Історія розвитку організованого гуртового ринку

Організований ринок - це впорядкований ринок, де ступінь упорядкованості може бути різним, що знаходить своє відображення в правилах торгівлі, які мо­жуть регламентувати процеси купівлі-продажу того чи іншого виду товарів або будь-якого іншого активу.

Організований ринок не відбудеться, якщо не набереться певна кількість його учасників. Можна розробити правила торгівлі, створити необхідну організацію, але відсутність достатньої кількості продавців і покупців зведе нанівець усі зусил­ля організаторів ринку, незалежно від того, чи це тільки що сформований ринок, чи давно функціонуючий, але такий, що не встигає за змінами кон'юнктури. Кри­теріями кваліфікації організованого ринку є:

• вид торгового активу;

• рівень організації;

• походження;

• форма торгівлі.

Залежно від виду торгового активу організовані ринки поділяються на:

• організовані товарні ринки;

• ринки цінних паперів (як правило, організовані ринки);

• ринки банківських позик;

• валютні ринки.

За рівнеморганізації ринки умовно можна класифікувати як:

• малоорганізовані, на яких правила торгівлі регулюють далеко не всі сторони процесу торгівлі;

організовані, на яких правила торгівлі регулюють всі основні елементи про­цесу торгівлі;

• високоорганізовані, на яких правила торгівлі регулюють практично весь про­цес торгівлі.

За походженням організовані ринки можуть бути:

• самоорганізовані, тобто їх організували самі учасники процесу торгівлі;

• централізовані, тобто ринки організовані з ініціативи держави.

За формою торгівлі можуть бути:

• організовані гуртові ринки;

• організована роздрібна торгівля;

• біржові ринки.

Розглянемо характеристики основних форм торгівлі за різними показниками. Наприклад, від торгівлі з гуртових баз біржова торгівля відрізняється специ­фікою торгів і за наявністю товарів, а від магазинної торгівлі - розмірами партій товарів.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що основними відмінними критеріями, за якими порівнюють форми торгівлі є: наявність постійного місця для торгівлі;

• встановлені правила торгівлі;

• фізична наявність товару;

• обсяги партій продажу; характеристика торгівлі.

Гуртово-продовольчий ринок - комерційна організація, яка створює необхідні умови для продажу і купівлі різноманітних видів продовольчої продукції та укладання торговельних угод. Мстою створення ГПР є прискорення та здешевлення просування товару від виробника до кінцевого споживача з виключенням зайвої кількості посередників у торговельному зв'язку, забезпечення рівного доступу всіх товаровиробників і споживачів на цивілізований і конкурентний ринок, вирішен­ня проблеми легалізації гуртової торгівлі і додаткового надходження коштів у бюд­жети різних рівнів, покрашення упакування і розширення асортименту продукції, створення додаткових робочих місць і, в кінцевому підсумку - захист продоволь­чого ринку країни в цілому.

Системи гуртово-продовольчих ринків функціонують у багатьох країнах світу - як в економічно розвинутих, так і в тих, то розвиваються. В Іспанії це система підприємств «Меркаса», що поєднує 22 продовольчих ринки. У Франції - «Рюнті», один з найбільших ринків у Європі, створений ще в 1969 році. У Нідер­ландах сформувалася особлива система гуртових ринків - плодоовочеві аукціо­ни, що працюють на кооперативній основі. Один із перших ГПР виник в Англії у XI - XII століттях і до сьогодні він юридичне захищений королівським стату­том, який забороняє розташування інших ринків ближче, ніж на 2 - 3 милі до діючого. Гуртові ринки Швеції поділені на «три блоки» — три великі компанії, у чиїх руках знаходиться торгівля продовольством і продуктами харчування, що швидко псуються. На їхню частку припадає 85% загального обсягу всіх продо­вольчих товарів, що споживаються на душу населення. В Японії функціонують два види гуртових продовольчих ринків: центральні - у містах з чисельністю населення понад 200 тис. чол.

Починаючи з 1976, року аналогічні ринки були створені у США, ПАР, Авст­ралії, Іспанії, Франції, країнах Латинської Америки. Згодом гуртово-продовольчі ринки ЗО країн створили Всесвітній Союз ГПР. що став противагою монополі­стам та іншим олігархічним структурам, які діють на продовольчому ринку світу. Головне завдання Всесвітнього Союзу - формування методів, механізмів та інстру­ментів боротьби з бідністю.

У Росії рішення про створення гуртових продовольчих ринків було прийняте у 1994 році. На сьогодні діє вже 25 гуртово-продовольчих ринків, які працюють у Волгограді, Астрахані, Тулі, Тал’ятті, Кемерово, Новокузнецьку, Володимирі, Москві.

За асортиментом продукції, яка реалізується через ГПР, останні можуть бути універсальні та спеціалізовані. Універсальні ГП Р характеризуються різноманітним асортиментом товарів та наявністю навіть непродовольчих товарів. На спеціалізо­ваних гуртово-продовольчих ринках представлений один або кілька видів товарів.

Створення гуртово-продовольчих ринків в Україні слід починати з вивчення закордонного досвіду їх роботи та врахування певних особливостей і проблем їх становлення в нашій державі.

З огляду на фінансові обмеження, гуртово-продовольчі ринки мають створю­ватися переважно на основі створених ще за роки радянської влади підприємств гуртової торгівлі, продовольчих баз, розподільчих холодильників, матеріально-технічна база яких найбільш близька за своєю структурою до потреб гуртового ринку.

Створення системи гуртово-продовольчих ринків у регіонах слід будувати за трьохрінневим принципом:

І. Міжрайонні гуртово-продовольчі ринки місцевого значення.

2. Універсальні багатопрофільні гуртово-продовольчі ринки обласного зна­чення.

3. Міжрегіональні гуртово-продовольчі ринки національного значення. Органами державної влади має проводитися погоджена економічна політика

з питань регулювання діяльності гуртових продовольчих ринків, то охоплює всі рівні управління:

• республіканський;

• регіональний;

• місцевий.

Координатором дій регіональної влади є органи державної влади. Основний обсяг робіт зі створення і розвитку системи гуртово-продовольчих ринків лягає на регіональні структури.

Необхідність стимулювання діяльності гуртових продовольчих ринків з боку держави зумовлена створенням більш вигідних умов торгівлі на ринках порівня­но з іншими торговельними місцями. У кожному окремому регіоні засоби стиму­лювання можуть відрізнятися залежно від наявності і підготовленості ринкової інфраструктури, кадрів, фінансового стану регіону.

Успішністю роботи гуртового продовольчого ринку є професіоналізм і висо­ка кваліфікація його керівників та фахівців. З огляду на специфічні особливості гуртової ланки продовольчого ринку, працівники, здійснюючи свою професійну діяльність на ГПР, мають володіти, крім ініціативи, заповзятливості, навичок, ще і знаннями в системі менеджменту, маркетингу, ціноутворення, права, володіти методиками ринкового тестування товару, прогнозування, оцінювання кон'юн­ктури ринку.

Світовий досвід функціонування структури ГПР вказує на необхідність вирі­шення належним чином питання страхових відносин у сфері дії гуртово-продо­вольчого ринку. Вирішення цього питання повинне знизити ризик діяльності ГПР і створити умови для стабільної його роботи.

Світовий досвід страхування ГПР поєднує два його види:

• об'єднання майнових видів страхування і страхування відповідальності адмі­ністрації ГПР;

• страхування майна і відповідальності клієнтів ринку, якими є постачальни­ки і продавці продукції.

На сьогодні в Україні створено близько 257 гуртово-продовольчих і 158 гур­тово-плодоовочевих ринків.

Характерними особливостями їхньої діяльності є:

• відсутність розвиненої ринкової інфраструктури;

• недосконалий існуючий механізм проведення торгів;

• переважання у товарообігу дрібногуртових партій, а подекуди і роздрібний продаж;

• переважна локальність діючих за територіальним принципом гуртово-про­довольчих ринків, орієнтованих на задоволення потреб місцевих споживачів, а не на вихід товаровиробників на ринки більш високого рівня;

• відсутність належної нормативно-правової бази функціонування гуртових продовольчих ринків.

 

Предмет біржового права

Насамперед можна було б відзначити, що всяка біржова торгівля являє собою торгівлю замінними цінностями і що в біржовому залі немає ні товарів, ні грошей. Однак діяльність біржі не обмежується тільки цінностями, є біржі, на яких прова­литься операції фрахтами. Крім того, існує також питання пов'язане з тим, чи відно­сяться торгівля по пробі, що надзвичайно часто відбувається на всіх біржах, до торгівлі замінними цінностями. По-друге, характерною рисою біржі можна було назвати спекуляцію. Однак спекуляція існує також і поза межами біржі. Можна також сказати, що біржа має своїм завданням полегшення торгівлі товарами і цінними паперами. Це безперечно, проте залізниці і багато інших установ також іншим цілям, але не є біржами. Необхідно знайти інші ознаки біржі, що виріз-її в порівнянні з ринком.

На біржі товар, яким ведеться торгівля, не повинен бути наявним, більше. він може взагалі не існувати. Це підтверджує, що лише замінні товари моють бути предметом біржового обороту. Крім того, на біржі немає так званих власників товару (виробників, торговців і т.д.) і споживачів, його мо­жуть продавати і купувати не лише власники чи споживачі.

Місце і час - основна постійна вимога, а особи можуть змінюватися. Скрізь, де такі збори не мають визначеного місця і часу, не можна говорити про біржу. Однак названі ознаки нічим не відрізняють біржу від ринку, відмінності між біржею і ринком визначаються наступним:

• замінністю кодованих на біржі, але відсутніх товарів;

• існуючою на біржі відмінною від вільного ринку організацією;

• існуючими на біржі офіційно встановленими курсами і котируваннями. Усюди, де та чи інша ознака відсутня, мова йде не про біржу у визначеному розумінні, а швидше про ринок на проміжних ступенях становлення. Розглянемо докладніше три наведених відмітних ознаки.

Сутність біржі полягає втому, то вона - особливий вид ринку, де провадить­ся торгівля замінними цінностями, причому ці цінності і плата за них не пред'яв­ляються.

Із замінності товарів і цінностей випливає і другий наслідок. Цінні папери чи товари не тільки не повинні бути на момент купівлі наявними, вони не повинні бути навіть у розпорядженні власника, оскільки це біржова спекуляція. Вона зас­нована на тому, що кожну купівлю можна компенсувати продажем і кожен про­даж — купівлею. Наприклад, на цукровій біржі угоди можуть укладатися на поста­чання цукру, коли буряк, з якого буде отриманий цей цукор, ще лише посіяний.

Друга відмітна ознака біржі — організованість. Біржа — організований ринок, тобто в ній є органи для визначених функцій, зв'язаних з керуванням, підтри­манням порядку, нормуванням біржових угод тощо. Ринок такої будови не знає. Єдиний орган, що властивий ринку, займається підтриманням порядку. Продавці та покупці на ринку становлять велику неорганізовану масу. Але всюди, де ринок піднімається до рівня біржі, з'являються і її органи. Однак ці органи не скрізь ті самі. Кожна біржа має свою організаційну будову, але всі мають, принаймні, біржо­вий комітет — головний і виший орган біржі.

Біржа — це організація, що має своєю метою не тільки торгівлю замінними цінностями, а також і встановлення цін. Установлення цін на біржі відбувається регулярно і під загальним контролем, тобто прикривається авторитетом усіх зборів чи їх правління. Де немає такого офіційного котирування цін, там немає і біржі. Завдяки біржі кожен цінний папір, кожен товар, що котирується на ній, одержує точну оцінку своєї мінової вартості, і ця оцінка стає для комерційного світу тим рівнем, на який орієнтуються ті, хто укладає угоди поза біржею.

Біржа є організованим ринком для торгівлі замінними цінностями, процес ут­ворення цін на якому відбувається під суспільним контролем. Завдання біржі - не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядку­вання, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Крім чіткої організаційної структури кожна біржа використовує принцип са­морегулювання, тобто має свої біржові нормативні акти, що є основою біржової діяльності конкретної біржі. До них відносять Установчий договір, Устав біржі. Правила проведення торгів.

В Установчому договорі:

• перелічені засновники біржі; визначена мста її створення і способи реалізації поставленого завдання;

• установлена відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі;

• встановлений первинний розмір статутного фонду;

• проведений розподіл статутного фонду на акції і порядок їх розподілу між засновниками;

• визначені права й обов'язки засновників;

• поданий порядок розподілу прибутку й уставного резервного фонду;

• виписані умови припинення діяльності біржі;

• вказане місцезнаходження і реквізити біржі. Як правило. Устав біржі включає такі розділи:

• загальні положення;

• завдання створення біржі;

• діяльність біржі;

• розмір, порядок утворення і зміни статутного капіталу, фондів і прибутків біржі;

• права й обов'язки членів біржі;

• керування біржею;

• облік і звітність біржі:

• припинення діяльності біржі.

У Правилах проведення торгів знаходять висвітлення такі питання:

• учасники біржових торгів і порядок їх проведення;

• біржовий товар, порядок виставляння і зняття його з торгів;

• біржові угоди, їх види, порядок реєстрації, оформлення, розірвання і виз­нання їх недійсними;

• дозвіл споровши і санкції за порушення правил біржової торгівлі. Підсумовуючи усе вищесказане, можна визначити основні функції біржі: 1.Організація ринку за допомогою біржового механізму:

• насамперед біржа забезпечує попит, що безпосередньо не пов'язаний з його використанням. Специфічно біржовий попит і пропозицію здійснюють діячі біржі - біржові спекулянти. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існу­ючих цінах не буде ні дефіциту, ні затоварення;

• на біржі звертається не сам товар, а титул власності на нього чи контракт на постачання товару. Сучасна товарна біржа — це ринок контрактів на постачання товару при відносно невеликих розмірах його реальних поставок. Біржа, не зв'я­зуючи рух великих мас товарів, вирівнює попит і пропозицію;

2.Організація ринку через стабілізацію цін:

• коливання ціни, викликані розбіжністю реального попиту та реальної про­позиції, слабко еластичні, не погашаються негайно, а швидше володіють акумулятивністю — здатністю перетворюватися в різкі коливання ціни. Біржова спеку­ляція є механізмом не здуття цін, а їхньої стабілізації;

• важливим фактором стабілізації цін є гласність укладення угоди, публічне встановлення цін на початок і кінець біржового дня (біржове котирування), об­меження денного коливання цін межами, установленими біржовими правилами. З цим зв'язана інформаційна діяльність бірж.

3. Вироблення товарних стандартів, установлення сортів, прийнятних для спо­живачів, реєстрація марок фірм, допущених до біржової торгівлі. Останнє особ­ливо важливо, тому що це свого роду ценз на якість продукції, зробленої фірмою. Важливою стороною діяльності біржі є стандартизація типових контрактів, своє­рідне встановлення традицій торгівлі.

4. Виконання товаропровідної функції, тобто тієї, завдяки якій вони і виник­ли — купівлі і продажу реального товару.

5. Стабілізують і витрати на виробництво інших, не тільки біржових товарів.

6. Стабілізація грошового обігу і полегшення кредиту. Біржа збільшує обсяг грошового обігу, тому що вона являє собою сферу максимальної ліквідності то­варів. Біржа - одна з найважливіших сфер додатка позичкового капіталу, оскіль­ки вона надає надійне забезпечення позичок і зводить ризик до мінімуму.

7. Врегулювання суперечок і розбіжностей між сторонами - арбітражна діяльність.

8. Інформаційне забезпечення ринку (обов'язкове подання біржею інформації про результати торгів є однією з найважливіших функцій біржі).

Установлення цін на товари, що котуються на біржі (котирування) (наприк­лад, ф'ючерсні контракти на покупку/продаж валюти виповнюється за курсом, зафіксованому на біржі на день виконання контракту і т.д.).

Виникнення біржі як періодичні збори купців та інших осіб для здійснення торгових угод із замінними товарами без негайної передачі самих товарів і їх опла­ти ми вперше зустрічаємо в італійських містах XIII-.XV сторіччя. Цими містами були Венеція, Генуя і Флоренція, через них проходила торгівля між романо-хри-стиянським і арабсько-магометанським світом. У цих італійських містах комер­ційне життя проходило у певних місцях - на площі. На площі Piazza de Banchi у Генуї знаходився монетний лвір, тобто місця для столів банкірів, обмінників і нотаріусів. Тут з'явилися вексельні біржі. Сам термін «біржа» вперше почав ужи­ватися в голландському місті Брюге, він походить від назви площі, на якій стояв великий і стародавній будинок, що належав знатному роду Van der Burse, на гербі якого були зображені три гаманці.

Якщо спочатку термін «біржа» співвідносили з назвою площі, то подальше його поширення пов'язувалося з прямим значенням слова burza (шкіряний мішок (у розумінні грошової суми), тобто грошові угоди).

У такому розумінні слова вперше зустрічаємо біржу в XV столітті (1460 рік) в Антверпені, що був на той час центром європейської торгівлі. Своїм виникнен­ням Антверпенська товарна біржа завдячує перцю, ціни на який були регулято­ром іншого товарного ринку. Майже одночасно з антверпенською біржею виникла інша - Ліонська. Після падіння Антверпена його біржова структура була запози­чена іншими містами, головним спадкоємцем став Амстердам. Важливе значення мала не тільки амстердамська товарна біржа, а й фондова. Остання набула нового характеру: центром угод були не державні облігації, а акції, їх випуск здійснила Ост-Індійська компанія, яка утворилася в 1602 році. Участь у підприємстві, що давало частку в прибутку, іменувалося actie in de compagnie, отже, акція позначала не процентний папір, а частку учасника в капіталі компанії. Наступною була лон­донська біржа (1599 рік). У 1801 році в Лондоні побудували спеціальний будинок для фондової біржі й створили перше біржове товариство.

Для біржової торгівлі характерна висока концентрація оборотів по країнах і біржах. Переважну частину біржового обігу зосереджено у провідних торговель­них і фінансових центрах світу - США, Великобританії, Японії, на які припадає до 98 відсотків обсягу біржових угод із товарами у вартісному вираженні. Крім того, на товарних біржах ведеться ф'ючерсна й опціонна торгівля цінностями, валюта­ми, відсотковими ставками тощо.

Формування центрів біржової торгівлі зумовлене дією багатьох факторів. Се­ред них найважливішими є наявність достатніх фінансових ресурсів, розвиток за­собів зв'язку й іншої інфраструктури, зручність географічного положення, спри­ятливе законодавство в частині податкового і валютного регулювання.

Найбільшою товарною біржею світу є «Чикаго Борд оф Трейд», де укладають­ся угоди з контрактами на пшеницю, кукурудзу, овес, сою, срібло, золото, а та­кож на державні цінні папери, банківські депозити. У 1992 році кількість прода­них на біржі ф'ючерсних контрактів перевищила 112 млн., а опціонних - 26 млн.

Друга за величиною біржа світу також знаходиться в Чикаго - «Чикаго Мер-кентайл Ексчейндж». Власне товари складають порівняно невелику частину її обі­гу. У 1992 році лише близько 8 млн. угод з 87 млн. було укладено на торгівлю жи­вою великою рогатою худобою, живими свинями, пиломатеріалами. На інші при­падає продаж контрактів, в основі яких лежить валюта, євродоларові депозити, державні цінні папери. Обсяг опціонних угод перевищив 17 млн.

Третьою за обігом є «Нью-Йорк Мсркентайл Ексчейндж». У 1992 році на ній було укладено понад 32 млн. ф'ючерсних і 6 млн. опціонних угод із продажу на­фти, бензину, дизельного пального, платини і паладію.

Найбільшими біржами Європи є англійські біржі:

• Лондонська біржа металів;

• Лондонська міжнародна нафтова біржа.

Паризька біржа «МАТИФ» у 1992 році вийшла на четверте місце за біржовим обігом після зазначених вище бірж США. Найбільшою японською біржею є То­кійська товарна біржа, обіг якої перевищив 12 млн. контрактів. На ній укладаються угоди з бавовняною і вовняною пряжею, каучуком, платиною, золотом, сріблом.

На відміну від міжнародних, регіональні біржі обслуговують переважно рин­ки декількох країн. Так «Болтик ф'ючерз Ексчейндж» у Лондоні веде торгівлю сільськогосподарською продукцією й орієнтується на ринок країн ЄЕС.

Існують національні біржі (японські, бразильські, деякі американські), які об­слуговують потреби торгівлі, промисловості лише своєї країни.

Необхідно також відзначити, то весь свій шлях становлення аж до початку 20-го століття біржа проходила, долаючи серйозний спротив з боку суспільної дум­ки. Причини сильної негативної реакції полягали в консервативності суспільства і новизні самої ідеї біржових відносин. Про це навіть писалися вірші і шукалися підтвердження в Біблії.

Основними претензіями, що пред'являлися біржі, були наступні:

• капітали і цінності утворювалися не за допомогою виробництва (потужності будь-якого виробництва в короткостроковому періоді обмежені, а на біржі за один день можна заробити капітал);

• на біржі товар можна було продати, не маючи самого товару, і купити товар, не маючи грошей (більш того, можна було купити товар, шо ше не був зробле­ний).

Однак, незважаючи на це, біржа росла і розвивалася. Існує багато переваг біржі, що зберегли їй життя і дозволили стати органічною і необхідною ланкою будь-якої економіки.

Серед них можна вказати наступні основні:

• біржа значно полегшує торгівлю (мінімумом витрат досягається максимум ефекту, тому що попит та пропозиція великих областей прагнуть зрівноважити один одного з найменшою витратою праці і витратою, що можлива завдяки кон­центрації продавців і покупців у просторі і часі);

• біржа — важливий фактор у галузі державного кредиту. Вона є великим рин­ком для спонукуваних капіталів і цінних паперів насамперед для держави і більшості підприємств. Біржа - посередник між тим. хто шукає застосування ка­піталу, з⁴одного боку, і тим. хто мас потребу в капіталі, з другого, тобто вона регу­лює кредитні, грошові і платіжні відносини як у середині держави, так і між дер­жавами;

• біржа також є барометром ділового життя, що показує високий і низький тиск економічного становища.