2. Колір і його властивості.
Скажіть: які кольори вам подобаються? Ви знаєте приказку, яка може пояснити таку різницю в колірних пристрастях? Проте в роботі доводитися мати справу не тільки з улюбленими кольорами, але і зі всією неосяжною гаммою інших кольорів і відтінків. Тому нелюбимих кольорів не повинно бути. Треба навчитися складати найрізноманітніші колірні поєднання, адже саме колір – перше, що звертає на себе увагу, примушуючи людину зупинитися і придивитися до виробу. «Що таке колір?» - це питання займало ще Аристотеля (грецький філософ). Тільки протягом останніх 300 років з'явилася можливість отримати на нього відповідь.
«Колір – це відчуття, що виникає в мозку у відповідь на світло, що потрапляє на сітківку ока». Як відомо, основні теоретичні дані про спектр сонячного світла і наявність в нім основних семи кольорів були отримані Ісаком Ньютоном. Він першою зробив спробу систематизувати кольори. На підставі його відкриттів проводилося подальше вивчення кольору іншими ученими.
Гете Іоганн Вольфганг Гете в 1810 р. написав трактат «Вчення про колір», який цікавий і до цього дня. У «Природному колірному крузі Гете» дається уявлення про гармонійне поєднання і рівновагу кольорів.
2.1.Види кольорів.
Всі кольори, що існують в природі, прийнято ділити на дві групи: хроматичні (кольорові, такі, що мають колірний відтінок) і ахроматичні – білий, чорний, сірий.
У науці про колірну гармонію за основу гармонійного поєднання кольорів прийняли колірний ряд, що полягає, як і у веселці з семи кольорів: червоного, оранжевого, жовтого, зеленого, блакитного, синього і фіолетового.
Кольори спектра можна розмістити у кольоровому колі, чистота кольорів якого допомагає визначати насиченість багатьох кольорів різних відтінків. В лабораторних умовах у спектральному крузі виділяють три основних промені: червоний, жовтий, синій. Між основними променями можна побачити так звані похідні, що утворилися внаслідок злиття двох, поряд розміщених основних: червоного і синього - фіолетовий, синього і жовтого - зелений, жовтого й червоного - оранжевий. Зібравши всі кольорові промені спектра в один, дістанемо білий.
Синій: вірність, скромність, поступливість, вразливість, песимізм, обережність, замкнутість, релігійність. Червоний: вразливість, різкість, оптимізм, агресивність, збудливість, емоційність, активність. Жовтий: товариськість, легковажність, балакучість, контактність, рухливість, безтурботність, відвертість, ініціативність. Зелений: спокій, самолюбність, старанність, пихатість, господарність, цілеспрямованість, врівноваженість, надійність.
Білий промінь утворюється і при злитті трьох основних променів (червоного, жовтого і синього) або їхніх поєднань: червоного і зеленого (поєднання жовтого з синім), жовтого і фіолетового (поєднання червоного з синім), синього і оранжевого (поєднання червоного з жовтим). Промінь спектра, який потрібно доповнити до другого променя, щоб мати білий, називається взаємодоповнювальним променем.
Взаємодоповнювальні кольори в колі визначають проведенням діаметра через відрізки червоного, синього чи жовтого кольору. Для червоного кольору взаємодоповнювальний - зелений, для синього - оранжевий, для жовтого - фіолетовий і навпаки. Отже, у кольоровому колі кожному з теплих тонів відповідає діаметрально протилежний холодний тон. Колір фарб лише близький до яскравості й чистоти променів спектра. Фарби при змішуванні часто дають інші кольори, ніж кольорові промені. Тому спектр, переданий фарбами відповідних кольорів, тільки близький до природного. Якщо виконаний фарбами спектральний круг швидко повертати навколо центральної осі, то видно не білий, а мутнувато-білий (сірий) круг. Чистий білий колір можуть дати під час повертання тільки прозорі, світлові промені.
Спектр зображують у вигляді кольорових смуг, що плавно зливаються, або у вигляді круга, поділеного на сектори відповідно до кількості кольорових променів спектра.
Дітей ознайомлюють з шістьма кольорами спектрального круга, трьома основними і трьома похідними. Якщо спектр розділити на 12 частин, то дістанемо більше відтінків похідних кольорів, що залежать від відстані їх до основних променів.
2.2.Тепло-холодність кольорів.
Кольоровий круг можна поділити на дві частини: теплі кольори - червоно-жовті, які нагадують колір вогню, сонячного світла, та холодні кольори - синьо-зелені й фіолетові, які нагадують колір води, льоду, далини, місячного світла. Найтеплішим кольором є оранжево-червоний, а найхолоднішим - синій. Ці кольори й допомагають, коли їх порівнювати один з одним, визначати, який колір тепліший, а який холодніший. Так, оранжевий колір тепліший, ніж жовтий, але холодніший, ніж оранжево-червоний. Холодний фіолетовий колір тепліший за синій, але холодніший за пурпуровий (в якому більше червоного); в спектральному крузі він ближче до оранжево-червоного. Поверхні предметів, освітлені сонцем, здаються теплими а тіні холодними. В умовах замкненого приміщення, навпаки, кольори здаються холодними, а тіні - теплими. Теплий колір предмета " охолоджує " кольоровий стан його середовища і навпаки. Уміння бачити контрасти, боротьбу теплих і холодних кольорів допомагає зрозуміти причини зміни предметного кольору; нам здається, і вірно передати фарбою зрозумілі зв'язки і кольорові відношення.
2.3. Кольоровий тон, насиченість і ясність.
Кольоровий тон – основна характеристика кольору. Термін, що визначає відтінок кольору (червоний, синій, жовтий, жовто-зелений). Існує багато колірних тонів, значно більше, чим для них придумано назв. Людське око може розрізняти до 200 відтінків кольору. Наприклад, зелений колір може мати жовтуватий або синюватий відтінок (показати на зразку).
Ясність (світлина) – це велика або менша близькість до білого кольору. Темні кольори отримують в результаті змішування з чорною фарбою, а світлі – з білою (синій, світло-синій, темно-синій – показати на зразку).
Світлина – якість, властива як хроматичним, так і ахроматичним кольорам.
Насиченість - це ступінь відмінності хроматичного кольору від рівного йому по світлині сірого кольору (показати на зразках). Чим більше хроматичний колір відрізняється від сірого кольору, тим він насиченіший.
Характеризуючи кольоровий тон, насиченість і ясність, можна правильно визначити колір будь-якого предмета, якістькольору, його зв’язок з іншими кольорами.
Реальне зображення предмета диктує нам необхідність детального вивчення форми. Тому, коли, малюючи предмет, ми послідовно затримуємо свою увагу на окремих ознаках його форми. На кожному етапі ми відокремлюємо ту чи іншу ознаку, відриваючи його поки від інших, тісно пов'язаних з ним ознак. Таке детальне бачення предмета пояснює будову форми і допомагає її досить точно зобразити. Але при цьому завжди виникає небезпечне роз'єднання частин, порушення цілісності форми. Зображення може виявитись плоским, одноманітним, нецікавим.
Живопис потребує цільного бачення, що забезпечує сприйняття кольорових відношень натури, тобто того кольорової єдності яке пов'язує всі елементи, різні по кольоровому тону, насиченості і світлості. Фарби якими користуються художники, не можуть передати абсолютну яскравість баченого кольору, природну силу кольорових відтінків.
Тому живописець, що знає обмеженні можливості палітри фарб, намагається виявити і зберегти в своєму творі колористичну гармонію через пропорційні відношення по кольоровому тону, насиченості і світлоті. Фарби, якими користується художник, вірно знайдені кольорові відношення і надають живопису цілісність і життя, яке ми спостерігаємо в оточуючому нас предметному світі.
Сила і кольору джерела світла грають вирішальну роль в кольору утворенні поверхонь і середовища. Достатньо подивитись на картини що зображують наприклад зимовий пейзаж в умовах сонячного освітлення або лужного щоб зрозуміти здатність освітлення викликати різні відтінки на однакових по кольору поверхнях, скажемо, на снігу. Колір снігу в кожному пейзажі свій: в одному він золотисто-рожевий, в іншому оранжевий, в третьому сірий, в четвертому - блакитний, в п'ятому - густо-синій.
Так само кольорові поверхні реагують на зміни свого положення в просторі і на зміну одного предмета іншим другого розміру, кольору і положення. Заміна в нашому натюрморт синього фона блідо - рожевим, а жовтої предметної площини зеленої привела до зміни кольорової характеристики натюрморту в цілому. Зміна предметного кольору і кольорових відношень ми можемо спостерігати і в тих випадках, коли в натурі виникають світлотіні і кольорові контрасти. Так, світле на темному фоні здається світлим а темне, на світлому - темним; сполучені поверхнею забарвлених в додаткові кольори, підсилює їх кольорову насиченість; насичений колір біля мало насиченого. Ослабляє його, а в ахроматичній кольоровій групі викликає проте лежні собі відтінки. Особливо помітні зміни кольору в місцях поєднання різнокольорових поверхонь.
2.4.Гармонійне поєднання кольорів.
Одночасне порівняння предметів за трьома ознаками кольору (кольоровим тоном, насиченістю та ясністю) є методом визначення світлотіньових і кольорових відношень. У роботі фарбами, особливо в декоративному і тематичному малюванні, велике значення має уміння гармонійно поєднувати кольори. Поєднання кольорів може бути контрастним і близьким за кольором та тоном. Щоб визначити гармонійне поєднання кольорів, використовують кольоровий круг, який поділена на 12 частин. У ньому пари взаємодоповнювальних кольорів (контрастне поєднання) перебувають на одному діаметрі, тобто вони розміщені один від одного через п'ять кольорів. Так, для оранжево-червоного кольору взаємодоповнювальним є синьо-зелений, для жовто-зеленого - червоно-фіолетовий і т.д. Яскраве гармонійне поєднання з трьох кольорів у крузі визначається розміщенням їх через три кольори один від одного. Так, приємно поєднуються оранжевий, зелений і фіолетовий кольори; синьо-зелений, жовто-оранжевий і червоно-фіолетовий.
Поєднання з чотирьох кольорів визначається розміщенням один від одного їх у крузі через два кольори. Так, у крузі червоний колір поєднується з жовто-оранжевим, зеленим і синьо-фіолетовим. Гармонійне поєднання кольорів залежить від кількісного співвідношення кольорів. Так, на зеленому фоні невелика червона пляма сприймається приємно, надаючи більшої ясності обом кольорам. Зелений колір на червоному фоні дає неприємне, різке кольорове поєднання. Гармонійному поєднанню сприяє урівноваженість теплих і холодних кольорів. Відомо, що теплі кольори добре сприймаються поряд із темними, а холодні - поряд із світлими. Якщо треба виділити певний колір, його оточують менш насиченими і яскравими.
Часто в образотворчій діяльності виникає потреба у використанні спокійного поєднання кольорів. Тоді користуються більш близькими за спектральним кругом поєднаннями та поєднаннями з однієї гами кольорів.
Висновок. Кожен предмет володіє своїм предметним кольором, предметний колір може змінюватись під дією джерела світла і кольорового середовища; осяяна частина предмета набуває відтінків джерела, предметний колір поверхонь набуває кольорових відтінків поряд розташованих предметів, фона і предметної площини, всі кольори натури взаємообумовлені і знаходяться в залежності один від іншого, в визначених кольорових відношеннях, реалістично правдиво зобразити натуру - це передати пропорційні натурі відношення між предметними по кольоровому тону, насиченості і світлини, передати кольорові відмінності.
Продовж речення.
1. Кольори, що існують в природі, прийнято ділити на дві групи:…
2. Хроматичні кольори це…
3. Ахроматичні кольори це…
4. Теплохолодність кольорів це…
5. Основні кольори це…
6. Похідні кольори це…
7. Насиченість - це ступінь відмінності хроматичного кольору від…
8. Ясність (світлина) – це велика або менша близькість до…
9. Кольоровий тон…
Висновок.
Засобом одержання кольору є фарби. Вони складаються з різноколірних пігментів, крупинки яких з'єднуються в’яжучими матеріалами. Фарби поділяють на олійні, темперу, гуашеві й акварельні. Щоб користуватися фарбами, необхідно розуміти їх властивості їх процес утворення кольору з сумішей. Знаючи, у якій мірі світлові промені поглинаються різними фарбами, можна заздалегідь передбачити колір суміші фарб. Тим, хто починає займатися живописом, доцільно користуватися найбільш стійкими фарбами, які допускають будь-яке змішування. Розташовувати фарби на палітрі слід завжди в одній послідовності. У роботі фарбами, особливо в декоративному і тематичному малюванні, велике значення має уміння гармонійно поєднувати кольори. Поєднання кольорів може бути контрастним і близьким за кольором та тоном. Гармонійне поєднання кольорів залежить від кількісного співвідношення кольорів.
Різноманітні предмети навколишньої дійсності відрізняються один від одного не тільки матеріалом, величиною та формою, а й кольором. Отже, колір - це одна з невід'ємних ознак будь-якого предмета, причому дуже мінлива. Зміна тону, насиченості кольору предметів залежить від кількості і величини частинок вологи й пилу в повітрі, які утруднюють проходження кольорових променів і впливають на зміну кольору. У чистому повітрі небо й віддалені предмети здаються більш синіми, у вологому чи похмурому - сірими. Сприймання кольору предмета залежно від освітлення й оточення можна простежити, уважно розглядаючи жовте яблуко. Так, жовтий колір яблука на фіолетовому фоні буде найяскравішим, теплим, тоді як на оранжевому або червоному фоні буде здаватися більш холодним і менш чітким. Уміння бачити кольори, розпізнавати їхні відтінки допомагає нам не тільки правильно передавати колір предметів у малюнках, а й створювати прекрасне в житті.
Отже, колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвлення. Колір є однією з невід'ємних ознак будь-якого предмета. Справжній колір предмета залежно від його просторового положення, сили освітлення та навколишнього середовища змінюється за ясністю, кольоровим тоном та насиченістю. Кольори викликають у людей різні емоції, впливають на настрій та працездатність.
Контрольні запитання:
1. Назвіть види живопису
2. Назвіть жанри живопису.
3. Назвіть дві групи кольорів.
4. Перелічить хроматичні кольори, назвіть їх властивості.
5. Перелічить ахроматичні кольори, назвіть їх властивості.
6. Поясніть теплохолодність кольорів.
7. Назвіть основні кольори.
8. Назвіть похідні кольори.
9. Поясніть насиченість кольору.
10. Поясніть кольорову ясність (світлину).
11. Поясніть поняття «кольоровий тон».
12. Який повинен бути папір для акварелі.
13. Назвіть приклад контрастних поєднань.
4.Повідомлення д/ з. Вивчити основні поняття лекції.
Виконати малюнок кольорового кола з 6-7 сегментів (формат А-3).
Додаток 1
Додаток 2
ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ РОБОТИ АКВАРЕЛЛЮ
1. Не варто змішувати більше 2-3 фарб: складна в хімічному відношенні
речовина пігменту звичайно ж змішуються з іншими, неоднорідними з ним
фарбами
2. В акварельному живописі не можна користуватися білилами.
Найсвітліші місця в акварелі - бліки, уявляють собою чисті ділянки
білого паперу, не займані аквареллю.
3. Не варто надто захоплюватися чорною фарбою, бруд заглушує кольоровий тон.
4. Для відображення деяких тіньових місць, особливо тих, що передають дальнє розташування, можна використовувати темно-синю фарбу, ультрамарин (чи більш спокійні, ніж чорні, фарби - сієна натуральна).
5. Не слід використовувати надто багато фарб. З 8-10 фарбами на палітрі можна виконати будь-який натюрморт, портрет, пейзаж.
6. Техніка чистої акварелі заснована на тому, що вона розм'якшує папір і фарба всмоктується в нього. Саме тому папір не слід відразу вкривати надто густи шаром фарби - вона дає надто глухий тон. Рідка фарба, покладена двічі чи тричі, завжди збереже прозорий тон. схожий на лессіровку.
7. Працюючи над натюрмортом, інтер'єром, портретом, тематичною композицією, важливо точно виявити різницю по тону і кольору між тінню, півтінню, світлом і з самого початку зберегти світлі місця (бліки, світло на предметах, пофарбованих в світлі кольори), так як висохла акварель, навіть ледь помітний шар фарби, виливає на всі інші прокладки і весь кольоровий стрій живописної роботи.
 |  | ||
