Епідеміологія та патогенез. • Джерело інфекції –хворі тварини

• Джерело інфекції – хворі тварини

• Шляхи інфікування:

• Контактний

• Аліментарний

• Аерогенний.

• Захворювання має професійний характер.

• Із вхідних воріт збудник потрапляє в лімфоїдну систему, де розмножується в фагоцитах.

• З током лімфи потрапляє в кров (бактеріємія). З током крові розноситься у всі патерхіматозні органи, де викликають осередки розмноження (гранулеми).

• Можуть тривалий час персистувати в лімфатичній тканині, періодично викликаючи загострення інфекції.

Імунітет

• Напружений

• Гуморальний

• Клітинний

• Формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: кров, сеча, кістковий мозок, синовіальна рідина, сироватка крові

• Методи діагностики:

• Серологічний – виявлення антитіл в сироватці крові

1. РА Хеддельсона (для масових

обстежень)

2. РА Райта – використовують при

позитивній РА Хеддельсона

3. ІФА, РНГА, РП

• Алергічний – ставлять внутрішньо-шкірну пробу з бруцеліном (проба Бюрне). Позитивна з 15-20 дня захворювання.

• Бактеріологічний – дуже тривалий, використовується тільки в спеціалізованих лабораторіях.

Профілактика та лікування

• Профілактика

1. Неспецифічна
2. Специфічна – жива атенуйована вакцина (імунітет – 6-12 місяців). Вводиться нашкірно.

• Лікування

• етіотропне (тетрацикліни, левоміцетин)

• вакцинотерапія

Збудник сибірки

• Таксономія

• Родина Bacillaceae

• Рід Bacillus

• Види:

• B. anthracis – збудник сибірки

умовно- патогенні:

• B.subtilis

• B.cereus

• B.megaterium

Морфологія

• Гр+ стрептобацили, великих розмірів, з обрубаними кінцями

• Нерухомі

• Утворюють капсулу (тільки в організмі людини або тварин)

• В оточуючому середовищі утворюють спору, центрально розташовану, яка не перевищує поперечний переріз клітини

• Під дією пеніциліну утворюють L-форми (“перлинове намисто”)

Культуральні властивості

• Факультативні анаероби

• Невибагливі до поживних середовищ

• На МПА – утворює R-форму колоній (“левяча грива”, “голова Медузи”

• На МПБ – утворює осад у вигляді пластівців або шматочків вати, бульйон прозорий.

• У стовпчику желатину – ріст, що нагадує “перевернуту” ялинку

Антигенна будова

• 3 групи антигенів:

1. Капсульний (К-АГ) – поліпептидний, термолабільний.
2. Соматичний (О-АГ) – полісахаридний, термостабільний.
3. Протективний АГ – термолабільний, одна із фракцій екзотоксину.

Резистентність

• Вегетативні форми:

• Мало стійкі до дії високих температур

• Чутливі до УФО, дезінфектантів.

• Спори:

• Стійкі до високих температур

• Дезінфектантів

• В грунті зберігаються десятиліттями

Фактори патогенності

• Капсула – антифагоцитарний фактор

• Екзотоксин. Складається з 3 фракцій:

1. Протективний антиген (взаємодіє з мембранами клітин, зумовлює прояв дії інших факторів)
2. Летальний фактор (гістотоксин, викликає набряк легень)
3. Набряковий фактор (підвищує проникливість судин, викликає набряк тканин)

Епідеміологія та патогенез

• Джерело інфекції – хвора тварина (травоїдні)

• Шляхи інфікування:

• Контактний

• Аліментарний

• Повітряно-пиловий

• В залежності від шляхів проникнення збудника в організм розрізняють наступні клінічні форми сибірки:

• Шкірна – сибірковий карбункул (осередок геморагічного некрозу) + лімфангіт, лімфаденіт.

• Кишкова – гострий геморагічний коліт

• Легенева – геморагічна пневмонія (без лікування 100% летальність)

• Септична – ускладнення внаслідок генералізації процесу

Імунітет

• Стійкий

• Напружений

• Клітинний

• Гуморальний

• Формується стан ГЧУТ

Лабораторна діагностика

• Матеріал для дослідження: залежить від форми інфекції.

• Методи діагностики:

1. Бактеріоскопічний – мазки фарбують за Грамом, Романовським-Гімзе. Для збільшення інформативності методу – РІФ.
2. Бактеріологічний

• Біологічний – тварини гинуть через 1-2 дні після введення матеріалу; у внутрішніх органах виявляють збудників типової морфології

• Алергічний – постановка внутрішньо-шкірної проби з антраксином

• Серологічний

1. РЗК, РНГА, ІФА – виявлення реконвалісцентів
2. РП по Асколі – виявлення антигенів збудника сибірки у досліджуваному матеріалі

Профілактика та лікування

Профілактика

Неспецифічна

1. Ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини
2. Контроль за захворюваністю серед тварин
3. Знищення трупів.

Специфічна

-здійснюється серед груп ризику (працівники м´ясної, шкіряної, хутрово-переробної промисловості, пастухи, сільське населення, ветеринари, зоотехніки).

-Полягає у щорічному введенні живої атенуйованої вакцити СТІ.

Лікування

-Етіотропне – антибіотики (пеніциліни, тетрацикліни, макроліди)

-Специфічне – протисибірковий імуноглобулін