Поняття інтерфейсу користувача, та вимоги до нього.

Практична робота № 1

Тема: Поняття інтерфейсу користувача та вимоги до нього. Елементи інтерфейсу користувача

1. Поняття інтерфейсу користувача та вимоги до нього.

2. Елементи інтерфейсу користувача.

3. Розробка елементу інтерфейсу користувача.

Хід виконання роботи:

Поняття інтерфейсу користувача, та вимоги до нього.

Інтерфейс користувача — сукупність засобів для обробки та відображення інформації, максимально пристосованих для зручності користувача; у графічних системах інтерфейс користувача реалізовується багатовіконним режимом, змінами кольору, розміру, видимості (прозорість, напівпрозорість, невидимість) вікон, їхнім розташуванням, сортуванням елементів вікон, гнучкими налаштовуваннями як самих вікон, так і окремих їхніх елементів (файли, папки, ярлики, шрифти тощо), доступністю багатокористувацьких налаштувань.

Загальноприйняті вимоги до інтерфейсу користувача. Відомо, що одним з найважливіших факторів, які впливають на ефективність використання застосування прикладного забезпечення є саме зручність інтерфейсу користувача. Саме практика дозволила сформувати загальноприйняті вимоги до інтерфейсу користувача: технологічність використання означає підтримку такого стилю діалогу, який би дозволяв працювати попередньо не ознайомленому з продуктом користувачу, і передбачає представлення в звичайному вигляді, а також

широкі підказки про можливі дії користувача і реалізацію принципу "foolproof', тобто адекватну реакцію інформаційного продукту на довільні дії користувача. Іншими словами, інтерфейс повинен бути "дружнім" по відношенню до користувача. Наприклад, реалізується принцип "Що бачите, те і маєте" ("What You See Is What You Get").

Технологічність проектування визначається наявністю інструментальних засобів (інтерактивних або пакетних), які дозволяють проектувати інтерфейс користувача, незалежно від програмної реалізації даного інформаційного продукту. Програми, що забезпечують інтерфейс, повинні відділятися від його опису, що дозволяє використовувати ці ж програмні засоби для проектування. Персональність визначає можливість використання інтерфейсу користувача по "індивідуальному" проекту, використовуючи при цьому загальні методи проектування. Вона тісно пов'язано з вимогою наступною вимогою.

Адаптивність забезпечується з однієї сторони засобами програмного продукту (наприклад, запам'ятовування найчастіше виконуваних запитів), а з іншої сторони, засобами модифікації "світу користувача". Це означає зміну зовнішніх специфікацій інтерфейсу під час експлуатації. Вбудованість обумовлюється необхідністю збереження інструментальної системи і означає наявність механізму, що забезпечує зв'язок користувача з планувальником для різних систем. Для цього розробляються протоколи, які забезпечують цей зв'язок.

Прозорість інтерфейсу розглядається відносно операційної системи -користувач не повинен бачити повідомлення операційної системи і мати доступ на мові директив операційної системи. Іншими словами, інтерфейс користувача повинен підтримувати об'єктно-орієнтовану модель "світу користувача";

Наочність диктується бажанням створити користувачу той рівень

комфорту, який відповідає його роботі за столом - для цього на екрані повинна відображатися траєкторія попередніх дій, поточний стан "світу користувача" і можливі варіанти дій. Таким чином, знання вимог до інтерфейсу користувача дозволяє потенційному споживачу повніше зрозуміти та сформувати вимоги до програмного забезпечення, як неодмінної складової інформаційних технологій, а також оцінити йог о можливості.