СРС ПЗ 05
Головним питанням державної інвестиційної політики є визначення пріоритетних сфер і об'єктів інвестування, які мають відповідати як стратегічним національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, що випливають із сучасного стану та структури економіки.
Податкове регулювання інвестиційної діяльності забезпечує спрямування інвестицій у пріоритетні сфери економіки встановленням відповідних податкових ставок і податкових пільг. Методи податкового регулювання інвестиційних процесів можна поділити на чотири групи: запровадження диференційованих ставок оподаткування; звільнення від сплати податку на певний строк; зменшення бази оподаткування; усунення подвійного оподаткування.
В Україні особливе значення мають бюджетні методи регулювання, оскільки ринок інвестиційних ресурсів недостатньо сформований, існують гіпертрофована структура економіки, надмірна диференціація технічного рівня виробництв, високий рівень монополізації, незамкненість на внутрішній ринок виробничих циклів, бракує довгострокового кредитування інвестиційних проектів, відсутні власні інвестиційні кошти підприємств.
Для збільшення бюджетного інвестування необхідно реформувати структуру бюджетних видатків, зменшуючи при цьому витрати дотаційного характеру і відповідно збільшуючи фінансування інвестиційно-інноваційних програм. Джерелом поповнення бюджету розвитку можуть бути кредити міжнародних організацій, кредити НБУ, виплати за раніше наданими позиками, надходження від випуску в обіг довгострокових інвестиційних облігацій з доходом, який гарантується заставою майна, що перебуває у державній власності.
Істотним фактором активізації інвестиційної активності є ГКП. Така політика впливає на інвестиційні умови, регулюючи грошовий обіг і роботу банківської системи, яка мультиплікативно створює грошові кошти. Національний банк залежно від стану економіки здійснює кредитну експансію чи кредитну рестрикцію. Кредитна експансія проводиться в період економічного спаду для стимулювання економічного розвитку. Політика кредитної рестрикції проводиться з метою отримання інвестиційної активності. Подорожчання кредитних ресурсів примушує інвесторів вкладати кошти в найбільш ефективні, прибуткові проекти. Для впливу на інвестиційну активність застосовується весь арсенал інструментів грошово-кредитної політики.
Найрезультативнішим напрямом амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації. Запровадження його дає змогу підприємствам прогресивних галузей економіки вже в перші роки експлуатації машин та устаткування окупити більшу частину їхньої вартості, накопичити в амортизаційному фонді достатню кількість коштів для дальшого інвестування.
Головною метою приватизації є породження ефективних власників, які здатні здійснити інвестиції і налагодити нормальний виробничий процес. Ефективними засобами грошової приватизації є проведення аукціонів, комерційних і некомерційних конкурсів з продажу майна, яке перебуває у державній власності. Якщо аукціони й комерційні конкурси є способами залучення до бюджету коштів, які згодом (через перерозподіл бюджету) можуть інвестуватися у виробництво, то некомерційні конкурси проводяться з метою залучення інвестицій безпосередньо в підприємства, що продаються. За результатами некомерційного конкурсу покупець приватизованого підприємства (або пакета акцій) повинен не тільки сплатити його ціну, але й виконати умови конкурсу щодо інвестування виробництва.
Важливою стороною державного регулювання інвестиційної діяльності є експертиза інвестиційних проектів. Згідно з українським законодавством обов'язковій державній експертизі підлягають державні, міждержавні й регіональні інвестиційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів. Інвестиції, що здійснюються за рахунок інших джерел фінансування, підлягають державній експертизі щодо дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних вимог, пожежної безпеки, міцності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.
Підвищення інвестиційної активності в країні безпосередньо пов'язане з гарантіями, які надає держава суб'єктам інвестиційної діяльності, і захистом інвестицій. У Законі України «Про інвестиційну діяльність» зазначено, що держава гарантує стабільність умов інвестиційної діяльності та додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Захист інвестицій здійснюється державними органами в різних формах. Передусім держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності інвестора. Всім інвесторам забезпечується рівноправний правовий режим інвестиційної діяльності, що виключає вжиття заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, вивезенню іноземними інвесторами вкладених цінностей і прибутків, отриманих від інвестиційної діяльності, ліквідації інвестицій.
Функції держави – суб’єкта регулювання інвестиційних процесів:
· формування правових та інституціональних умов інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання;
· фінансування або безпосередня реалізація інвестиційних проектів, пов’язаних з виробництвом суспільних і квазісуспільних благ та послуг;
· координація та оптимізація взаємодії складових системи регулювання інвестиційних процесів (конкурентно-ринкової підсистеми, підсистем державного та громадянського регулювання);
· визначення, виходячи з поточного стану національної економіки та перспектив її розвитку, стратегічних цілей та пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку країни;
· свідомий вплив на інвестиційну діяльність суб’єктів господарювання недержавного сектору економіки, націлений на:
- пом’якшення циклічних коливань у динаміці інвестицій;
- коригування галузевої структури та регіонального розподілу інвестиційних ресурсів відповідно до системи національних пріоритетів та активізація процесів переливу капіталів;
- стимулювання реалізації інвестиційних проектів інноваційного та природоохоронного характеру тощо.
Прямі методи ДРІП:
· законодавчий захист від скорочення стратегічних державних інвестицій (освіта, НДДКР), що фінансуються з державного бюджету, встановлення квоти у відсотках до ВВП;
· адміністративні обмеження по окремих видах інвестицій;
· державна контрактна система, зокрема:
- система сертифікації та стандартизації продукції;
- моніторинг технологічних інновацій;
- патентна політика;
· керування інвестиційною діяльністю державних підприємств, у тому числі:
- вставлення інвестиційного нормативу – фіксованої частки прибутку, котра в обов’язковому порядку повинна трансформуватися в інвестиції;
- контроль інноваційної якості інвестицій;
· кількісно-структурні зміни у державних капіталовкладеннях.
Функції державних капіталовкладень:
· розвиток суспільно важливих сфер, у розвитку й функціонуванні яких через певні специфічні характеристики (значну капіталоємність, довгий строк окупності, ризиковість, суспільний характер споживання отриманих результатів тощо) не зацікавлений приватний сектор економіки;
· розвиток державного сектора у виробничій сфері;
· реалізація державної інвестиційної програми.
Таблиця
