Система касового виконання бюджету.

Тема 1 (05.09.2016р.)

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СПРАВИ ТА ІСТОРІЇ ЇЇ ВИНИКНЕННЯ

ПЛАН:

1. Зміст понять Казна, Казначейство;

2. Казначейські цінні папери;

3. Роль Казначейства у реалізації функцій, розпорядження державних коштів.

1.

Термін Казначейство походить від поняття «казна», що в перекладі з англійської (означає скарб, цінність), у найперших систематизованих працях присвячених питанням Казни це термін використовується і у широкому і у більш вузькому розумінні.

Так в «Арташастрі» (праці про гроші, яка була написана близько 2 тисяч років тому в Індії, Казна в широкому розумінні це багатство держави до якого включалося, окрім детально перерахованих доходів, золото, коштовне каміння і метали, і усі види сільськогосподарської продукції.

У рукописі зазначалося, що армія і казна є найважливішим інструментом в руках монархії, і повинна бути під безпосереднім контролем керівника держави.

У більш вузькому розумінні, казна це місце куди надходили гроші і звідки здійснювалися платежі для конкретних цілей.

Історично Казначейство виконувало декілька функцій:

- Відповідало за збереження багатства держави;

- Було місцем де збиралися платежі держави із якого держава здійснювала виплати;

- Виконувало функцію облікового відомства;

- Відповідало за чеканку монет.

 

З часом функції казначейства різних країн змінювалися:

 

- В наслідок затяжних війн, які призводили до зменшення багатства держави, казначейство почали випускати внутрішні і зовнішні боргові зобов’язання.

- У зв’язку зі збільшенням кількості і розширенням активності фінансових монополій, казначейства почали приймати, на збереження їхні акції.

- З виникненням центральних банків, такі функції казначейства як випуск боргових зобов’язань, отримання і видача платежів державою, було передано банкам.

 

Казначейська політика – це політика використання можливостей уряду, справляти податки і здійснювати витрати державного бюджета, для регулювання рівня, ділової активності та вирішення різних соціальних задач.

 

2.

Державні цінні папери – це державні зобов’язання, що випускаються в документальній або в електронній формах, центральним урядом, місцевими органами влади і окремими державними підприємствами з метою розміщення позик, і мобілізації грошових ресурсів у відповідні бюджети. (найпоширеніші цінні папери це облігації)

Облігації – це цінний папір, який по перше засвідчує внесення її власником певних грошових коштів на її придбання, по друге надає її власникові право на отримання певного доходу від облігацій, по третє підтверджує зобов’язання держави відшкодувати повну номінальну вартість облігації у передбачений умовами позики строк.

При документальній формі випуску, бланкам державних облігацій, належить мати відповідний ступінь захисту, та містити такі основні реквізити:

- Найменування емітента;

- Номінальну вартість облігації;

- Термін погашення;

- Розмір і строки виплати відсотків;

- Серію та номер облігації.

При документальній формі випуску, державні облігації за якими передбачена неодноразова виплата доходів, мають містити купонний лист. Купон – це відрізна частина облігації що передається під час отримання відсотків замість розписки.

Облігаціями вважаються цінні папери, із терміном обігу, більше 5 – ти років.

Казначейські зобов’язання (векселі держави) - це вид державних цінних паперів, що засвідчує внесення їх власником грошових коштів до бюджету і дає право на о держання фіксованого доходу протягом строку володіння цими паперами.

Казначейські зобов’язання випускаються державою, на різний термін:

- Короткострокові (до 1 року)

- Середньострокові (від 1 до 3 років)

- Довгострокові (від 3 до 5 років)

 

3.

Головним призначенням національного Казначейства, є сприяння оптимальному фінансовому управлінні державними ресурсами шляхом забезпечення, своєчасного отримання бюджетними установами, необхідних ресурсів для успішного функціонування державних служб.

Основні функції казначейства:

- Розроблення бюджетної і податкової політики, в загальних рамках макроекономічної політики;

- Підготовка бюджету, розроблення і оцінка бюджетних кошторисів, поточних і капітальних видатків, а також підготовка і подання бюджету парламенту;

- Використання бюджету;

- Фінансові операції пов’язані з виконанням бюджету;

- Виконання системи бухгалтерського обліку і фінансової інформації;

- Аудиторська перевірка і оцінка.

 

Бюджетні асигнування – це кошти виділені розпорядникам бюджетних коштів, відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетних зобов’язань кредитування та здійснення платежів з конкретною метою.

 

ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

ПЛАН:

1. Виконання державного бюджету як одна із стадії бюджетного процесу;

2. Державні органи які беруть участь у виконанні бюджету;

Система касового виконання бюджету.

1.

Під виконанням бюджету слід розуміти, забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів в цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.

Виконання бюджету має за мету, забезпечення поступлення доходів і фінансування видатків в межах затверджених в бюджеті. Забезпечує виконання державного бюджету, «КМУ», загальну організацію та управління виконання державного бюджету України координацію діяльності учасників бюджетного процесу, з питань виконання бюджету здійснює "МФУ", контроль за виконання державного бюджету здійснює «ВРУ».

 

Бюджетний розпис - це документ в якому встановлюється, розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань, головним розпорядником бюджетних коштів. По певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації. Він затверджується Міністром Фінансів, відповідно до бюджетних призначень, встановлених у ЗУ «Про державний бюджет» у місячний термін після набрання чинності ЗУ «Про державний бюджет».

 

Бюджетне призначення – це повноваження надане головному розпоряднику бюджетних коштів, «Бюджетним кодексом», ЗУ «Про державний бюджет», або рішенням Про місцевий бюджет, що має кількісні і часові обмеження, та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

 

2.

В систему органів що наділені бюджетними повноваженнями входять:

- Законодавчі органи державної влади;

- Виконавчі органи державної влади;

- Органи грошово-кредитного регулювання;

- Органи державного контролю.

 

Законодавчі органи державної влади:

- Розглядають і затверджують бюджети і звіти про їх виконання;

- Здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджету;

- Формують і визначають правовий статус органів, що здійснюють контроль за виконанням бюджету відповідного рівня бюджетної системи.

 

Виконавчі органи державної влади:

- Здійснюють складання бюджету;

- Вносять в проект бюджету з необхідними документами і матеріалами на затвердження до законодавчого органу влади;

- Організовують виконання бюджету, подають звіт про його виконання на затвердження до законодавчих органів;

- Здійснюють контроль за обґрунтованістю формування і виконання бюджету.

Органом грошово – кредитного регулювання є НБУ

 

Органами фінансового контролю є:

 

- Рахункова палата – виконує контроль за використанням коштів, ДБУ;

- Головне Контрольно – ревізійне управління України – відповідно до його вповноважень визначених законом.