Сценарій
До Дня Гідності та Свободи України
«Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе»
Лунають фанфари.
На сцену виходять ведучі в українському одязі.
Ведуча: Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.
Ведучий: Свято вшанування Дня Гідності та Свободи України оголошую відкритим.
Звучить Гімн України.
Ведучий: Слово надається завідуючій сільської бібліотеки Ользі Василенко
Ведуча: Одвіку жили у народі
Не фраза красива, не жест,
Але ідеали свободи
І честь України, і честь.
Ведучий: За них під козацькі клейноди
Йшли люди, і ліку їм несть.
В серцях - ідеали свободи,
І честь України, і честь
Поезія «Я – Україна» читає Кобиль Анастасія
Ведучий: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.
Ведуча: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".
Ведучий: Сьогодні ми відзначаємо дванадцяту річницю Помаранчевої революції та третю річницю Євромайдану. Події Помаранчевої революції осені-зими 2004 року стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!". Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.
Ведуча: Не даймо зламати себе
Од крові схмелілим бандитам,
Майдан що є сили зове
Нове у новім возводити.
Майдан що є сили кричить:
Вставай, Україно! Єднайся!
Пантруймо, панове, сю мить,
Сей день, що од свічки зайнявся!
У серці із Богом святим,
Під знам’ям, нескореним кату,
Рушаймо, бо треба іти
Вкраїну свою рятувати.
Ведучий: Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі.
Ведуча: Сьогодні до нас на свято завітали мужні, хоробрі, сильні, справжні патріоти України, учасники Революції Гідності та АТО – це: ________________________________________________
Привітаймо їх оплесками.
Для вас Віктор Коломієць дарує пісню «Герої АТО»
Ведучий: Не можна бути патріотом
І споглядати десь з печі,
Як хтось виборює свободу,
Яка є світочем вночі.
Не можна осторонь стояти,
Коли вбивають твій народ,
Коли саджають всіх за ґрати
Й на рота вішають замок.
Не можна жити так, не можна!
Спаси нас, Господи, спаси
Від тих, що ставлять огорожі
І заборонені межі.
Не дай байдужими лишитись
До сліз і стогону людей,
Які повстали, щоби жити
В країні світла, не тіней.
Ведуча: Небесна сотня в небо відлетіла, як відлітають в небо журавлі,
Земля без них рідненьких спустошила, не плачте, наші милі матері,
Журавлики небесні, янголята, Вам вічна пам’ять, пухом Вам земля,
Бо куля – дура, брат стріляє в брата? Чи буде в наших душах ще весна?
Весна прийде, і птахи закружляють, у небі синьому, у ріднім краї,
Журавлики додому повертають, та крила нижче неба не пускають…
Тож, друзі, будем пам’ятати, і щовесни журавликів стрічати,
Вони померли за нашу свободу, це гідність українського народу.
.
Ведучий: Любов матері довготерпить, милосердствує, не заздрить. Любов, яка «не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою». Любов матері усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе «терпить».Любов матері «ніколи не перестане»! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існують знання, та скасуються...»
Бікшаєва Анастасія читає поезію «Жінко, чого Ви плачите?»
Ведуча: Вогонь і дим, і сльози, і любов –
Усе змішалося тоді на Україні:
Морози, шини і гаряча кров,
І очі, котрі свічками горіли,
І матері, що втратили синів,
Це й їх серця принесені у жертву,
І цвинтар України, що ряснів
Тими, кому ще рано було вмерти.
Хвилина мовчання.
