У системі органів, що здійснюють пенсійне забезпечення, вирізняються насамперед органи законодавчої та виконавчої влади. Вони посідають першорядне місце у структурі органів державної влади і відігрують провідну роль у керівництві всією системою соціального захисту населення.
Єдиним органом законодавчої влади в державі є Верховна Рада України Вона приймає законои про основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, затверджує основні показники бюджету Пенсійного фонду, які включаються до Державного бюджету, визначає розмір (тариф) обов"язкових страхових внесків підприємств, організацій і громадян. Верховна Рада України є органом загальної компетенції.
Систему органів державної виконавчої влади представляють центральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади представляють центральні органи та місцеві державні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До його відання належать питання, пов"язані з реалізацією та виконанням гарантій, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення. Кабінет Міністрів видає підзаконні нормативні акти з питань здійснення пенсійного забезпечення, щороку представляє на затвердження Верховної Ради Державний бюджет, складовою якого є бюджет Пенсійного фонду,і вживає заходів до виконання останнього. Кабінет Міністрів входить із поданням до Президента України про створення,реорганізацію і ліквідацію Міністерства, призначення міністра соціального захисту населення України, затверджує склад колегії Міністерства, Заслуховує звіти Міністерства і дає оцінку цого роботі.
Одним із центральних органів державної виконавчої влади, що здійснює функції управління пенсійним забезпеченняму країні, є Мімістерство соціального захисту населення України, підвідомче Кабінетові Міністрів.Завдання і функції Міністерства визначені положенням про Міністерство, затвердженим Президентом України в новій редакції від 23 жовтня 1996 р. На Мінісерство покладено втілення в життя єдиної державної політики у сфері соціального забезпечення і соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, які потребують підтртимки з боку держави.
У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання законодавства України, здійснює контроль над його виконанням, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і виносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Коло повноважень Міністерства досить широке. Одначе більшість із них Міністерство виконує через свою систему обласних, міських, районних (міських) управлінь соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування.
Під час виконання своїх функцій, у тому числі щодо здійснення пенсійного забезпечення, Міністерство соціального захисту населення взаємодіє з Міністерством праці, Пенсійним фондом та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями.
Управління Пенсійним забезпеченням здійснюється у вигляді виконавчо-розпорядчої діяльності органів соціального захисту населення. Міністерство в межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує і контролює їх виконання, дає роз"яснення з питань пенсійного забезпечення громадян.
До змісту управління пенсійним забезпеченням входять численні і різноманітні види діяльності:
участь Міністерства в розроблені нормативно-правових актів із питань пенсійного забезпечення, соціально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці, соціальної допомоги сім"ям з дітьми;
організація роботи органів соціального захисту населення з призначення пенсій і допомог у зв"язку з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням працівників;
здійснення контролю з наданням інвалідам, ветеранам війни і праці, сім"ям загиблих військовослужбовців, сім"ям з дітьми та іншим громадянам установлених пільг;
розгляд пропозицій, заяв і скарг громадян із питань, що входять до компетенції Міністерства і вжиття заходів до усунення причин, що викликають скарги;
здійснення у встановленому порядку міжнародного співробітництва у питаннях пенсійного забезпечення, соціального захисту пенсіонерів, інвалідів та інших соціально незахищених громадян.
