В дзеркалі вітчизняної та іноземної преси

(дані медіа-моніторингу

за період 02 – 09 листопада 2007 року)

 

Аналіз даних медіа-моніторингу реакції вітчизняної та закордонної преси (переважно російськомовної та англомовної) за підсумками політичного тижня проводився за п’ятьма тематичними сценаріями.

Проаналізовані інформаційні повідомлення провідних західних, російських та українських видань за період з 02.11.2007 року по 09.11.2007 року щодо найбільш резонансних політичних процесів в Україні та довкола неї.

Загалом проаналізовано 48 інформаційних джерел.

Попередній аналіз виявив наступні п’ять основних тематичних напрямів, акцентування на яких у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ окреслилося найвиразніше:

1. Питання щодо впливу нинішньої політичної невизначеності в Україні на її міжнародну економічну ситуацію.

2. Дискусія довкола ймовірності зриву роботи Верховної Ради України.

3. Дискусія довкола формату коаліції й того, якою вона буде: широкою, чи вузькою, якою мірою у ній будуть представлені різні “кольори” українського політичного спектру (у більш широкому соціально-політичному контексті йдеться про альтернативи консолідації - деконсолідації українського соціуму).

4. Тема посилення або послаблення політичних позицій Президента України.

5. Тема голодомору та його визнання або невизнання “геноцидом українського народу”.

З метою проведення дослідження зміст зазначених тем було “стиснуто” до п’яти основних конструктів (понятійних опозицій), які склали напрямки даного дослідження:

· негативний вплив політичної невизначеності на міжнародну економічну ситуацію України існує – такого негативного впливу не існує;

· ймовірність – неймовірність зриву роботи ВРУ;

· широкий або вузький формат коаліції (НУНС + ПР + Блок Литвина – НУНС + БЮТ, НУНС + БЮТ + Блок Литвина – НУНС + БЮТ, НУНС + БЮТ + ПР (частково) – НУНС + БЮТ);

· ситуація посилює або послаблює політичні позиції чинного Президента (сприяє або не сприяє його шансам бути переобраним на другий термін);

· голодомор може або не може бути визнаним світовою громадськістю “геноцидом українського народу”.

 

Досліджувані інформаційні повідомлення класифіковані за трьохбальною шкалою за тональністю – “позитивні”, “нейтральні”, “негативні” і позначені в нижченаведених графіках по горизонталі (по вертикалі позначене число повідомлень із відповідним тональним забарвленням):

· 1 бал – низький рівень тональності;

· 2 бали – середній рівень тональності;

· 3 бали – високий рівень тональності.

 

 

Контент-аналіз преси країн Заходу, Росії та України відобразив наступні оціночні тенденції:

 

 

1. Стосовно впливу нинішньої політичної невизначеності в Україні на її міжнародну економічну ситуацію, в українських виданнях (4 повідомлення) підтверджується наявність негативного впливу. Зокрема, в “ Экономических известиях» наводилась думка Костянтина Чуйченка ( виконавчий директор RosUkrEnergo) щодо залежності формування ціни на газ для України з 2008 р. від політичної стабільності у відносинах з Росією: «Якщо буде стабільність як у самій Україні, так і у відносинах Росії й України, ми уникнемо конкуренції при закупівлі середньоазійського газу». «Экономические известия» стверджували, що у випадку, якщо «Газпром» погодиться на ціну за газ в межах $160, то це засвідчить впевненість монополії у формуванні широкої коаліції в українському парламенті, що гарантуватиме сприятливий для Кремля розвиток українсько-російських відносин. Академік НАНУ Юрій Пахомов вважає результатом політичної нестабільності в Україні зростання цін на продовольчі товари: «У нас безсилий уряд, а утримання цін вимагає застосування тонкого інструментарію і стабільної соціально-психологічної обстановки” (“Хрещатик”, 05/11/2007).

В поодиноких публікаціях західної преси обговорювалася ситуація довкола Кременчуцького нафтопереробного заводу. Die Presse пов’язує захоплення заводу людьми І.Коломойського з перемогою на виборах «помаранчевих». Ця ж тема дебатується в російських мас-медіа. “ Время новостей” стверджувала, що спроба силового захоплення нафтопереробного підприємства концерну “Укртатнафта” пов'язана з формуванням нового Кабінету Міністрів України. Тижневик “ Время и деньги” (Казань)попереджав, що за такого “рейдерського” сценарію розвитку подій Україна “відштовхуватиме від себе міжнародних інвесторів”.

 

2. Увагу турецької Cumhuriyet привернув енергетичний самміт у Вільнюсі. Основну перевагу нафтопроводу нафтопроводу Одеса-Броди часопис вбачає «не в економічній площині, а в політичній». Розглядаючи результативність двох енергетичних конференцій (у Вільнюсі та Кракові), газета робить висновок, що фактично зацікавлені у цьому нафтопроводі країни залишились із своїми проблемами «сам на сам», оскільки не встигають реагувати на швидкі дії Кремля, що базуються на укладені двосторонніх договорів. Крім того, очевидним є небажання потужних геополітичних гравців суперечити Росії.

 

3. Стосовно формату парламентської коаліції, то у 5 з 7 російських повідомлень стверджувалась ймовірність «вузької» коаліції, “антагоністично налаштованої” щодо Москви. «Росбалт» наводить результати дослідження компанії GfK Ukraine, згідно з яким «у списку друзів Києва Москва виявилася лише на другому місці (після Варшави), але при цьому очолила список країн, які українці вважають ворожими. “ У випадку заміни Віктора Федоровича на Юлію Володимирівну російсько-українські відносини можуть знову загостритися… Новий уряд (навіть якщо до його складу ввійдуть регіонали) повернеться спиною до східного сусіда. Вперше українцям настійно радять дивитися на Росію, як на щось чуже і небезпечне».

 

4. Щодо ймовірності зриву роботи Верховної Ради України, то вона всерйоз розглядалась у 5 українських публікаціях. Представник затулінського Інституту СНД Володимир Корнілов вважає цеоднією з передумов, якою може скористатися президент, щоб розпустити новоспечений парламент і оголосити дострокові вибори. Якщо коаліція буде створена в строк, то наступною причиною для розпуску ВРУ може стати складання 150 депутатами своїх мандатів (це можуть зробити як БЮТ, так і ПР, у випадку, якщо коаліція буде сформована не на їх користь).

Деякі українські політологи зазначають, що однією з причин дострокових виборів може стати нова редакція Конституції, яку підтримує Віктор Ющенко. Окрему резонансну позицію висловив радник президента Степан Гавриш, який прогнозував імовірність одночасного проведення позачергових виборів Верховної Ради і Президента (за умов “твердої опозиційності лідера блоку Юліи Тимошенко”).

 

5. Переважна більшість українських видань (68%) схилялася до версії “вузької” коаліції, а третина (32%) – до “широкої”. При цьому число повідомлень з негативною тональністю про “помаранчеве” об’єднання (35%) перевищило число нейтральних (26%) й позитивних (6%) повідомлень. Негативне настановлення мас-медіа до формування демократичної коаліції передусім пояснювалося гальмуванням цього процесу через відмову трьох членів НУНС підписувати коаліційну угоду (з цього приводу цитувалася пропозиція Тараса Стецьківа “непідписантам” скласти мандат).

 

6. Вірогідність широкої коаліції активно дебатувалася регіональними ЗМІ Півдня й Сходу країни. «Донбасс», зокрема,пов’язав надії на нову антикризову коаліцію із заявою Миколи Катеринчука про намір голосувати проти введення імперативного мандату. За логікою видання, об’єднання Партії регіонів, КПУ і Блоку Литвина склало би 222 депутати, а за відсутності імперативного мандату до них могли би прилучитися ще чотири представники «Нашої України», що й дасть парламентську більшість. «Україна молода» наголошує із посиланням на керівника виборчого штабу Блоку Литвина Ігоря Шарова, що найоптимальнішим варіантом для даного блоку є коаліція, представлена “всією Україною” (тобто «широка»). Сам Володимир Литвин висловлював впевненість, що “цей парламент буде перехідним і проіснує максимум півтора року — до того часу, коли перед наступними президентськими виборами відбудеться нове перегрупування сил і, відповідно, ще один розпуск ВР”.

7. Широкого розголосу в українських Інтернет-ЗМІ набула провокаційного змісту інформація про Протокол закритого засідання БЮТ (сайти Главред і Реальна політика), у якому нібито йдетьсяпро те, що у разі нестворення помаранчевої коаліції БЮТ перекладе всю провину за зрив попередніх коаліційних угод на Президента і готуватиметься до дострокових президентських виборів. У БЮТ документ назвали “фальшивкою” і стверджували, що комусь із супротивників демкоаліції хочеться вбити “двох зайців відразу”: виправдати формування широкої коаліції й підставити Юлію Тимошенко. Олесь Доній розцінив “протокол” як іспит для БЮТ і НУНС, не виключивши, що поява “протоколу” спровокована супротивниками коаліції. За інформацією «Экономических известий», у БЮТ також є група Богдана Губського й Йосипа Вінського, яка бажає об'єднатися в коаліцію з ПР (вони отримали, мовляв, від Юлії Тимошенко право вести переговори з регіоналами щодо ситуативних голосувань).

 

8. Досить резонансними в українській пресі були результати соціологічного дослідження компанії “ФОМ-Україна”, які відображають політичні настрої населення після парламентських виборів 2007 року. “Хрещатик” з приводу цих результатів зробив висновок, що “від дострокової виборчої кампанії не виграли ані політики, ані прості українці, проте тепер помітно похитнулися і рейтинги всіх політичних сил”. за результатами дослідження, лідер БЮТ в “президентському рейтингу” (ймовірних переможців наступних президентських перегонів) знаходиться на третій позиції (19,1%), після Віктора Януковича (27,5%) і Віктора Ющенко (19,7%). Згідно з опитуванням, якби парламентські вибори відбулися б 28 жовтня, всі політичні сили втратили би приблизно по 8% голосів порівняно з тим, скільки здобули. Українці в питанні ставлення до формату коаліції розкололися майже порівно. "Помаранчеву" більшість у складі БЮТ і НУНС позитивно оцінюють близько 45% українців, негативно відноситься до цього майже стільки ж — 42,1% громадян. Прихильників "широкої” коаліції в Україні набагато менше — 25% респондентів. А ще 14% вважають, що коаліцію повинні створити Партія Регіонів і БЮТ. Причину розчарування виборців “ Хрещатику” пояснив соціолог Володимир Лупацій, який причину вбачає у “ післявиборчій змові еліт” і в затягуванніпроцесу формування коаліції. Олексій Голобуцкий дорікаєБлокові НУНС в “ідеологічній нестійкості”, що може стати причиною його розколу.

 

9. Українські інформаційні джерела активно аналізували вплив політичної ситуації на позиції Президента. 4 виданнястверджували, що політичні позиції Президента послабились. В ряді українських видань проводились невигідні для Президента паралелі між політичними іміджами В. Ющенка та Ю.Тимошенко, а Леонід Кравчук “лякав” Президента тим, що “Тимошенко, ставши Прем'єром, буде набирати додаткові очки” (“якими б не були дії і кроки Ющенка, йому буде важко перемогти Юлію Тимошенко”).

«Столичные новости» із посиланням на М. Катеринчука розцінили політичну позицію Президента як таку, що зміцнилась («Ющенко змінився за цей рік, змінилася його політика — вона стала все більш вимогливою, прогнозованою, принциповою. У цілому він досить продуктивний політик на сьогоднішній день»).

 

10. Російські мас-медіа звертають увагу на “агресивний” стиль зовнішньополітичної та внутрішньополітичної поведінки Віктора Ющенка, який у цьому нібито перевершив Володимира Путіна. “ Европа в шоке: Ющенко переплюнул Путина по агрессивности”, - стверджує Інтернет-видання Vlasti.Net (03.11.2007).

Для румунської преси[1] підставою для подібного “компліменту” щодо “агресивності” ставостанній візит Віктора Ющенка до Румунії, під час якого він продемонстрував непоступливість у конфліктних питаннях щодо каналу Дунай – Чорне море та статусу острова Зміїний («в тому, що стосується інтересів Румунії, Ющенко був агресивніший за Путіна»)1.

 

11. 88% вітчизняних мас-медіа стверджували, що невизнання ЮНЕСКО Голодомору актом геноциду проти українського народу є наслідком того, що “ зарубіжні політикани бояться реакції Росії і політичних наслідків такого визнання” (Тарас Возняк). Ігор Юхновський підкреслював, що “Україна через своїх дипломатів повинна не просити визнання Голодомору, а вимагати цього за допомогою обґрунтованих юридичних аргументів”.

У російських мас-медіа той факт, що ЮНЕСКО не кваліфікувала голодомор в Україні як акт “геноциду проти народу”, пояснювався тим, що «визнання голодомору на Україні геноцидом - питання політичне і його рішення на міжнародному рівні залежить від позиції США. ЮНЕСКО свідомо не пішла на поводу у Віктора Ющенко і зробила обов'язкове застереження, що голод був не тільки на території України, але й в Російській Федерації» (експерт Центру політичного маркетингу Василя Стоякін). На думку Сергія Телешуна, «це в першу чергу геополітичні проблеми; питання газової залежності Європи від постачань з Росії; елемент гри на антиамериканських настроях».

12. Щодо проблеми голодомору, то серед західних мас-медіа тільки аналітичне видання “ Action Ukraine Report” надало уваги даній проблемі, зосередившись однак на висвітленні подій, що мають відбутись на знак пошанування загиблих в 1932-1933 роках в Україні. Девіз А.Мітел у Providence Journal зауважує: «Давайте не будемо сперечатись з приводу семантики. Визнаймо, що і українці, і вірмени … і євреї були жертвами геноциду», однак водночас робить уточнення, що «ці геноциди відрізнялись один від одного і про класичний геноцид можемо говорити лише стосовно євреїв».

 

13. Впродовж всього аналізованого періоду президент Віктор Ющенко в російськомовній пресі був одним із найбільш згадуваних (після Володимира Путіна й Михайла Саакашвілі). Зокрема, станом на 07.11.07 персоналія Президента України була присутньою у 158 публікаціях.

Із врахуванням того, що минулому тижні (7.11.07) виповнилося 90 років Жовтневому більшовицькому перевороту в російських медіа популярним було порівняння революції організованої В.І.Леніним із “кольоровими революціями” включно із української “помаранчевою”. В підсумковій передачі тижня “Постскріптум (ТВЦ, 03.11.07, ведучий - Олексій Пушков) підкреслювалось нібито неукраїнське походження “помаранчевої революції” (“Германские спецслужбы точно так же подбирали Ленина, как в Украине, США подбирали на роль оранжевого лидера Виктора Ющенко. И все же октябрьская революция не была оранжевой”). Всі учасники сходились на тому, що революції, подібні до української або грузинської, в Росії неможливі, а можливі лише ті, що є революціями “ленінського типу”.

 

14. Останні події в Грузії, пов'язані з масовими виступами опозиції до президента Михайла Саакашвілі спонукали частину пресибудувати сценарії подібногорозвитку подій в Україні (мова йде переважно про Інтернет-видання). Зокрема, видання “Вовремя.нет”[2] намагалося, знайти “спільне між обома країнами та обома політичними режимами” і знайшло його в ”електоральному розриві” та “конституційній грі на грані фола”. При цьому автори проводили прямі паралелі між Окруашвілі й Тимошенко, розглядаючи сценарій, коли президент Ющенко нібито не захоче бачити прем’єром ані Тимошенко ані Януковича й впровадить пряме президентське правління. Тоді, мовляв, Тимошенко і Янукович “укладуть вимушений тимчасовий союз” і за наявності спільної мети і “правильному технологічному «підігріві» організують “нову хвилю революційної активності”.

“Московская правда”[3] прогнозувала падіння “режиму Ющенка” із посиланням на “закони” астрології. Віктор Ющенко мовляв народився під знаком “Коня”, а наступний 2008 рік буде роком “Пацюка”, який несприятливий для “Коней”-політиків.

 

 

Графік 1