Картографічне забезпечення реєстраціїземлі та нерухомості

Просторове розміщення земельних ділянок та об'єктів нерухомості ідентифікується за допомогою індексних кадастрових карт (планів) — картографічних документів, що відображають місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і кварталів та використовуються для присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам і ведення кадастрової карта (плану).

Індексними кадастровими картами (планами), що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, с::

1) індексна кадастрова карта України;

2) індексна кадастрова карта Автономної Республіки Крим,
області;

3)індексна кадастрова карта району;

4)індексний кадастровий план міста, селища, села;

5) індексний кадастровий план кадастрової.іони в межах
адміністративно-територіальних одиниць;

6) індексний кадастровий план кадастрового кварталу в межах
адміністративно-територіальних одиниць;

7) індексна кадастрова карта кадастрової зони за межами
адміністративно-територіальних одиниць;

8) індексна кадастрова карта кадастрового кварталу за межами
адміністративно-територіальних одиниць.

Індексні кадастрові карти кадастрової лони - картогра­фічний документ сукупності кадастрових кварталі» у межах окремого населеного пункту або у межах території району за межами населених пунктів.

Індексні кадастрові карти кадастрового кварталу - карто­графічний документ об'єднання земельних ділянок, обмежене природними або штучними рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, шляховими і інженерними спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Індексна кадастрова карга (план) кадастрового кварталу- є невід'ємною складовою частиною індексної кадастрової карти (плану) відповідної кадастрової зони і створюється у її складі, індексний кадастровий план кадастрової зони в межах адміністративно-територіальних одиниць є невід'ємною складовою частиною індексної кадастрової карти (плану) відповідної адміністративно-територіальної одиниці і створюється у її складі.

Вони формуються в процесі кадастрового зонування з урахуванням таких принципів:

■ суцільності покриття території України;

■ єдності методологічних підходів до кадастрового зонування в межах території України;

■ унікальності номерів кадастрових зон і кварталів;

■ незалежності кадастрового зонування від адміністративно-територіального поділу України.

Зміна меж адміністративно-територіальних одиниць після внесення до Державного земельного кадастру індексних када­стрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування не тягне за собою зміну кадастровому зонуванні відповідної території.

Індексні кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл створюються в межах державного кордону та адміністративно-територіальних одиниць (з точністю, яка визначається Держземагептством) відповідно територіальними органами Держзем агентства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі за допомогою

програмного забезпечення Державного земельного кадастру шляхом:

1) визначення на картографічнії! основі Державного земель­
ного кадастру меж кадастрових зон і кварталів з урахуванням меж
державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць,
географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць,
шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних
споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного
земельного кадастру;

2) присвоєння унікальних номерів кадастровим іонам і
кварталам.

Створені індексні кадастрові карги (плани) в електронній та паперовій формі затверджуються наказом відповідного тери­торіального органу Держземагентства, підписуються його керівником, засвідчуються печаткою такого органу га надсилаються на розгляд Держземагентства, яке протягом місяця з дня їх отримання:

1) перевіряє: відповідність:

■ меж кадастрових зон і кварталів межам державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць, географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру, а також межам суміжних кадастрових зон і кварталів;

■ номерів кадастрових зон і кварталів вимогам до їх унікальності та структури;

 

2) видає наказ про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування або повертає подані на розгляд індексні кадастрові карти (плани) для їх доопрацювання із зазначенням виявлених невідповідностей, строку їх усунення та повторного подання па розгляд Держземагентства;

3) у разі видання наказу про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастрове зонування:

 

■ забезпечує внесення до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування;

■ зберігає оригінали індексних кадастрових карт (планів) в електронній та паперовій формі.

Індексна кадастрова карі а кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць створює Держзем-агептство на підставі наказу.

Індексна кадастрова карта України складається з внесених до Державного земельного кадастру індексних кадастрових карт

(планів) адміністративно-територіальних одиниць га індексної кадастрової карги кадастрової зони па їх межами.

У разі виявлення п ході проведення робіт із землеустрою, ведення Державного земельного кадастру, оновлення його геодезичної та/або картографічної основи невідповідності внесених до Державного земельного кадастру меж кадастрових зон і кварталів межами державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць географічних об'єктів (річок, струмків, каналів, лісосмуг, вулиць, шляхів, інженерних споруд, огорож, фасадів будівель, лінійних споруд тощо), земельних ділянок, інших об'єктів Державного земельного кадастру межі відповідних кадастрових зон і кварталів можуть уточнюватися.

Зміна меж адміністративно-територіальних одиниць після внесення до Державного земельного кадастру індексних када­стрових карт (планів) та відомостей про кадастрове зонування не тягне за собою змін у кадастровому зонуванні відповідної території.

Кадастровий план земельної ділянки - аналітичне графічне '.ображення зовнішніх меж земельної ділянки, меж земельних угідь та земель, обмежених у використанні та обмежених правами інших осіб.

Порядок складання та затвердження вимог до оформлення кадастрових планів земельних ділянок встановлює Кабінет Міні­стрів України.

Па кадастровому плані земельної ділянки відображають:

^ш плоиду земельної діляї іки;

■ зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності);

■ координати поворотних точок земельної ділянки;

 

• лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки;

• кадастровий помер земельної ділянки;

" кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наяв­ності);

■ межі земельних угідь;

■ межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту;

» контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на

М М Є/1ЬН І Й Д ІД Я И ЦІ.

Таблиці із зазначенням координат усіх поворотних точок меж земельної ділянки, переліку земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове призначення земельної ділянки та розробника

документації із землеустрою на земельну ділянку є невід'ємною частиною кадастрового плану земельної ділянки.

Кадастровий план земельної ділянки складається під час формування земельної ділянки V паперовій та електронній (цифровій) формі.

/ У разі зміни відомостей, передбачених часгиною першою цієї • статті, власнику (користувачу) земельної ділянки за його заявою Держаними кадастровий реєстратор видає Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складовою частиною якого є кадастровий план, що містить внесені відомості.

Індексні кадастрові карти (плани) і кадастрові карти (плани) складаються у масштабі:

* 1:10 000 - індексні кадастрові карти, кадастрові карні Автономної Республіки Крим, областей, районів;

■ від 1:5 000 до 1:500 - Індексні кадастрові плани, кадастрові плани міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів.

Кадастрові карти (плани) в електронному (цифровому) вигляді складаються шляхом зазначення па індексній кадастровій карті (плані) в електронному (цифровому) вигляді відомостей про межі га нумерацію адміністративно-територіальних одиниць, земельних ділянок, межі зон з особливими умовами використання земель, контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках.

Індексні кадастрові карти (платім) в електронному (цифро­вому) вигляді складають за результатами векторизації контурів кадастрових кварталів, зон, відображених на паперових картах або безпосереднього встановлення меж та нумерації зон і кварталів на електронних (цифрових) каргах шляхом створення замкнутих кон­турів (полігональних об'єктів) окремих кадастрових кварталів і зон.

Індексні кадастрові карги (плани) на паперових носіях складають шляхом нанесення на паперові відбитки зведених, транс­формованих та приведених до єдиної системи координат планово-картографічних матеріалів (плани меж територій сільських, селищних, міських рад; плани меж населених пунктів та інше) меж кадастрових зон та кварталів згідно з нормами та правилами, які застосовуються підчас виконання картографічних робіт.

Індексні кадастрові карти (плани), кадастрові карти (плани) оновлюють за результатами проведення топографо-геодезичних робіт га робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельних

1.1 І Я І ІОІч.

Індексні кадастрові карти (плани) оновлюють та актуалізують у разі коригування меж кадастрових зон та/або кадастрових кварталів.

Основою отримання інформації про земельні ділянки є спеці­альне проведення робіт із їх знімання і опрацювання таким чином, щоб забезпечити реєстраційну систему повною і достовірною інформацією. Повинні бути вирішені питання швидкості отримання картографічного матеріалу, його точності і сумісності л реєстраі н йнок) сисгемою.

Методика перевірки індексних кадастрових карт у векторному вигляді (далі - Методика), яка затверджена наказом Держкомзему лід 28.08.2008 №333, розроблена для забезпечення належного функціонування державного земельного кадастру на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, забезпечення достовірності земельно-кадастрової інформації в автоматизованій системі державного земельного кадастру (АС ДЗК), а також належної реалізації державної політики в сфері земельних відносин, зосередження в єдиній державній структурі, відповідно до наданих їй законодавством України повноважень, документації та інформації.

Мета перевірки індексних кадастрових карт (далі -- ІКК) у векторному вигляді полягає в виявленні та виправлення помилок, які не порушують цілісності даних, у наданих територіальними органами земельних ресурсів ІКК.

До ІКК в електронному вигляді визначають наступні вимоги:

■ ТКК подають на адміністративно-територіальні одиниці (область, район, місто обласного підпорядкування, сільська/ селищна рада) на рівні кадастрових кварталів включно;

■ інформацію про координати точок повороту меж кадастрового кварталу оформлюють у вигляді обмінного файлу згідно:і Вимогами до структури, змісту та формату файлу обміну даними результатів землевпорядних робіт в електронному вигляді на магнітних носіях, затверджених наказом Держкомзему України від 23.05.03 Х° 136;

■ інформація про координати точок повороту меж кадастрового кварталу;

«кожний обмінний файл повинен мати ім'я, яке відповідає номеру кадастрового кварталу;

■ обмінні файли повинні надаватися па оптичному носії.
До ІКК н паперовому вигляді визначають такі вимоги:

«ІКК мають бути кольорові, па картографічній підоснові та формуватися у вигляді Атласу окремо на область, місто обласного підпорядкування, район та сільську (селищну, міську) раду;

■ атласи ІКК подаються у двох примірниках, на аркушах
формату АЗ;

■ па титульному аркуші атласу має бути назва відповідної
області та кадастровий номер.

Об'єктами ІКК є:

• адміністративно-територіальні одиниці;

■ кадастрові округи;

• кадастрові зони;

» кадастрові квартали.

Для ідентифікації об'єктів, визначення їх переліку та можливих змін, які відбулися у адміністративно-територіальній структурі доцільно використати базу даних КОЛТУУ зафіксовану на визначену дату і коди КОАТУУ, які с першою складовою частину номера кадастрового кварталу.

Необхідні матеріали для проведення перевірки ІКК переда­ють до Центру ДЗК Управлінням державного земельного кадастру та державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Держкомзему України (далі - Управління) окремо по кожній області, містам Київ та Севастополь за актом приймання-пєредаваипя.

Перевіряють ІКК в електронному вигляді за такими критеріями:

■ наявність обмінних файлів;

■ ім'я файлу;

■ відповідність наданих обмінних файлів прийнятим вимогами до структури, змісту та формату;

■ відповідність наведених у обмінних файлах даних чинній нормативній базі класифікаторів та кодифікаторів;

■ повнота покриття території адміністративно-територі­альних одиниць кадастровими зонами та кварталами;

■ узгодженість меж кадастрових зон, кварталів та адміністративно-тери горіальних одиниць;

■ відповідність метричних даних до СК-63;

■ узгодженість меж кадастрових зон, кварталів та адміні­стративно-територіальних одиниць, які належать до різних зон в СК-63.

Під час перевірки 1КК у векторному вигляді аналізують:

■ наявність та комплектність матеріалів;

■ відповідність наданих обмінних файлів прийнятим вимо­гам до структури, змісту та формату;

■ ім'я обмінного файлу;

* відповідність наведених у обмінних файлах даних чинній нормативній базі класифікаторів та кодифікаторів;

■ повноту покриття території адміністративно-територі­альних одиниць кадастровими кварталами (зонами);

■ узгодженість меж кадастрових зон, кварталів та адміні­стративно-територіальних одиниць;

У разі якщо встановлено невідповідність наведених даних в обмінному файлі вище зазначеним вимогам, Центром ДЗК про це робиться відмітка в протоколі перевірки обмінного файлу із визначенням іюмилки.

Результатами перевірки ІКК є:

■ приведені до єдиних вимог та виправленні обмінні файли кадастрових зон та кварталів;

■ протоколи перевірки обмінних файлів;

■ робоча відомість перевірки обмінних файлів по району;

■ схема (-и) розташування територій непокритих кадастро­вими зонами або кварталами;

■ схема (-и) розташування неузгоджеиих сегментів меж када­стрових зон, кварталів та адміністративно-територіальних одиниці,.

3.4. Класифікатори земель та їх застосування

Дані державного земельного кадастру взаємозв'язані із даними, які використовують різні державні організації для регу­лювання земельних відносин.

У земельно-кадастрових базах даних земельні ділянки описують за допомогою різного роду класифікаторів.

Класифікатори запроваджують для забезпечення повноти бази даних, її коректності, широти охоплення можливості генерації иа основі відповідних вибірок із бази даних аналітично-інформаційних матеріалів, встаї іовлеї іня закономірностей, тенденцій змін тих чи інших параметрів або груп параметрів тощо.

Система класифікаторів мас відповідати основній меті ведення державного земельного кадастру, яка полягає в обліку земельних ділянок, реєстрації та гарантуванні з боку держави прав на земельні ділянки і об'єкти нерухомості, наданні об'єктивної інформації для цілей оподаткування, обслуговування користувачів та ін. При цьому система класифікаторів має задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів.

Одна з найважливіших вимог до системи класифікаторів полягає в їхній стандартизації та уніфікації й забезпеченні мож­ливості застосування єдиної системи класифікаторів для різних цілей у галузі земельних відносин та суміжних галузях.

Згідно з ГОСТ 17369-85 класифікатор неофіційний

документ, що являє собою систематизований перелік найменувань і кодів класифікаційних угруповань та (або) об'єктів класифікації.

Класифікатори мають бути єдиними для:

■ ведення кадастру та функціонування БД ДЗКУ;

■ землеустрою (зокрема для заповнення державних актів та інших правових і проектних документів); грошової оцінки та оподаткування;

■ формування матеріалів статистичної звітності і, нарешті, для канонізації термінології в законодавчих і нормативно-методичних актах.

Тому у разі ведення геоінформаційної системи державного земельного кадастру застосовують й інші національні класифі­катори, які характеризують об'єкт реєстрації і застосовуються в інших галузях.

Такими є національні (державні) статистичні класифікації (класифікатори), призначені для групування та систематизації інформації про поняття, об'єкти, явища, тощо в стандартний формат, що допомагає визначити їх подібність.

Відповідно до положень чинного законодавства, національні класифікатори прирівнюють до національних стандартів України, які, в свою чергу, ототожнюють з державними стандартами України, що прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та мають бути доступними для широкого кола користувачів. Таким чином, державні класифікатори одночасно є національними класифікаторами.

Термін «класифікація» теж застосовують неоднозначно. Наприклад, в міжнародній статистичній практиці класифікацією прийнято називати вичерпний і структурований набір описаних категорій, які найчастіше представлені у вигляді ієрархії за допомогою цифрових та літерних кодін (Стандартні статистичні класифікації: основні принципи. - Статистична комісія ООН (30-та сесія), 1999).

У національному законодавстві розрізняють поняття «класифікація» та «класифікатор».

щ Класифікатор - це документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об'єкти класифікації розподілені на угруповання і цим угрупо­ванням та об'єктам класифікації надано коди (ДСТУ 1.0:2003 Національна стандартизація. Основні поло­ження).

[Ш Класифікація - це розподілення множини об'єктів на підмно-жнни на підставі їх схожості чи несхожості (/|СТУ 1.10:2005 Національна стандартизація. Правила розроб­лення, побудови, викладання, оформлення, ведення національних класифікаторів).

Водночас у вітчизняній статистичній науці класифікатори та класифікації (або номенклатури) розрізняють залежно від того, що класифікується: об'єкт чи явище.

Класифікатором є систематизований перелік об'єктів {продукції, адміністративно-територіальних одиниць тощо), кож­ному з яких надано певний код. Відповідно, класифікацією є систематизований перелік явищ, (наприклад, видів економічної діяльності), кожному з яких надано певний код. Отже, в національній статистичній практиці документ, який викорис­товується для групування та кодування інформації про об'єкти та явища, може бути як класифікатором, так і класифікацією.

Типологія статистичних класифікацій залежить від:

■ сфери їх застосування;

■ предметної області;

■ ступеня гармонізації;

■ рівня розповсюдження тощо.

Так, у державній статистичній діяльності застосовують класифікації в системі ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та

організаційно-пра нових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осій України, що знаходяться за її межами.

С.ДРІ ІОУ є важливим компонентом інфраструктури держав­ної статистики України. Реєстр ведуть органи державної статистики:і 1993 року відповідно до Закону України «Про державну статистику». З набуттям чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб - підприємців» ведення ЄДРПОУ здійснюють відповідно до Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 р. № 499.

ЄДРПОУ ведуть для забезпечення:

■ єдиного державного обліку та ідентифікації суб'єктів;

■ класифікації суб'єктів для отримання статистичної інформації у формалізованому вигляді;

■ проведення спостережень за структурними змінами в економіці щодо нидів діяльності, створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідації суб'єктів;

■ удосконалення статистичного обліку суб'єктів та створення й ведення реєстрів респондентів статистичних спостережень (статисти чин х реєстрі в);

■ взаємодії з інформаційними системами інших органів державної влади.

На державному рінні ЄДРПОУ містить інформацію щодо суб'єктів загалом по країні, на територіальному - щодо суб'єктів на відповідній території. Підставою для внесення до ЄДРПОУ або виключення з нього даних щодо суб'єктів, а також внесення змін до ЄДРПОУ с- надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до організаційних та методологічних принципів ведення ЄДРПОУ у разі включення до нього суб'єкти класи»)) і кують відповідно до державних класифікаторів:

■ Класифікація організаційпо-правоних форм господарю­вання (КОПФГ);

■ Класифікація видів економічної діяльності (КВКД);

■ Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ);

■ Класифікація валют (КВ);

■ Класифікація держак світу (КДС);

■ Класифікація інештуційних секторів економіки (КІСЕ).

■ Щодо предметної області класифікації розподіляються па:

■ класифікацію видів економічної діяльності;

■ класифікація організаційно-правових форм господарю­вання;

" класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України та інші.

Слід гакож зауважити, що система національних статистичних класифікацій не є статичною, незмінною структурою і потребує постійного супроводження та удосконалення. Зміни у чинному законодавстві, перегляд міжнародних модельних статистичних класифікацій, виникнення нових потреб у вивченні певних об'єктів та явищ потребують внесеная відповідних амін до класифікацій.

Далі наведено характеристику класифікаторів, які використо­вують в системі ведення ЄДРПОУ та статистичних реєстрів.

Національний класифікатор ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД). розроблений па заміну державного класифікатора ДК 009:96 «Класифікація видів економічної діяльності», прийнято та надано чинності наказом Дєржспоживстапдарту України Хе 375 від 26.12.2005.

Об'єктами класифікації в КВЕД о: види економічної діяльності статистичних одиниць (юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприемців тощо), які на вищих рівнях класифікації групуються у галузі.

За методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який дао: змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації. У разі використання класифікації в адміністративних цілях треба враховувати це первісне та переважне призначення КВЕД, оскільки принципи побудови класифікації, тип використовуваних одиниці. статспосгережегіь, порядок визначення та зміни їх основного виду економічної діяльності тісно пов'язані з метою статистичної діяльності.

Державний класифікатор ДК 002:2004 «Класифікація організа­ційно-правових форм господарювання» (КОПФГ) прийнято та надано чинності наказом Дєржспоживстапдарту України від 28 травня 2004 р. № 97.

Об'єктами класифікації в КОПФГ є визначені чинним законо­давством організаційно-правові форми юридичних осіб, їх від­окремлених підрозділів: філій, представництв, а також фізичних осіб-підприємців, які не мають статусу юридичної особи.

Класифікація призначена для використання органами держав­ного управління та іншими користувачами для обліку, збирання й оброблення статистичної та адміністративної інформації, аналізу та

узагальнення результатів економічної діяльності суб'єктів госпо­дарської (зокрема підприємницької) діяльності, ведення державних реєстрів: ЄДРПОУ й Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Є.ДР), тощо.

Державний класифікатор ДК 014-97 «Класифікатор об'єктів адміністративно-територіального устрою України» (КОАТУУ) затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 31.10.97 №659.

Об'єктами класифікації в КОАТУУ с: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища міського типу, селища, села тощо.

Уся сукупність об'єктів класифікації розподілена за терито­ріальною ознакою та адміністративною підпорядкованістю на чотири ієрархічні класифікаційні рівні. До кожного ріння класифікації входять об'єкти, що підпорядковані об'єктам попереднього рівня.

КОАТУУ призначено для забезпечення достовірності, ціліс­ності, зіставленості даних у ході проведення автоматизованої обробки та під час поширення інформації у різних територіальних розрізах.

Класифікацію держав світу (КДС) затверджено і надано чинності наказом Держкомстату України від 08.07.2002 № 260.

КДС гармонізована з міжнародним стандартом 180 3166:1997 та відповідає національному стандарту ДСТУ ІЯО 3166-1:2000. Коди назв країн світу.

КДС запроваджує міжнародні коди для позначення держав світу. Список держав світу грунтується па розробленому Статистичним відділенням ООН списку. Стандартні коди ООН для держав та територій, що використовуються в статистиці.

Виходячи з визначення земельної ділянки, зазначені вище класифікатори використовують під час ведення геоінформаційної системи державного земельною кадастру, у якій зосереджено основні характеристики використання земельних ресурсів, нерухо­мого майна та їх обмежень.

Проблема класифікації земель та окремих земельних ділянок є однією з традиційно складних і па цей час її ще до кіпця не розв'язано.

По-перше, класифікація з погляду наукового підходу повніша здійснюватися із застосуванням методів дискретної математики і кластерного аналізу, теорії перебору та інших методів математичної статистики.

По-друге, вона не може бути абсолютною й єдиною на всі випадки життя - такий підхід навіть теоретично неможливий.

Класифікація має здійснюватися за чітко визначеними цільовими критеріями, параметрами та ознаками, систему яких визначає конкретна предметна область і вимоги певних груп користувачів.

По-третє, вона значною мірою залежить від технологій опра­цювання та аналізу інформації. На відміну від паперових техно­логій, ведення земельного кадастру, коли є можливість на будь-якому етапі вносити в звітні документи різного роду корективи і доповнення, автоматизовані технології опрацювання інформації ставлять більш жорсткі вимоги до використання системи класифікаторів та аналізу даних. З бази даних можна одержати шляхом 50!.-запитів вибірки тільки по тих значеннях, які передбачені класифікаторами.

По-четверте, класифікатори мають бути відкритими, а їхній супровід - централізованим. Зрозуміло, що у процесі функці­онування автоматизованих систем державного земельного кадастру (АСДЗК) будуть виникати ситуації, не передбачені класифі­каторами. В такому разі після належного обгрунтування відпові­дальний за ведення класифікаторів орган може прийняти рішення щодо внесення до класифікатора додаткових значень, про що в директивному порядок повідомляють усі причетні до ведення АСДЗК структури.

Розробляючи національні класифікатори, землекористування слід враховувати рекомендації ЄЕК при ООН, які наведено в документі «Стандартна статистична класифікація землекорис­тування ЄЕК». Згідно з цим документом системи класифікації земель має відповідати таким критеріям:

А) задовольняти інформаційні потреби користувачів місце­вого, національного та міжнародного рівнів. На місцевому рівні для планування і регулювання землекористувань; на національному вдосконалення механізмів земельної реформи, прогнозування її показників, захисту довкілля тощо; на міжнародному порівняльної о аналізу використання національних земельних ресурсів за певним набором критеріїв;

Г>) надавати можливість об'єктивного підрахунку площ та опису земельних ділянок щодо їх покриття (угіддями, забудовою, водою, насадженнями тощо) і збору інформації про існуючу структуру землекористувань;

В) надавати інформацію про види діяльності на земельній ділянці, тобто про цільове призначення земельних ділянок;

Г) надавати інформацію про вплив землекористування па стан довкілля;

Д) надавати інформації!) про планування розвитку структури землекористувань та про альтернативні варіанти використання земельних ділянок;

Е) система класифікації має охоплювати всю країну і забезпечувати підрахунок площ земель та зведеного балансу всіх категорій земель.

Такі багатоаспектні вимоги до системи класифікаторів земель і земельних ділянок практично унеможливлюють застосування єдиної ієрархія моделі структури класифікаторів. Слід зазначити, що саме ієрархічна модель класифікації сі найбільш наочною і поширеною, але вона стає тупиковою в трьох-чотирьох і більші; критеріях класифікації та значній кількості значень за кожним із критеріїв. У таких випадках ефективніша так звана фасетна модель класифікаторів, яка являє собою множину класифікаторів по певних критеріях. Ця модель ь відкритою для поповнення, зручніша у робочі й збільшує можливості вибірок з ВД АСДЗКУ.

Згідно з міжнародною стандартною класифікацією землеко­ристування ЄЕК розроблена як змішана класифікація земель за критеріями Б і В за ієрархічною структурою. До того ж розглядають гри рівні глибини класифікаторів: однорозрядний, дво- і трирозрядний. Основними вважають перші два, а третій розглядають як факультативний.

Порядком ведення державною земельного кадастру затверд­жено класифікатори:

■ видів документації із землеустрою (додаток І);

■ документів для формування електронного документа (додаток 2)

■ державної експертизи землевпорядної документації (додаток 3);

■ форм власності на земельну ділянку (додаток 4);

■ підстав набуття прав па земельну ділянку (додаток 5);

■ про права користування земельною ділянкою (додаток 6);

■ типів висновків державної експертизи землевпорядної документації (додаток 7);

■ типів державного акта (додаток 8);

■ підстав встановлення обмеження (додаток 9);

■ видів цільовою призначення земель (додаток 10);

■ територіальних зон (труп об'єктів Державного земельного кадастру) (додаток 11);

■ категорій земель (додаток 12);

■ угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ) (додаток 13);

■ агровиробничих груп грунтів [45];

■ обмеження щодо використання земельних ділянок (додаток 14).

3.5. Формування обмежень

під час реєстрації земельних ділянок

Земельний кодекс України передбачає, що власники земель­них ділянок і землекористувачі зобов'язані не порушувати прана власників інших земельних ділянок і землекористувачів, в тому числі орендарів; дотримувати режиму санітарних норм і територій, що особливо охороняються; дозволяти власникам землі і землекористувачам земельних ділянок прохід до доріг загального користування, спорудження або ремонту споруд; не чинити перешкод у проведенні до суміжної ділянки необхідних комунікацій тощо. Це зумовлює необхідність встановлення та реєстрації обмежень та обтяжень, які виникають у разі використання земельних ресурсів та регулювання земельних відносин. Для їх визначення слід використовувати державно - будівельні норми, відповідні проектні документації які розроблено до нормативно правових актів щодо їх формування. Зупинимося на визначенні окремих із них.

Особливий режим Використання земель _- режим землекорис­тування, що обмежує ті або інші види господарської діяльності па території зон особливого режиму землекористування, з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливого впливу промислових га інших об'єктів, що мають спеціальний режим виробничої діяльності. Особливий режим землекористування встановлюється системою обмежень на використання землі.

Обмеження - це перелік дій (права третіх осіб), що обмежують)! права власника чи користувача щодо розпорядження або користування земельною ділянкою.

Обмеження прав власників землі, землевласників, земле­користувачів і орендарів під час використання земельних ділянок у господарській діяльності й обтяження їхніми правами інших осіб виникають, зазвичай, внаслідок того, що землі знаходяться все­редині або примикають до особливо охоронних територій і об'єктів чи знаходяться поблизу шкідливих виробництв або в зонах перспективної забудови, розвіданих корисних копалин, торфу і підземних вод, наявності різних комунікацій, тобто так званих режимоутворюючих об'єктів, виз) іачають відповідний правовий режим використання цих ділянок.

Обмеження прав на землю встановлюють для дотримання праї! і інтересів землекористувачів, екологічних вимог, збереження природних ландшафтів і особливо охоронюваних територій, пам'ятників історії і культури, забезпечення безпеки населення,

нормального функціонування об'єктів промисловості, транспорту, зв'язку, інженерної інфраструктури і комунікацій, охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення її інших режимоутворюючих об'єктів.

Обтяження на використання землі - це право па земельну ділянку, включаючи право на заставу, оренду, сервітути, обме­ження, обов'язки за договором, рішення суду про передачу прав та ' інші встановлені законодавством права відносно землі.

Зе мельн ий сервітут - право обмеженого користування чужою земельною ділянкою або її частиною, яке може бути встановлене на користь власника сусідньої земельної ділянки (земельні сервітути) або певної особи (особисті сервітути). Земельний сервітут обмежує право власності на землю чи право користування землею. Земельний сервітут встановлюється рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування договорами (угодами) між власниками земельних ділянок, рішенням суду. Земельний сервітут \ обмежує право власності на земельну ділянку і с безстроковим.

Земельним сервітутом о¹ право обмеженого користування однією або декількома земельними ділянками. Право обмеженого користування чужими земельними ділянками встановлюють для однієї особи або декількох осіб (приватний земельний серні тут) чи; для необмеженого кола (публічний земельний сервітут).

За призначенням встановлюють сервітути відповідно до ст. 99 Земельного кодексу:

а) право проходу та проїзду па велосипеді;

б) право проїзду па транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі,
зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із
чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г) право відводу води зі своєї. Земельної ділянки па сусідню або
через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на
сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної
водойми;

є) право поїти свою худобу із природної водойми, розміщеної на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойм и;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування
будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітут и.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій кон­кретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав па нерухоме майно.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за йото встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земель­ний сервітут, має право па відшкодування збитків, завданих вста­новленням земельного сервітуту.

Дія земельного сервітуту піддягає припиненню у випадках:

а) поєднання в одній особі суб'єкта права земельного
сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної
ділянки;

б) відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сер­вітут;

в) рішення суду про скасування земельного сервітуту;

г) закінчення терміну, на який було встановлено земельний
сервітут;

т) невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

д) порушення власником сервітуту умов користування серві­тутом.

На вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітут}' може бути припинена в судовому порядку у випадках:

а) припинення підстав його встановлення;

б) коли встановлення земельного сервітуту унеможливлює
використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний
сервітут, за її цільовим призначенням.

Право користування чужою земельною ділянкою для сіль­ськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чу­жою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також па підставі заповіту.

Право користування чужою земельною ділянкою для сіль­ськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї спиті.

Право користування земельною ділянкою державної або ко­мунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права класності на будівлі та споруди), внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Строк користування земельною ділянкою державної чи кому­нальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

Укладення договорів про надання права користування земель­ною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з ураху­ванням вимог цього Кодексу.

Право користування чужою земельною ділянкою для сіль­ськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припи­няються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та
землекористувача;

2) спливу строку, па який було надано право користування;

3) викупу земельної ділянки у зв'язку з суспільною
необхідністю в разі користування чужою земельною ділянкою для
сільськогосподарських потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі
користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом
трьох років.

Право користування чужою земельною ділянкою для сіль­ськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть бути припинені за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Створення зон особливого режиму використання земель вздовж та навколо певних об'єктів обмежує права власників землі і землекористувачів щодо використання земельних ділянок, господарської діяльності і обтяжує їх правами інших осіб.

До зон особлив ого режиму в икористання з емель (ЗОРВЗ) належать: охоронні зони, зони санітарної охорони, санітарно-захисні зони, водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, що виділяються у відповідності до чинного законодавства України.

1. Охоронна зона - це територія з особливим режимом використання земель і природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об'єктів, водних об'єкті», об'єктів історичної і культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій для їхньої охорони і захисту від несприятливих антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв'язку, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, земель транспорту, навколо об'єктів промисловості для забезпечення належних умов експлуатації, запобігання випадкам можливого ушкодження.

2. Зона санітарної охорони - це територія з особливим режимом використання земель. Що прилягає до підземних та відкритих джерел водопостачання, водозабірних та водоочисних споруд, водоводів, об'єктів оздоровчого призначення, на які поширюються обмеження щодо використання земель з метою забезпечення їхньої санітарно-епідеміологічної надійності.

3. Санітарно-захисна зона - це територія з регульованим режимом використання земель, що відокремлює від житлової забудови об'єкти, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищення рівнів шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот, електричних полів, іонізуючих випромінювань.

4. Водоохоронна зони - це територія з особливим режимом використання земель для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, замулення і вичерпання, знищення Навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливання стоку вздовж річок, па територіях уздовж морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм.

5. Прибережні захисні смуги - це територія створена з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження ї\ водності вздовж річок, морів навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон.

6. Землі смуг відведення - це територія з особливим режимом користування для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних міжгосподарських та

інших каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних т гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках.

Основними корінними документами і джерелами одержання інформації під час визначення режимоутворюючих документів є: законодавчі, акти України; укази Президента України, постанови КМУ і органів місцевого самоврядування, державні стандарти, будівельні норми і правила (ДБН), інструктивно - нормативних документи, класифікатор обмежень прав під час використання земельних ділянок.

Для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, створення належних умов експлуатації та дотримання вимог технічної безпеки встановлюються охоронні зони.

■ по периметру трансформаторних підстанцій розподільчих пунктів - па відстані 3,0 м від огорожі або споруди;

■ уздовж підземних кабельних ліній електропередач - по обидві сторони від крайніх проводів на поверхні землі і вглиб па відстані 1,0 м.

■

Охоронні зони повітряних ліній електропередач встанов­люють по обидва боки від крайніх проводів на місцевості і в повітряному просторі в розмірах, наведених в табл. 3.1.

Згідно з Водним кодексом України, ст. 87, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засміченню і вичерпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюють водоохоронні зони.

З метою охорони водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ і інших водойм в межах водоохоронних зон виділя­ються земельні ділянки під приб ережні захисні смути.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною:

■ для малих річок, струмків і потічків, а також ставків пло­щею менше 3 га - 25 м:

■ для середніх річок, водойм, а також ставків площею понад З іа - 50 м;

■ для великих річок, водосховищ та о:іер - 100 м.

Межі водоохоронних зон відповідно до Порядку визна­чення розмірів і меж водоохоронних зон встановлюють з урахуванням:

■ рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берего руйнування, конструкції інженерного захисту берега;

■ цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

Зовнішня межа, зазвичай, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:

■ затоплення за максимального повеневого рівня води, що
повторюється один раз на десять років:

¹ бере гору й і іу в а і її м;

■ тимчасовою та постійного підтоплення земель;

■ ерозійної активності;

■ берегових схилів і сильно еродованих земель.

Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, а також на землях інших власників і користувачів визначається з урахуванням:

■ зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
" розрахункової зони переробки берегів;

" лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як па 1000 метрів від урізу меженного рівня води;

■ усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах,
але не менш як 200 метрів від бровки каналів і дамб.

Зона особливою режиму - це території, що прилягають до військових об'єктів Міністерства оборони України та інших військових формувань, призначені для забезпечення безпеки, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, а також захисту - населення, народногосподарських об'єктів і навколишнього середовища від впливу аварійних ситуацій, що можуть виникнути на цих об'єктах внаслідок пожеж, аварій і

СТИХІЙНИХ ЛИХ.

Згідно з БН-245-71, підприємстві, їхні окремі будівлі з техно­логічними процесами, які і- джерелом виділення в навколишні; середовище шкідливих і неприємно пахучих речовин, а також джерелами підвищених рівнів шуму. вібрації ультразвуку, електромагнітних хвиль радіочастот і такс інше, слід відок­ремлювати від житлової забудови санітарно - захисними зонами.

Навколо складу мінеральних добрив, який розташований на північ від машино-тракторного двору, створено санітарію-захисну зону, для зменшення впливу шкідливих речовин, розповсюдження запахів на навколишнє середовище. Згідно з ДВІ І 360 - 92 ширина санітарно-захисної зони становить 200 м і має бути упорядкована і озеленена.

Охорона культурної спадщини — це комплекс заходів з обліку, захисту, збереження і належного утримання, відповідного викорис­танню, консервації і реставрації об'єктів культурної спадщини.

Для забезпечення режиму історико-культурних заповідників, меморіальних паркі», поховань, археологічних і архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів встановлюють охоронні зони з забороною па землях цих зон діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення режиму об'єктів історичної і культурної спадщини.

■:й ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке земельна ділянка?

2. Як формують земельні ділянки?

3. Яку інформацію про земельну ділянку вносять до відо­мостей державною земельного кадастру?

4. ІЦо таке сервітут?

5. Що таке обтяження на використання землі?

6. З яких структурних елементів складається кадастровий помер земельної ділянки?

7. Що і а ке кадастро ви й ква ртал?

8. Що таке кадастрова зона?

9. З яких структурних елементів складається кадастровий помер земельної ділянки відповідно до Порядку ведення держав­ного земельного кадастру?

10. ('характеризуйте індексні кадастрові карти території України.

11. Для чого перевіряють індексні кадастрові карти?

12. Що відносять до об'єктів індексно кадастрової карти?

13. Яка структура КОАТУУ?

14. Охарактеризуйте черговий кадастровий плай згідно із порядком ведення ДЗК.

15. Для чого запроваджують класифікатори земель?

16. Вимоги до системи класифікаторів земель.

17. Які відмінності між класифікатором та класифікацією?

18. ЩотакеКВЕД?

19. Які класифікатори затверджено порядком ведення держав­ного земельного кадастру?

	Додаток11
ДО І 10рЯДXV ПЕРЕЛІК
територіальних зон (груп об'єктів Державного земельного
кадастру)
Код	Назви територіальних зон
	<гр\тч об'єктів)
ОСІ	Межі адміністративно-тері'Ггоріа/іших
	утворень
	Зони розподілу земель за їх основним
	цільовим призначенням
	Пконом і ко~п лакувальні іони
	Зониагровиробничих груп грунтів
	Зони дії земельній сервітутів
	Зони дії обмежень використання
	земель
	Зони регулювання забудови
	(функціональні зони)
	Зони санітарної охорони
	Охоронні зони
	Зони особливого режиму
	використання іемель
	Водоохоронні зони
	Прибережні захисні смуги
	[Іриродио-сільськогосподарські зони
	Ііко/юго-економічні зони
	Зони протиерозійного районування
	(зонування)
	Ключові території екомережі
	Сполучні іеригорїї екомережі
01й	Буферні зони екомережі
	Відновлювані території екомереж і
	Земельні уііддм
02!	Інші територіальні зони

 

 

 

 

 

 

			Додаток 10
	КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ	до вимог
цільового призначенняземель
Код класифікації	Назва	Код згідно
ВИДІВ ЦІЛЬОВОГО		з КВЕД
п ризначення земель		----------- —
розділ підрозділ
1 Секція А		Землі сіл ьськогосі юдарського
		призначення
		Землі сільськогосподарського
	призначення (землі, надані для
		вмрооництва сільськогосподарської Продукції, принадження сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльносі і, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для провадження діяльності у сфері падання послуг}- сільському госііодарсі ві тощо)
	01.01	для ведення товарного
---------------		< жг.-коіоата-з.=ірськскп виробництва
01.02	д/ія ведення фермерського господарства
	01.03	для ведення особистого селянського
		господарства
	01.04	для ведення підсобного сільськоіо господарства
	01.05	для садівництва
	01.06	для городництва
	01.07	для сінокосіння і випасання худоби
	01.08	для дослідних і навчальних цілей, пропагаїїди передового досвіду ведім ній
		сільською господаро ва для розміщення інфраструктури
	01.09
		оптових ринків сільськогосподарської
-------------- -		продукції
01.10	для іншого сільськогосподарського
		призначення
	01.11	для цілей підрозділів 01.01 -01.10 і збереження та використання земель
		природно-за нові,(і юі о фоі іду
Секція В		Землі жи глової та громадської забудови
		Землі житлової забудови (землі, які використовую! вся для розміщення	97,98
		житлової з<іі.іулови (житлові будинки,

 

 

 

Код класифікації	На іва	Код згідно
ВИДІВ ЦІЛЬОВОГО		а КВЕД
призначеі розділ	ня земель
підрозділ
		іуртожитки, господарські будівлі гоню); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)
	02.01	для будівииціва і обслуговування жн глового будинку, господарські'» будівель і споруд (присадибна ділянка)
	02.02	для будівництва і обслуговування
		багатоквартирного жил лового будинку
	02.03	для будівництва і обслуговування
		будівель тимчасового проживання
	02.04	для будівництва шдиюдуалмют іяражів
	02.05	для гаражною будівництва
	02.06	для іі-іїїіої житлової забудови
	02.07	для цілей підрозділів 02.01 - 02.06 і збереження та використаний
		природною фонду
		Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв 'і а бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), об'єктів загального користування)
	03.01	для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та
		органів місцевого самоврядування
	03.02	для будівииціва та обслуговування будівель закладів освіти
	03.03	для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров'я та
		соціальної допомоги
	03.04	для будівництва та обслуговування будівель громадських га релігійних організацій
	03.05	для будівництва та обслуговування будівель закладів культурпо- просві'Шицького обслуговування	90,91
	03.06	для будівництва га обслуговування будівель екстериторіальних організацій
		та органів
	03.07	для будівництва та обслуговування	45,46,47
		будівель торгівлі

 

 

Код класифікаї (її	Назва	Код згідно
ВИДІВ ЦІЛЬОВОГО		з КВЕД
призначення земель
розділ	підрозділ
	03.08	для будівництва та обслуговування об'єктів турне пічної іі іфрает рук іури і а закладів громадського харчуваї сня	35,56
	03.09	для будівництва та обслуговування	64,65,66,68
		будівель кредитно-фіиаі ісови х ус гаиов
	03.10	для будівництва та обслуговування	69,70,71,73,74
		ОУДІВеЛ 1. ріІІ ІКІ ШОЇ ІІіф_ГХ)СТ£укТ \'ріІ
	03.11	для будівництва та обслуговування
		будівель і споруд закладів науки
	03.(2	для будівництва га обслуговування
	оудівелг. закладів комунального
		обслуговування
	03.13	для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового
		обслуговування
	03.14	для будівництва та обслуговування	41,42,43
		інших будівель громадської забудови
	03.15	для цілей підрозділів03.01 -03.14 і збережім ні я га ви ⇐ Предыдущая12345 Поделиться с друзьями: Дата добавления: 2017-01-28; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 469 | Нарушение авторских прав Поиск на сайте: Лучшие изречения: Начинать всегда стоит с того, что сеет сомнения. © Борис Стругацкий ==> читать все изречения... 1614 - | 1405 - © 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.177 с.