Політичний курс більшовиків 1919 1920 рр.

Вектори політичного курсу більшовиків в Україні	1919 р.	1920 р.
1. Встановлення радянської влади	3 січня 1919 р. Червона Армія[1] здобула Харків, куди переїхав радянський уряд України. 6.01.1919 р. проголошено Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). На травень 1919 р. Червона Армія контролювала майже всю територію України, що входила до складу Російської імперії	На початку 1920 р. радянську владу в Україні було відновлено втретє (вперше - 25 грудня 1917 p., вдруге - 6 січня 1919 р.).1920 р. – Ризький мирний договір..
2. Державотворення: а) законодавство, форми державної влади; б) формування центральних органів влади; в) формування місцевих органів влади	а) Державотворення ґрунтується на Конституції РСФРР (1918 р.), у т.ч. – на нерівності представництва селян у порівнянні з робітниками на виборах до Рад. III Всеукраїнський з’їзд Рад (6.03.-10.03.1919 р.) обрав радянську форму державності – УСРР. При цьому фактично вся влада належала РКП(б)-КП(б)У. Формально вищий законодавчий орган – Всеукраїнський з’їзд Рад, між з’їздами – ВУЦВК (голова – Г.І. Петровський). Ухвалена Конституція УСРР узаконила більшовицький режим; б) після переїзду в Харків у радянському уряді розпочалася боротьба за лідерство. Замість Г. П’ятакова головою обирають Ф. Сергєєва (Артема). Після апеляції Г. П’ятакова до ЦК РКП(б) головою уряду призначається Х. Раковський, який на російський манер реорганізовує радянський уряд України в Раднаркомі УСРР; в) у більшості міст і на селі створено ревкоми, що здійснювали диктатуру більшовиків. На селі більшовики обпиралися на «комітети бідноти» (комбіди).	а) без змін; б) 11 грудня 1919 р. ВУЦВК і РНК УСРР на спільному засіданні в Москві створили Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком), якому передавалася законодавча та виконавча влада; в) на виборах в березні-квітні 1920 р. більшість місць одержали більшовики, але реальна влада була не в радах, а в партійних органах. На селі комбіди стояли над Радами, контролюючи їхній склад і діяльність.
3. Обмеження суверенітету України	Раднарком і ЦВК РСФРР, РКП(б) фактично керували Україною. Додатковими знаряддями централізації стали також профспілки (об’єдналися під керівництвом Всеросійської центральної ради професійних спілок - ВЦРПС) і комсомольської організації(Комуністичний союз робітничої молоді України – КСРМУ – став складовою частиною російського союзу молоді). Українські військові частини зведено в три армії, що підпорядковувалися Реввійськраді Росії. Було встановлено контроль РСФРР над економікою України: - На Україну поширювалася російська грошова система; - УСРР не мала свого бюджету; - Українська Рада Народного Господарства стала частиною Всеросйської Ради Народного Господарства; - Були об залізниці, поштово-телеграфний зв’язок.	04.12.1919 р. VIII Всеросійська партконференціябільшовиків ухвалила резолюцію В. Леніна: визнати незалежність УСРР, а також визнати право українців навчатися українською мовою, вживати українську мову в радянських установах. Це був тактичний хід, спрямований на те, щоб, як заявляв на початку 1920 р. Л. Троцький, повернути Україну Росії, для чого всі способи добрі.
4. Економічна політика	Політика «воєнного комунізму»[2]: - Націоналізація підприємств; - Мілітаризація праці - поширення військових законів та дисциплін на цивільні галузі господарства, економіку; - Широкий централізм; - Продрозкладка – фактично реквізиції продовольства продзагонами, які складалися здебільшого з робітників. До продзагонів було мобілізовано 15 тис. робітників; - Заборона приватної торгівлі та державна монополія на хліб, цукор, чай, сіль; - Ліквідація товарно-грошових відносин; - Загальна трудова повинність; - Примусові роботи для «буржуазних елементів»; - Натуральна оплата праці; - Зрівнялівка в розподілі; - Скасування комунальних платежів, плати за проїзд в транспорті; - Заборонялася оренда, наймана праця, робилися спроби запровадити колективні форми господарства (комуни); - Створення комнезамів. Для зміцнення свого режиму на селі більшовики створювали з найбідніших селян комітети незаможників (комнезами). Вони повинні були доповідати державним службовцям і членам продзагонів про те, хто із селян має запаси хліба і де їх ховають.	У 1920 р. були націоналізовані практично всі підприємства України. Більшовики ввели загальну трудову повинність, трудову мобілізацію. Щоб змусити людей працювати, вони дорівняли робітників до солдатів в армії. Запроваджувалися мілітаризація праці, примусова праця «буржуазних елементів». У 1920 р. була створен а Українська трудова армія,якою керувала Українська Рада трудової армії. Влітку 1920 р. продрозкладку здійснювала 1-а Кінна армія С. Будьонного. Радянська влада намагалася повністю скасувати гроші; вводилася карткова система розподілу товарів і продуктів. Більшовицький режим увів продовольчу диктатуру. Влада поклала обов'язки на селян у примусовому порядку здавати запаси зерна та інших сільськогосподарських товарів за державними (украй низькими) розцінками, а ринкова торгівля цими товарами заборонялась і розглядалась як спекулятивна. У 1920 р. продрозкладка була поширена на овочі, м'ясо, молоко тощо.
5. Аграрна політика	У межах політики «воєнного комунізму», крім продрозкладки проводилася також колективізація. Ліквідувалися поміщицькі господарства; створювалися радгоспи (їм було відведено понад 1 млн десятин землі) і комуни, куди селяни не бажали вступати.	Відповідно до закону про землю від 5 лютого 1920 р., конфіскована поміщицька земля віддавалася працюючим селянам без викупу. Поміщиків не тільки позбавляли землі та інвентарю, але і виселяли разом із сім'ями з маєтків. Радгоспам відведено менше землі – 376 тис. десятин.
6. «Червоний терор»	Утворено Всеукраїнську надзвичайну комісію (ВУНК), що з квітня 1919 р. очолив М. Лаціс[3]. Створювалися народні суди й революційні трибунали, робітничо-селянська міліція. Знищувалися «класові вороги»: поміщики, капіталісти, офіцери, члени антирадянських партій, священники, представники інтелігенції, селяни тощо. На правові та моральні норми не зважали. Методи «червоного терору»: - Воєнна блокада; - Захоплення заручників; - Кругова порука; - Виселення родин; - Масові страти.	Керівником ВУНК стає В. Манцев, переведений з посади заступника начальника ВНК і Голови Московської НК. У травні 1920 р. до України прибув загін із 1400 чекістів на чолі з головою ВНК Ф. Дзержинським. Знищувалися вороги більшовиків і випадкові люди. Головні жертви – колишні повстанці-махновці, селяни Півдня України. Створено органи примусових робіт, оснащено 18 концтаборів, через які тільки у 1920-1921 рр. пройшло 25-30 тис. чоловік.
7. Політичні партії	У серпні 1919 р. УСДРП (незалежні ліві) об’єдналися з УПСР (комуністами-боротьбистами) в одну партію – Українську комуністичну партію (боротьбистів) (УКП(б). Вона стала опозицією правлячій КП(б) У.	Керівництво УКП (б) уклало договір про спільні дії на умовах КП(б)У, частина членів УКП(б) увійшла до складу КП(б)У. Існувала Українська комуністична партія (УКП)
ВИСНОВКИ[4]:

[1] Підготувати доповідь на тему: Робітничо-Селянська Червона Армія: принципи організації, лідери, бойовий шлях, переваги

[2] «Воєнний комунізм» - система надзвичайних заходів керування економікою, що проводилася більшовиками в 1918-1921 pp. (з 1919 р. - в Україні). Метою політики «воєнного комунізму» були: побудова комунізму насильницькими методами, мобілізація ресурсів для боротьби з противниками радянської влади, підготовка до світової соціалістичної революції.

[3] Также легендарной стала цитата из статьи Лациса, опубликованной 1 ноября 1918 года в журнале «Красный террор», издаваемом ЧК:

Мы не ведём войны против отдельных лиц. Мы истребляем буржуазию как класс. Не ищите на следствии материалов и доказательств того, что обвиняемый действовал делом или словом против советской власти. Первый вопрос, который мы должны ему предложить, — к какому классу он принадлежит, какого он происхождения, воспитания, образования или профессии. Эти вопросы и должны определить судьбу обвиняемого. В этом — смысл и сущность красного террора.

[4] Порівняти матеріал таблиці та зробити висновки.