц., зав., п. – пан, пані; пп. – панове; гр.. – громадянин; в.о. – вик. Обов’язки; інж., пом., вид., вид-во; ін., і т. ін., год., сек., р. – рік, річка; обл., р-н, м., с, смт., розд., див., напр., порівн., К – Київ (у бібліографії), М – Москва, Х – Харків.

Слова не скорочуються на літері, яка позначає голосний звук, і на м’якому знакові. При збігу двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного.