Опитування, як метод збору первинної соціологічної інформації.

Широке використання методів опитування пояснюється тим, що одержана від респондентів інформація, зазвичай, багатша і детальніша від тієї, яку можна одержати іншими методами. Окрім цього, вона легко піддається математично-статистичному опрацюванню, а одержати її можна оперативно і дешево.

Водночас методи опитування не позбавлені недоліків, серед яких можна відзначити такі:

· суб’єктивність одержаної інформації, оскільки респонденти схильні переоцінювати значення певних фактів і явищ та своєї ролі і них, або недооцінювати їх;

· викривлення інформації, причиною якого можуть бути помилки, допущені в процесі підготовки інструментарію дослідження, визначення вибіркової сукупності (вибірки) або інтерпретації одержаних даних;

· недостатня поінформованість опитуваних.

Методи опитування в педагогічних дослідженнях застосовуються в таких формах:

Ø у вигляді інтерв’ю (усне опитування);

Ø анкетування (письмове опитування);

Ø бесіди (багатостороннє обговорення піднятої проблеми);

Ø експертного опитування і тестування зі стандартними формами оцінки результатів опитування,

Ø з використанням соціометрії, яка дозволяє виявити міжособистісні відношення в групі людей.

Бесіда – це метод отримання інформації шляхом двохстороннього або багатостороннього обговорення піднятої дослідником проблеми, або окремих її аспектів. Вона передбачає одержання інформації про явище, яке вивчається, в логічній формі від обстежуваної особи, членів групи, яка досліджується, та від оточуючих людей (батьків, педагогів, глядачів тощо).

Бесіди можуть бути формалізованими і неформалізованими.

Формалізована бесіда – передбачає стандартизовану постановку питань і реєстрацію відповідей на них, що дозволяє досліднику швидко групувати й аналізувати отриману інформацію.

Неформалізована бесіда проводиться за не жорстко стандартизованими питаннями, що дозволяє послідовно задавати додаткові питання, зважаючи на ситуацію, яка складається під час бесіди. В ході бесіди, зазвичай, досягається тісніший контакт між дослідником і респондентами, що сприяє одержанню повнішої і глибшої інформації.

Зазвичай, процес бесіди не протоколюють, але при необхідності роблять для себе помітки, які дозволяють після спілкування повно відтворити хід бесіди і запротоколювати її. В окремих випадках, зі згоди респондента, використовують магнітофон або диктофон.

Інтерв’ю – це метод отримання інформації шляхом усних відповідей респондентів на систему питань, які усно задаються дослідником.

В основі інтерв’ю лежить звичайна бесіда, яка відрізняється тим, що ролі співрозмовників закріплені і нормовані, а мета визначається задумом і завданнями дослідження.

За метою, яку прагне реалізувати дослідник, розрізняють інтерв’ю думок (оцінка явищ і подій) та документальне інтерв’ю, зв’язане з виявленням фактів.

Специфіка інтерв’ю полягає в тому, що дослідник завчасно визначає лише тему майбутньої бесіди й основні питання, на які хоче одержати відповіді. Всі необхідні дані, зазвичай, беруть з інформації, одержаної в процесі спілкування особи, що бере інтерв’ю з особою, що дає його. Успіх інтерв’ю, повнота і якість отриманої інформації залежить від характеру спілкування і взаєморозуміння сторін.

Метод експертного опитування є одним з найефективніших в системі педагогічних досліджень, оскільки передбачає одержання даних за допомогою знань компетентних осіб, висококваліфікованих, досвідчених фахівців, які дають свої заключення при розгляді певних питань.

Результати опитувань, що ґрунтуються на судженнях фахівців, називають експертними оцінками.

За допомогою цього методу можна:

- уточнювати основні положення методики дослідження, вибирати методи і прийоми збору інформації і її обробки;

- оцінювати достовірність й уточнювати дані масових опитувань, особливо у випадках, коли існує небезпека їх перекручення;

- глибше аналізувати результати дослідження і прогнозувати характер змін педагогічного явища, що вивчається;

- підтверджувати й уточнювати відомості, одержані іншими методами;

- аналізувати результати дослідження, особливо, якщо вони можуть по-різному тлумачитися.

Соціометричний метод (метод соціометрії) дозволяє виявити міжособистісні стосунки в групі людей за допомогою їх попереднього опитування.

Для дослідження структури стосунків в групі застосовують два варіанти соціометрії: параметрична і непараметрична.

Параметрична соціометрія передбачає строго визначену кількість виборів за заданим критерієм. Наприклад, респонденту пропонують назвати трьох товаришів, з якими він хотів би (або не хотів би) грати в одній команді.

Непараметрична соціометрія передбачає вибір, не обмежений числом осіб. Цей варіант можливий лише за умови позитивного ставлення респондентів до дослідження. Якщо опитувані ставляться до дослідження байдуже, безвідповідально, то можливі відповіді: „Вибираю всіх”.

Анкетування – це метод отримання інформації шляхом письмових відповідей респондентів на систему стандартизованих питань анкети.

Воно є найпоширенішим способом опитування, оскільки:

® доступне основній масі дослідників, які не мають великого педагогічного життєвого і наукового досвіду, не здатні швидко і легко вступати в контакт з людьми;

® дозволяє охопити велику кількість людей;

® дозволяє методами математичної статистики опрацьовувати отримані результати.

Для контролю опитуваних за рівнем поінформованості в темі опитування використовують прямі фільтри і „пастки”. Наприклад, при опитуванні батьків можна ввести „фільтр” за критерієм наявності дітей (на наступні питання відповідають тільки ті, у кого є діти дошкільного і молодшого шкільного віку).

Питання „пастки” допомагають визначити сумлінність респондентів. Наприклад, для оцінки різних іноваційних систем фізичного виховання, або видів аеробіки (які, зазвичай, називають іменами їх авторів) при опитуванні фахівців включають одну-дві неіснуючі назви. Якщо вони будуть оцінені окремими респондентами, то ці особи підозрюються у неуважності або несумлінності.

Зондажні анкетування застосовуються для вивчення громадської думки. Вони містять 3-4 питання, на які відповіді великої кількості осіб дозволяють отримати інформацію, що сприяє якісній підготовці повного змісту анкети.

Основне анкетування дає можливість зібрати матеріал у будь-якому дослідженні про внутрішні спонукання людей; події минулого і сьогодення, про продукти діяльності, іншими словами - про що завгодно. Основне анкетне опитування складає основу констатуючого експерименту практично у всіх педагогічних дослідженнях з фізичного виховання і спорту.

Експрес-анкетування може використовуватись у процесі формуючого експерименту, або і після його проведення, коли необхідно отримати інформацію, за допомогою якої можна пояснити ті чи інші факти, поведінку учасників експерименту, причини їх успіхів і невдач. До цього виду анкетування залучається невелика кількість кваліфікованих осіб, які добре володіють досліджуваною проблемою.

Суцільне анкетування передбачає опитування всієї генеральної сукупності осіб, причетних до піднятої дослідником проблеми.

Вибіркове анкетування передбачає опитування лише частини генеральної сукупності - вибіркової сукупності. Саме це анкетування є найпоширенішим.

Особисте анкетування передбачає безпосередній контакт дослідника з респондентом, який заповнює анкету у його присутності. Це забезпечує: 1) повернення всіх анкет; 2) контроль правильності заповнення анкет; 3) допомогу респондентам у процесі відповіді на питання.

Особисте опитування може бути груповим і індивідуальним.

Групове анкетування передбачає одночасне опитування великої кількості осіб, що дозволяє одержати значний матеріал при мінімальній затраті часу. Проводячи групове анкетування, треба забезпечити такі умови, які б гарантували самостійність відповідей кожного учасника опитування. У приміщенні, де проводиться опитування, має витати ділова, творча атмосфера.

Індивідуальне анкетування передбачає опитування однієї особи, що створює умови для якісних відповідей, оскільки дослідник може уточнити питання і допомогти респонденту у випадку виникнення труднощів, сумнівів тощо.

За способом спілкування з респондентами анкетування може бути не лише особистим, але й заочним.

Заочне анкетування передбачає відповіді на питання у відсутності дослідника, що дозволяє сумлінному респондентові неквапливо, ґрунтовно вивчити питання, зрозуміти, що від нього хочуть, і дати кваліфіковані, глибокі й вичерпні відповіді.

За способом вручення анкет заочне анкетування може бути поштовим і роздатковим.

Поштове анкетування полягає в тому, що анкети розсилаються дослідником і повертаються до нього поштою. Його перевага в тому, що серед опитаних можуть бути особи, які територіально знаходяться на великій відстані. Недоліком є: низький відсоток повернення анкет; невпевненість у самостійному заповненні анкет респондентами; трудність визначення відповідності респондентів передбачуваному контингентові.

Роздаткове анкетування передбачає особисте вручення анкети респондентові, самостійні відповіді на питання, повернення анкети різними способами.

Роздаткове анкетування можна здійснити й опосередковано через своїх колег чи товаришів. Переваги цього виду очевидні. Вони полягають у можливості проконсультувати респондента чи довірену особу та оцінити відповідність респондентів передбачуваній вибірці.

Анкета складається з трьох частин:

v вступна частина – містить мотивацію і мету анкетування, підкреслює значення участі в ньому респондента, гарантує таємницю відповідей і чітко викладає правила заповнення. У цій частині вказується наукова установа, від імені якої виступає дослідник;

v основна частина – містить перелік питань, на які треба дати відповіді, що дозволяють вирішити окремі завдання дослідження.

v Демографічна частина – складається з питань, які визначають паспортну характеристику респондентів.