Особенности посещения зоны

Зміст

Вступ
1.

Висновки і пропозіції

 

 

Україна - це епіцентр найбільшої в світі за всю історію людства ядерної техногенної катастрофи, яка сталася на четвертому блоці Чорнобильської АЕС. У результаті викиду в атмосферу великої кількості радіонуклідів відбулося забруднення навколишнього середовища (повітря, грунту, природних вод, рослинного і тваринного світів), стійке довгострокове радіоактивне забруднення територій радіонуклідами цезію, стронцію і плутонію. В результаті катастрофи продукти радіоактивного розпаду забруднили 4600000 га сільгоспугідь (у тому числі 3.1 млн га ріллі) і 4,4 млн га лісів. Державні органи були змушені вивести з обігу 280 тис. га сільгоспугідь та 157 тис. га лісів. Восени 1991 р. у зв'язку зі створенням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи остаточно затверджений концептуальні положення щодо безпечного ведення сільськогосподарського виробництва та лісового господарства, за якими передбачається отримання чистої продукції. У землеробстві і рослинництві прийнятий курс на агромеліоративних заходів: переорювання та вапнування пасовищ, внесення великих доз мінеральних добрив, створення шляхом дезактивації " чистих пасовищ ".

Радіоактивного забруднення радіоізотопами цезію- 137 з щільністю випадінь більше 37 кБк/км2 піддалося більше 43 тис. км2 земель (7 % території країни), близько 1.2 млн га сільськогосподарських угідь та 1,1 млн га лісів (до 12 % від їх загальної площі). Забруднення охопило 73 району 12 областей. До радіоактивно забруднених територій, за національним законодавством, належить 2293 населених пункти. Територія України, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на такі зони:

- Зона відчуження - територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 p.;

- Зона безумовного (обов'язкового) відселення - територія, де сталося інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 555кБк/км2та вище, або стронцію від 111кБк/км2 і більше, або плутонію від 3,7 кБк/км2 і вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку він отримував в доаварійний період;

- Зона гарантованого добровільного відселення - територія з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 185 до 555кБк/км2, або стронцію від 5,5 до 111 кБк/км2, або плутонію від 0,37 до 3,7 кБк/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку він отримував в доаварійний період;

- Зона посиленого радіоекологічного контролю - територія з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 37 до 185 кБк/км2, або стронцію від 0,74 до 5,55 кБк/км2, або плутонію від 0,185 до 0,37 кБк/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку він отримував в доаварійний період.

- Зона гарантованого добровільного відселення - територія з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 185 до 555кБк/км2, або стронцію від 5,5 до 111 кБк/км2, або плутонію від 0,37 до 3,7 кБк/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку він отримував в доаварійний період;

- Зона посиленого радіоекологічного контролю - територія з щільністю забруднення грунту ізотопами цезію від 37 до 185 кБк/км2, або стронцію від 0,74 до 5,55 кБк/км2, або плутонію від 0,185 до 0,37 кБк/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку він отримував в доаварійний період.

Чорнобильська зона відчуження - частина України, забруднена радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Ці землі вилучені з народногосподарського обороту. Зона має особливу форму управління, здійснює адміністрація зони. Площа зони становить 2044 км2, на ній розташовано два міста (Прип'ять і Чорнобиль) і 74 села. Сільська й міська забудови займають 4-5% площі, промислові споруди й шляхи - 5, лісу - майже 45, залужені поля - близько 30, луки - 10 %, 8 % території заболочено, 2 % займає акваторія Київського водосховища. У зв'язку з можливим винесенням радіонуклідів за межі зони, розвиток природних процесів в її ландшафтах становить потенційну небезпеку для всієї країни. Згідно Концепції Чорнобильської зони відчуження на території України було проведено зонування території зони за виробничим принципом з урахуванням видів діяльності в її різних частинах, нерівномірності забруднення, розміщення виробництв та елементів інфраструктури, а саме:

- Ближня зона охоплює територію, розташовану в межах 5 км радіуса навколо ЧАЕС. Проведення радіаційно небезпечних робіт здійснюється за програмами, погодженими з органами Державного санітарного нагляду;

- Дальня зона охоплює територію в межах 5 -ЗО км від об'єкту " укриття". Роботи тут виконуються за щомісячними планами-графіками, здійснюється регулярний радіаційний і дозиметричний контроль;

- Осілі зона - частина міської території м. Чорнобиль, на якій розташовані гуртожитки, об'єкти громадського харчування і торгівлі, соціально -культурного та медико -санітарного призначення;

- Зона спеціального режиму охоплює територію вахтового селища Зелений Мис;

- Відокремлені ділянки зони відчуження - території населених пунктів, жителі яких були евакуйовані.

Радіаційний моніторинг зони відчуження здійснює Державне спеціалізоване науково -виробниче підприємство " Чорнобильський радіоекологічний центр", який є структурним підрозділом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Забруднення територій у зв'язку з Чорнобильською катастрофою дуже неоднорідне, часто навіть у межах окремого населеного пункту. Забруднені території розрізняються типами грунтів, етнічними, господарськими, соціальними аспектами життєдіяльності людей, на них проживаючих. В цілому це призвело до дуже складні особливості формування доз опромінення (рис. 1.6).

Облучились від викиду радіоактивних речовин мільйона чоловік. Наприклад, в Україні 3,4 млн людей постраждали внаслідок катастрофи. Згідно з оцінками різних фахівців, найбільш очікувані дози опромінення, накопичуватися протягом 70 років (з 1986 до 2065 p.), Людей, які проживають на забруднених територіях, складуть майже 160 мЗв. У період 1996-2056 рр. очікувані дози опромінення населення, що проживає в районах з щільністю забруднення 185-555 кБк/м2, складуть близько 5-20 мЗв. Разом з тим, в місцевостях, де коефіцієнти переходу радіонуклідів з грунту в рослинність особливо високі, тільки внутрішнє опромінення населення може перевищити 50 мЗв за 70 років.

Для значної частини населення, що проживає на радіоактивно забрудненій території, за весь післяаварійний період вже реалізовано майже 90 % дози за все життя (70 років проживання на забруднених територіях). Зараз і протягом наступних 10-20 років основним дозоутворювальнім радіонуклідом є і буде цезій- 137, формує майже 90 % всієї дози опромінення. Територіальний розподіл щільності забруднення цим радіоелементів показано на рис. 1.6 за такою шкалою оцінювання: дуже низька (менше 0,1 Кі/км2), підвищена (0,1-0,3), низька (0,3-1,0), середня (1,0-5,0), висока (5,0 - 15,0), дуже висока (15,0-40,0), надзвичайно висока (більше 40,0 Кі/км2).

За 20 років після катастрофи в результаті природних процесів і протирадіаційних заходів, які застосовуються, радіаційна ситуація на забрудненій території України покращилася. Однак у зв'язку з великими періодами напіврозпаду радіоактивних речовин зберігатися в навколишньому середовищі протягом багатьох десятиліть. Тому ще кілька поколінь людей піддаватися хронічному опроміненню іонізуючою радіацією в малих дозах.

Уряд України, уряди країн " Великої вісімки" і Комісія Європейського Співтовариства виробили спільний підхід до розробки та реалізації Всеохоплюючої програми для підтримки рішення України про закриття Чорнобильської АЕС. Програма грунтується на наступних принципах:

- Дружні відносини між Україною і членами " Великої сімки";

- Принципова залежність між реформами в енергетичному секторі та досягненням цілей економічної і соціальної реформи в Україні;

- Підтримка рішення про закриття Чорнобильської АЕС та розробки довгострокової стратегії для енергетичного сектора України, з урахуванням раціональних економічних, фінансових та природоохоронних критеріїв, що спричинить створення ефективного, сталого, орієнтованого на ринок енергетичного сектора, який відповідатиме потребам України;

- Необхідність постійного підвищення рівня ядерної безпеки в усьому світі а урахуванням принципів, викладених у Міжнародній конвенції з ядерної безпеки, а також, у зв'язку з цим, визнання суттєвої ролі, що відіграє незалежний національний орган регулювання ядерної безпеки;

- Потреба мобілізувати фінансові ресурси міжнародного співтовариства та внутрішні джерела з метою підтримки рішення України закрити Чорнобильську АЕС;

- Забезпечення широкомасштабного співробітництва з боку українських учасників в усіх проектах, пов'язаних з всеосяжною програмою;

 

- Визначення того факту, що дострокове закриття Чорнобильської АЕС матиме негативні економічні та соціальні наслідки для України і одночасно сприятиме надходженню міжнародних фінансових ресурсів та підвищенню національних стандартів ядерної безпеки

- Визнання того, що відповідальність за ядерну безпеку покладається виключно на державу, яка експлуатує атомні електростанції, і потрібно мати ефективне законодавство, яке передбачатиме відповідальність за ядерну шкоду, згідно з прийнятими міжнародними нормами;

- Бажання підвищити ефективність виробництва і використання електроенергії;

- Значимість спільного зобов'язання вжити всіх необхідних заходів з метою виведення ЧАЕС з експлуатації в найменший термін.

У грудні 1990 р. на 45 -й сесії Генеральної Асамблеї ООН прийнята резолюція про міжнародне співробітництво у справі пом'якшення та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. На її виконання в рамках ООН було створено комітет і робочу групу відповідної спрямованості, а заступника Генерального секретаря ООН призначений координатором з питань Чорнобиля. У травні 1993 р. в Мінську сформований чотиристоронній координаційний комітет (до його складу увійшли керівники " чорнобильських" відомств трьох країн), який очолив заступник Генерального секретаря ООН.

З 90- х років XX в. до справи з подолання наслідків катастрофи долучилися країни Європи. У 1995 р. в Україні здійснювалося майже 50 проектів і програм, у фінансуванні яких брали участь міжнародні організації та окремі країни. Це, перш за все, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГATE), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Програма ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Європейська Комісія, інвестори з США, Німеччини, Швейцарії, Швеції, Канади, Японії. Наприклад, ЮНЕСКО ініціювала та фінансово підтримав створення в Славутичі, Бородянці та Іванкові центрів соціально -психологічної реабілітації населення, постраждалого від аварії.

На першому енергоблоці Рівненської атомної електростанції (РАЕС) впроваджена безпечна діагностика реакторів та парогенераторів за допомогою центрального маніпулятора німецької фірми "Сіменс", що відповідає світовим стандартам. Установки цієї серії введені в дію на РАЕС у рамках міжурядової угоди України та Федеративної Республіки Німеччини (ФРН). Вони використовуються в ФРН, США, ПАР, Швеції, Фінляндії, Угорщини та Словаччини. На західноукраїнському ядерному об'єкті створено сервісний центр автоматизованих дистанційних систем контролю, який обслуговуватиме також Південно і Хмельницьку АЕС.

На Чорнобильській атомній електростанції неодноразово працювала група МАГ ATE. Метою візитів була інспекція першого, другого і третього блоків, а також сховища опроміненого ядерного палива (СОЯП -1). Крім звичайної інспекції, яка полягає в обслуговуванні систем контролю та спостереженні МАГАТЕ, інспектори спільно з фахівцями та керівниками Чорнобильської АЕС працюють над проектом установки мобільної системи, контролювати переміщення ВЯП зі станції на СОЯП - 2. Проект встановлення обладнання, взятого під гарантію МАГАТЕ, розробляється і фінансується спільно з Лос- Аламоської і Сандійською національними лабораторіями (США).

Отже, на основі вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

- Взагалі в зоні відчуження спостерігається незначне поліпшення радіаційної обстановки, що обумовлене фіксацією радіоактивних речовин верхніми шарами грунту;

- Вміст радіонуклідів у повітрі приземного шару атмосфери зони не перевищує значень встановлених для зони відчуження ЧАЕС контрольних концентрацій;

- Питна вода на промислових підприємствах і в населених пунктах, розташованих у зоні відчуження і зоні безумовного відселення, знаходиться в межах норми;

- Головними джерелами радіоактивного забруднення навколишнього середовища е ставок- охолоджувач ЧАЕС, а також пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів;

- Простежується істотне зменшення винесення радіоактивних речовин із зони відчуження в акваторію Київського водосховища.

Отже, видобуток і переробка уранових руд, атомна енергетика і промисловість та інші джерела радіації в країні - потенційні фактори ядерної та радіаційної небезпеки в Україні. Незважаючи на це, відзначимо, що в результаті передбачуваних загальнонаціональних державних заходів з метою зменшення радіоактивного забруднення радіоекологічна ситуація поступово поліпшується, а радіаційні ризики для населення зменшуються.

 

Туризм

Первые туристы появились в Зоне отчуждения после мародеров, в середине 90-х годов^[1], когда уровень радиации серьёзно упал, а все ценные вещи были вывезены и проданы. В 1995 году было создано Агентство информации, международного сотрудничества и развития «Чернобыльинтеринформ» — государственное предприятие Министерства Украины по вопросам чрезвычайных ситуаций и по вопросам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы. Одной из целей агентства была и организация поездок в Чернобыльскую зону отчуждения. Этим занимался «Отдел международных связей и развития» агентства. Позже появились десятки фирм, которые организовывали экскурсии в Зону при сотрудничестве с «Чернобыльинтеринформ». В 2002-м вышел доклад ООН, согласно которому в большинстве мест зоны отчуждения отныне можно было находиться без особого вреда для организма. С тех пор число туристов, посетивших Чернобыль, ежегодно растет на 1-1,5 тыс. чел.^[2]. В 2007 году вышла компьютерная игра «S.T.A.L.K.E.R.», которая также способствовала увеличению количество туристов в Чернобыльскую зону. В 2009 журнал Forbes назвал Чернобыльскую АЭС самым «экзотичным» местом для туризма на Земле^[3].

В 2010 было принято решение открыть Зону для всех желающих (до этого посещение Зоны было ограниченным)^[4]. По приказу министра чрезвычайных ситуаций Украины Виктора Балоги были проведены радиологические исследования, наработаны картограммы радиационных уровней, на базе которых cформировали маршруты Зоны для посетителей. Результаты исследований показали, что на территории данных маршрутов в 30-километровой зоне можно находиться до 4-5 дней без вреда для здоровья, а в 10-километровой зоне без вреда для здоровья можно находиться 1 день. В декабре 2010 вышел приказ МЧС, который утвердил новые правила посещения Зоны гражданами Украины, иностранными делегациями и отдельными иностранцами а также правила радиационной безопасности, которые следовало соблюдать при посещении Зоны^[5]. В феврале 2011 правила были зарегистрированы Минюстом Украины и уже в марте вступили в силу^[6]. С этого момента открылся сезон туризма в Чернобыльской зоне по новой программе.

Но уже в июне 2011 доступ туристов в Зону снова был закрыт. Начиная с 23 июня поездки в Зону через туроператоров были временно прекращены по приказу украинских властей. МЧС прокомментировала это тем, что Генпрокуратура подала протест на приказ МЧС, которым был утверждён порядок посещения Зоны отчуждения^[7]. Само МЧС посчитало этот приказ законным. Решение по данному спору должен был вынести суд. В сентябре 2011 Чернобыльскую зону окончательно закрыли для туризма^[8]. В качестве одной из причин закрытия экскурсий чиновники называли то, что вырученные от туристов деньги не тратились на оказание помощи пострадавшему району. По решению Окружного административного суда Киева, приказ МЧС был признан противоправным. Министр МЧС отказался судиться с прокуратурой и издал новый приказ с учётом её пожеланий^[9]. В ноябре Балога заявил, что после регистрации нового приказа Зону снова должны открыть для туризма^[10]. 2 декабря 2011 зона отчуждения вновь стала доступной для посещения в ознакомительных целях^[11]. По новому приказу, правила посещения были обратно ужесточены, и доступ в зону отчуждения ограничен: «Для ученых, экспертов, журналистов, международного контроля и мониторинга Зона и дальше будет оставаться доступной. Просто регламент визитов стал более требовательным» (В. Балога)^[12].

В 2013 году был начат процесс ликвидации агентства «Чернобыльинтеринформ»^[13]. Уже в с середине 2013 года агентство не занималось оформлением доступа в Чернобыльскую зону отчуждения, а только владело служебной гостиницей. Осенью агентство «Чернобыльинтеринформ» было окончательно ликвидировано. В данный момент обязанности агентства выполняет ЧСК (Чернобыльский спецкомбинат

Особенности посещения зоны

В связи с особым административно-правовым статусом Чернобыльской зоны отчуждения на её территории действует контрольно-пропускной режим. На всех въездах установлены КПП, которые пропускают людей в зону только по пропускам. Поэтому перед посещением зоны участники должны направить запрос в отдел международного сотрудничества агентства «Чернобыльинтеринформ» («Заявление посетителя зоны отчуждения и зоны безусловного (обязательного) отселения»). Все посетители должны иметь с собой документ, подтверждающий личность (паспорт). Самостоятельное передвижение по зоне запрещено. Посетителей сопровождают гиды, которые для иностранцев выполняют также функции переводчиков. Фото и видеосъёмка на территории зоны разрешены, но ограничены. Требования правил радиационной безопасности также регламентируют надевать только закрытую, облегающую всё тело одежду, и накладывают ряд ограничений на свободу действий:

• не рекомендуется принимать пищу и курить на открытом воздухе;
• не рекомендуется прикасаться к сооружениям и растениям;
• не рекомендуется садиться и ставить предметы на землю;
• категорически запрещается вывозить за пределы зоны любые предметы;
• не рекомендуется пить воду из наземных источников на территории зоны.

Программа посещения зоны с указанием объектов, которые предполагается посетить, и маршрута передвижения согласовывается и утверждается заранее, отступление от неё недопустимо. При выезде из зоны осуществляется дозиметрический контроль участников. Личные вещи, обувь и одежда, которые не прошли контроль, подлежат дезактивации, а если таковая невозможна (в связи с высоким уровнем загрязнения), то изъятию. Посещение зоны отчуждения Чернобыльской АЭС связано с риском для здоровья, поэтому посетитель несёт личную ответственность за сохранность своего здоровья, а организаторы поездок такой ответственности не несут. В связи с этим посетитель перед въездом в зону обязан поставить подпись в соответствующем документе.

Экскурсионные программы[

Стандартная однодневная программа посещения зоны включает:

• посещение смотровой площадки ЧАЭС с видом на объект «Укрытие»;
• осмотр памятника Прометею и мемориальных досок погибшим во время аварии;
• посещение пруда-охладителя ЧАЭС и кормление сомов;
• пешая прогулка по улицам г. Припять (в сопровождении гидов), включая посещение ДК «Энергетик», детского парка и др.;
• деревни Чернобыльской зоны отчуждения — Залесье, Копачи и д.р.;
• посещение самосёлов — жителей, вернувшихся в свои дома после аварии;
• питание в баре «Десятка» (бывшее здание агентства «Чернобыльинтеринформ», по желанию и за отдельную плату 45-85 грн.).

Другие программы — продолжительностью от двух дней — могут включать посещение смотрового павильона ЧАЭС с видом на объект «Укрытие», ночлег в гостинице «Припять» (единственной действующей на территории зоны), посещение кладбища техники, участвовавшей в ликвидации последствий аварии — «Буряковка» и «Рассоха», посещение многочисленных памятников, которых на территории зоны более десятка. При переезде из ЧАЭС в г. Припять можно увидеть «мост смерти» и «рыжий лес». Также возможна поездка в гости к самоселам, единственным постоянным жителям зоны отчуждения.

Возможны групповые и индивидуальные посещения зоны, последние, как правило, дороже. Индивидуальные поездки пользуются спросом среди профессиональных фотографов, корреспондентов, телевизионщиков и просто состоятельных путешественников^[20].

Список літератури

1. ↑ Закон СССР от 12.05.1991 N2146-1 "О социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы". economics.kiev.ua (12 мая 1991 года). Проверено 30 марта 2012. Архивировано из первоисточника 4 июня 2012.
2. ↑ Первый Доклад в МАГАТЭ. 1986 г. Глава 5.8. Дезактивация 30-километровой зоны.
3. ↑ http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=791%E0-12 Закон Украины «Про правовий режим території…»
4. ↑ Перейти к: ¹² В Белоруссии проведут инвентаризацию «чернобыльских» земель. Росбалт (03/08/2011). Проверено 20 сентября 2011. Архивировано из первоисточника 23 февраля 2012.
5. ↑ Котляр, Павел. Природа прибрала Чернобыль к рукам (рус.), Infox.ru (26 апреля 2010 года). Проверено 9 декабря 2010.
6. ↑ Сталкеры и посещение Чернобыля и зону отчуждения Чернобыльской АЭС
7. ↑ Журналистское расследование проблемы чернобыльского сталкерства в зоне отчуждения
8. ↑ Уголовный кодекс Украины. (укр.)
9. ↑ Леся Головата. Чорнобильські сталкери (укр.). zaxid.net (26-04-10). Проверено 21 ноября 2011. Архивировано из первоисточника 23 февраля 2012. Перевод статьи на русский язык. inoforum.ru
10. ↑ Татьяна Ивженко. Украина приглашает сталкеров. Независимая газета (17 декабря 2010). Проверено 21 ноября 2011. Архивировано из первоисточника 23 февраля 2012.
11. ↑ Анастасия Зануда. Ликвидатор: "Авария в Чернобыле не была случайной". BBC (26 апреля 2012). Проверено 7 сентября 2012. Архивировано из первоисточника 23 октября 2012.

авдання для самостійної роботи

 

1.
А.Антонов і “антоновщина”.

2.
Виступ кронштадтських моряків.

3.
Політична криза 1921 р. Пошук шляхів виходу з кризи.

4.
Голод 1921-1922 рр.

5.
План ГОЕРЛО.

6.
“Ножиці” цін, “криза збуту” і “товарний голод”: їх причини, ринкові і адміністративні способи подолання, наслідки.

7.
Рівень життя, міський і сільський побут. “Непманівська” буржуазія.

8.
“Ленінський заповіт”.

9.
Дискредитація та відсторонення від влади Л.Троцького.

10.
Репресії проти інтелігенції, церкви та залишків соціалістичних партій.

11.
Утворення Закавказької федерації.

12.
Розробка та прийняття першої Конституції СРСР, її зміст.

13.
Розмежування середньоазіатських республік: причини і наслідки

14.
“Зміновіхівство”.

15.
Діяльність “Союзу воинствующих безбожников”.

16.
Боротьба із неграмотністю: політичні і просвітянські цілі.

17.
Пролеткульт та його вплив на розвиток культури в 1920-х рр.

18.
Культура народів СРСР.

19.
Дипломатична діяльність Г.Чичеріна, М.Литвинова, В.Воровського, А.Йоффе, Л.Карахана, Л.Красіна, М.Крестинського, А.Коллонтай, Х.Раковського, Г.Сокольнікова та ін.

20.
Участь СРСР в міжнародних конференціях у Генуї, Гаазі, Лозанні.