Другим основним методом прикладної соціальної екології є соціально-екологічне прогнозування. Під прогнозуванням розуміється метод побудови прогнозу - вірогіднішого знання про явища майбутнього, а також про способи їх досягнення, чи, навпаки, про можливі шляхи запобігання тим чи іншим негативним наслідкам. Воно застосовується для науково обґрунтованих тверджень про майбутнє, для підвищення ефективності управлінських рішень у різних сферах людської життєдіяльності.
Виняткова важливість для соціальної екології методу прогнозування зумовлюється самою метою цієї науки - дати знання не лише про причини нинішнього стану взаємовідносин суспільства та природи, а, саме головне, знайти шляхи досягнення гармонії людини та оточуючого природного середовища, зберегти умови біологічного існування людини. Характерною особливістю екологічного знання є його випереджальний характер, який покликаний забезпечити уникнення глобальної екологічної катастрофи. Як зазначає В.Д.Комаров, вищим, підсумковим способом поєднання теорії з практикою в процесі дій, що перетворюють життя суспільства та природи, є управління всією суб'єктно-об'єктною панорамою, в ході якого різноманітні системи переводяться з більш вірогідного, але менш бажаного стану, в більш прогресивний, але менш вірогідний (з ентропійної позиції) стан. Саме це і передбачає соціально-екологічне прогнозування. Гносеологічною основою соціально-екологічного прогнозування є теорія та закони соціоекології. Базуючись на них як на узагальненому досвіді, здобутому людством за всю історію його взаємодії з природним середовищем та відповідним чином обробленому, проаналізованому і систематизованому, вчені отримують можливість не лише передбачати майбутні стани системи «суспільство-природа», а й, зрозумівши їх причини, знайти шляхи досягнення бажаного. [5]
За твердженням О.М.Гончаренка, соціально-екологічний прогноз повинен мати не статичний, а динамічний характер. Він повинен адаптуватись до постійних змін в соціоекосистемах, враховувати їх, випереджати можливі негативні наслідки втручання людини в механізми підтримки динамічної рівноваги біосфери та збереження її основних функціональних характеристик. [2]
Важливо також вказати, як це робить О.С.Степановських, на основні принципи прогнозування в природокористуванні:
1. Системний принцип, що передбачає нерозривність прогнозування в часі і просторі на основі аналізу, врахування чинників, що визначають екологічний розвиток. Системність вимагає взаємозв'язку і взаємозумовленості методів, ієрархічних рівнів, етапності, послідовності, черговості.
2. Принцип об'єктивності, наукової обґрунтованості.
3. Принцип збігу, підтвердження, адекватності. Передбачає збіг теоретичних моделей (імітація) із практичними проявами.
4. Варіантність, альтернативність - подання альтернативних варіантів як впливів запропонованих рішень, так і очікуваних наслідків.
Достовірність прогнозування процесів взаємовідносин в системі «суспільство-природа» досягається:
• при врахуванні, в першу чергу, закономірностей економічних та технологічних процесів, оскільки людство виступає провідним складовим елементом даної системи і саме спосіб організації природо перетворюючої людської діяльності є визначальним для характеру взаємодії суспільства і природи та її наслідків.
На думку В.Д.Комарова, проблему соціально-екологічного прогнозування необхідно розглядати не лише як розвиток людини, як компоненту біосфери, а й як взаємодію суспільства з усім природним середовищем. У той же час необхідно усвідомлювати, що біосфера є управляючим ядром вказаного середовища в земних умовах. Надзвичайно важливим аспектом соціально-екологічного прогнозування є ціннісний. Адже існує пряма залежність між пануючими в суспільстві соціальними та екологічними цінностями, в яких концентрується ставлення до природного середовища. Саме цим пояснюється перша реакція вчених країн «реального соціалізму» на соціально-екологічні прогнози, викладені в перших доповідях Римського клубу. Визнаючи можливість та невідворотність екологічної кризи в «капіталістичних країнах з хижацькою експлуататорською економікою», вони практично не припускали такої можливості щодо своїх власних країн, говорячи про «потенційні переваги соціалістичної соціально-політичної системи в області природокористування», що базуються на перевагах планової централізованої економіки. Лише з початком так званої перебудови почали з'являтись соціально-екологічні прогнози, що не мали такого бездумно оптимістичного характеру. Як зазначає російський вчений, академік П.М.Федосеев, передбачення екологічних наслідків суспільної діяльності людей, можливих майбутніх змін у взаємовідносинах суспільства та природи, а також свідомий контроль за цими взаємовідносинами і управління ними є важливими соціальними завданнями. Жодна з існуючих соціально-економічних систем не може зараз безкарно ігнорувати сучасну екологічну ситуацію, не приводити у відповідність власні цінності з глобальними екологічними проблемами. [5]
Головною метою соціально-екологічного прогнозування є визначення можливих варіантів розвитку взаємовідносин людини і природного середовища та засобів досягнення гармонії в системі «суспільство-природа». Головна мета визначила і основні функції соціально-екологічного прогнозування:
1) визначити граничні стани соціоекосистем, межі які не можна переходити у впливі на оточуюче середовище, за якими починається незворотне руйнування механізмів саморегуляції природних систем;
2) сформулювати проблемну картину майбутнього у взаємовідносинах суспільства з оточуючим природним середовищем, тобто тих труднощів, з якими може зіткнутися людина у взаємодії з природою в майбутньому;
3) дати найбільш повний перелік альтернатив у розвитку локальних, регіональних та глобальної соціоекосистем, побудувати моделі можливого майбутнього;
4) сформулювати набір альтернативних цілей розвитку людської цивілізації, які б враховували не лише безпосередні потреби суспільства, а й «запити» природи.
О.С.Степановських зазначає також, що результати соціально-екологічного прогнозування можуть бути використані в певних напрямках для досягнення таких цілей:
• обґрунтування, науковий аналіз перспективних напрямків, довгострокових програм раціонального природокористування; встановлення об'єктивних зв'язків у процесах соціально-економічного розвитку і задоволення потреб у природних ресурсах;
• обґрунтування чинниками природокористування альтернативних варіантів соціально-економічного розвитку;
• обґрунтування перспективного використання природно-ресурсного потенціалу планети, країни, регіонів.
• Прогнозування розвитку соціально-екологічних систем можливе за допомогою системного підходу та соціально-екологічного моделювання на основі принципів соціальної екології. Наукове прогнозування в такому вигляді може стати дійсною основою для планування та управління природними ресурсами людства, всією глобальною соціоекосистемою. [7]
В сучасній науці виділяють такі головні напрямки соціально-екологічного прогнозування:
1. Пошуковий, що виходить з наявної ситуації у взаємовідносинах суспільства та природи і відслідковує можливі шляхи розвитку до майбутнього стану сопіоекосистем. Прикладом можуть слугувати прогнози глобального розвитку, створені на основі вищеописаних моделей WORLD-2 та WORLD-3, в яких за допомогою екстраполяції існуючих тенденцій робились висновки щодо можливого майбутнього людства.
2. Нормативний, який веде назад від нормативно оцінених майбутніх станів системи «суспільство-природа» до сучасних дій по досягненню бажаних результатів і передбачає визначення необхідних механізмів для їх реалізації. Прикладом такого прогнозування може бути прогноз, розроблений щодо ліквідації «озонової діри» в атмосфері нашої планети, який, взявши за основу кліматичні моделі, визначивши мету - ліквідація «озонової діри», вказав на необхідність розробки та реалізації комплексу глобальних заходів по вирішенню даної проблеми. Останні дослідження стану верхніх шарів атмосфери над Антарктидою продемонстрували слушність даного прогнозу та дієвість вжитих заходів.
Типологія соціально-екологічних прогнозів може бути представлена за допомогою часового та просторового критеріїв. За часом їх прийнято поділяти на короткотермінові (до одного року), середньотермінові (до п'яти років), довготермінові (на десять і більше років) та наддовготермінові (на п'ятдесят і більше років), за масштабом (територією, простором, щодо якого робиться прогноз) - на локальні, регіональні та глобальні. [8]
Соціально-екологічне прогнозування, як один з основних методів прикладної соціальної екології, ставить перед собою задачу передбачити можливу поведінку природних систем, зумовлену як природними процесами, так і впливом на них людини, віднайти такі стратегії соціально-економічного розвитку соціальних систем, які б, щонайменше, не призводили до критичних навантажень на природні системи і не ставили під загрозу природні умови існування людини. В цілому соціально-екологічний прогноз - це отримане в рамках соціально-екологічної теорії вірогіднісне знання про майбутні характеристики і стани соціоекосистем, а також виявлені оціночним шляхом умови досягнення бажаного стану цих систем.
Висновки
Отже, соціоекологічне моделювання вирішує такі завдання:
1.Виявляє структуру соціоекосистем та особливості їхнього функціонування і закономірності взаємодії складових природних та соціально - економічних компонентів;
2.Визначати основні параметри динамічної рівноваги (гомеостазу) та оптимального стану будь - якої досліджуваної соціоекосистеми;
3.Встановлює ступінь наближення стану соціоекосистеми до критичної межі, за якою починаються незворотні процеси розпаду соціоекосистеми;
4.Прогнозує розвиток соціоекосистеми при різних стратегіях антропогенної діяльності;
5.Визначає оптимальну функціональну структуру досліджуваної соціоекосистеми, зокрема оптимальне функціональне зонування території і оптимальний режим природокористування в межах виділених функціональних зон;
5.Керує гармонійним розвитком соціоекосистем.
А прогнозування є процесом передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематично оцінювана інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку обраного предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій конкретного явища-об'єкту в подальшому існуванні.
Використана література:
1. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты. - К., 1991. - С.76-138.
2. Гончаренко А.Н. Комплексное прогнозирование в системе «общество-окружающяя среда". - К., 1986.
3. Горелов А.А. Возможности метода моделирования в решении экологической проблемы // Философские проблемы глобальной экологии. -М., 1983. - С.215-230.
4. Екологія і культура / В.С.Крисаченко, С.Б.Кримський, М.А.Голубець та ін. Відп.ред. В.С.Крисаченко, В.Л.Храмова. -К., 1991.-С.211-234.
5. Комаров В.Д. Социальная экология. Философские аспекты. -Л., 1990. -С.158-180.
6. Моисеев Н.Н. Модели экологии и эволюции. - М., 1983.
7. Моисеев Н.Н. Наука, глобальные модели и перспективы человечества// Горизонты экологического знания. - М., 1986.С.179-200.
8. Моисеев Н.Н. Слово о научно-технической революции. - М., 1987.
9. Моисеев Н.Н. Экология человечества глазами математика.М, 1988.
10. Моисеев Н.Н. Человек, среда, общество. - М., 1982. ОлдакП.Г. Современное производствен окружающая среда.- Новосибирск, 1979. - С.49-64.
11. Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського - К., 1995.- С.222-238.
12. Пегое С.А., Ростопшин Ю.А. Системный метод в моделировании взаимодействий общества и природы // Горизонты экологического знания. - М., 1986. - С.166-178.
