Мета і завдання дошкільного закладу з розвитку мовлення і навчання дітей рідної мови

Дошкільна освітня установа - перша й найвідповідальніша ланка в загальній системі народної освіти. Саме дошкільне дитинство є особливо сенситивним до засвоєння мови.

Тому процес мовного розвитку розглядається в сучасній дошкільній освіті як загальна основа виховання й навчання дітей.

Мова за своєю специфікою і соціальним значенням є явищем унікальним: вона є засобом спілкування, збереження й засвоєння знань, формою передачі інформації, частиною національно-духовної культури.

Однією з головних цілей навчання мови є формування комунікативної компетенції, повязаної з оволодінням усіма видами мовленнєвої діяльності й культурою мовлення.

Метою дошкільного закладу є виховання мовної особистості, тобто формування особистості, яка адекватно, доречно, вільно і творчо викори­стовує мову в різних ситуаціях буття для реалізації власних мовленнєвих завдань. Перш ніж конкретизувати означену мету, потрібно усвідомити, з яких структурних компонентів складається зміст процесу формування мовлення дошкіль­нят.

До структурних компонентів належать:

· мовленнєва компетенція як одна з ключових базисних характеристик особистості;

· мовленнєвий розвиток, тобто формування певних мовленнєвих умінь і навичок, що забезпечують функціонування мовлення;

· навчання мови, пов'язане з певним обсягом елементарних знань про мову і мовлення, що формуються на основі розвитку мовного чуття і водночас зумовлюють цей розвиток;

· мовленнєве виховання, мета якого - виховання мовленнєвої культури особистості. Розгляньмо значення кожного з цих термінів.

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність осо­бистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних си­туаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовуючи при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.

Розвиток мовлення - цілеспрямоване формування у дітей певних мовленнєвих навичок і вмінь (правильної звуковимови, доречного до­бору або сполучення слів чи інших мовних і позамовних засобів, вико­ристання слів у відповідній граматичній формі тощо), які забезпечують функціонування процесу мовлення відповідно до мовних норм.

Навчання мови передбачає засвоєння й усвідомлення дітьми норм, що склалися історично у фонетиці, лексиці, граматиці, орфоепії, семантиці, стилістиці, та адекватне застосування знань про мовні норми у мовлен­нєвій діяльності.

Мовленнєве виховання пов'язане з вихованням у дошкільнят лю­бові, поважного ставлення до рідної мови як до скарбниці, багатющого надбання нашого народу; прагнення висловлюватися правильно, дотри­муватися культури рідної мови. Водночас йдеться про високий (відпо­відно до вікових можливостей дітей) рівень опанування мови - вихо­вання мовленнєвої культури як такої особистісної якості, що відобра­жає рівень загальної культури, мислення дитини. Мовленнєва культура виявляється не лише у наслідуванні норм, а й умінні свідомо обирати найдоцільніші варіанти мовленнєвої поведінки (точні у смисловому відношенні, стилістично доречні, виразні), знаходити адекватну щодо ситуації мовленнєву форму (схема 10).

Завдання: