Передпатологічні стани, захворювання та пошкодження при нераціональних заняттях фізичною культурою і спортом, засоби їх профілактики.

Передпатологічні стани і патологічні зміни можуть розвиватися в організмі спортсмена при нераціональних заняттях спортом під впливом короткочасного чи тривалого надмірного тренувального навантаження і навантаження в умовах змагань. В першому випадку вони зумовлені гострим, а в другому – хронічним фізичним перенапруженням. Ці стани нерідко розглядаються як самостійні захворювання. Але більш доцільніше і змістовніше вважати гостре і хронічне фізичне перенапруження не самостійним захворюванням, а етіологічними факторами, що викликають в організмі розвиток перед патологічних станів і патологічних змін.

Гостре фізичне перенапруження розвивається у спортсменів у тих випадках, коли тренувальне навантаження чи навантаження під час змагань перевищує їх функціональні можливості. Подібна невідповідність частіше всього спостерігається у недостньо тренованих спортсменів, хоча і може (рідко) розвиватись у добре тренованих осіб, наприклад, у випадку їх участі в змаганнях з більш кваліфікованими спортсменами. ГФП може виникати у добре тренованих спортсменів і тоді, коли вони тренуються чи приймають участь в змаганнях у хворобливому стані або в стані видужання (реконвалесценції) після різного роду захворювань. Дуже часто ГФП спостерігається у спортсменів, що мають вогнища хронічної інфекції, порушення режиму життя, навчання, харчування, перебувають в стані нервової чи фізичної перевтоми. Прояви: холодний піт, нудота, блідість шкірних покривів, задишка, посилення серцевих поштовхів.(Це виражані вегетативні розлади).

ГФП у більшості випадків може протікати по типу серцево-судинної недостатності. При цьому відмічається виражене поблідніння, порушення координації, головокружіння, потемніння в очах, слабість, блювота, болі в ділянці серця і правого підребер¢я (печінки), задишка, посилення серцевих поштовхів.

Гостра судинна недостатність може проявлятися непритомністю, колапсом, шоком.

Ураження серця, як наслідок гострого фізичного перенапруження проявляється гострою серцевою недостатністю та інфарктом міокарда. Гостра недостатність лівого шлуночка проявляється ядухою, набряком легень, приступом серцевої астми, може виникнути різкий біль за грудиною. Артеріальний тиск падає. У разі гострої недостатності правого шлуночка серця виникає застій крові у великому колі кровообігу, що проявляється болем у правому підребер’ї, збільшенням печінки.

При гострому фізичному перенапруженні можуть вражатись органи дихання (розвивається емфізема легень, гострий спонтанний пневмоторакс), нирки (дистрофія ниркового епітелію, інфаркт нирки), система крові (значний лейкоцитоз, патологічні зміни лейкоцитарної формули).У всіх випадках порушення функції легень, нирок, печінки та інших органів спортсмена потрібно госпіталізувати.

На початку тренувального циклу, в підготовчому періоді в зв¢язку з недостатньою тренованістю спортсменів виникають передумови для розвитку ГФП. Профілактика: правильний і своєчасний медичничний контроль за станом здоров¢я, функціональними можливостями, режимом життя, праці, тренування, харчування і відпочинку спортсмена.

Хронічне фізичне перенапруження розвивається внаслідок тривалого фізичного і емоційного навантаження, яке не відповідає функціональним можливостям спортсмена.

Суттєве значення у виникненні ХФП може мати місце порушення режиму тренувань, життя, роботи, відпочинку, сну і харчування, фізична і психічна травма, інтоксикація організму з вогнищ хронічної інфекції, тренування на фоні будь-якого захворювання, в стані реконвалесценції після перенесеного грипу, ангіни, гострого респіраторного захворювання. Всі ці фактори сприяють розвитку ХФП шляхом зниження толерантності організму до фізичних і емоційних навантажень, в зв¢язку з чим звичайні і змагальні навантаження можуть стати надмірними. Прикладом аналогічної ситуації можуть бути тренування в середньогір¢ї без попередньої акліматизації і в незвичних видах спорту. ХФП частіше спостерігається в основному періоді тренування, коли рівень тренованості спортсменів достатньо високий, і спортсмен прагне поліпшити свої досягнення шляхом нераціонального збільшення тренувального навантаження. Найбільш типовим проявом ХФП є розвиток неврозу. При цьому виникають зміни з боку серця, печінки, нирок, і системи крові. Як наслідок виникає порушення ритму серця, підвищення або зниження артеріального тиску крові, тощо.

Перетренованість - це паталогічний стан, що розвивається у спортсменів внаслідок ХФП, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі, патогенетично-це аналог неврозу. Зазвичай в клініці перетренованості виділяють три стадії.

I-а стадія. Для неї характерна відсутність скарг. Рідко спортсмени скаржаться на порушення сну, що виражається в поганому засипанні і частих пробудженнях. Часто відмічається відсутність росту, рідше – зниження спортивних досягнень.

Об¢єктивні ознаки: погіршення адаптованості серцево-судинної сисеми до швидкісних навантажень і порушення найтоншої рухової координації. Перші проявляються у виникненні після навантаження на швидкість (15-секундний біг на місці в максимально швидкому темпі) атиповихваріантів реакції пульсу і артеріального тиску, замість того, що був раніше – нормотонічного типу реакції. Другі проявляються в нерівномірності постукування пальцями руки (окремі удари виконуються аритмічно і з різною силою). Інші суб¢єктивні і об¢ективні зміни відсутні. Стан серцево-судинної системи і апарату зовнішнього дихання знаходиться, як правило, на оптимальному рівні.

II-а стадія характеризується багаточисельними скаргами, функціональними порушеннями в багатьох органах і системах організму і зниженням спортивних результатів. Спортсмени скаржаться на апатію, млявість, сонливість, підвищену роздратованість, зниження апетиту, небажання тренуватися, біль в ділянці серця. В ряді випадків спортсмени скаржаться на втрату гостроти м¢язового чуття, на появу неадекватних реакцій в кінці виконання складних фізичних вправ. Прогресує розлад сну: сон поверхневий, неспокійний, із сновидіннями страхітливого характеру. Такий сон не дає необхідного відпочинку і відновлення сил.

Порушення діяльності нервової системи проявляється в зміні добової періодики функцій і добового динамічного стереотипу. В результаті цього максимальне зростання всіх функціональних показників відмічається у спортсмена не в ті години, коли він зазвичай тренується, наприклад в другу половину дня, а рано- вранці чи пізно ввечері, коли він не тренується. В сецево-судинній системі функціональні порушення проявляються в неадекватно великій реакції на фізичні навантаження, в гальмуванні відновного періоду після них і в порушенні ритму серцевої діяльності. В спокої у спортсменів може бути тахікардія, і підвищення артеріального тиску чи різка брадикардія і гіпотонія. В певних випадках можливий ровиток вегетативної дистонії. Для неї характерна неадекватна реакція судин на температурний подразник, нестійкий АТ, і перевага симпатотонії чи ваготонії. З боку апарату зовнішнього дихання в спокої зменшується “ЖЄЛ”. Зменшується маса тіла, це пов’язано з посиленим розпадом білків в організмі спортсмена. У спортсменів в ІІ стадії перетренованості відмічається підвищена пітливість. У жінок – розлад менструального циклу, у чоловіків – зниження або підвищення статевої потенції. В основі цих змін лежать нервові розлади. Зміни з боку системи крові: зниження фагоцитарної здатності нейтрофілів; зменшення комплемента крові; знижується бактерецидна властивість шкіри.

ІІІ стадія. Для неї характерний розвиток неврастенії 1) гіперстенічної чи 2) гіпотонічної форми і різке погіршення спортивних результатів. Перша форма є наслідком ослаблення гальмівного процесу, а друга – перенапруженням збудливого процесу в корі головного мозку. Клініка гіперстенічної форми неврастинії характерезується підвищеною нервовою збудливістю, відчуттям втоми, загальною слабкістю, безсонням. Клініка гіпостенічної форми неврастенії характерезується загальною слабкістю, виснаженням, швидкою втомою, апатією і сонливістю в день.

З боку серця при хронічному фізичному перенапружені може розвиватися дистрофія міокарду. На ЕКГ дистрофія міокарду проявляється у вигляді дифузно-м’язових змін і перенапруження шлуночків серця.

Перетренованість в І стадії ліквідується без будь-яких шкідливих наслідків. Перетренованість ІІ і особливо ІІІ стадії може привести до тривалого зниження спортивної працездатності і мати шкідливий наслідок. Остання вимагає стаціонарного лікування.

Профілактика перетренованості базується на усуненні викликаних її причин. До змагань необхідно допускати здорових і добре підготовлених спортсменів, у відповідності з віком та рівнем фізичної підготовленості. Заняття спортом у хворобливих станах та в стані реконвалесценції повинні бути заборонені. Вогнища хронічної інфекції до початку інтенсивних тренувани та змагань повинні бути ліквідовані. Спортсмени повинні дотримуватися тренувального режиму, режиму праці, харчування, відпочинку. Фізичне навантаження не повинне перевищувати межі функціональних можливостей.