Аеродром та його складові частини

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення групового заняття

З навчальної дисципліни

Військова підготовка

З розділу 3. Тактична і тактико-спеціальна підготовка

З модулю 3.5. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України

Блока змістових модулів 3.5.1. Основи тактики авіації ПС ЗСУ

 

Змістовий модуль 3.5.1.4 (Тема 4). Базування та перебазування авіаційних частин (підрозділів)

Тема групового заняття № 3. Аеродром та його складові частини

 

Навчальна група: студенти за всіма авіаційними ВОС

Час: 2 години

Місце проведення: навчальна аудиторія

 

Навчальні та виховні цілі:

вивчити та засвоїти студентами навчальний матеріал щодо складових частин аеродрому та класифікації аеродромів;

виховувати навички самостійної роботи з джерелами інформації та проведення аналізу зібраної інформації за визначеною темою;

розвивати у студентів творчу активність, ініціативу і самостійність, формувати в них творче тактичне мислення.

 

Навчальні питання і розподіл часу:

Зміст заняття	Час (хв.)
Вступ. Поточний контроль знань студентів (усне опитування). 1. Аеродром та його складові частини. 2. Класифікація аеродромів. Підведення підсумків заняття.

 

Навчально-матеріальне забезпечення:

комп’ютер, мультимедійний проекційний апарат;

відеофрагменти.

 

Навчальна література:

1. Моісеєнко В.Д., Полуйко О.М., Онипченко П.М., Патюков О.В. Тактика авіації Повітряних Сил Збройних Сил України. Частина І. Основи тактики авіації Повітряних Сил Збройних Сил України: навч. посіб. – Х.: ХУПС, 2008. – 146 с.

2. Біла книга 2013: Збройні Сили України: щорічник. – К.: МО України, 2014. – 76 с.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Організація проведення групового заняття

 

Підготовка до групового заняття починається завчасно. Викладач під час підготовки до заняття повинен розглянути рекомендовані джерела інформації, які він до заняття завчасно повинен довести до студентів, а також вивчити методичні рекомендації щодо проведення заняття.

До вступної частини викладач повинен:

перевірити загальний порядок в аудиторії;

перевірити додержування студентами форми одягу;

дати вказівки щодо усунення недоліків;

після доповіді командира (чергового) навчальної групи перевірити наявність студентів.

У ході проведення заняття викладач повинен слідкувати за додержуванням студентами статутних положень під час відповідей на запитання.

 

Порядок проведення групового заняття

У вступній частині необхідно оголосити тему, розкрити мету групового заняття, які цілі повинні бути досягнути у ході заняття та довести навчальні питання, що розглядаються.

До розгляду першого навчального питання, з метою перевірки якості вивчення студентами лекційного матеріалу за відповідною темою проводиться усне опитування.

Після перевірки готовності слухачів до заняття викладач стисло підводить підсумки і переходить до розгляду навчальних питань основної частини заняття.

 

Аеродром та його складові частини

 

Суттєвий вплив на живучість авіаційної частини має розташування її об’єктів на аеродромі. Рішення на розташування об’єктів авіаційної частини на аеродромі приймає командир авіаційної частини.

До розташування об’єктів авіаційної частини на аеродромі ставляться такі вимоги:

раціональне розміщення об’єктів на аеродромі повинно забезпечувати швидкий збір особового складу по тривозі та його доставку виділеними засобами;

здійснення підготовки авіаційної частини в обмежені терміни;

виконання швидкого викермовування і зльоту літаків (вертольотів);

забезпечення розосередженого і укритого розміщення літаків (вертольотів);

урахування можливості зльоту літаків при виведенні з ладу основної ЗПС;

забезпечення укритого розміщення особового складу, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;

урахування зручності підвезення і збереження матеріальних засобів.

Аеродром – це спеціальна підготовлена ділянка місцевості з комплексом споруд і обладнання, яка призначена для базування авіаційних частин (підрозділів), а також для зльоту, посадки, розташування і обслуговування ЛА.

Основні складові частини аеродрому такі (рис.1.1):

льотне поле;

службова технічна територія (забудова);

службове казармене містечко і житлове містечко.

На льотному полі розміщуються такі основні елементи: основна ЗПС (головний елемент); запасна (допоміжна) ЗПС; РД; місця стоянок літаків; спеціальні площадки.

Злітно-посадочна смуга – спеціально підготовлена і обладнана ділянка місцевості, яка призначена для зльоту і посадки ЛА, як правило, з двох взаємнопротилежних напрямків. Розташування і розміри ЗПС обумовлюються характером та особливостями ведення бойових

дій (здійснення польотів) авіаційних частин (підрозділів), напрямом домінуючих вітрів (роза вітрів), умовами повітряних підходів до аеродрому та рельєфом місцевості.

Злітно-посадочна смуга може бути обладнана різними видами покриття: ґрунтовим, льодовим і штучним.

Упродовж і наприкінцях ЗПС обладнуються бокові смуги безпеки, що призначені для забезпечення безпеки при можливому відхиленні ЛА за межі ЗПС при посадці і припиненні розбігу, а також уразі необхідності для початку розбігу і стартового шикування ЛА при зльоті.

Руліжні доріжки призначені для викермовування або буксировки ЛА на старт та повернення їх на місця стоянок після посадки. Руліжні доріжки з’єднують місця стоянок літаків з ЗПС і деякими спорудами службово-технічної території (забудови).

Місця стоянок ЛА призначені для розміщення та обслуговування ЛА. Вони можуть бути індивідуальними і груповими. Індивідуальні місця стоянок ЛА обладнуються в зонах розосереджування ае, а групові місця стоянок ЛА – в районі магістральної РД.

Спеціальні площадки призначаються для технічного обслуговування і підготовки ЛА до вильоту, а також для стоянки ЛА, що визначені для несення бойового чергування та розміщення засобів наземного забезпечення.

Службова технічна територія (забудова) – складова аеродрому, де розміщується комплекс будівель, споруд і обладнання призначених для забезпечення польотів ЛА.

Службова технічна територія (забудова) включає такі основні елементи:

пункти керівництва польотами (КДП; СКП);

будівлю (приміщення) для особового складу, що несе бойове чергування;

будівлю (приміщення) для підготовки льотного складу до польотів, а також для прийому ним їжі і для відпочинку;

стоянки технічного обслуговування і ремонту авіаційної і наземної техніки;

пости технічного контролю (огляду);

позицію для підготовки і підвішування ракетного озброєння;

техніко-експлуатаційну частину;

споруди для зберігання ПММ, озброєння і авіаційного технічного майна;

споруди для захисту особового складу від різних засобів ураження, охорони і оборони об’єктів аеродрому.

Усі будівлі і споруди службово-технічної території (забудови) розташовуються у залежності від їх призначення на декількох ділянках території аеродрому поза смугами повітряних підходів, за виключенням певних засобів (обладнання) зв’язку та РТЗ, і з’єднуються між собою з іншими об’єктами складових аеродрому транспортними комунікаціями (шляхопроводами).

У районі аеродрому на льотному полі (поблизу його) та на пунктах керівництва польотами розташовуються об’єкти (засоби) зв’язку і РТЗ.

На встановлених віддаленнях від льотного полю розташовуються:

командний пункт і ЗКП авіаційної частини з відповідними засобами зв’язку, АСУ і РТЗ;

склади з матеріальними засобами;

вартове приміщення з відповідним місцем для підготовки особового складу варти;

інші об’єкти авіаційної частини і підрозділів забезпечення.

Службове казармене містечко являє собою комплекс будівель і споруд, основними з яких є:

штаби і служби авіаційної частини і підрозділів забезпечення;

автопарки для розміщення автотракторної і електрогазової техніки;

казарми для розміщення особового складу строкової служби;

приміщення для проведення занять з бойової підготовки і підготовки особового складу для виконання польотів;

продовольчі склади та склади з іншими матеріальними засобами;

їдальні для прийому їжі особовим складом;

медичний заклад (медична частина, лазарет);

об’єкти побутового і культурного обслуговування особового складу;

інші об’єкти авіаційної частини і підрозділів забезпечення.

Службове казармене містечко розташовується як правило на віддаленні 3 – 5 км від центру ЗПС, на ділянці місцевості, що забезпечує проведення заходів маскування, охорони і оборони.

Житлове містечко являє собою комплекс будівель і споруд, які призначені для розквартирування офіцерів і військовослужбовців за контрактом, а також розташування закладів комунального побутового і культурного обслуговування. Розташовується житлове містечко зазвичай у населених пунктах, що віддалені від льотного поля до 10 – 15 км. При будівництві житлового містечка поза населених пунктів відстань його до льотного поля складає як правило 6 – 8 км.

Таким чином, при виборі варіанту розміщення частин (підрозділів) на аеродромі слід враховувати:

стан елементів льотного поля;

наявність і стан будівель й споруд на аеродромі;

інженерне обладнання аеродрому;

матеріальну частину і бойове завдання, які виконуються авіаційною частиною (підрозділом);

умови бойової обстановки і характер бойових дій;

фізико-географічні та кліматичні умови, пору року та час доби;

наявність і стан населених пунктів, які розташовані поблизу аеродромів;

умови розгортання угруповань СВ.

 

Класифікація аеродромів

 

Класифікація аеродромів здійснюється за такими компонентами: призначенням, ознаками, технічними характеристиками та типом покриття ЗПС (рис. 2.1).

За призначенням аеродроми поділяють на:

основні – аеродроми, які призначені для постійної дислокації авіаційних частин (підрозділів) у мирний час та в умовах бойових дій;

оперативні – аеродроми, які виділені для створювання авіаційних угруповань за замислом проведення перших операцій;

розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження ураження від ударів противника з повітря;

запасні – аеродроми, які виділені авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

маневру – аеродроми, які призначені для короткочасного базування авіаційної частини для забезпечення виконання поставлених завдань;

взаємодії – аеродроми, які призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного бойового завдання;

“підскоку” – аеродроми, які розташовані поблизу ЛБЗ з противником та які використовуються для проміжних посадок під час польоту до цілі або повернення з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основних аеродромів;

засідки – аеродроми (майданчики), які розташовані у безпосередній близькості від ЛБЗ з противником або поблизу ймовірних маршрутів польоту його ЛА та для досягнення найбільшої раптовості бойових дій;

передові – аеродроми, які розташовані ближче до противника, ніж основні аеродроми, та ті, які використовуються авіаційною частиною (підрозділом) для тимчасового базування з метою збільшення глибини впливу на об’єкти противника;

тилові – аеродроми, які розташовані у глибині території держави та призначені для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, відновлювального ремонту авіаційної техніки або інших спеціальних завдань при веденні бойових дій;

дозаправлення – аеродроми, що використовуються авіаційними частинами для заправлення ЛА ПММ, а також для відпочинку льотних екіпажів при виконанні далеких перельотів;

 

завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки і матеріальних засобів – аеродроми, які призначені ТрА для забезпечення перегрупування (десантування) військ повітрям.

При класифікації аеродромів враховують такі ознаки: відомча належність, особливості географічних умов розташування, специфіка використання і ступінь обладнання.

За відомчою належністю аеродроми поділяють на:

військові – аеродроми ЗС України;

цивільні – аеродроми цивільної авіації, міністерства авіаційної промисловості та інших цивільних підприємств (відомств);

спільного базування – аеродроми, на яких одночасно базується авіація ЗС України і цивільних підприємств (відомств).

За особливостями умов розташування аеродроми базування поділяються на:

гірські – аеродроми, які розташовані у перетятій місцевості з відносними перевищеннями більш 500 м у радіусі 25 км або на висотах 1000 м і більше над рівнем моря;

гідроаеродроми – це обладнані ділянки на водній поверхні для забезпечення польотів гідролітаків (гідровертольотів).

За специфікою використання аеродроми поділяються на:

навчальні – аеродроми, які призначені для проведення навчальних польотів у навчальних закладах;

випробувальні – аеродроми, які призначені для забезпечення випробувальних польотів ЛА;

трасові – аеродроми, які призначені для забезпечення перельотів по повітряних трасах;

удавані – це спеціально підготовлені аеродроми чи ділянки місцевості, які призначені для введення противника в оману відносно справжнього базування авіації.

За ступенем обладнання аеродроми поділяють на:

постійні – аеродроми, які мають ЗПС, РД і місця стоянок ЛА зі штучним покриттям, капітальні споруди і стаціонарне обладнання;

польові – аеродроми, які мають ЗПС, РД і місце стоянок ЛА ґрунтові або зі штучним покриттям збірно-розбірного і перехідного типу, мінімум споруджень і пересувне обладнання.

За технічними характеристиками аеродроми поділяють на: позакласові; І класу; ІІ класу; ІІІ класу; посадкові майданчики.

За типом покриття ЗПС аеродроми поділяють на ґрунтові та зі штучним покриттям (бетонним, асфальтобетонним, металевим та ін.).

 

У заключній частині викладач підводить підсумки групового заняття з оголошенням результатів оцінювання студентів, відповідає на запитання студентів, надає завдання на самостійну підготовку та оголошує тему наступного заняття.

 

 

Розробив:

 

Методична розробка обговорена і схвалена на засіданні кафедри №803,

протокол від..20 р. № ______.