Поезія «Я – Україна» читає Кобиль Анастасія

Ведуча: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".

Ведучий: Сьогодні ми відзначаємо дванадцяту річницю Помаранчевої революції та третю річницю Євромайдану. Події Помаранчевої революції осені-зими 2004 року стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!". Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

Ведуча: Не даймо зламати себе
Од крові схмелілим бандитам,
Майдан що є сили зове
Нове у новім возводити.
Майдан що є сили кричить:
Вставай, Україно! Єднайся!
Пантруймо, панове, сю мить,
Сей день, що од свічки зайнявся!
У серці із Богом святим,
Під знам’ям, нескореним кату,
Рушаймо, бо треба іти
Вкраїну свою рятувати.

Ведучий: Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі.

Ведуча: Сьогодні до нас на свято завітали мужні, хоробрі, сильні, справжні патріоти України, учасники Революції Гідності та АТО – це: ________________________________________________

Привітаймо їх оплесками.

Для вас Віктор Коломієць дарує пісню «Герої АТО»

Ведучий: Не можна бути патріотом
І споглядати десь з печі,
Як хтось виборює свободу,
Яка є світочем вночі.

Не можна осторонь стояти,
Коли вбивають твій народ,
Коли саджають всіх за ґрати
Й на рота вішають замок.

Не можна жити так, не можна!
Спаси нас, Господи, спаси
Від тих, що ставлять огорожі
І заборонені межі.

Не дай байдужими лишитись
До сліз і стогону людей,
Які повстали, щоби жити
В країні світла, не тіней.

Ведуча: Небесна сотня в небо відлетіла, як відлітають в небо журавлі,

Земля без них рідненьких спустошила, не плачте, наші милі матері,

Журавлики небесні, янголята, Вам вічна пам’ять, пухом Вам земля,

Бо куля – дура, брат стріляє в брата? Чи буде в наших душах ще весна?

Весна прийде, і птахи закружляють, у небі синьому, у ріднім краї,

Журавлики додому повертають, та крила нижче неба не пускають…

Тож, друзі, будем пам’ятати, і щовесни журавликів стрічати,

Вони померли за нашу свободу, це гідність українського народу.

.

Ведучий: Любов матері довготерпить, милосердствує, не заздрить. Любов, яка «не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою». Любов матері усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе «терпить».Любов матері «ніколи не перестане»! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існують знання, та скасуються...»

Бікшаєва Анастасія читає поезію «Жінко, чого Ви плачите?»