Сучасний стан чорної металургії України

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України, оскільки забезпечує понад 25 % промислового виробництва і 34 % загального експорту товарів. Стимулювання модернізаційних зрушень у металургійній промисловості сприятиме її розвитку на інтенсивній основі, досягненню позитивного ефекту у будівництві, машинобудуванні, розбудові дорожньо-транспортного комплексу, створенню нових робочих місць і формуванню передумов для стійкого економічного зростання.

Після падіння обсягів виробництва у металургійній галузі у 2008-2009 рр. на 12,3 % і 26,7 %, відповідно посткризовий період характеризувався відновленням зростання на рівні 12,2 % у 2010 р. і 8,9 % у 2011 р. Проте за підсумками 2011 р. докризових показників виробництва за усіма основними видам металопродукції ще не досягнуто (табл. 1). У 2011 р. обсяг виплавки сталі з напівфабрикатами становив 81,2 % від рівня 2007 р., чавуну – 81,2 %, прокату – 79,6 %, труб – 78,6 %, феросплавів – 60 %.

 

Таблиця 1.2

Обсяги виробництва основних видів металопродукції, млн т *

Найменування продукції
Сталь з напівфабрикатами	39,3	41,6	43,7	38,2	30,3	33,3	35,5
Чавун	30,7	32,9	35,6	31,0	25,7	27,4	28,9
Прокат готовий чорних металів	22,7	22,4	24,5	20,5	16,1	17,6	19,5
Труби та профілі пустотілі	2,4	2,8	2,8	2,5	1,7	1,9	2,2
Феросплави	1,7	1,8	2,0	1,7	1,2	1,7	1,2

*Складено за даними Держстату України “Виробництво основних видів промислової продукції” за 2005-2011 рр. / Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Аналіз показників зовнішньої торгівлі України продукцією металургійної промисловості у 2005-2011 рр. свідчить, що позитивне сальдо зовнішньої торгівлі продукцією металургійної галузі зросло у 1,5 разу (з 11,2 млрд дол. США у 2005 р. до 17,3 млрд дол. США у 2011 р.), що зумовлено, в основному, сприятливою зовнішньою кон’юнктурою.

 

Рис. 1. Динаміка зовнішньої торгівлі України продукцією металургійної промисловості, млрд грн. *

* Розраховано за даними Держстату України “Експорт-імпорт окремих видів товарів за країнами світу. Недорогоцінні метали та вироби з них” за 2005-2011 рр. / Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Поряд з позитивним фактом нарощування експорту металопродукції, його товарна структура залишається здебільшого сировинною. Значну частку (до 40 %) українського експорту металів у 2011 р. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. Практично відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих з гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі.

Надмірне нарощування експорту металопродукції сировинного спрямування стримує розвиток наукоємних технологій сталеплавильного виробництва, не стимулює відмову від застарілого мартенівського способу виробництва сталі.

В останні роки суттєво зросли обсяги внутрішнього споживання металопродукції: у 2010 р. – у півтора разу проти 2009 р., у 2011 р. – на 36 % (табл. 2). Це стало можливим завдяки позитивній динаміці виробництва у супутніх галузях економіки (будівництві та машинобудуванні) та збільшенню обсягів державних інвестицій в інфраструктурні проекти (у т. ч. при підготовці до чемпіонату з футболу Євро-2012), що розширило попит на продукцію металургії.

Таблиця 1.3

Динаміка внутрішнього ринку металопродукції в Україні (товарні групи 72; 73)*

Обсяги реалізації вітчизняної металопродукції, млрд грн.	94,7	109,5	141,0	177,1	127,4	179,2	232,8
у т.ч. експорт, млрд грн.	68,3	77,8	99,3	139,5	95,0	131,9	170,1
Внутрішнє споживання
Загальний обсяг (власна продукція плюс імпорт), млрд грн. / % до попереднього року	35,0/	42,9/	58,2/	62,5/	46,4/	69,5/	94,3/
вітчизняна продукція, млрд грн.	26,4	31,7	41,7	37,6	32,9	47,3	62,7
% вітчизняної продукції у загальному обсязі внутрішнього споживання	75,4	73,9	71,7	60,2	70,9	68,1	66,5
імпортована продукція, млрд грн.	8,6	11,2	16,5	24,9	13,5	22,2	31,6
% імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання	24,6	26,1	28,3	39,8	29,1	31,9	33,5

*Розраховано за даними Держстату України “Обсяги реалізованої продукції” та “Товарна структура зовнішньої торгівлі” за 2005-2011 рр. / Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua.

 

При цьому темпи зростання внутрішнього споживання вітчизняної металопродукції значно відстають від темпів надходження імпортованої продукції: за 2005-2011 р. обсяг продукції вітчизняного виробництва збільшився в 2,4 разу, тоді як імпортована продукція зросла у 3,7 разу.

Гальмує внутрішнє споживання вітчизняної металургійної продукції і стимулює споживання імпортної продукції, перевищення цін на металопродукцію на внутрішньому ринку над цінами експорту металу. Так, станом на червень 2012 р. середні ціни на внутрішньому ринку на холоднокатані та гарячекатані листи (рулони) були в 1,5 разу вищими за експортні світові ціни (Росія, Туреччина, FOB порти Чорного моря), а на найбільш популярні арматуру та катанку – в 1,3 разу[1].

Аналіз показників динаміки імпорту металургійної продукції в Україну (табл. 3) свідчить про залежність України від імпорту феросплавів та наукоємної продукції з високою доданою вартістю, такої як сталевий плаский прокат з покриттям (імпорт в Україну у 2011 р. становив 583,5 млн дол. США або 14,7 % імпорту металопродукції в Україну), а також продукції з корозійностійкої неіржавіючої та легованої сталі (імпорт в Україну у 2011 р. становив 601,7 млн дол. США або 15,2 % імпортної металопродукції).

Таблиця 1.4

Товарна структура імпорту металургійної продукції України у 2011 р.*

Товарні групи і назва товарів	млн. дол. США	% у загальному обсязі імпорту продукції товарних груп 72,73
Усього (товарні групи 72,73), у т.ч.	3961,4	100
7202 Феросплави	602,9	15,2
7203 Продукти прямого відновлення залізної руди та інші губчасті залізні матеріали	133,6	3,4
7210 Стальний прокат плаский плакований з гальванічним або іншим покриттям	583,5	14,7
7218-7229 Продукція з корозійностійкої неіржавіючої та легованої сталі	601,7	15,2
7308 Металоконструкції та їх частини, зокрема для мостів, шлюзів, башт, покрівлі тощо	222,5	5,6
7310 Цистерни, барабани, інші ємності для будь-яких речовин	35,8	0,9
7320 Пружини та листи для них	56,3	1,4
7321, 7322 Печі опалювальні та радіатори з чорних металів	125,2	3,2
7325, 7326 Інші вироби з чорних металів	184,7	4,7
Інша металургійна продукція товарних груп 72,73	1415,2	35,7

*Розраховано за даними Держстату України “Товарна структура зовнішньої торгівлі” 2011 р. / Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua.

 

У 2011 р. відбулось суттєве зростання (в 2,4 разу) імпорту феросплавів в Україну (табл. 4). Це пов’язано з підвищенням вартості електроенергії для вітчизняних феросплавних підприємств, що призвело до зниження завантаження їхніх потужностей на 40-50 % [2] і в результаті – до збільшення споживання імпортної продукції (частка імпорту феросплавів у внутрішньому споживанні у 2011 р. порівняно з 2010 р. зросла більш ніж втричі).

Найбільш вагомим у 2011 р. було зростання імпорту силікомарганцю, феромарганцю та феросиліцію: якщо у 2010 р. частка їх імпорту на вітчизняному ринку становила 10-28 %, то у 2011 р. вона сягнула 48-58 %.

Таблиця 1.5

Динаміка внутрішнього ринку феросплавів в Україні*

Найменування
Обсяги реалізації вітчизняних феросплавів, тис т
у т.ч. експорт, тис т/млн дол. США	775/707	1105/1199	930/1015
Внутрішнє споживання
Загальний обсяг (власна продукція плюс імпорт), тис т
вітчизняна продукція, тис т
% вітчизняної продукції у загальному обсязі внутрішнього споживання	48,4	85,5	52,2
Імпортована продукція, тис т/ млн дол. США	128/275	108/280	256/603
% імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання	21,6	14,5	47,8
Довідково:
Імпорт силікомарганцю, тис т/частка у внутрішньому споживанні, %	58,9/39,4	55,6/28,3	136,0/58,2
Імпорт феромарганцю, тис т/частка у внутрішньому споживанні, %	35,6/40,3	11,9/11,4	42,4/49,3
Імпорт феросиліцію, тис т/частка у внутрішньому споживанні, %	10,3/20,5	6,3/10,1	32,8/48,3

*Розраховано за даними Держстатистики України “Експорт-імпорт окремих видів товарів за країнами світу, недорогоцінні метали та вироби з них за 2009-2011 рр. / Електронний ресурс http://www.ukrstat.gov.ua.

 

Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з повним і неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи неповного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату. Такий розрив повного металургійного циклу обумовлюється різними причинами, а саме:

· історичними — будівництво заводу здійснювалося, виходячи з можливостей і технічного рівня того часу, а невелика потужність заводу не вимагала крупних джерел водопостачання та інших ресурсів. Для розширення заводу в більш пізніший час виявлялась відсутність резервних територій, зони санітарних розривів навколо заводу, сприятливих транспортних зв’язків тощо;

· економічними — орієнтація заводу на старі, близько розташовані джерела палива і сировини змінилася в зв’язку з їх виснаженням, а нові джерела розташовані на великих віддалях, тому завод залишився на виробництві тільки одного із трьох видів основної продукції;

· екологічними — в крупних машинобудівних районах і центрах, де висока концентрація промислових підприємств, які забруднюють природне середовище, з екологічних міркувань краще мати поруч завод тільки з виробництва сталі і прокату чи тільки прокату із сталі, доставленої з віддалених заводів.

Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються значні відходи металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана «мала металургія». Вона представлена окремими цехами по виробництву сталі і прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою використання відходів металу і забезпечення безперебійного постачання конструкційного матеріалу.

Чорна металургія України відзначається високою виробничою і територіальною концентрацією підприємств. В результаті реконструкції і розширення старих заводів середня потужність одного металургійного заводу становить близько 2,5 млн. т чавуну і більше ніж 2 млн. т сталі на рік. Основна частина металу в країні випускається заводами потужністю понад 2 млн. т на рік. Переважна більшість металургійних підприємств України являє собою сучасні потужні комбінати.

Металургійні комбінати України, як і в індустріально розвинутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування виробництва — технологічний зв’язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва*1.

*1: {Таке комбінування робить також металургійне виробництво менш екологічно шкідливим. Коксовий газ, як паливо, по трубах передається в мартенівський цех виплавки сталі, а доменний газ використовується як паливо для коксових батарей і як хімічна сировина.}

Найбільшими металургійними комбінатами України, потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Криворіжсталь».

Україна має найбільші в світі металургійні агрегати за їх потужністю. Так, наприклад, в Кривому Розі споруджено найбільш потужну доменну піч об’ємом в 5000 м³, яка може дати 4 млн. т чавуну за рік, тобто стільки, скільки вся Росія виробила його в 1913 р. На інших заводах потужність доменних печей становить до 3 тис. м3.

Розвиток металургії в Україні в радянський період відзначався великими досягненнями. В результаті інтенсифікації металургійного процесу широкого розвитку набуло швидкісне сталеваріння в мартенівських печах і в конверторах, а в 80-х роках активно освоювалася технологія бездоменної і безкоксової виплавки металу. І все ж таки при всьому цьому у будівництві заводів була допущена серйозна помилка. Більшість нових металургійних заводів України, як і в усьому Союзі, була зорієнтована на виплавку сталі в мартенівських печах, тоді як країни Західної Європи віддали перевагу технології більш ефективного конверторного виробництва сталі, яке забезпечує вищу її якість. У Німеччині, Франції, Великобританії, Італії більш ніж 2/3 сталі виробляється конверторами і електричними печами. В Україні в 1997 р. електросталь і киснево-конверторна сталь разом становили менше половини її всієї виплавки.

Розвиток чорної металургії супроводжувався значним нарощуванням потужностей коксохімічної промисловості. Коксохімічна промисловість є основною складовою частиною металургійного комплексу. Коксохімічні заводи розміщуються в районах видобутку коксівних марок кам’яного вугілля або в крупних металургійних центрах, розташованих за межами вугільних районів Донбасу. Ця галузь забезпечує металургію технологічним паливом (коксом, коксовим газом), а хімічну промисловість — цінною сировиною.

До революції все виробництво коксу в Росії було зосереджено в Донбасі. У 1929 р. питома вага України у виробництві коксу становила 96,3%, а на 1940 р. вона зменшилася до 74,5%. Всього на цей рік було вироблено 15,7 млн. т коксу.

За радянський період були реконструйовані і значно збільшили свою потужність старі коксохімічні заводи Макіївки, Алчевська, Єнакієвого, Краматорська та ін. і водночас будувались нові в Маріуполі, Горлівці, Запоріжжі, Кривому Розі, Дніпродзержинську. В повоєнний період поблизу Донецька і Макіївки (залізнична станція Авдіївка) було збудовано крупний сучасний коксохімічний завод для забезпечення потреб у коксі всього металургійного району.

У 1965 р. в Україні було вироблено 35 млн. т коксу, а в 1990 р. — 34,7 млн. т. Наприкінці 1997 р. його виробництво знизилося до 16,4 млн. т, тобто до рівня 1940 р.

Головним виробником коксу є Донецький металургійний підрайон. Він дає більше половини всього його випуску в країні.

Усього в металургійному районі України працює 16 коксохімічних заводів, з них у Донецькій області — 9, Луганській — 2, Дніпропетровській — 4, Запорізькій — 1.

Значного розвитку в металургії України набули нові галузі — трубна і феросплавна. Важливим фактором, який прискорив нарощування потужностей трубного виробництва в Україні, стало інтенсивне будівництво магістральних нафто- і газопроводів із колишнього Радянського Союзу в Західну Європу. В зв’язку з швидким зростанням попиту на труби особливо великого діаметра їх виробництво збільшилося не тільки на основних трубопрокатних заводах — Нікопольському і Харцизькому, а й на Новомосковському, Луганському, Дніпропетровському трубопрокатних і Макіївському труболиварному заводах.

Виробництво феросплавів, необхідних для виплавки чавуну і сталі, забезпечується трьома феросплавними заводами — Запорізьким, Нікопольським і Стахановським.

В умовах швидкозростаючих потреб будівництва крупних промислових, транспортних і невиробничих об’єктів виникла гостра необхідність в забезпеченні їх крупногабаритними металевими конструкціями (арматурними решітками, каркасами мостових переходів тощо.) З цією метою в центрах металургії і важкого машинобудування — Краматорську, Дніпропетровську, Маріуполі були побудовані основні заводи металоконструкцій.

Сучасне розміщення підприємств металургійного комплексу України формувалося як в дореволюційний, так і в радянський періоди. На розміщення металургійних заводів значний вплив зробили такі основні фактори, як максимальне наближення їх до центрів і районів видобутку коксівного вугілля, а також до великого джерела водопостачання і потужної залізорудної бази.

З метою максимального наближення до бази палива будувалися заводи в Донбасі. Друга їх група розмістилась з урахуванням сприятливих залізничних зв’язків і з орієнтацією на крупне джерело водопостачання — р. Дніпро. На шляхах між джерелами руди і палива виник також крупний металургійний центр — Маріуполь. Із встановленням залізничного зв’язку між Донбасом і Кривбасом, а також покращанням використання палива у доменному процесі, яке привело до зменшення витрат коксу на виплавку однієї тонни чавуну, а значить, і витрат коштів на його транспортування, виникли сприятливі умови для будівництва крупного металургійного підприємства в Кривому Розі*2.

*2: {На першому етапі розвитку металургії на виплавку однієї тонни чавуну витрачалось коксу більше, ніж руди. Пізніше кількість коксу для цього значно зменшилась і наближення металургійних заводів до джерел сировини стало більш доцільним. На даний час цей фактор став також менш впливовим, адже виготовлений концентрат залізної руди, збагачений до 62% вмісту заліза, раціонально доставляти і на віддалені металургійні заводи.}

Сучасний металургійний комплекс України майже повністю зосереджений в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійних районів світу. На території цього району з урахуванням умов і особливостей розвитку і розміщення галузей комплексу виділяються три металургійних підрайони: Придніпровський, Донецький і Приазовський.

Придніпровський металургійний підрайон розташований вздовж правого і лівого берегів Дніпра — від Кременчука до півдня Дніпропетровської і Запорізької областей. За своїм значенням цей підрайон є найбільшим виробником сталі і прокату. На його території сформувалися три крупних металургійних промвузли: Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Запорізько-Нікопольський і Криворізький.

У Дніпропетровсько-Дніпродзержинському вузлі зосереджені такі заводи: в Дніпропетровську — три металургійних, трубопрокатний, коксохімічний, металоконструкцій, а в Дніпродзержинську — металургійний комбінат, два коксохімічних заводи, в Новомосковську — трубний завод.

В Криворізькому вузлі знаходяться металургійний комбінат, коксохімічний завод, 5 крупних гірничо-збагачувальних комбінатів, понад 15 шахт, об’єднаних рудоуправліннями.

В Запорізько-Нікопольському вузлі знаходяться: в Запоріжжі — металургійний комбінат «Запоріжсталь», завод «Дніпроспецсталь», коксохімічний завод і завод феросплавів, в Нікополі — південно-трубний і феросплавний заводи. Тут же розташовані Нікопольський, Великотокмакський підрайони Придніпровського марганцеворудного басейну з підприємствами, які видобувають руду, а також Білозерське залізорудне родовище і гірничозбагачувальний комбінат. Руда Кременчуцького родовища використовується заводами Придніпровського підрайону і транспортується переважно по Дніпру.

Донецький металургійний підрайон охоплює металургійні підприємства Донецької і Луганської областей. Це основний підрайон по виробництву коксу і чавуну. На його території сформувалися три вузли: Донецько-Макіївський, Стахановсько-Алчевський і Приторецький.

Донецько-Макіївський вузол — найбільш потужний із трьох. До його складу входять Макіївський металургійний комбінат, два коксохімзаводи і трубний завод, Донецький металургійний і два коксохімічні заводи, Авдіївський коксохімзавод, Єнакїівський металургійний комбінат, Єнакіївський і Горлівський коксохімзаводи, Харцизький трубопрокатний і канатно-дротовий заводи. До цього вузла належать також потужний комплекс вогнетривких матеріалів і флюсових вапняків (Докучаєвськ, Комсомольське, Ново-Троїцьке та ін.).

На півночі Донецької області знаходиться невеликий Приторецький вузол у складі Краматорського металургійного і коксохімічного заводів, Костянтинівського заводу «Вторчермет» і вогнетривів. Поблизу цих заводів знаходяться крупні центри видобутку сировини і виробництва вогнетривких матеріалів — Часів-Яр, Артемівськ, Северськ, Райське.

На території Луганської області сформувався металургійний вузол, до складу якого входять Алчевський металургійний комбінат з його цехом у м. Алмазна і коксохімзавод, Стахановський коксохімічний і феросплавний заводи. Недалеко від цього вузла знаходиться Луганський трубний завод.

Приазовський металургійний підрайон включає дві території: місто Маріуполь з його двома металургійними комбінатами — «Азовсталь» та ім. Ілліча, коксохімзаводом, а також північну і східну частини Керченського півострова, де знаходиться залізорудний район і Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, та невеличкий, частково відбудований після війни металургійний завод ім. Войкова. Зв’язок між цими частинами підрайону здійснюється морським транспортом по Азовському морю.

Про необхідність пришвидшення модернізаційних зрушень у металургійному виробництві в Україні свідчить наявність низки деформацій у галузі, а саме:

- висока енергоємність виробництва, неефективне споживання паливно-енергетичних ресурсів, що призводить до значних витрат природного газу, збільшуючи залежність галузі від імпорту енергоресурсів. Енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі, витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві. Щорічно вітчизняна металургія споживає
6-7 млрд куб. м газу, тоді як більшість світових виробників вже давно відмовилися від використання цього енергоносія, впровадивши технології пиловугільного палива. Крім того, споживання коксу на тонну виплавленого чавуну в Україні складає 500‑550 кг, тоді як середня норма в світі становить 270‑300 кг;

- відсутність інноваційних зрушень, занепад галузевої науки та недієвість механізмів залучення потенціалу академічних інститутів для виконання прикладних розробок, що призводить до поглиблення технічної і технологічної відсталості металургійної галузі (25 % сталі все ще плавиться в мартенах, на машинах безперервного лиття заготовок розливається 53 % сталі, за середніх показників у світі 1,1 % і 93 % відповідно);

- високий ступінь зношеності основних фондів (до 70-80 %). Більшість вітчизняних підприємств чорної металургії оснащені старим обладнанням, експлуатуються понад нормативні терміни. Утримання морально застарілого та зношеного устаткування (мартенівських печей, енергоємного обладнання аглофабрик, збагачувальних підприємств, прокатних цехів, доменних печей тощо) призводить до зростання збитковості металургійного виробництва [3];

- скорочення іноземного інвестування галузі: у 2011 р. проти 2010 р. річний обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився в 2,8 разу і був на рівні 138,4 млн дол. США;

- неефективне використання виробничих потужностей, зокрема у доменному виробництві з наявних 36 печей у 2011 р. використовувалося лише 28, при виробництві сталі з 15 наявних електропечей у 2012 р. експлуатується лише 7;

- низький рівень продуктивності праці на металургійних підприємствах. В Україні обсяг реалізації металургійної продукції на одного працюючого у 2009-2011 рр. у середньому за рік становив лише 70 тис. дол. США (у РФ – 130 тис. дол. США) [4];

- недостатній рівень бюджетного фінансування галузі (на виконання Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу за період 2004-2011 рр.[5] з Держбюджету передбачалось спрямування 35,39 млн грн., фактично ж виділено лише 7,17 млн грн (20 % від запланованої суми);

- зростаючі екологічні проблеми, особливо в регіонах, де металургійна галузь є домінуючою. Найбільш забрудненими є м. Донецьк з розташованими поряд з ним Авдіївкою, Горлівкою, Єнакієвим, Макіївкою, а також Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Константинівка, Кривий Ріг, Маріуполь, в яких вміст у повітрі канцерогенних речовин у 12 раз вищий, ніж в інших містах або сільській місцевості[6].

Зазначені деформації закріплюють сировинну експортну орієнтацію галузі і спонукають країну пристосовуватись до потреб світового ринку в межах наявних внутрішніх можливостей та поточних конкурентних переваг. Сучасні тенденції на світових ринках можуть призвести до скорочення попиту на основну експортну продукцію України і порушити стійкість післякризового відновлення економіки. У найближчій перспективі розвиток металургійної галузі в Україні відбуватиметься під впливом дії наступних світових тенденцій:

- уповільнення зростання світової економіки, яке прогнозується міжнародними організаціями[7], що вплине на скорочення попиту і відповідне зниження світових цін на металопродукцію. У червні 2012 р. порівняно з червнем 2011 р. середні експортні ціни (FOB порти Чорного моря) на українські холоднокатані та гарячекатані листи (рулон) зменшилися з 785 до 670 та з 700 до 565 дол. США за тонну відповідно, а на найбільш популярні арматуру та квадратну заготовку – з 730 до 633 та з 670 до 570 дол. США за тонну відповідно[8];

- введення за кордоном нових виробничих потужностей виплавки сталі. Основні країни-покупці металу починають створювати власні виробництва, знижуючи закупівлі металу за кордоном. Так, Іран до 2013 р. планує вдвічі збільшити виробництво сталі (до 43 млн т за рік) і стати одним із основних експортерів сталевого прокату у Близькосхідному регіоні[9]. Проекти щодо введення нових потужностей уже реалізовуються у країнах Азії та Африки, зокрема, в Туреччині[10] та Єгипті[11];

- зростання конкуренції серед виробників залізорудної сировини. Наприклад, Китай на 45 % забезпечує внутрішні потреби у залізорудній сировині. На цьому фоні попит на сировину для металургії буде знижуватися, спричиняючи зниження ціни на металопродукцію.

Про досягнення певних модернізаційних зрушень у металургійній галузі України свідчать результати виконання Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 р. Одним із найвагоміших результатів є досягнення позитивних зрушень у реструктуризації сталеплавильного виробництва: за період з 2003 – 2011 рр. у загальному обсязі виробництва сталі частка виплавки киснево-конверторної сталі збільшилась з 49,8 % до 68,7 %, електросталі – з 2,8 % до 5,9 %, частка мартенівського виробництва скоротилась з 47,4 % до 25,4 %[12].

Перспективи модернізації металургійної галузі України значною мірою пов’язані з впровадженням високотехнологічних виробництв, розвитком внутрішнього ринку металів та стимулюванням імпортозаміщення, зменшенням енергоємності виробництва.

Для стимулювання впровадження високотехнологічних виробництв, пришвидшення техніко-технологічного оновлення металургійного виробництва на інноваційній основі необхідно:

- КМУ, Мінфіну України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації розглянути можливість створення спеціалізованої державної небанківської інноваційної фінансово-кредитної установи (відповідно до ст. 19 Закону України “Про інноваційну діяльність”), яка б надавала фінансову підтримку металургійним підприємствам при реалізації ними інноваційних проектів (зокрема, у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів)[13];

- КМУ, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном розглянути можливість розроблення і включення до «Середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на
2012-2016 рр.»[14] пріоритетів, пов’язаних з освоєнням нових технологій у металургійному виробництві;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України при підготовці проекту Держаної програми економічного і соціального розвитку України на 2013 р. передбачити механізми сприяння вертикальній інтеграції у металургійному комплексі, що дозволить повніше використовувати науково-технічний, виробничий і кадровий потенціал вітчизняних металургійних компаній[15].

- КМУ ініціювати внесення змін до Податкового кодексу щодо звільнення від податку на прибуток коштів металургійних підприємств, які вкладаються в інноваційну діяльність для нарощування виробництва високотехнологічної інноваційної продукції з високим рівнем обробки (зокрема сталевих прутків з високоякісної конструкційної сталі для машинобудування, виробництва спеціальних сталей і сплавів, титанових сплавів та прокату, алюмінієвої фольги, створення нових видів цирконієвої продукції підвищеного попиту для енергоустановок з прямим перетворенням енергії палива в електричну тощо).

Для стимулювання імпортозаміщення і розвитку внутрішнього ринку металопродукції необхідно:

- Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном, Міністерству енергетики та вугільної промисловості України розробити Державну програму розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу України на період до 2020 р., у якій, зокрема, передбачити механізми модернізації підприємств металургійної галузі, підвищення ефективності металургійного виробництва, розвитку в Україні власної ресурсної бази дефіцитних видів мінеральної сировини тощо;

- КМУ, Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном, Міністерству інфраструктури України розробити Програму модернізації інфраструктури реального сектору економіки, в якій, зокрема, передбачити заходи щодо заміни і оновлення зношеного металофонду з використанням вітчизняної металопродукції;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державній митній службі України відповідно до Закону України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” вивчити питання щодо зростання імпорту металопродукції в Україну, зокрема феросплавів, і в разі необхідності провести відповідні антидемпінгові розслідування і ввести запобіжні бар’єри;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державному агентству України з інвестицій та розвитку ініціювати проведення міжнародних інвестиційних форумів для інформування ділових кіл країн-партнерів про можливості інвестування, зокрема, у металургійну промисловість України, спрощення реєстраційних процедур при внесенні інвестицій тощо;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Мінфіну України, НБУ розробити Програму щодо компенсації частини відсоткової ставки за кредитами металургійним підприємствам для фінансування реконструкції та модернізації, зокрема для організації власного виробництва товарного прокату, поковок, штамповок та виробів з титанових сплавів на основі власної сировини та розроблених в Україні технологічних процесів камерного електрошлакового переплаву та електронно-променевого переплаву, збільшення обсягу виробництва економнолегованих корозійностійких сталей для потреб машинобудування, будівництва, виробництва товарів широкого споживання;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Держінвестпроекту України ініціювати розроблення Національного проекту імпортозаміщення і розвитку внутрішнього ринку, в якому, зокрема, передбачити заходи щодо стимулювання виробництва металопродукції з більшою доданою вартістю, яка нині імпортується.

Для зменшення енергоємності металургійного виробництва необхідно:

- Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном розробити пілотні інвестиційно-інноваційні проекти, спрямовані на зменшення витрат паливно-енергетичних ресурсів і впровадження новітніх технологій у гірничо-металургійному комплексі України;

- КМУ передбачити у Держбюджеті на 2013 р. і наступні роки збільшення фінансування науково-дослідних робіт з питань ресурсо- та енергозбереження у металургійному виробництві;

- Державному агентству України з управління державними корпоративними правами та майном, Міністерству енергетики та вугільної промисловості України провести оптимізацію кількості та змісту державних цільових та галузевих програм енергоефективності та енергозбереження, що спрямовані на розроблення та впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій та устаткування у гірничо-металургійному комплексі України.

 

 

[1] Дані ДП “Держзовнішінформ” // Товарний монітор. Кон’юнктура. - № 20. – 7.06.2012. – С. 20-21.

[2] У 2011 р. НКРЕ перевела українських виробників феросплавів до другого класу споживачів електроенергії, і на сьогодні загальна вартість електроенергії для них складає 93,02 коп. за кВт/год. (без ПДВ)

[3] За даними “Металургпрому”, у 1 кв. 2012 р. проти 1 кв. 2011 р. чистий дохід від реалізації металопродукції скоротився на 12,1 %, до 38,3 млрд грн, а чистий збиток збільшився в 3,6 разу, до 5,3 млрд грн / Електронний ресурс http://www.ugmk.info/art/balansovoe-sovewanie-v-gmk-pravitelstvo-pomozhet.html

[4] Чирва Р. У світовому рейтингу Україна пасе задніх // Р. Чирва. - Профспілкові вісті. – 8.07.2011. - [Електронний ресурс].- Режим доступу http://www.psv.org.ua/arts/suspilstvo/view-432.html.

[5] Постанова КМУ № 967 від 28.07.2004 р. «Про затвердження Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 р.» // Офіційний вісник України від 20.08.2004 р. № 31

[6] Екологічні проблеми великих міст / [Електронний ресурс].- Режим доступу http://pulib.if.ua/part/11148.

[7] Згідно з прогнозом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) від 22.05.2012 р. ВВП 17 країн єврозони у 2012 р. скоротиться на 0,1 %, а Іспанії і Італії загрожує затяжна рецесія. У попередньому дослідженні ОЕСР прогнозувала зростання ВВП єврозони у 2012 р. на 0,2 %. / Електронний ресурс http://www.forbes.ru/print/node/82435.

[8] Дані ДП “Держзовнішінформ” // Товарний монітор. Кон’юнктура. - № 20. – 7.06.2012. – С. 21-22.

[9] Іран подвоїть виробництво сталі / Металоторгівельний портал. - Електронний ресурс http://www.metalika.ua/news/340406.

[10] “POSSCO” побудує в Туреччині сталеливарний завод / Металоторгівельний портал. - Електронний ресурс http://www.metalika.ua/news/343407.

[11] Єгипет побудує чотири металургійні заводи / Металоторгівельний портал. - Електронний ресурс http://www.metalika.ua/news/339853.

[12] Державне агентство України з управління корпоративними правами та майном / Звіт Про виконання “Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року” - [Електронний ресурс].- Режим доступу http://ppa.gov.ua/files/zvit/zvit-gmk2011.docx.

[13] Наприклад, для підтримки малого інноваційного бізнесу Постановою КМУ № 1396 від 12.12.2011 р. в Україні створено небанківську фінансово-кредитну установу «Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу», яка надає державну підтримку впровадженню вітчизняних високотехнологічних наукових, науково-технічних розробок та винаходів у виробництво для підтримки реалізації інноваційних проектів суб’єктів малого підприємництва

[14] Постанова КМУ «Деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на 2012-2016 рр.» від 12.03.2012 р. № 294

[15] Молдован О. О. Структурна трансформація чорної металургії як чинник економічної безпеки України // Автореферат на здобуття наукового ступня кандидата економічних наук. – К. – 2012 р. – 20 с. – С. 12

16. http://www.niss.gov.ua/articles/886/

17. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.