Російська влада задекларувала і розповсюдила серед населення інформацію, що згідно проведених досліджень, більшість росіян підтримують повне відключення Інтернету в країні, якщо у Кремлі вважатимуть за доцільне це зробити
Фото з відкритих джерел
Інформаційний (цифровий, електронний) суверенітет – концепція, що має на меті посилення державного контролю над розповсюдженням інформації на своїй території, забезпечуючи незалежність від впливу із ззовні.
Інформаційний суверенітет, як правило, вигідний тій державі, що планує проводити власну політику без врахування позицій міжнародної спільноти і своїх громадян. У мирний час введення таких обмежувальних заходів підриває міжнародний авторитет, заважає динамічному розвитку міждержавного діалогу й веде до обмеження в країні прав і свобод людини.
* * *
Створюючи свій "інформаційний суверенітет", Кремль вже досяг певного результату. За підсумками 2015 р. міжнародною неурядовою організацією FreedomHouse Росія переведена із "обмежено вільних" до категорії "невільних" держав. Протягом останнього року, окрім введення нових законодавчих обмежень на розповсюдження загальнодоступної інформації, цензурування 9 із 10 публікацій, значного обмеження дольової участі іноземних акціонерів у російських ЗМІ, російським керівництвом плануються системні відключення від глобальної мережі Інтернет, ставляться амбітні цілі протягом п’яти років підготувати один мільйон ІТ–фахівців, заявляється про наміри увести заборону на використання американського програмного забезпечення та його аналогів після впровадження власного ексклюзивного софту.
Все б нічого, хай би собі будували кібер-автономію, але ж в реаліях сьогодення Кремлем за мету ставиться не лише контроль власного інформаційного простору, але й проведення контрзаходів відносно прикордонних країн, а також держав-агресорів. До числа країн першочергового пріоритету Росії безумовно потрапить й Україна, а в умовах неоголошеної війни, кіберпростір нашої держави стане основним об’єктом російської агресії.
Спробуємо розібратися, наскільки ефективні заходи Росії із забезпечення автономії свого інформаційного простору? Визначимо перспективи реалізації нею концепції "інформаційного суверенітету" та наслідки цього процесу для України?
quot;Якщо що, то ми у хатці": як росіяни вчаться Інтернет відключати
Одразу після початку російської агресії щодо України, Радбез РФ активізував роботу з автономізації російського кіберпростору, намагаючись максимально обмежити втручання у своє цифрове середовище з боку іноземних держав. При цьому Кремль не придумав нічого кращого як розробити систему відключення країни від глобальної мережі, прагнучи зробити на території Росії абсолютно автономний Інтернет. Але "не так сталося, як гадалося".
Як зазначало російське видання "Експерт.ру", 2014 р. ФСБ і Міноборони проаналізували ризики іноземного впливу на Рунет й розробили рекомендації Мінкомзв'язку, який вже на весні 2015 р. провів навчання з відключення країни від мережі Інтернет, результати якого виявилися провальними.
"Ми моделювали, що відбудеться, якщо наші поважні закордонні партнери під впливом чергових настроїв політиків, що цікавляться санкціями, раптово вирішать застосовувати ті чи інші дії проти Росії", - пояснював у своїй заяві восени 2015 р. керівник Мінкомзв'язку М. Нікіфоров. Наразі, російський сегмент Інтернету в основному керується із Амстердама, де визначається базова інформація щодо маршрутів походження трафіку. Звідти ж відбувається контроль за системою делегування ключових доменних імен. "Наше завдання – зробити так, щоб незалежно від думки колег (закордонних), які б вони рішення санкціоного характеру не прийняли, російський Інтернет завжди працював", - заявив голова відомства.
Але про це легше говорити, аніж зробити. Зокрема генеральний директор провайдера "Ер-Телеком" А. Семеряков, який брав безпосередню участь у навчаннях, у жовтні 2015 р. на прес-конференції детально розповів, яким чином воно відбувалося. Він пояснив, що Роскомнагляд надсилав на диспетчерські пункти операторів зв’язку вказівки блокувати трафік з тих чи інших зарубіжних магістральних каналів. Провайдери могли здійснити таке блокування шляхом налаштування наявних систем управління трафіком (DPI). При цьому було зафіксовано, що трафік все-одно продовжував йти за кордон. Окремі маршрути Роскомнагляд взагалі виявити не зміг. Як вважає А. Семеряков, причиною провалу навчань, вірогідно, стали невеликі інтернет-провайдери, робота яких сьогодні не контролюється державою (у Росії близько 11 тис. власників ліцензій на провайдерську діяльність). З одного боку, у т. з. "домових провайдерів" відсутня система DPI, з іншого вони, як правило, використовують супутникові канали, що знову ж таки веде до неможливості забезпечення належного контролю. У результаті ними не блокуються сайти, внесені Роскомнаглядом у т. з. "чорний список", пускаються в ефір іноземні канали, що не отримали відповідної ліцензії. Зазначене призводить до розвитку піратства й поширенню DDos-атак у Росії.
Незважаючи на невдалі результати проведеного навчання, експертні оцінки безперспективності їхнього подальшого продовження, М. Нікіфоров заявив, що РФ з 2015 р. проводитиме навчання із захисту російського сегменту Інтернету щорічно. Тобто підготовка і проведення такого роду провальних заходів й надалі здійснюватиметься за рахунок бюджету.
Щоб хоч якось виправдатись необґрунтовані бюджетні витрати, Кремль залучив Всеросійський центр вивчення громадської думки (ВЦВГД), який провів соціологічне дослідження "Чого бажає суспільство: прагнення росіян до контролю Інтернету". При цьому, щоб із зовні ці дослідження здавалися об’єктивними і незаангажованими, ВЦВГД зібрав необхідні дані опитувань, а їхні аналіз та узагальнення проводила Анненбергська школа комунікацій Університету Пенсильванії (США). Згідно цього дослідження, 49% росіян вважають за необхідне здійснення цензури інформації в Інтернеті, а 58% згодні на повне відключення від мережі у випадку надзвичайної події. При цьому, регулювання Інтернету готові довірити уряду - 42% росіян і спецслужбам - 41%.
Таким чином, російська влада задекларувала і розповсюдила серед населення інформацію, що, згідно проведених досліджень, більшість росіян підтримують повне відключення Інтернету в країні, якщо у Кремлі вважатимуть за доцільне це зробити.
Окрім цього, проведені навчання продемонстрували, що держава, фактично, у разі необхідності не здатна повною мірою контролювати мережеві потоки, тому у разі потреби, наприклад, обумовленої надзвичайною ситуацією, російське керівництво, скоріш за все, просто відключить Інтернет.
