Чи існує загроза зіткнення цивілізацій?
Хінтінгтон вважав,що так. Конфлікти між правителями, націями-державами й ідеологіями були головним чином конфліктами західної цивілізації. У. Лінд назвав їх "громадянськими війнами Заходу". Це настільки ж справедливо стосовно холодної війни, як і стосовно світових воєн, а також воєн XVII, XVIII, XIX століть. Із закінченням холодної війни добігає кінця й західна фаза розвитку міжнародної політики. У центр висувається взаємодія між Заходом і незахідними цивілізаціями. На цьому новому етапі народи й уряди незахідних цивілізацій уже не виступають як об'єкти історії - мішень західної колоніальної політики, а поряд із Заходом починають самі рухати й творити історію.
10. Глобальні проблеми сучасної цивілізації. Екологічні культура як новий тип відносин людини до природи.
1) поглиблення суперечностей між людиною та природою, які ведуть до виникнення екологічних, продовольчих, енергетичних, природно-сировинних проблем;2) розширення зони суперечностей між народами, людьми взагалі, що має наслідком виникнення проблем війни та миру, захисту і розвитку духовного середовища, демографічного розвитку, боротьби із злочинністю, міжнародним тероризмом, поширення небезпечних хвороб тощо.Сбогодні люди бачать наслідки діяльності людей, зо призвели до кризи еколог.середовище. Люди намагаьбся їх виправити. Наприклад,у Швейцарії немає атомних станцій, люди дбають про екологію. Створюють заповідники,оберігають природуЮ бо без неї не буде існцівти суспільста, цивілізації.
11.Цивілізована людина і культурна. Цивіліховане без культур´я
Культ.людина- творч.особистість,яка засвоїла норми і правила люд.життя, на1-му місці яких цінність життя,її недоторканість.
Цивілізована-притирм. Норм сусп..
Цивіліз. Безкультур’я- Брак культури виявився в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Криза інтелігентності є свідченням духовної деградації суспільства, руйнуванням елітної страти як провідної верстви нації.
15.Культура як суспільний феномен.
Культура це – надзвичайно багатогранний суспільний та духовний феномен, який тісно пов’язаний з діяльністю людини в суспільстві. На мою думку, культура в широкому розумінні цього поняття виникла тому, що людина постійно прагне самопізнання, пошуку сенсу власного життя на землі, розвитку особистого світогляду, інтелектуальних та фізичних здібностей, свого індивідуального духовного світу. Кожна людина здійснює певний внесок у розвиток культури в процесі життя і опановує культуру, яку створили її попередники. За духовними та матеріальними цінностями певної епохи можна робити висновки про рівень культури цієї епохи, оскільки результати трудової діяльності особистості мають вагоме культурне значення. Культура є, по суті, наслідком діяльності людини. Феномен культури має суспільну та духовну складові частини, які взаємно доповнюють одна одну і, з моєї точки зору не можуть існувати окремо, адже від рівня духовності індивідуальної особистості залежить подальший розвиток сучасного суспільства в цілому.
Людинотворча сутність культури
Еволюція природи та людини, як особливого виду в природі, є вихідним моментом культурної історії людства. Той чи інший досягнутий рівень культури людства визначає кожен раз заново «окультурення» кожної народженої людини, в результаті чого врешті решт відбувається окультурення людської природи.
Елементи людської природи представляють собою єдність природного і соціального, або природного і окультуреного. Наприклад, фізичне тіло людини представляє собою не тільки природне утворення, а ще і наслідок багатовікової трудової, тобто культурної діяльності. Навіть не дивлячись на те, що фізичне тіло людини з часом практично не змінилося, рука сучасної людини істотно відрізняється своїми вміннями від руки первісної людини.
Потрібні були століття розвитку культури, щоб рука сучасної людини змогла навчитися виготовляти складну техніку, створювати високодосконалі твори скульптури, твори живопису чи музики, найвищі досягнення які відтворюються, за словами Енгельса «в картинах Рафаеля, статуях Торвальдсена, музиці Паганіні».
Ще більше це стосується духовного світу людини, який формується під впливом культурної діяльності і в процесі здійснення культурних зв'язків та відношень між людьми.
Проблема полягає в тому, що кожна народжена людина повинна стати повноцінною, бо вона повинна не просто успадкувати природні задатки своїх батьків, а і самостійно засвоїти все багатство культурних цінностей.
Одним із істотних моментів культурної історії людства є потреби, які на відміну від потреб тварин здатні зростати. Зростання потреб і було першим історичним актом, що визначив суперечливу культурну історію людства.
Одвічно людина і людство не мали інших потреб, окрім тих, які започаткувала в нас природа. Це, перш за все, потреба до самозбереження роду «людина» та окремого індивіда. Але щоб зберегти себе як вид в природі, людина свої вітальні потреби може задовольнити лише способами принципово відмінними від тих, за допомогою яких зберігають себе тварини. Для людини в природі потрібна особлива їжа, житло, одяг. Тому перший культурно-історичний акт був спрямований на виробництво засобів, необхідних для задоволення цих потреб, на виробництво власне матеріального життя, або другої природи.
Отже, акти людської діяльності відповідно слугували задоволенню природних потреб людського суспільства, хоча в цілому здійснювались у формі культурної творчості окремих індивідів, що реалізувалась в постійно здійснюваних актах спілкування людей один з одним.
