План роботи
1. Короткі відомості про автора роботи.
2. Проблематика роману.
3. Складний характер головного героя.
4. Зарубіжна і вітчизняна критика про роман Дж. Д. Селінджера «Над прірвою в житі»
Список використаної літератури:
Короткі відомості про автора роботи
Джером Дейвід Селінджер народився 1 січня 1919 року в Нью-Йорку. Є щось знакове в тому, що народився він у перший день першого мирного року після війни (хоч дата можливо й не зовсім точна, відома любов письменника до різного роду містифікацій). Його батько Сол був єврейським торговцем м'ясними продуктами та сиром, займався імпортом яловичини з Європи, мати була ірландкою, католичкою. Можливо цей іудейсько-кельтський дуалізм, і вплинуло на його своєрідний світогляд. Адже однією з важливих рис його характеру є протиречивість (він любив Віллі-Фордж, але зобразив її, як справжню діру у своїй повісті; він вважав себе вегетаріанцем, але іноді їв м'ясо тощо). Те, що він був напівєвреєм, викликало серйозний внутрішній конфлікт, зумовлений, не стільки релігією, як соціальним статусом, у ті часи був поширений расизм проти євреїв. Він мав старшу сестру Доріс, дітей виховувала мати в дусі методизму. З батьком у Селінджера було прохолодні стосунки, зумовлені бажанням Сола, щоб Девід заробляв великі гроші, мав стійку роботу з високим соціальним статусом, також він хотів щоб Девід продовжив сімейний бізнес, що майбутнього письменника зовсім не приваблювало.
У Нью-Йорку минуло його дитинство він проживав на західній стороні Манхеттену, там пройшли його перші шкільні роки. Його вигнали з кількох приватних шкіл, через те, що він не хотів навчатись. Далі він вчився у військовій школі "Веллі-Фордж" (Valley Forge Military Academy) в штаті Пенсільванія, тоді ж він починає писати. Він сам схотів там вчитись, бо бажав жити окремо від батьків. Його однокласники згадують, що для нього було звичним бути в центрі уваги, він був дуже компанійським, вмів розповідати веселі історії та анекдоти, але коли мова йшла про гулянки з випивкою, він, як правило, не приймав участь. Селінджер був капітаном фехтувальної команди, як Голден у повісті. Серйозної освіти Селінджер не отримав, проте відвідував протягом двох років заняття у Нью-Йоркському університеті, але там за його словами він "didn't apply himself".
Потім разом з батьком побував у Польщі, щоб познайомитись зі специфікою морських перевезень м'ясних продуктів. Це мало його цікавило, та поїхав він охоче, проте отримав дуже неприємні враження від скотобоєнь, після чого твердо вирішив цим не займатись. Його огида до м'ясного бізнесу згодом вилилась у те, що він став вегетаріанцем. У цей час він встиг вивчити німецьку мову.
Після цього прожив десять місяців у Відні, потім повернувся в Америку, в коледж Урсінус, але вже серед року втратив інтерес до навчання. Він не хотів навчатись у вищій школі (Ivy Leage), як стверджував, через їх снобізм та тому, що був євреєм.
Певний час відвідував літературні курси при Колумбійському університеті, що вів Віт Барнетт, редактор журналу "Сторі". Він казав, що Селінджер сидів в останньому ряді й дивився у вікно майже до кінця останнього семестру. Лише під кінець ожив, тоді він написав "Підлітки", які Барнетт вирішив опублікувати в "Сторі", що було певним ризиком, адже в оповіданні не було нічого особливого. Селінджер не раз казав своїм друзям, що колись він стане великим письменником.
Увесь цей час він продовжував писати. Перше оповідання автор надрукував у 1940 ("Підлітки"), коли йому був 21 рік. Протягом двох років він писав для "Saturday Evening Post", "Esquire", "Mademoiselle" та багатьох інших видань.
Потім він плавав в Індію та по Карибському морі на шведському лайнері "Кунгсхольм", де займався організацією дозвілля туристів. У цей час не припиняв писати оповідання для журналів та університетських збірок.
У 23 Селінджер пішов в армію, де прослужив два роки. Він приймав участь у Другій світовій у складі 12-го піхотного полку 4-ї дивізії. Серцева аритмія зробила письменника непридатним для піхоти, але в армії він знаходився з початку мобілізації, приймав участь у висадці на узбережжя Нормандії, був зв'язковим, служив у контррозвідці. На фронті було нелегко (за кілька перших тижнів загинуло 75% його однополчан) й у 1945 майбутній класик американської літератури потрапив у шпиталь з нервовим зривом. Пізніше він з призрінням ставився до В'єтнамської війни й насміхався з хлопців, що вербувалися. У Німеччині одружився з функціонеркою націонал-соціалістичної партії Сильвією, але невдовзі вони розлучились - він ненавидів нацистів так само сильно, як вона ненавиділа євреїв.
1945 рік був роком найбільшої творчої активності письменника, оповідання друкувались одне за іншим, відомо, що в цей час вже був готовий початковий рукопис "Ловця у житі". Селінджер розпочав роботу над повістю ще в 1941, але остаточна версія побачила світ лише 16 липня 1951, і ця дата залишилась в історії світової літератури. На той час з'явились майже всі найвідоміші оповідання Селінджера, що увійшли до збірки "Дев'ять оповідань" (1953).
У 1951 р. Селінджер написав повість "Над прірвою в житі". У ній письменник передав моральні шукання 16-річного хлопця з заможної сім'ї Холдена Колфілд. Він не приймає законів своєї сім'ї, повних застою і відсталості; відкидає моральний клімат коледжу, звідки його, здібного юнака, виключений з нього за неуспішність. Холдену неприємна мімікрія директора коледжу, який з малосостоятельнимі батьками своїх учнів вітається, простягаючи "два пальці", з батьками багатшими - "півгодини розливається". "Не виношу я цього - злість бере. Так злюся, що з глузду можна сплять", - говорить герой. Він зневажає фарисейство глави похоронного бюро, що пропонує всім молитися і звертатися до Христа, "як до приятеля. Колфілд обурюється:" Я ледве не помер. Уявляю собі, як цей сучий син переводить машину на першу швидкість, а сам просить бога, щоб послав йому кілька зайвих покійничків ". Юнак готовий бігти з коледжу, з батьківського будинку хоч в ад: "Загалом я радий, що винайшли атомну бомбу. Якщо коли-небудь буде війна, я сяду прямо на цю бомбу. Добровільно сяду, чесне благородне слово".
http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D0%B6_%D0%94_%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%9D%D0%B0%D0%B4_%D0%BF%D1%80%D1%96%D1%80%D0%B2%D0%BE%D1%8E_%D0%B2_%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%96
Зміст
Введення. Внутрішній світ Холдена Колфілда
II. Конфлікт Холдена з навколишнім світом. Холден Колфілд та Мистецтво
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Джером Девід Селінджер (1919 - 2010рр.) - американський письменник, один з найвідоміших у світі і один з найвпливовіших письменників літератури США XX століття. Роман Селінджера "Над прірвою в житі" вийшов у світ в 1951 році і через кілька місяців зайняв перше місце в списку американських бестселерів. Сімнадцятирічний Холден Колфілд, головний герой оповідання, перебуваючи на лікуванні в санаторії для нервових хворих, розповідає про те, що з ним сталося близько року тому, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить Читача з героєм у момент гострої моральної кризи, коли зіткнення з оточуючими виявилося для Холдена нестерпним. Він помічає й гостро реагує на найдрібніші прояви брехні і фальші де б то не було: у школі, родині, суспільного, культурного життя країни. p align="justify"> Протест особистості проти соціальної апатії та конформізму, що прозвучав у романі Селінджера, свого часу справив щось на зразок перевороту в суспільній свідомості, але проблеми, порушені письменником, залишаються актуальними і сьогодні, і тому інтерес до роману по- раніше великий у самої широкої аудиторії.
Об'єктом дослідження є образ Холдена Колфілда в романі Д.Д. Селінджера "Над прірвою в житі". Предмет дослідження - вивчення психологічного портрета головного героя і його відносин з навколишнім світом. p align="justify"> Мета роботи - дослідження внутрішнього світу головного героя, його власних понять про світ і суспільство.
Для досягнення поставленої мети даної роботи необхідно вирішення наступних завдань. По-перше, виявити особливості характеру головного героя. По-друге, простежити як змінюється його сприйняття світу протягом трьох днів перебування в Нью-Йорку після виключення зі школи. По-третє, зрозуміти, в чому ж полягає головний конфлікт Холдена з навколишнім його суспільством. Селінджер роман конформізм апатія
Основними джерелами літератури були твори Н.Л. Іткін "Поетика Селінджера" і Т.Л. Морозової "Образ молодого американця в літературі США". Н.Л. Иткина дуже детально розглядає художні образи у творах Селінджера, що допомогло виявити основні особливості характеру Холдена Колфілда. У свою чергу, Т.Л. Морозова порівнює образ головного героя з сучасною йому американською молоддю. Також при дослідженні даної теми була використана й інша наукова література, яка буде викладена в бібліографії роботи. p align="justify"> Курсова робота складається з трьох основних частин: вступу, основної частини і висновку. Основна частина, у свою чергу, підрозділяється на три розділи. У першому розділі розглядаються особливос... ті внутрішнього світу героя. У другому розділі описані проблема його конфлікту з суспільством і головні відмінності від встановлених стандартів. Третя глава розповідає про незвичайний відношенні Холдена Колфілда до мистецтва і культури. br/>
I. Внутрішній світ Холдена Колфілда
Сімнадцятирічний Холден Колфілд, головний герой оповідання, перебуваючи на лікуванні в туберкульозному санаторії, розповідає про те, що з ним сталося близько року тому, коли йому було шістнадцять років. Він, без усієї цієї "David Copperfield kind of crap" [5.3] ["девід-копперфільдовской каламуті" (7)], просто розповідає про три дні свого життя, дуже метушливим, безладної і нестерпним для нього, намагаючись не втратити ні однієї дрібниці, називаючи всі речі своїми іменами. У ці три дні сталося так, що Холден, покинувши школу і ще не прийшовши додому, виявився раптово вибиті зі звичної колії, зі своєї респектабельної повсякденного життя, і залишився наодинці з собою. Навіть не залишився, а просто повис над гігантським, вируючим і пустельним містом Нью-Йорком. p align="justify"> При першому знайомстві з Холденом він здався мені занадто песимістичним і дивним хлопцем, який вічно чимось незадоволений, але буквально вже через пару сторінок ми можемо легко усвідомити, що він просто абсолютно не приховує ті почуття, які більшість з нас боїться показати навіть собі. По суті Холден - звичайнісінький тінейджер, нічим не відрізняється від інших. Однак не кожен всерйоз замислюється про те, що таке цей світ, і як у ньому жити. Думаю, Холден Колфілд - це внутрішнє, глибоке, підсвідоме те, що є в кожній людині, але не кожен наважується зізнатися в цьому і відкрити це для самого себе. p align="justify"> Герой Селінджера почуває себе абсолютно відокремленого від навколишнього його суспільства. У ньому занадто багато незвичайного, чужого для цього світу. Тому його нагороджують невтішними епітетами: ненормальний, дивак, непристосований. Його відрізняє складна духовна організація, глибока вразливість і загострена чутливість, при якій навіть незначні подразнення ззовні здатні викликати бурхливу реакцію. Практично в усьому ми можемо побачити особисту точку зору героя, відмінну від інших. "I agree! Some boys get more out of school. I agree they do, some of them! But that's all I get out of it. See? That's my point. That's exactly my goddam point "[152] [" Згоден, що багатьом школа дає більше. А мені - нічого! Зрозуміло? Я про це й кажу "]. Або, наприклад, що він цінує в поведінці людини, яка людина виглядає справжнім героєм. Фізична сила - не головне, вона виявляє слабкість і обмеженість. Героїзм, в розумінні Холдена - не суперменовское безстрашність, а перемога духу, подолав власну слабкість. Єдиний героїчний вчинок на пам'яті Холдена вчинені не атлетом, а непомітним худеньким хлопчиком, який під погрозами і знущаннями хуліганів вирішує вистрибнути з вікна, але не відмовитися від своїх слів. Опи...
си сенсу життя героя в романі - це пошук еталона любові, добра, вищої людини, ідеальної людини. Він багато читає, намагаючись у книгах знайти відповідь на свої питання. "I m quite illiterate, but I read a lot" [5.22] ["Взагалі я дуже не утворилася, але читаю багато" (7)], - говорить Холден. Але, так чи інакше, зіткнення з реальним життям не уникнути, саме тому Холден конфліктує з вчителями, батьками, однокласниками.
Колфілд не зовсім уявляє собі, чого хоче досягти в житті і як це зробити, але впевнений, що в світі дорослих життєві цінності зміщені. Для нього світ дорослих, в який йому належить увійти, аморальний, брехливий, а тому неприйнятний. Холден живе в повній згоді з собою і його ідеями. У відповідь на питання своєї молодшої сестрички Фібі "ким би тобі хотілося стати? Ну, вченим, або адвокатом, або ще ким-небудь ", Холден, геть відкидаючи можливість стати вченим, міркує:" Lawyers are all right, I guess - but it doesn't appeal to me, "I said. "I mean they're all right if they go around saving innocent guys 'lives all the time, and like that, but you don't do that kind of stuff if you're a lawyer" [5.198] ["Адвокатом, напевно, непогано, але мені все одно не подобається... Розумієш, непогано, якщо вони рятують життя невинним людям і взагалі займаються такими справами, але в тому-то й штука, що адвокати нічим таким не займаються "(7)]. З усіх людських справ і занять єдино цінним і важливим, чистим від брехні, герой Селінджера визнає те, чим він зайнятий тут і зараз, коли сидить зі своєю улюбленою сестричкою Фібі і базікає про всяке. Холден пручається будь-якій спробі примусити його надходити або думати всупереч власному спонуканню. Його тактика опору одночасно хитромудра і проста: від відвертого позіхання - відповідь на змушення прослухати довгу повчальну промову, - до винахідливої вЂ‹вЂ‹брехні - відповідь на змушення до прямого відповіді, "I'm the most terrific liar you ever saw in your life" [5.20 ] ["Я жахливий брехун - такого ви ніколи в житті не бачили" (7)], і, нарешті, здатність обходити, ховатися від чужих думок, обдумуючи посеред розмови з учителем Спенсером про школу або про те, як там зимують качки в парку. Холден Колфілд часто говорить про свою так звану брехливість. Звичайно ніякий він не брехун, просто у нього дуже багата уява. Його тягне вигадувати, фантазувати, морочити комусь голову, перетворювати життя на гру. Холден разюче відвертий, він говорить начистоту відгуки всіх слабкостях, невдачах, про відчуття, в яких йому ніяково і боляче зізнатися, - наприклад, його розмова про бюстгальтерах або про дешеві валізах. Цікавий той факт, що Холдену нічого не варто повідомити, що він вважає себе тупицею, він взагалі досить безжалісний до самого себе: "I'm the only dumb one in the family" [5.78] ["По правді кажучи, я один в сім'ї такий тупиця "(7)]. Насправді він добре знає і розуміє ті речі, які він любить, наприклад, літерату...
Проблематика роману
Холден не розуміє міркувань свого кращого вчителя, застерігає про безодні, що з'вилася перед молоддю: "Безодня, в яку ти летиш, - жахлива прірву, дуже небезпечна. Той, хто в неї падає, ніколи не відчує дна. Він падає, падає без кінця. Це буває з людьми, які в якийсь момент життя стали шукати, чого їм не може дати їхнє середовище". Колфілд - чутливий хлопець, тому його цинізм і бузотерство - тільки спосіб, за допомогою якого він прагне відгородитися від оточуючих лицемірів. Він не терпить фальші навколишнього суспільства, тягнеться до хороших людей, але не знаходить їх. Він розкривається перед нами поступово, від рядка до рядку, кожна сторінка роману вражає розкриттям нових сторін, нових таємниць молодий людської душі. Селінджер прагне зняти з цих таємниць весь покрив. Йому важливо розповісти про свого героя все, в тому числі і те, про що часто мовчить література. Шістнадцятирічний американець Холден Колфілд пише нам, або розповідає, з туберкульозного санаторію, де йому, звичайно, не прийде в голову "виставлятися напоказ" і складати педагогічні сюжети зі свого "ідіотського дитинства". Йому б сповідатися почестнее перед вами, а може бути, і перед самим собою, і тому він не довго передмов, без всієї цієї "Давид-копперфільдовской каламуті", просто розповідає про трьох днях свого життя, дуже метушливим, безладних і нестерпним для нього, намагаючись не упустити жодної дрібниці, називаючи всі речі їхніми іменами і менше всього розраховуючи сподобатися вам, - і більше всього він подобається нам за це. Його відвертість доходить інколи до мучительство або до таких подробиць, які можна назвати і натуралізмом чи ще яким-небудь лайливим словом, - але, як йому здається, без цього не обійтися, якщо хочеш, щоб тобі повірили.
Ці три дні обрані як ніби зовсім випадково, нічого особливого в ці дні як ніби не відбувається. А між тим перед вами повна історія нещастя. Воно почалося задовго до першої сторінки і не кінчається разом з книгою. Його не поясниш ні тим, що юного ледаря "виперли" з аристократичної школи в Пенсі, ні тим, що вкрали пальто, ні тим, що він забув в метро "ідіотське спорядження" фехтувальної команди. Його нещастя взагалі немає імені. Можна було б назвати його рядком із пісеньки Бернса: "Якщо хто-то кликав когось піймає у густому житі...", але там, де обходишся словом або фразою, немає потреби писати книгу.
У ці три дні трапилася проста річ. Сталося так, що Холден, покинувши школу і ще не прийшовши додому, виявився раптово вибитими зі звичної колії, зі своєї респектабельної буденщини, і залишився наодинці з собою. Навіть не залишився, а просто повис над гігантським, вируючим і пустельним містом. В описах Селінджера Нью-Йорк разюче бескрасочен: мало того, що на всьому протязі роману ми не зустрінемо слова "хмарочос", але ми не почуємо шуму і гуркоту, не побачимо пригающій світлової реклами - речей, настільки звичних нам за традиційними описами журналістів. Є тільки страшний холод "і кругом ні душі". А Холден ще не в такому віці, коли самотність загартовує.
Холден узятий в ті дні свого життя, коли його обступили великі і малі неприємності, коли все у нього погано: і пальто вкрали, і шпаги для фехтувальних змагань забув у вагоні метро, і зі школи в четвертий раз виключили-страшно повернутися додому,-і за дівчинкою, яка чимось неясно йому дорога, почав залицятися самовдоволений, бувалий у справах флірту Стреллейтер, і з бійки з Стредлейтером Холден виходить побитий, у крові... Всі огидно, в серці туга і каламуть - чи не тому так навмисно грубий Холден на перших сторінках роману? Юності властиво маскувати грубістю свої розчарування, своє відчай. Так, це все напускне, наносне, переконується читач, дізнаючись далі чисту і ніжну душу Холдена.
У повісті поставлено проблему людського спілкування, співвідношення індивіда і суспільства, зроблена спроба пояснити самотність добрих людей в суспільстві. Холден не приймає світ дорослих за його снобізм і фальш. До чого прийде Холден - невідомо. Книга закінчується словами героя: "Знаю тільки, що мені якось не вистачає тих, про кого я розповідаю".
