По состоянию на 10 декабря 1942 г.
Украинские националисты с приходом немецко-фашистских войск на Украину развернули всеми способами воздействия на массы широкую фашистскую пропаганду. Националисты стремятся убедить угнетаемое германскими фашистами население Украины в крупных «достижениях» немецких оккупантов, в особенности в области украинской культуры.
Фашистские власти через радиостанцию так называемой «радио-группы Украины» и Братиславы систематически передают о росте украинской культуры, открытий целою ряда новых школ, театров, музеев, библиотек, выходе новых изданий.
Украинские националисты в особенности широко пользуются радио для того, чтобы ввести в заблуждение общественное мнение, представив фашистов как поборников украинской культуры.
В действительности же никакого расцвета украинской культуры нет. Фашисты разрушили сотни культурных учреждений, школ, памятников, разграбили музеи, театры, картинные галереи, сожгли десятки тысяч книг, варварски уничтожили ценнейшие памятники многовековой культуры украинского народа.
Украинская молодежь загнана в концентрационные лагеря или насильно вывезена на каторжные работы в Германию. Учителя, не желающие покориться фашистам и пичкать детей фашистской, националистической пропагандой, расстреляны или заключены в концлагеря.
Украинская культура со времени господства немецких оккупантов на Украине резко упала.
Сохранившиеся на оккупированной территории Украины культурные учреждения ведут свою работу в националистическом, фашистском духе.
Історія України. Хрестоматія у двох частинах. – Ч. 2. – С. 271 – 272.
Вступ
Період 1939 – 1945 pp. в історії людства особливо України і українців, найтрагічніший. Українці, страждаючи від сталінщини, а в західних частинах – від дедалі сильнішого гноблення Польщею, Румунією та Угорщиною, мали підстав и сподіватися, що будь-які, нехай навіть спричинені війною, і зміни принесуть покращення умов їхнього існування. Але вони трагічно помилилися, їхня доля стала ще гіршою.
Незважаючи на змову Сталіна і Гітлера, над територією України пронісся смерч війни, заздалегідь підготовленої фашистською Німеччиною. Сподівання українських націоналістів створити незалежну державу не справдилися.
Частина документів і матеріалів відображає хід воєнних дій на Україні, організацію підпільного і партизанського руху, трудовий подвиг українського народу в роки війни, братерську допомогу інших союзних республік у відбудові народного господарства, закладів культури Української PCP.
Представлено документи про діяльність ОУН-УПА, яка раніше замовчувалася або фальсифікувалася. Це дає змогу уникнути однобічних, тенденційних і необ’єктивних оцінок національно-визвольної боротьби українців в роки війни.
Незважаючи на величезні людські жертви, матеріальні та духовні втрати, український народ вийшов з війни сповнений оптимізмом і вірою в краще майбутнє. Наведені документи і матеріали засвідчують, з одного боку, новий статус України в зв’язку з її членством в ООН, інших міжнародних організаціях, завершенням збирання основних етнічних земель українського народу в межах однієї держави, здійсненням широкої програми відбудови народного господарства і культури, з іншого боку, новий виток репресій в умовах агонії сталінізму, могутнього опору тоталітарному режиму. Актуальність цієї теми визначається зміною методології історії, розширенням джерельної та історіографічної бази дослідження, уроками Другої світової, що мають практичне значення.
Список використаних джерел:
1. Історія України. Хрестоматія у двох частинах. – Ч. 2. Навч. Посібник. – Альтерпрес, 2004. – 592 с.
2. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів / за заг. ред. А. Коцура, Н. Терес. – Київ-Чернівці: книги-XXI, 2008. – 1100 c.
3. Історія України: Документи. Матеріали / Уклад., комент. В. Ю. Короля. – К.: Академія, 2002. – 448 с.
