ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ СУДИМОСТІ У НЕПОВНОЛІІТНІХ
1. Особливості погашення судимості особам, які вчинили злочини до досягнення вісімнадцятирічного віку.
2. Особливості дострокового зняття судимості особам, які вчинили злочини до досягнення вісімнадцятирічного віку.
Особливості погашення судимості особам, які вчинили злочини до досягнення вісімнадцятирічного віку
Погашення судимості щодо осіб, які вчинили злочини до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбуваються на підставі статей 89, 90 КК, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст. 108 КК.
Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до покарання.
Судимість визначають як негативний правовий статус особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК України судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Закон передбачає судимість як таку обставину, з якою пов'язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, котра, маючи судимість, знову вчинює злочин:
а) рецидивом злочинів як найбільш небезпечним видом множинності визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК України);
б) злочин може бути визнано повторним, якщо судимість за перший злочин не була погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК України);
в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України);
г) судимість, як правило, виключає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45-47 КК України);
д) у багатьох статтях Особливої частини КК України судимість передбачено як кваліфікуючу або особливо кваліфікуючу ознаку. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК України).
Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості (ч. 1 ст. 88 КК України).
Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання.
Такими, що не мають судимості, визнаються:
а) особи, засуджені вироком суду без призначення покарання;
б) особи, звільнені від покарання;
в) особи, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключено законом,
г) особи, які були реабілітовані (ч.ч. 3, 4 ст. 88 КК України).
Судимість поширюється на:
1) строк відбування покарання; і, крім того,
2) у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.
Очевидно, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може виправитися, можуть істотно змінитися її життєві умови, поведінка. Тому законодавець передбачає можливість припинення судимості і, тим самим, пов'язаних з нею обмежень.
У ч. 1 ст. 88 названо два види припинення судимості:
1) її погашення та
2) зняття.
Погашення судимості — це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов. Головною з таких умов є невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.
У ст. 89, ч. 3 ст. 108 КК України встановлено диференційовані строки погашення судимості залежно від:
а) виду покарання;
б) строку покарання, яке відбуте винним;
в) тяжкості злочину (ст. 12 КК України).
Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочини в неповнолітньому віці стосуються:
1) тривалості строків погашення судимості, - вони є скороченими (ч. 2 ст. 108 КК України),
2) умов дострокового зняття судимості (ч. 3 ст. 108 КК України).
Тривалість строків погашення судимості щодо осіб, які вчинили злочини в неповнолітньому віці (ч. 2 ст. 108 КК України)
Такими, які не мають судимості, визнаються особи:
1) засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після відбуття цього покарання;
2) засуджені до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
3) засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину;
4) засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Закінчення передбачених ст. 89 КК строків і невчинення протягом цих строків нового злочину дають змогу вважати особу такою, що не має судимості.
Правила обчислення строків погашення судимості (ст. 90 КК України)
ü строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК України),
ü в строк погашення судимості зараховується строк, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання цього вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, то судимість погашається по закінченні строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80, ч. 2 ст. 90 КК України),
ü якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення від відбування покарання (основного і додаткового) (ч. 3 ст. 90 КК України),
ü якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинює злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 КК строк погашення судимості переривається. У цьому разі він починає спливати заново (із самого початку) після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за останній злочин.
