Проня прибирається до весілля

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ

За одноіменним твором М.Старицького

Дійові особи:

Свирид Петрович Голохвостий- цирульник

Прокіп Свиридович Сірко- міщанин

Явдокія Пилипівна – його жінка

Проня Прокопівна – донька їхня

Секлита Пилипівна Лимериха – сестра Сірчихи, перекупка

Галя – її донька

Химка – наймичка у Сірків

Фінансист – банкір, що позичив гроші Голохвостому

Пляшка – товариш Голохвостого

Франт – товариш Голохвостого

Двоє парубків

 

ДІЯ І

В небі канареєчка літає

І співає прямо в горизонт

А ми підем вип'єм, погуляєм

В цьому все життя і весь наш резон.

 

Моя мама серце добре має,

мають магазин,

І вони меня не обижають,

Бо один у них я шикарний син.

 

Нас чекають баришні-коханки,

Жизнь така, що просто мармелад,

Так заграй, заграй же нам, титарка,

На веселий дуже, на очень лад.

 

Моя мама серце добре має,

мають магазин,

І вони меня не обижають,

Бо один у них я шикарний син.

Головастий. Ах, товариші, опечатали мою цирульню – єдиний спадок.

Пляшка. Нічьо, ось одружишся з багатою, і, як кажуть, в дамках.

Франт. І справді, немало зараз шикарних кралечок. Ось Галя, дочка Секлети Лимарихи. Просто конхветка.

Голохвастий. Так, дівка нівроку. Але ж без приданого…

Пляшка. Грошей хочеш, то женись на Сірковій Проні. Дівчина, скажем так, не перший сорт, але ж багата!

Головастий. Я давно об етом думаю. Гори воно все синім пламенєм, женюсь. І за доню Проню Сірки дають аж десять тисяч.

Франт. А чи захоче вона?

Голохвастий. Захоче!

Франт. А чи сподобаєшся ти їй?

Головастий. А кому ж я не сподобаюсь? Дивіться:

Честь імею рекомендовать сєбя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Мадмуазель, банжур ля колєсон мерсі пепсі трі пардон. Ну не рвіть моє серце, як паклю, внутрі мєня Візувій так і клокотіт, рішайте судьбу мою нещасную. Прошу у вас руку і серце.

Повірте, Сіркові гроші будуть наші! Я його як трусону, так і посиплються з нього червінчики!

Пляшка. Свіря, ну Пронька ж такая поганая!

Голохвастий. Як жаба!А я куплю собі хорошого мила і буду відмивать після неї губи. А збоку заведу собі такоє монпансьє, що раз побачив і закоханий!

Парубок 1. Здрастє, Свирид Петрович!

Голохвастий. Банжур!

Парубок 2. Доброго здоров'я!

Головастий. Привєтствую вас!

Парубок 1. О який у вас костюм!

Головастий. Із заграничного матєріала!

Парубок 2. Напевно, дорогий!

Головастий. Сто! Костюм – найперша справа: по ньому зустрічають.

Парубок 1. Справді, як надів жупан, то уже і пан.

Головастий. Ну-ну! Вот к прімєру бруки – как труба стоять не так постав і шо? Шо –шо фізіономії уже нєту. Ілі вот жильотка- тоже хитрая штука: не тот колір, і симпатії нєту.

Парубок 2. Шо?

Голохвостий. Не тот парад на ліце. Пінжак – це главная хворма. Хворми нєт – і людини нєт.

Парубок 1. А ґудзики які!

Голохвостий. Гудзики німецькі.

Парубок 2. А матерія?

Голохвостий. Матєрія шатланская!

Парубок 1. А може, шарлатанская?

Голохвостий. Ех нєвєжество! Мужичьйо необтесане! Пляшко, поговори!

Голохвостий і компанія виходять.

ДІЯ ІІ

На сцену летить клунок з речами Проні. З-за куліс: «Тумба! Жаба!»

Проня. Сама така! Холєра!(збирає свої речі)

Головастий. Банжур, мадемуазель, моє серце розпалилось, як щипци, пока я дошол до вас.

Проня. Мерсі, мосьє.

Головастий. Честь імєю рекомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Проня. А я вас десь бачила!

Голохвастов. Не вдівітельно, мене весь Київ знає, я люблю з образованими людьми в проходку ходить. Ноги людині для того, щоб землю бить, тому і ростуть, пардон, не із голови.

Проня Прокоповна, а какоє такоє понятіє ви про амур імєєтє?

Проня Прокоповна. Я смерть люблю такі романи про любов, щоб як смола кипіла.

Головастий. Проня Прокоповна, про любов краще самим роман завесть. Дозвольте вас спитать, яке понятіє ви про мене імєєте? Я знову питаю вас: яке таке понятіє ви про мене імєєте?

Проня. Що ви про ето допитуєтесь? Мені конфузно. Я ж баришня.

Головастий. Ну і што, що баришня. Ето нічого.

Проня. Я і понятія в етом дєлє не імєю.

Голохвастов. Не переживайте, я імєю понятіє.

Проня. Хіба ви не знаєте, як безневинній дівиці стидно.

Головастий. Так без етого все одно не обійдеться, колись придьотся.

Проня. Не говоріть мені про любов, ето шкандаль.

Головастий. Нєт, я буду говорити про любов, я ж того, в вас влюбльон. Що ви про ето скажете?

Проня. Мерсі. Мені та жутко це слухати, шо аж серце тьопається.

Головастий. Хай тьопається, хай. Моя кукушечка (обнімає, збирається поцілувати)

Проня. Е ні! Спочатку зробіть мені предложеніє. Приходітє к нам.

Головастий. Я боюсь ваших родітєльов.

Проня. Хм, родітєльов! Як я скажу. Так і буде!

Проня. Папа, мама! Хімка!

Химка. Га!

Проня. Не гакай!

Химка. А я не гакаю.

Проня. Не гакай.

Химка. Не гакаю.

Проня. Мама! Папа! (обдивляється їх) шо ви со мной дєлаєтє: говорити як треба не вмієте, вдіватись не вмієте, в хаті сама простота.

Сірчиха. Так простота не гріх.

Проня. Сєводня в меня будєт благородній кавалєр, может сватати буде.

Сірчиха. Ах! (сплескує руками).

Проня. Мама, папа йдіть готуватись, Химка, а ти прибери в хаті і подограй шампанскоє.

Батьки і Химка виходять

Проня. Как прінять? Сидя, льожа. Книжка гдє моя книжка? Химка, де моя книжка, ота з панціону?

Химка. Так ви самі її мені віддали, щоб пироги загортати.

Проня. Ух (замахується).

Чути гавкіт собаки.

Проня. Он! Химка, йди прийми панича. (напівляга є)

Химка. (Виходить). (До Голохвастого) Баришня уже лягли і просять.

Входить Голохвастий

Головастий. Мій нижайший привіт тому, хто в етом дому. А найперше вам, Проня Прокоповна. Горю, палаю од щастя, созєрцая вас.

Проня. А! Це ви! Банжур! Мамєнька, папєнька. Виходьте, пан Голохвастов прийшли.

Виходять Сірки.

Голохвастий. Честь імєю рєкомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной.

Сірко. Приємно бачити розумного чоловіка. (збирається обніматися, але Сірчиха його зупиняє). Дозвольте запитати, ви синок покійного Голохвостого, що цилюрню держав за канавою?

Проня. Папєнька, їхняя фамілія Голохвастов. А ви якогось хвоста вплели.

Голохвастов. Натурально моя хвамілія Голохвастов, а то необразованноє мужичьйо перекручиваєт.

Сірко. Так ви значить того, не цилюрника синок.

Голохвастий. По натурі, по формі, по телу, как водиться. Но по уму, по образованості, ми вже не та хворма. Не тот центр тяжесті.

Сірко. Так ви вже того цилюрню не тримаєте?

Проня. Папенька, я вам вже говорила: палікмахерская.

Сірко. Забув.

Голохвастий. Нічево, ето по простоті. Я комерцією займаюсь, у меня пудри, парфуми, бриальтін – кури не клюють.

Сірко. Так на такий товар грошви треба –страх.

Голохвастий. Ну так грошви у мене не перещитать. Мені весь Хрещатик должен.

Я вже почав строїти в Липках дачку, такий двух…трьох етажний домік. Главноє в чоловіка не гроші, а натурально хворма, вчьоность. Ви меня понімаєте, Проня Прокоповна?

Проня. Очень. Мнє після пансіону всьо іншим кажеться.

Голохвастий. Мадам, месьє я переговорил з вашою великокрозумной дочкой і скоропостіжно предлагаю їм руку і серце., і вони согласни. Не поблагословіть ето безумноє предпріятіє.

Сірко. Як наша дочка, так і ми.

Сірчиха. І я скажу так.

Сірко (збирається благословляти, але зупиняється) а як у вас з грошима?

Голохвастий. Шо? Може, я вам не нравлюсь? Так я…

Проня. Тату!

Сірчиха. Нам кращого жениха і не треба.(до Сірка) Шо ти робиш?

Сірко. Я згоден.

Голохвастов. Тогда поклоняюсь вам низенько, і непогано скорєє б вєнчаніє. А про другіє вєщі, позвольте прислати сватов переговорить.

Пісня «Тепер я стал багатий».

Тепер я стал багатий,

та мало грошики імєть.
В наш век короткуватий

Потратить треба их умєть!

Куплю я дом, куплю я дачу,
І магазин, і екіпаж.
Какая Галя не захочет
Чтоб совершить со мной вояж?

Тепер я стал багатий
та мало грошики іметь
В наш век короткуватий
В проценти треба их умєть!

В душі моєй навтіж відкритой
Восторг расцвів, наче цветок
Прощай цирульня, гостра бритва,
Прощай навіки,помазок!

ДІЯ ІІІ

Голохвостий і Галя

Голохвастий. Чудєсной кралєчке прівєт! Честь імєю рекомендовать себя: Свирид Петрович Голохвастов, собствєнной персоной. Я рад з вами втречатся! Не лякайся, кукушечка, я не з'їм.

Галя. Пустіть! Я закричу і покличу на допомогу!

Голохвастий. Кричи! Я такого про тебе наговорю що..

Галя. За що?

Голохвастий. За то, моя ципципочка, що як побачив тебе, так просто пропадаю з того часу. Люблю, мон амур! Не віриш? Візьмі пістолет і прострели грудь мою!

Галя. Та нехай інші стріляють!

Головастий. А мені не треба другіє!

Галя. Пустіть, ій –Богу, закричу!

Голохвастий. Я озолочу тебе, я багатий!

Галя. А мені золота не треба!

Головастий. Як не треба? Всім треба!

Галя. Пустіть мене!

Голохвастий. Ну хіба я паганий? Ну подивись! Пер оф. Перший хвасон. Полюби мене, а то я удавлюсь.

Галя. Ваша ласка. Що виробите?

Голохвастий. Ципципочка!

Заходить Лимериха.

Лимериха. Галка!

Галя. Мамо!

Лимериха. Паничу! Добігілась, голубко!

Галя. Мамо, я його не знаю!

Лимариха. Не знаю, а як же знаю я вас!Куди, куди панич да я тобі за доньку всі очі видряпаю.

Галя. Мамо, не треба!

Лимариха. А ти заступатись! Ану геть додому! Куди? Втекти хотів?

Голохвастий. Мадам, не смикайте!

Лимариха. Щоб я та такого вертихвоста не втримала!

Голохвостий. Мадам не шкандальте, люди ж побачать.

Лимариха. Нехай бачать, знають!

Голохвастий. Я багатий! Я вам заплачу!

Лимариха. А щоб ти не діждав, щоб я за доньку гроші брала! Люди!

Голохвастий. Тихіше!.

Лимариха. Навіщо зводиш її з розуму?

Голохвастий. Щоб я лопнув, якщо зводив!

Лимариха. Сама бачила, як обнімались і цілувались!

Голохвастий. Слухайте сюди, ми любимось з вашою донькою!

Лимариха. Бреши кому-небудь іншому, знаю я вас, паничів!

Голохвастий. А я не панич, я простий міщанин, це зверху на мені образованіє.

Лимариха. Брешеш, ірод, не зверху.

Голохвастий. Не брешу, я Галю люблю!

Лимариха. Любиш? Тоді сватай!

Голохвастий. Будь ласка, хоч зараз! Тільки відпустіть!

Лимариха. Е ні, відпущу, тільки ти мені присягни. Їж святу землю!

Голохвастий. А може, тут собачка, навіщо це.

Лимариха. Добре, присягнеш мені на церкві. Говори «нехай мене покарають всі печерські святі, нехай мене накриє великий лаврський дзвін, якщо брешу»

Голохвастий повторює.

Лимариха. Ось тепер вірю! Тільки, голубчику, за моєю Галею нічого нема.

Голохвастий. А на што мнє. Мені свого досить. Дім на Хрещатику, дача, і потом цирульню строю.

Лимариха. Тоді домовились, бути весіллю. Тільки не подумайте тікати – я і в Полтаві знайду!

Голохвастий. Боже мій, влип так влип. Але нічого…

ДІЯ ІV

Проня прибирається до весілля

Сірчиха. Ось і дочекалася ти свого свята.

Проня. Сиділа, сиділа і висиділа. Какой он милий, модний, образований – как огурчик.

Я з ним на Хрещатику такою павою сяду. Да всьо ж по-модньому, по-хранцузьки.

Смерть, как я влюблєна. Аж горить всєрьодке. Гдє он?

Гавкають собаки, заходить Голохвастов. З ним його друзі, банкір, хлопці, Химка.

Головастий з Пронею йдуть назустріч батькам, які зустрічають їх короваєм.

Сірко. Ось передаю вам нашу дочку із рук в руки. Дєті мої, паруйтесь один з одним, як сказано в Святому писанні. Сьогодні ви муж і жена, а завтра сам бог не скаже вам, чим ви будете. Ми не дивлячись на її ангильський характер (Сірчиха починає голосити) – циц! – жили добре, чого і вам бажаємо.

Проня. Хватіт папа! Хватіт мама!

Сірчиха. (голосить) Ой донечко, моя донечко!

Гавкають собаки. Забігає Лимариха.

Лимариха. Стійте! Стійте! Злодійське весілля!

Сірчиха. Сестра!

Сірко. Секлета Пилипівна!

Лимариха. Хотіли вкрасти мого зятя! Ось вам (Показує кулак).

Сірки. Якого зятя?

Проня. Шо за шкандаль?

Лимариха. Люди! Він заручився з моєю Галею.

Голохвастий. Господа. Ето сумашедшая з больніци.

Проня. Она п̓яная.

Голохвастов (до друзів) Чого стали? Приберіть її.

Франт і Пляшка (намагаються вивести Секлету.) Мадам прошу вас, мадам.

Голохвастов. Я не допущу такого шкандалю, я Свирид Петрович Голохвастов, я вам нє как лібо што, а што лібо как.

Секлета. Ах ти пройдисвіт! Навіщо ти морочив моє дитя, якщо не думав брати.

Навіщо золоті гори обіцяв?

Банкір. Золоті гори? Так він мені по закладних не одну тисячу винен.

Проня. Як? Рятуйте! Води!

Сірчиха. Води! Люди, води!

Лимариха. Брехун чортов!

Проня. Йдіть, тітко, йдіть!

Лимариха. Дурепа ти, дурепа. Він же посватав тебе через гроші.

Голохвастов. Ето пакльоп, Проня, послухайте, ето пакльоп!

Проня падає на землю.

Сірчиха. Води!

Сірко. Химка, води!

Проня. Ви божились, що любите, а ви осрамили мене на весь Київ, на всю улицю. Не за ваші магазини я шла, я ж по любві, а ви…

Голохвастов. Я же…Проня Прокоповна, ето же очень і очень.

Проня. Вон цирульник!

Сірки. Вон!

Голохвастов. Я пойду, дважди просить себе не заставлю. Що витріщились? Якби я був багатий, то хіба пішов би у ваш свинарник? Я знайшов би на Хрещатику таких баришень, а не сватався б до вашої паганої Проні!

Сірко. Дайте мені його хоч за горло потримать!

Голохвасто в. Банжур, кожемяцкі аристократи!

Виходять.