Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий, громадський і громадянський, дружний і дружній. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.
За звуковим складом пароніми бувають:
- однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» — танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов 'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» — ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «ненормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» — сердешний «бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-небудь» — уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»;
- різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».
За лексичним значенням пароніми бувають:
- синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти;
- антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — іміграція, густо — пусто;
- семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком», цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш «черпак», кристал — кришталь;
- семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.
Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів: — Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах). Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в народі називають прихватизацією; донощиків, шо на вухо доносять, іменують Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.
Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.
Паронімія як вада тексту
Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості та семантичних контактах. Як і омоніми, пароніми використовуються для створення каламбурів. Сфера вживання паронімів — публіцистика, художня література, усне розмовне мовлення. Паронімія для створення каламбурів виявляється набагато придатнішою, ніж омонімія, оскільки близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій. У паронімів ширші можливості асоціативних зв'язків. Одна із стилістичних функцій паронімів —
семантичне переключання. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість розширити політ думки, змалювати яскравішу картину, насичену образами. Паронімія забезпечує музичність фрази:
У графа профіль — як у грифа,
А я бродячий менестрель.
Я те нікому ие приносив лиха,
А лютня в мене срібна, як форель.
Дружина в нього — справжня королева.
Вона печальна, чи мені здалось?
Вона дзвенить, як чарка кришталева,
в якій шампанське льодом узялось.
Ах, заспокойтесь, нащо ці баталії?
Ця ваша злість безсила і нудна.
ртак би взяти за тоненьку талію.
і поцілунком випити до дна. (Л. Костенко)
У цій же функції широко використовуються пароніми в усній народній творчості: «Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику в зеленому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувся — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою-».
Ще одна функція паронімів — семантичне зіставлення. Два близькозвучних слова дають можливість виразніше зіставити якісь риси людини, рельєфніше описати події, явища і т. д.: «Барвистість іспанського пейзажу доповнюють пейзани в мальовничих шатах, що захоплено вітають
туристів і закидають їх магноліями та камеліями» (Ю. Смолич){
Часом для створення каламбурних ситуацій гумористичного плану використовується зіставлення близькозвучних лексичних елементів різних мов: «Францішку! А чого ти мовчиш? Ти — за?—Айно! — рішуче тупнув босою, порепаною ногою Францішек,— айно! — Айно! — підхопила в один голос решта селян.— Чуєте, всі кажуть: файно! — резюмував Хома» (О. Гончар).
У публіцистиці пароніми широко використовуються в ролі заголовків: Шкала і школа талантів, Розрахунки і прорахунку Кличе на матч футбольний м'яч, Манери чи маневри? і под.
На основі паронімії будується парономазія (гр.)—стилістична фігура, в" якій поряд розміщуються різні за значенням, але подібні за звучанням слова з метою зіставлення їх. Тут можуть бути використані не лише пароніми, а й просто співзвучні слова, різні за своєю предметною співвіднесеністю. Ця стилістична фігура характерна для красного письменства та народної творчості. Наприклад: «—О, бачиш,— втішився Кочубей,— він ще не чув, так слухай тоді. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу дідьків триста, а нашого брата дере жінка кирпата, жіночка люба та дере за чуба.., го-го-го!.. Бачиш, до чого я казав?» (Б. Легікий).
Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт «подія, явище» кажуть фактор «умова, рушійна сила», замість уявлення «поняття» — уява «фантазія», замість пригода «подія, випадок» — нагода «слушний момент, можливість». Часто плутають слова таємничий і втаємничений.
Запам'ятаймо правильні значення кількох паронімічних груп. Прадавні мешканці Америки звуться індіанці, а індійці живуть в Індії. Слово італійський пов'язане з сучасною Італією: італійська мова, італійське кіномистецтво, Італійський страйк. А коли йдеться про племена, що населяли Апеннінський півострів у давнину, вживаємо прикметника італьський: італьська легенда, італьська німфа. Російське итальянский треба перекладати італійський, а италийский — італьський. Особовий — стосовний до особи, людини взагалі: особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад, особовий рахунок. Особистий— властивий певній, конкретній особі; власний, персональний: особисті речі, особисте життя.
Сплутування паронімів свідчить про недостатній рівень володіння мовою. Інколи пароніми вживають один замість одного для досягнення гумористичного ефекту. З цією ж метою вдаються й до перекручення слів літературної мови: «—Чого вам треба? Собаки? Куплю! Вкраду! Якої породи? Стрептококпенчера? сетера-лапсердака? хатню таксі? оболонку? шприця? фокспрем'єра? Говоріть! Кажіть! Замовляйте, сто догів вам у квартиру» (В. Чечвянський).
Стилістичні властивості паронімічного зближення слів часто використовуються при створенні епіграм, пародій, шаржів.
