Засоби впливу на інвес­тиційні процеси.

СРС ПЗ 05

Головним питанням державної інвестиційної політики є ви­значення пріоритетних сфер і об'єктів інвестування, які мають відповідати як стратегічним національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, що випливають із сучасного стану та структури економіки.

Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встанов­ленням відповідних податкових ставок і податкових пільг. Методи податкового регулювання інвестиційних процесів можна поділити на чотири групи: запровадження диференційованих ставок оподат­кування; звільнення від сплати податку на певний строк; змен­шення бази оподаткування; усунення подвійного оподаткування.

В Україні особливе значення мають бюджетні методи регулю­вання, оскільки ринок інвестиційних ресурсів недостатньо сфор­мований, існують гіпертрофована структура економіки, надмірна диференціація технічного рівня виробництв, високий рівень мо­нополізації, незамкненість на внутрішній ринок виробничих циклів, бракує довгострокового кредитування інвестиційних проек­тів, відсутні власні інвестиційні кошти підприємств.

Для збільшення бюджетного інвестування необхідно рефор­мувати структуру бюджетних видатків, зменшуючи при цьому витрати дотаційного характеру і відповідно збільшуючи фінансу­вання інвестиційно-інноваційних програм. Джерелом поповнення бюджету розвитку можуть бути кредити міжнародних організа­цій, кредити НБУ, виплати за раніше наданими позиками, надхо­дження від випуску в обіг довгострокових інвестиційних обліга­цій з доходом, який гарантується заставою майна, що перебуває у державній власності.

Істотним фактором активізації інвестиційної активності є ГКП. Така політика впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошо­вий обіг і роботу банківської системи, яка мультиплікативно створює грошові кошти. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку. Політика кредитної рест­рикції проводиться з метою отримання інвестиційної активності. Подорожчання кредитних ресурсів примушує інвесторів вклада­ти кошти в найбільш ефективні, прибуткові проекти. Для впливу на інвестиційну активність застосовується весь арсенал інстру­ментів грошово-кредитної політики.

Найрезультативнішим напрямом амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації. Запровадження його дає змо­гу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин та устаткування окупити більшу части­ну їхньої вартості, накопичити в амортизаційному фонді достат­ню кількість коштів для дальшого інвестування.

Головною метою приватизації є породження ефективних вла­сників, які здатні здійснити інвестиції і налагодити нормальний виробничий процес. Ефективними засобами грошової приватиза­ції є проведення аукціонів, комерційних і некомерційних конкур­сів з продажу майна, яке перебуває у державній власності. Якщо аукціони й комерційні конкурси є способами залучення до бю­джету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводя­ться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу поку­пець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, але й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва.

Важливою стороною державного регулювання інвестиційної діяльності є експертиза інвестиційних проектів. Згідно з українсь­ким законодавством обов'язковій державній експертизі підлягають державні, міждержавні й регіональні інвестиційні проекти і про­грами, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. Інвестиції, що здійснюються за рахунок інших джерел фі­нансування, підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних вимог, пожежної безпеки, міц­ності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архі­тектурних вимог.

Підвищення інвестиційної активності в країні безпосередньо пов'язане з гарантіями, які надає держава суб'єктам інвестиційної діяльності, і захистом інвестицій. У Законі України «Про інвести­ційну діяльність» зазначено, що держава гарантує стабільність умов інвестиційної діяльності та додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Захист інвестицій здійснюється державними органами в різних формах. Передусім держава гарантує захист ін­вестицій незалежно від форм власності інвестора. Всім інвесторам забезпечується рівноправний правовий режим інвестиційної дія­льності, що виключає вжиття заходів дискримінаційного характе­ру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, вивезенню іноземними інвесторами вкладених цінностей і прибутків, отри­маних від інвестиційної діяльності, ліквідації інвестицій.

Функції держави – суб’єкта регулювання інвестиційних процесів:

· формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання;

· фінансування або безпосередня реалізація інвестиційних проектів, пов’язаних з виробництвом суспільних і квазісуспільних благ та послуг;

· координація та оптимізація взаємодії складових системи регулювання інвестиційних процесів (конкурентно-ринкової підсистеми, підсистем державного та громадянського регулювання);

· визначення, виходячи з поточного стану національної економіки та перспектив її розвитку, стратегічних цілей та пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку країни;

· свідомий вплив на інвестиційну діяльність суб’єктів господарювання недержавного сектору економіки, націлений на:

- пом’якшення циклічних коливань у динаміці інвестицій;

- коригування галузевої структури та регіонального розподілу інвестиційних ресурсів відповідно до системи національних пріоритетів та активізація процесів переливу капіталів;

- стимулювання реалізації інвестиційних проектів інноваційного та природоохоронного характеру тощо.

Прямі методи ДРІП:

· законодавчий захист від скорочення стратегічних державних інвестицій (освіта, НДДКР), що фінансуються з державного бюджету, встановлення квоти у відсотках до ВВП;

· адміністративні обмеження по окремих видах інвестицій;

· державна контрактна система, зокрема:

- система сертифікації та стандартизації продукції;

- моніторинг технологічних інновацій;

- патентна політика;

· керування інвестиційною діяльністю державних підприємств, у тому числі:

- вставлення інвестиційного нормативу – фіксованої частки прибутку, котра в обов’язковому порядку повинна трансформуватися в інвестиції;

- контроль інноваційної якості інвестицій;

· кількісно-структурні зміни у державних капіталовкладеннях.

Функції державних капіталовкладень:

· розвиток суспільно важливих сфер, у розвитку й функціонуванні яких через певні специфічні характеристики (значну капіталоємність, довгий строк окупності, ризиковість, суспільний характер споживання отриманих результатів тощо) не зацікавлений приватний сектор економіки;

· розвиток державного сектора у виробничій сфері;

· реалізація державної інвестиційної програми.

Таблиця