Книга як основний предмет видавничої діяльності

1. Поняття "видавнича продукція"

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовніш­нім виглядом, обсягом, характером інфор­мації, структурою, періодичністю та призна­ченням видань. Своєрідність і особливість будь-якого окремого виду видавничої про­дукції полягає в тому, що, з одного боку, за цілим рядом ознак він має свої специфічні особливості, а з іншого - йому притаманно немало й спільних рис, властивих будь-яко­му виданню.

Початкуючому видавцеві варто навчитися на перших порах чітко уявляти все це роз­маїття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, легко розпізнавати й виокремлювати її скла­дники. Адже від цього залежить як організація та спосіб роботи чималого цеху видавців і поліграфістів, так і величина матеріальних за­трат на шляху всього складного й відповідаль­ного процесу творення того чи іншого видав­ничого продукту - від його задуму до тира­жування та розповсюдження серед спожи­вачів. Крім того, кожен вид, відповідно до існуючих у тій чи іншій державі стандартів, потребує свого зовнішнього та внутрішнього оформлення, своєї структури. Іншими слова­ми - загального стилю представлення.

Незнання цієї специфіки призводить до того, що видавничий продукт з'являється на світ, з точки зору культури видання, примі­тивно-самодіяльним і професійно несерйоз­ним. Тому він переконливо характеризує рівень професіоналізму й майстерності са­мого вицавця.

Спробуємо виокремити основні види видавничої продукції за цілим рядом узагальнених ознак.

 

2. Видавнича продукція за цільовим або соціально-функціональним призначенням

Значним масивом цього розділу є і офіційні та нормативні видання.

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, виробле­них і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів - державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законо­давчих і виконавчих органів влади, стеног­рами засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Сюди належать також різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути. Друкуються вони окремими назва­ми, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються. Такими є, зокре­ма, "Відомості Верховної Ради України", "Закони; України", "Кодекс законів про пра­цю". "Матеріали І з'їзду Народного руху Ук­раїни" тощо. Видання такого виду вимага­ють особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповід­ності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Інший значний за обсягом блок склада­ють наукові видання.

В основі текстового матеріалу - резуль­тати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів в тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та ми­стецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текс­тів. (Характерний приклад із недавніх набутків українського книговидання - популярні серед читачів серії "Пам'ятки історичної думки України", "Літературні пам'ятки України".)

Наукові видання маютъ такі підвиди: монографії, автореферати дисертацій, пре­принти, збірники наукових праць, тези до­повідей та повідомлень на різних наукових зборах (конференціях, з'їздах, симпозіумах).

Близькими до попередніх є науково-попу­лярні видання. Оскільки призначені вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є до­ступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань - "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Навчальні видання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в ово­лодінні ним конкретним навчальним пред­метом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних да­них рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчаль­ного чи наукового закладу, а також проход­ження визначеного порядку рецензування.

Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко зумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку: підручник, навчальний посібник, методичний посібник, наочний посібник (таблиці), хрестоматія, робочий зошит, самовчитель, задачник, практикум, курс лекцій, навчальна і робоча програми. [4]

Довідкові видання

У доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебіль­шого за алфавітним принципом (суцільним, або проблемно-тематичним), що дає мож­ливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання.

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термі­нологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник. [4]

Літературно-художні видання

Об'єднують усі твори художньої літерату­ри, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісен­ники. [4]

Рекламні видання

Цільове призначення цього виду видав­ничої продукції - від імені конкретного ви­робника, рекламодавця чи спонсора якнай­краще (щодо змісту тексту та його оформ­лення) представити потенційному спожива­чеві чи покупцеві товари, ідеї, послуги.

Масив цієї продукції складають проспек­ти, каталоги, путівники, афіші, плакати, рек­ламні оголошення і повідомлення для за­собів масової інформації.

Особливістю підготовки до друку цього виду видань є те, що за їх зміст і форму відповідає замовник. Вкладаючи власні, до того ж, чималі кошти за продукування таких текстів, часто створених поза видавництвом, він нерідко виступає проти будь-якого ви­давничого втручання в текст. Тому-то значна їх кількість з'являється на світ, м'яко кажучи, недосконалою не лише за граматично- стилістичним виконанням, а й смислом. То­лерантний і небайдужий видавець завжди мусить знайти спосіб порозуміння з рекла­модавцем для поліпшення такого тексту. [4]

3. Видавнича продукція за адресністю читача

Для широкого кола читачів (масове ви­дання)

Цей тип видання розрахований практич­но на необмежене ні віковими, ні про­фесійними, ні освітніми рамками коло чи­тачів чи споживачів. Як правило, друкується значними накладами (на початку 90-х років минулого століття наклад українських бест­селерів історичної тематики складав одним або кількома заводами 100-500 тисяч примірників). У нинішніх умовах кризи вітчизняного книговидання масовими стали видання від 20-ти і більше тисяч примірників. [4]

Для дітей та юнацтва

Відповідно до специфіки читацької ауди­торії ці видання потребують особливого ху­дожнього оформлення, поліпшеного полігра­фічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату. Це можуть бути каз­ки, художні, науково-популярні твори тощо. [4]

Бібліотечні видання

Розраховані на поповнення фондів існую­чої мережі державних і відомчих бібліотек. Формуються відповідно до наявних чи но­вих бібліотечних серій. З-поміж найпопулярніших - "Бібліотека школяра" (художні твори за шкільною програмою), "Золота бібліотека школяра" (науково-популярні та пізнавальні твори), книги за держзамовлен­ням, включені до Національної програми соціальне значущих видань, ювілейні ви­дання тощо. [4]

Видання для службового користування

Значний за обсягом масив друкованої продукції передусім відомчого характеру, який містить у собі інформацію, призначену для певної категорії користувачів (фізичних осіб чи закладів, установ). Замовники таких видань не зацікавлені в їхньому поширенні, про що зазначається відповідним грифом на титульній сторінці чи її звороті. Видання цього виду оформляються довільно, без до­тримання вимог державних стандартів, з поміж яких - ISBN, ББК, УДК тощо. [4]

Бібліофільські видання

Здебільшого це репринтні відтворення раритетних видань або поліпшені художнім і поліграфічним виконанням із специфічним форматом видання окремих книжкових ше­деврів, їхній наклад є незначним, а ціна - малодоступна для пересічного читача. Пока­зовими прикладами є відтворення першого видання "Енеїди" І. Котляревського, "Кобза­ря" Т. Шевченка. Напередодні святкування 1000-ліття хрещення України-Руси ка­надські українці здійснили 1983 року у Вінніпезі перевидання Острозької Біблії. За­раз в Україні робляться спроби представити читачеві Пересопницьку Євангелію. [4]

Видання для сліпих

Специфічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки створеній французьким педагогом Л. Брайлем рельєфно-крапковій системі письма, так званого шрифту Брайля, який читається з допомогою дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також рельєфно-графічні посібники, в яких мето­дом пресування полімерної плівки створю­ються рельєфні рисунки, карти, плани і схе­ми. В Україні підготовку і видання цієї літе­ратури здійснює спеціально створене дер­жавне видавництво. [4]

4. Видавнича продукція за знаковою природою інформації

Найпоширенішими у цьому блоці друками є текстові видання.

Формою і основним засобом передачі їхнього змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Головним знаковим матеріалом нотних видань є нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.

Картографічні видання

Творяться у відповідній проекції змен­шеного і узагальненого зображення по­верхні землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи умовних знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси. У зв'язку з підвищен­ням останнім часом попиту на цей вид ви­дань його прагнуть освоїти більше видав­ництв. Серед спеціалізованих видавництв цього профілю, які міцно утвердилися нині на ринку, - "Мапа України", "Картографія". [4]

Зображальні видання

Складають ту частину друкованої про­дукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, по­яснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фо­тоальбом), атлас (анатомічний, бо­танічний, географічний, зоологічний, мо­вознавчий, медичний), гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксило­графія, офорт, художня листівка, художній плакат. [4]

5. Видавнича продукція за формою і матеріальною конструкцією

Книжкові видання

Це найпоширеніший вид друкованої про­дукції, що складає основний предмет діяль­ності переважної більшості видавництв. Яв­ляє собою неперіодичне видання у вигляді скріплених у корінці друкованих аркушів (кодексу), обтягнутих оправою або обкла­динкою. [4]

Журнальні видання

Періодичні ілюстровані видання кодексного типу певного формату і обсягу, що містять у собі відповідну кількість оригіна­льних творів, рефератів і документів, об'єднаних певним тематичним змістом. Журнали умовно можна розділити на такі підвиди: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, літературно-худож­ній, виробничо-практичний, реферативний, дитячий. [4]

Газетні видання

Періодичні ілюстровані видання у ви­гляді одного або кількох, як правило, не зшитих аркушів паперу, що містять різножа­нрові, специфічні для журналістики, ма­теріали інформаційного й аналітичного ха­рактеру. Мають свою розвинену типологію. [4]

Буклетні видання

Переважно багатокольорові аркушеві друки, складені в два або кілька згинів. До такого виду друкованої продукції най­частіше звертаються туристичні агенції, ви­робники промислових і продовольчих то­варів, організації та установи в період відзначень ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.

До блоку видавничої продукції за озна­кою форми чи матеріальної конструкції слід віднести і різноманітні плакати, листівки, календарі та календарики, книжки-іграшки. [4]

6. Видавнича продукція за належністю до видавця, автора чи спонсора

Власне видання

Видання, випущене у світ коштом видав­ництва. У випадку, коли видання фінан­сується автором, або спонсором, причетність їх до появи друкованого продукту, згідно із договором, обумовлюється на вихідних да­них. Зміст цієї інформації є довільним. Для прикладу: "Видання здійснено коштом авто­ра" або "Видання здійснено за сприяння (та­кого-то) спонсора". [4]

Спільне видання

Це результат співпраці двох або кількох видавництв. Міра участі кожного з них у тво­ренні спільного продукту може бути різною: поступка авторських прав на перевидання, переклад, фінансова допомога, підготовка певної частини тексту. Зовнішньою ознакою спільного видання є обов'язкове зазначення відповідної інформації у вихідних і реквізит­них даних. Форма співробітництва щодо ви­пуску спільного видання і всі деталі оформ­лення вихідних даних обумовлюється у дво- чи тристоронньому договорі. [4]

Піратське видання

Видання, що з'являється у світ із пору­шенням законодавства про авторські та суміжні права. Поширений приклад: вида­на одним видавництвом популярна книга з'являється на книжковому ринку з вихідними даними іншого видавництва, яке змінило у виданні лише обкладинку, опера­тивно і з найменшими витратами розтира­жувавши готовий книжковий блок. Часто видавці додруковують наклад видання, що користується попитом у читачів, без інфор­мування про це автора і виплати йому до­даткової авторської винагороди. Такі пору­шення можуть ставати предметом судових позовів.

До цього блоку варто додати ще відомче видання (випускається відомством для своїх потреб, в якому переважає інформація про діяльність цього відомства), посмертне ви­дання (здійснюється незабаром після смерті автора), прижиттєве видання (з'являється у світ за життя автора), ювілейне видання (приурочене конкретній ювілейній даті), ме­моріальне видання (друкується на відзна­чення пам'ятної події в житті держави). [4]

Характерним прикладом останнього виду видання є багатотомна "Книга пам'яті Ук­раїни", в якій, у межах кожної області, пода­но прізвища всіх громадян України, які заги­нули на фронтах Великої Вітчизняної війни.

7. Видавнича продукція за рівнем художнього оформлення і способом поліграфічного виконання

Мініатюрне видання

Випускається нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої прак­тики, такими книгами прийнято вважати ви­дання, висота і ширина яких менше 80 мілі­метрів, у Росії - у межах 100 мм. Найменша на земній кулі книга - українська, її створив київський майстер Микола Сядристий: його "Кобзар", скріплений звичайною павутиною, має розмір 0,6 кв. мм. Перегортати її можна кінчиком загостреної волосинки, а прочитати - з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів. [4]

Подарункове видання

Випускається в поліпшеному художньо­му і поліграфічному оформленні та призна­чається для подарунків. Часто буває нестан­дартних форматів і дорогим за ціною. [4]

Факсимільне видання

Це перевидання значної історичної і ху­дожньої пам'ятки в такому варіанті, який по­вторює всі особливості оригіналу: формат, гатунок паперу, обкладинку, граматично-стилістичну специфіку тексту. Подібним до цього є репринтне видання, яке здійсню­ється шляхом фотографічного відтворення всіх сторінок видання без найменшого ре­дакторського втручання в текст. [5]

8. Видавнича продукція за кількістю видань

Перше видання

Твір, що з'являється у світ вперше.

Стереотипне видання

Це практично нове відтворення поперед­нього видання без жодних змін.

Перевидання

Повторний випуск видання, яке вже поба­чило світ. Має кілька підвидів: доповнене видання (додані автором чи видавництвом нові глави, параграфи чи навіть абзаци); ви­правлене видання (усунені виявлені грама­тичні і фактологічні помилки, неточності), перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих змін), розширене видання (виклад матеріалу розширений за рахунок урізноманітнення тематичного блоку, кількості прикладів тощо). [5]

9. Видавнича продукція за періодичністю випуску

Варто розрізняти: неперіодичні, періоди­чні, серійні видання.

10. Видавнича продукція за способом укладання текстів

Цей вид має таку класифікацію: однотомне видання, багатотомне видання, академічне видання, вибрані твори, повне зібрання творів, серійні видання. [5]

11. Книга як основний предмет видавничої діяльності

Зорієнтувавшись у цій різноманітній палітрі друкарської продукції, навчившись її розрізняти за цілим рядом перелічених вище ознак, видавець може приступати до ство­рення й реалізації власної видавничої про­грами.

За винятком суто спеціалізованого газет­но-журнального та етикетково-пакувально­го видавничо-поліграфічного комплексу в усіх інших випадках головним предметом діяльності й видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції. Осягнути всю повноту цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сут­ності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності.

Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі за­гальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізня­ють її від інших засобів збереження і пере­дачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого - її універсальними особливостями та багато­функціональним призначенням.

Складною і багатозначною є етимологія слова "книга" в різних мовах. Доведено, що в слов'янських народів воно походить від ко­реня кна (киен), що означало обрубок або вирізку з дерева. Правдоподібність такої етимології підсилює зв'язок цього слова з буковим деревом у ряді романо-германських мов (англійське book, німецьке buch, голландське boek). Саме на вирізках з цього де­рева писали перші в Європі книги. У най­давнішій українській рукописній пам'ятці "Остромирова Євангелія" слово "книга" вживається в значенні письмо, буква. Існу­ють припущення, що в слов'янські мови це слово могло прийти через тюркські від ки­тайського ку ен - буквально сувій паперу, шовку. Давньомонгольська назва книги bicig означає загострений предмет для писання, а готське boka виводить на конкретну букву алфавіту. Отож, у всіх випадках у багатьох народів первинним значенням для поняття "книга" ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь писемний еле­мент, або пристрій, із допомогою якого цей елемент наносився.

Віддавна формувалася і головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі та просторі інформації певного змісту.

У цьому контексті напрошується важ­ливість розуміння подвійної природи книги. З одного боку, це викінчений матеріальний предмет, що має свою форму і конструкцію, з іншого - це носій зафіксованої людиною писемної чи графічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів і образів її творців.

Залишаючи поза межами цього матеріалу творення чергового визначення поняття "книга", звернемо увагу на існування двох його офіційних дефініцій. Перша випливає з рекомендацій ЮНЕСКО, поширених для книговидавничого світу в 1964 році. Відповідно до рекомендацій цієї міжнарод­ної організації у сфері культури, книга - це друкована неперіодична публікація, яка містить не менше 49 сторінок, не враховую­чи обкладинки, і призначена для читацької аудиторії.

Відповідно друкований текст обсягом до 5 сторінок називається листівкою, а від 5 до 48 сторінок - брошурою.

Чітко окреслене поняття книги і в Дер­жавному стандарті України. Книга - це ви­дання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом по­над 48 сторінок.

Як матеріальний предмет і як культурна цінність, книга просторово та змістовно ор­ганізована. Іншими словами, вона має свою внутрішню й зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складники, численні художні й шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані закони творення.

 

 

Використана література:

1. Тимошик М. Її величність - книга.- К.: Наша культура і наука, 1999. - 308 с.
2. Тимошик М. Заочний університет видавця. Заняття четверте. Видавнича продукція та її види //Друкарство. - 2000. - № 5. - С 84-86.
3. Тимошик М. Державні стандарти з видавничої справи. // Вісник книжкової палати. 2001. - № 12. - С. 9-13
4. Видання. Основні види: терміни і визначення. ДСТУ 3017-95. - К.: Держстандарт Ук­раїни, 1995. - 46 с. [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: URL: // http://www.chytomo.com/standards/vydannya-osnovni-vydy-terminy-ta-vyznachennya-dstu-301795
5. Пикок Джон. Издательское дело: Пер. с англ. - М.: ЭКОМ, 1998. - 400 с.. [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: http://www.booksgid.com/technology/18665-dzh.-pikok-izdatelskoe-delo.html
6. Книга для авторов / Сост О. И. Слуцкий. - М.: Издательский дом "Дашков и К". 2001. - 384 с.