ЛЕКЦІЯ 3.
ЗАСОБИ І ФОРМИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З ДОВКІЛЛЯМ
1.Діяльнісний підхід до організації життєдіяльності дітей в довкіллі.
2.Засоби ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям.
3.Форми ознайомлення дітей з довкіллям (таксономія занять, гра-стратегія тощо).
4.Картина як засіб ознайомлення дітей з довкіллям.
5.Методика застосування карт розумових дій на різних видах занять.
Засоби ознайомлення дітей з довкіллям
Дитина живе, розвивається, навчається, виховується у довкіллі під впливом різних засобів. За тлумачним словниками засіб визначається як
1) спосіб, прийом, захід, якась спеціальна дія, що дає можливість щось здійснити; те що служить наряддям у якійсь дії, справі;
2) всі об'єкти і процеси (матеріальні і матеріалізовані, що слугують джерелом навчальної інформації та інструментами (власне засобами) для засвоєння змісту навчального матеріалу, розвитку і виховання тих, хто навчається).
Основними засобами ознайомлення дітей з довкіллям є:
· середовище (предметне, соціальне, мовленнєве тощо),
· природа,
· ігри,
· предмети побуту,
· народні традиції і звичаї,
· свята,
· народно-декоративне мистецтво,
· художня література,
· усна народна творчість,
· технічні засоби навчання,
· образотворче мистецтво,
· сім'я.
Найбільш впливовим стихійним засобом виховання і навчання дитини є середовище, у якому проходить усе життя людини. Середовище розглядається як сукупність умов, що оточують людину і взаємодіють з нею як з організмом і особистістю. Середовище може бути предметним, предметно-просторовим, соціальним, а також кожен з них може бути розвивальним.
Предметне середовище розглядається як:
а) організована певним чином єдність виробів, що виробляються суспільством промисловими та іншими способами, і забезпечують діяльність людини в побуті і на виробництві; разом з архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини;
б) система предметних середовищ, обладнана іграшками, іграми, посібниками, обладнанням і матеріалами для організації самостійної творчої діяльності дітей (С.Л.Новосьолова).
Середовище розвитку дитини - це простір життєдіяльності дитини; умови, у яких відбувається навчання і виховання дитини в дошкільному закладі, у том числі спеціальне і предметно-просторове.
Предметне розвивальне середовище - це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку, за С.Л.Новосьоловою.
Предметно-просторове розвивальне середовище - організація простору і використання обладнання відповідно з цілями безпеки, психологічного благополуччя дитини, її розвитку.4
Учені відзначають (Н.Виноградова, С.Новосьолова), що в дошкільному навчальному закладу насамперед потрібно створити розвивальне просторове і предметне середовище. Задля цього обладнання приміщень, створення інтер'єру групових кімнат і всього приміщення повинно відбуватись тільки на наукових основах за сучасним дизайном. Використання фізичного обладнання, інвентарю, іграшок, ігор, дитячих меблів та іншого обладнання повинно враховувати "ергономіку дитинства".
Предметне середовище повинне бути варіативним і гнучким у її використанні, слугувати насамперед задоволенню потреб самої дитини, його інтересам і запитам.
Природне середовище - це фауна і флора, водойми, річки, море, заказники, космос, що оточують дитину і впливають на її розвиток.
Соціальне середовище - суспільні, матеріальні і духовні умови існування і життєдіяльності дитини. Середовище може бути стихійним і організованим, близьким і далеким, пасивним і активно-стимульованим, гальмівним і розвивальним, зовнішнім і внутрішнім.
Завдання вихователя дошкільного закладу - створити для дітей своєї групи розвивальне предметне, природне, просторове і соціальне середовище, яке б забезпечувало комфортне життя дитини на основі особистісно-орієнтованої моделі виховання і навчання, взаємодії дитини з однолітками і дорослими.
Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа - це все, що існує у Всесвіті: органічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники.
Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків.
У процесі ознайомлення дітей з природою вихователь повинен здійснювати такі завдання:
—формувати реалістичні уявлення і поняття про предмети і явища природи і зв'язки з ними, виховувати на цій основі реалістичне світорозуміння;
—розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення;
—виховувати любов до природи, бережне і дбайливе ставлення до тварин і рослин;
—виховувати інтерес до праці в природі, працьовитість;
—виховувати екологічну культуру.
Природа є джерелом знань, а знання - це підґрунтя уявлень про довкілля, вони дають можливість дитині практично орієнтуватись у довкіллі, організовувати свою діяльність, формувати своє ставлення до природного довкілля. У процесі діяльності дитини у природі виховується екологічна культура.
Наступним засобом ознайомлення дітей з предметним довкіллям є предмети побуту - це найближче предметне оточення дитини, предметне середовище, що оточує дитину, яке вона бачить щодня і щоденно взаємодіє з ним безпосередньо чи опосередковано.
До предметів побуту належать: посуд, меблі, їжа, одяг, взуття, постіль, хатній інвентар, холодильник, телефон, телевізор, плита, пічка, пральна машина, комп'ютер, транспорт тощо.
Дитина пізнає ці предмети, знайомиться з їх будовою, призначенням, навчається діяти з ними, засвоює правила поводження з ними. У процесі спеціальних занять у дошкільному закладі дітей вчать обстежувати побутові предмети, виховують безпечне поводження з ними. Дія з побутовими предметами сприяє розумовому і сенсорному розвитку дитини, збагаченню словника дітей, а також залученню до посильної праці.
Праця - це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на виготовлення і використання знарядь праці, видозміну та пристосування знарядь природи для задоволення своїх потреб. Дітей дошкільного віку залучають до посильної праці у природі, в побуті, ручної праці та ознайомлюють з працею дорослих.
Завданням трудового виховання у дошкільному закладі є ознайомлення дітей з пацею дорослих і виховання поваги до неї; навчання дітей елементарних трудових навичок і вмінь; виховання інтересу до праці, самостійності, працелюбства, бажання працювати.
На етапі дошкільного дитинства існує чотири види праці: самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця у природі і ручна праця.
Основними формами організації праці дітей є доручення, чергування і заняття (групові, індивідуальні, індивідуально-групові), у процесі яких діти включаються в активну пізнавальну діяльність, у них формується система знань про предметне довкілля, вони навчаються бути спостережливими, у дітей з'являється бажання провести перші самостійні досліди в довкіллі, дійти перших самостійних висновків.
У пізнанні довкілля дитиною суттєву роль відіграє гра як провідний вид діяльності. Суть гри полягає у відображенні дітьми дій і діяльності людей, їхніх взаємовідносин у довкіллі (природному, предметному, соціальному).
Ігри дітей розрізняються за змістом, за характером, за тим місцем, яке вони займають у життєдіяльності дітей. Це сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами, рухливі ігри, творчі, режисерські, ігри-драматизації, будівельні, дидактичні ігри тощо.
Суттєву роль у збагаченні і закріпленні знань про довкілля у дітей відіграють дидактичні ігри. У дидактичній грі взаємодіють навчальна та ігрова функції. У дидактичних іграх вихователь водночас навчає дітей і грає разом із ними, а діти, граючись, навчаються.
Соціальне довкілля дитина відбиває у сюжетно-рольовій грі, у якій діти беруть на себе роль дорослих і в узагальненій формі у створених ними ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і їхні взаємовідносини.
Українська народна педагогіка є могутнім засобом ознайомлення дошкільнят із довкіллям.
Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, розвивальні, мовленнєві та виховні завдання.
Дітей спочатку знайомлять з найближчим довкіллям, з яким вони контактують щодня. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст Батьківщини.
На заняттях з народознавчого довкілля діти вперше ознайомлюються з державними символами (герб, прапор, гімн) та їх історією, народними національними оберегами (калина, верба, тополя, віночок, рушник тощо).
Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі дітей знайомлять з українськими іграшками, національним одягом, посудом, їжею, житлом, предметами інтер'єру, подвір'я.
Одним із засобів ознайомлення дітей з предметним довкіллям є народні художні промисли та ремесла України. Україна завжди славилася своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні пам'ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоративне ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби зі шкіри, художня обробка металу, які вражають своїми високими художніми якостями. Завдання національного дошкільного закладу - прилучити дітей до ремесел, виховувати прагнення зберегти і примножити творчу спадщину народу.
Ознайомленню дітей із соціальним довкіллям сприяють такі засоби, як художня література, усна народна творчість, традиційні та національні свята.
Художні твори у своєму змісті відображають життєві процеси в конкретних формах, допомагають дитині пізнавати життя і впливати на нього. За допомогою художніх оповідань дитина може уявити різні життєві ситуації і тим самим збагатити свої уявлення і поняття про різноманітні явища соціального і предметного довкілля.
У роботі з дошкільниками використовуються твори різних жанрів: оповідання пізнавальної і морально-етичної спрямованості; байки, легенди, вірші, твори класиків (вітчизняних і зарубіжних) і сучасних письменників.
Особливе місце посідають твори усної народної творчості: казки, загадки, прислів'я, приказки, мирилки, забавлянки тощо.
З метою закріплення знань дітей про природне і соціальне довкілля використовують такий засіб, як свята (традиційні, обрядові, національні, державні). Народні свята зазвичай пов'язують з порами року. Наприклад, свята весняного циклу: зустріч весни, свято жайворонка, хороводи (веселки, гаївки), Великдень, Свято Матері.
Свята літнього циклу: Зелені свята (трійця), косовиця, Івана купала, обжинки, Спас (Маковій, Яблучний, Горіховий).
Свята осіннього циклу: Свято Врожаю, Покрови. Свята зимового циклу: Андрія (Калита), Святого Миколая, Різдво, Водохрещення, Стрітення тощо.
Крім того, в дошкільному закладі святкують день 8 березня, Новий рік, "Добридень, школо!", дні народження, день Українського війська, день рідного міста тощо. Участь дітей у святах дає їм змогу практично пізнавати звичаї, обряди, традиції свого народу, національний культурологічний досвід, бути продовжувачами справи батьків і дідів.
Сім'я, родина, родинні стосунки є важливим засобом уведення дітей у соціальне і предметне довкілля.
У сім'ї дитина вперше пізнає найближче предметне і соціальне довкілля. У сім'ї формуються перші взаємовідносини між близькими членами родини, певне ставлення до довкілля. У дошкільному закладі проводять низку занять з ознайомлення дітей із сімейними стосунками (батьками, сестрами, братами; родичами, родоводом).
Технічні засоби навчання допомагають вихователю ознайомлювати дітей з довкіллям. Це комплекс різноманітних пристроїв, світлотехнічних, звукових посібників та апаратури, що використовуються у навчально-виховному процесі з метою передавання і збереження навчальної інформації, контролю за ходом її засвоєння, формування і закріплення знань, умінь і навичок. До ТЗН входять засоби, які опосередковано відображають довкілля: візуальні (екранні: кінофільми, відеофільми, діапозитиви, кінофрагмен-ти, кінокільцівки), аудіальні (звукозаписи, магнітні записи, грамзаписи, радіопередачі тощо), аудіовізуальні (відео-записи, телепрограми тощо), маніпуляційні (тренажери), автоматичні (комп'ютерна техніка з матеріалами).
У дошкільних закладах широко використовуються звукозаписи, грамзаписи, магнітні записи, платівки, радіопередачі і телепередачі для дітей, відеозаписи, кінофільми.
В останні роки майже в усіх дошкільних навчальних закладах використовують комп'ютери зі спеціальними ігровими і навчальними програмами; створюють комп'ютерні кабінети, а також лінгафонні кабінети для навчання дітей рідної та іноземних мов. Зауважимо, що в роботі з дітьми дошкільного віку не можна захоплюватися технічними засобами навчання, особливо телепередачами і комп'ютером, вони шкідливі для дитячого зору, швидко стомлюють дітей.
