Святе завдання медицини – збереження даного природою здоров’я, а також відновлення втраченого здоров’я людини. Провідником усього раціонального з позиції здоров’я, «таємним радником» у кожної людини повинен бути, звичайно, медичний працівник і, у першу чергу, враховуючи сучасну реформу охорони здоров’я, висококваліфікована медична сестра. Це повинен бути знаючий спеціаліст, який сам зберігає, демонструє і пропагує науково обґрунтовані норми життя.
При формуванні і пропаганді здорового способу життя медсестра повинна чітко уявляти собі, що таке здоров’я, і зокрема, індивідуальне і суспільне здоров’я.
Здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми, з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду, спеки, ран і отрут, страхів і нервових потрясінь, голоду та захворювань. На жаль, не всі однаково наділені даром здоров’я. З роками здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна людина являє собою єдність двох протилежностей – здоров’я і захворювання. Абсолютно здорових людей дуже мало, більшість перебуває в так званому третьому стані – проміжному між здоров’ям і захворюванням.
Найчастіше в оцінці здоров’я людини користуються лише двома кінцевими категоріями: або здоровий, або хворий. Стан здоров’я людини (як і саме життя) дуже динамічне, тобто він безупинно змінюється, переходячи від рівня комфорту, оптимізації і добробуту, коли «душа співає», «справ ладиться», «життя гарне і жити добре», до стану дискомфорту, песимізму і незадоволення (поганий настрій: «усе з рук валиться», «усе не подобається», «жити не хочеться»). Цим психологічним станам відповідають і фізіологічні параметри функціонування: колір шкірних покривів і слизових оболонок, поведінка очей, положення голови і тіла, частота пульсу, рівень артеріального тиску, психічна поведінка і т.д.
З давніх часів люди не могли залишатись байдужими до захворювань і намагались якось реагувати на них та рятуватись від них. Так виникла практична, а пізніше і наукова медицина. Але чисто медичні заходи не дали ефекту в досягнення загального здоров’я, оскільки медицина, маючи на меті зберегти здоров’я, фактично вирішує інше – лікування вже хворих.
Наука про здоров’я визначається терміном санологія (з лат. “sano” – лікувати, оздоровлювати).
САНОЛОГІЯ (від лат. sanare – оздоровлювати, зцілювати, sanus – здоровий)
- це наука про здоров’я практично здорових людей, теорія і
практика охорони, поліпшення і відтворення здоров’я
населення. Вона вивчає механізми процесів відновлення
порушених функцій – видужання від хвороб, травм та інших
патологічних станів.
ВАЛЕОЛОГІЯ (від лат. valetudo – здоров’я, valeo – бути здоровим) – наука
про здоров’я (термін запропонований І.Н.Брахманом у
1980 р.), покликана вивчати механізм підтримки і зберігання
стану здоров’я, засоби збільшення тривалості життя,
зберігання працездатності.
ЗДОРОВ’Я – це така форма життєдіяльності організму, яка забезпечує йому
найбільш досконалу, оптимальну діяльність і адекватні умови
існування в оточуючому середовищі. За визначенням ВООЗ під
здоров’ям розуміють стан повного фізичного, психологічного і
соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань
або фізичних дефектів.
СУСПІЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я (або громадське) – це здоров’я індивідів, яке
складають дане суспільство.
Це здоров’я населення регіону, області в цілому або держави.
Суспільне здоров’я характеризується трьома основними показниками:
- Демографічним показником
- Захворюваністю
- Фізичним розвитком
Демографічні показники:
– народжуваність,
– смертність,
– дитяча смертність,
– середня тривалість життя.
Показник народжуваності – це кількість народжувань за рік на 1000 населення, яка проживає на конкретній території.
Число народжень за рік • 1000
Середньорічна кількість населення
Показник народжуваності вважається низьким, якщо він нижче 15%, середній – від 15 до 25, високий – більше 25%.
У зв’язку зі складною економічною ситуацією в Україні народжуваність в останні роки суттєва знизилась і складала в 2007 році – 8,7%.
Коефіцієнт смертності характеризує частоту смертних випадків за рік на 1000 населення, яке проживає на конкретній території.
Число померлих за рік • 1000
Середньорічна кількість населення
Показник смертності вважається низьким, якщо він складає менше 9%. Середній – від 9 до 15%. Високий – якщо він більший за 15%.
Річний показник смертності в Україні в 2007 році складав 15,2%.
Показник природного приросту населення – це різниця між показниками народжуваності та смертності, який в Україні в 2007 році складав 6,5%. Низький приріст населення при високій смертності характеризує тривожну тенденцію з відтворенням населення.
Пересічна тривалість імовірного життя – це кількість років, яку в середньому проживе дане покоління, що народилося в цьому році.
В Україні для жінок цей показник становить 73 роки, у чоловіків – 62 роки. Для порівняння: в Японії пересічна тривалість імовірного життя більша, відповідно, на 10 років для обох статей, у Франції – на 7 років.
Дитяча смертність – показник частоти смерті дітей на першому році життя.
Число дітей, що померли на першому році життя за даний рік • 1000
2/3 дітей, що народилися живими в даному році +
1/3 дітей, що народились живими в попередньому році
Показник дитячої смертності вважається низьким, якщо він нижче 30%, середній – від 30 до 50%, високий – більше 50%. Цей показник в Україні в 2007 році становив 14,7%.
До показників суспільного здоров’я належать також захворюваність, поширення захворювань.
Під захворюваністю розуміють сукупність нових захворювань, ніде раніше не врахованих і вперше в даному році виявлених серед населення.
Хворобливість (поширеність захворювань) – сукупність усіх наявних хвороб населення, вперше виявлених в даному році і зареєстрованих у попередні роки.
Обидва показники розраховують на тисячу населення.
До факторів, що визначають фізичний розвиток здоров’я населення належать такі:
Відтворення здоров’я
Формування здоров’я
Витрата
Відновлення.
Відтворення здоров’я, або охорона і реалізація генофонду, народжування здорового потомства визначається багатьма біологічними, соціально-економічними та санітарно-гігієнічними умовами. Це здоров’я батьків, рівень їхньої загальної та санітарної культури, умови перебігу вагітності і родів, стан родопомічної служби та сітки медико-генетичних консультацій тощо. Багато природжених захворювань та вад розвитку зумовлені негенетичними аномаліями, а токсичними, інфекційними та іншими шкідливими діями на плід під час вагітності. В цьому аспекті величезна роль належить стану навколишнього середовища і морально-етичним характеристикам майбутніх батьків. Доброзичлива порада медпрацівників може змінити рішення молодої сім’ї про народження дитини у психічно неповноцінних батьків, хронічних алкоголіків, наркоманів, важкохворих.
Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища.
Процес витрати здоров’я відбувається у виробничій сфері. Тому особливе значення має характер, організація та умови праці (температура, шум, вібрації, освітлення, домішки газу тощо).
Процес відновлення здоров’я включає рекреацію (відпочинок), лікування і медико-соціальну реабілітацію (відновне лікування), тобто відновлення соціального статусу хворих та інвалідів.
