Особливості санації та банкрутства страховиків

 

Санація страховика може здійснюватися за рішенням:

власників чи менеджменту (досудова санація);

уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю;

господарського суду у процесі провадження справи про банкрутство.

 

Примусова санація за рішенням уповноваженого органу вводиться у разі:

невиконання страховиком зобов’язань перестрахувальниками протягом 3 міс.;

недосягненням страховою компанією визначеного законом розміру статутного капіталу.

 

Примусова санація страхової компанії передбачає:

-проведення комплексної перевірки фінансово господарської діяльності;

-встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу уповноваженим органом;

-встановлення обов’язковим для виконання графіка розрахунків із страхувальниками;

-прийняття рішення про реорганізацію страховика.

 

У разі санації страховика у судовому порядку для відновлення платоспроможності план санації може передбачати продаж майна страховика як цілісного майнового комплексу.

 

Цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий у разі згоди покупця взяти на себе зобов’язання за договорами страхування.

 

Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

 

Порядок санації та банкрутства страховика врегульовано ЗУ "Про страхування" і ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом".

 

Специфіка банкрутства страхової компанії:

-учасником провадження справи про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Представники цього органу включаються до складу ліквідаційної комісії;

-за визнанням страховика банкрутом всі договори страхування за якими страховий випадок не настав припиняються;

-страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страхової премії пропорційно різниці між строком на який був укладений договір і строком протягом якого фактично діяв договір.

 

Порядок задоволення претензій кредиторів співпадає з черговістю задоволення вимог кредиторів для звичайних підприємств. Особливості стосуються лише вимог кредиторів 4 черги. Ці вимоги задовольняються в такому порядку:

-вимоги кредиторів за договорами обов’язкового страхування;

-вимоги кредиторів за іншими договорами обов’язкового страхування;

-вимоги ін. кредиторів страхувальників;

-вимоги ін кредиторів.

 

На вимоги страхувальника до страховика щодо здійснення страхових виплат позовна давність не поширюється.

 

Санація та банкрутство професійних учасників ринку цінних паперів

 

Професійна діяльність на ринку ц/п – це діяльність суб’єктів господарювання для яких вона є виключною та банків з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою ц/п та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному і ін. видів обслуговування, випуску та обігу ц/п.

 

На ринку ц/п можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

-торгівля ц/п

-депозитарна діяльність

-розрахунково-клірингова діяльність

-діяльність з управління активами, з ведення реєстру власників ц/п, по організації торгівлі на ринку ц/п.

 

При розгляді справ про банкрутство учасників ринку ц/п, учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган з питань регулювання ринку ц/п.

 

Розпорядник майна професійних учасників ринку ц/п має мати ліцензію арбітражного керуючого та ліцензію, що видається державним органом з питань регулювання ринку ц/п.

 

Особливості банкрутства професійних учасників ринку ц/п:

-ц/п і ін. майно клієнтів, які передані в управління професійному учаснику ринку і не перебуваються в його власності не включені до складу ліквідаційної маси;

-з дня введення процедури санації боржника чи визнання його банкрутом ц/п клієнтів підлягають поверненню їм, якщо ін. не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом;

-якщо вимоги клієнтів щодо повернення їм належних ц/п на пред’явника одного виду, одного емітента перевищує кількість таких ц/п, що є у розпорядженні учасника ринку ц/п повернення зазначених ц/п клієнтам здійснюється пропорційно до вимог клієнтів.

вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині видаються грошовими зобов’язаннями і задовольняються в порядку черговості задоволення вимог кредиторів;

-при проведенні санації професійних учасників ринку ц/п керуючий санацією має право передати ц/п, які є в розпорядженні боржника, ін. суб’єктів підприємства, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку ц/п.

 

Специфіка санації та банкрутства банків. Тимчасова адміністрація банків

 

Порядок санації і банкрутства банків регламентується ЗУ "Про банки та банківську діяльність". У разі загрози платоспроможності банку з метою його фінансового оздоровлення НБУ призначає тимчасову адміністрацію.

 

Метою діяльності ТА та головним її завданням є приведення справ банку у відповідність до чинного законодавства, відновлення платоспроможності, забезпечення усунення порушень, причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану.

 

Тимчасовий адміністратор має право:

продовжити або припинити будь – які операції банку;

виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;

розривати будь-які угоди, які на думку ТА є збитковими чи непотрібними для банку;

зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів;

продавати активи і повернути пасиви банку з метою збереження платоспроможності банку;

за згодою НБУ органу продаж чи реорганізацію банку.

 

Для створення сприятливих умов для санації НБУ має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій передбачає:

заборону стягнення на підставі виконавчих документів;

припинення нарахування неустойки, ін фінансових санкцій.

 

Мораторій може бути введений на строк не більше 6 місяців.

 

Тимчасовим адміністратором може бути:

юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації або ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг і має не менше 3 працівників із сертифікатом НБУ;

незалежний експерт (згідно з договором);

службовець НБУ призначений відповідним рішенням НБУ.

 

Діяльність ТА припиняється, якщо:

після закінчення строку дії повноважень тимчасового адміністратора;

у разі відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора;

у разі реорганізації банку.

 

Особливості ліквідації банку:

право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним і його ліквідацію мають кредитори банку або НБУ;

при підготовці справи до розгляду суддя отримує обґрунтований висновок НБУ щодо доцільності ліквідації банку або рішення про відкликання банківської ліцензії і призначення ліквідатора;

з дня свого призначення ліквідності має повне право управляти і контролювати банком, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку;

ліквідатором банку може бути:

фізична особа, яка відповідає вимогам що висуваються до ТА;

юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації і ліквідації банку.

 

Черговість задоволення вимог до банку. Кошти одержані від ліквідації банку спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черзі:

вимоги забезпечені заставою;

вимоги фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

витрати пов’язані з роботою ліквідатора:

на оплату державного мита;

публікацію оголошення про ліквідацію банку;

на проведення аудиту оплату праці працівників залучення до ліквідації;

задовольняються вимоги вкладників фізичних осіб в частині перевищення суми передбачені системою гарантування вкладів фізичних осіб;

ін. вимоги.

 

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

 

За недостатності коштів одержаних від продажі майна банкрута для повного задоволення вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно.

 

Банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи

 

Громадянин-підприємець може бути визнаний банкрутом. Він несе відповідальність не лише в межах майна задіяного в підприємницькій діяльності а й рештою приватного майна.

 

До складу ліквідаційної маси не включаються не лише майно на яке згідно з Цивільним кодексом не може бути звернено стягнення. Загальна вартість такого майна не може перевищувати 2000 грн.

 

Громадянин-підприємець, що перебуває у шлюбі відповідає за зобов’язаннями усім своїм особистим майном і часткою у праві спільного сумісного власності подружжя.

 

Якщо підприємець звертатись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство з власної ініціативи до заяви може бути доданий план погашення боргів. За відсутності заперечень кредиторів, суд може затвердити план, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк більше 3 місяців.

 

План погашення боргів має включати:

строк його виконання;

розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім’ї на споживання;

розміром суми, яка буде щомісячно направлятися на задоволення вимог кредиторів.

 

Угоди громадянина-підприємця пов’язані з відчуженням майна заінтересованим особам протягом року до порушення справи про банкрутство можуть бути визнані судом недійсними за заявою кредиторів.

 

За наявності відомостей про відкриття спадщини суд має право призупинити провадження у справі для вирішення питання про спадщини.

 

Кошти отримані від продажу майна громадянина банкрута вносять на рахунок нотаріальної контори і використовуються за рішенням суду в такому порядку: з початку відшкодовуються витрати пов’язані з провадженням у справі про банкрутство;

 

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

громадян перед якими підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров’ю;

проводяться розрахунків, щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором;

за зобов’язаннями забезпечені заставою;

щодо сплати податків і зборів;

проводяться розрахунків з ін. кредиторами.

 

У разі визнання громадянина – підприємця банкрутом протягом 5 років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Примусова санація передбачає:

 

 

проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов’язкової аудиторської перевірки;

установлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов’язань без дозволу органу, що здійснює нагляд за страховою діяльністю;

установлення обов’язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;

прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством.

 

Реорганізація страховика за рішенням органу нагляду за страховою діяльністю передбачає:

 

 

- реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників;

- об’єднання кількох страховиків із визначенням порядку передання страхових зобов’язань за умови, що на це погоджуються власники страховиків;

- залучення до кола учасників страховика іноземних страховиків за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов’язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав. У разі ліквідації страховика, коли його учасники прийняли таке рішення і він не має зобов’язань перед страхувальниками, орган нагляду за страховою діяльністю приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

 

Місцеві органи влади виключають страховика з державного реєстру суб’єктів підприємницької діяльності через його ліквідацію або реорганізацію лише після внесення відповідних змін до єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

 

Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей із забезпечення правонаступництва щодо укладання договорів страхування, установлених органом нагляду за страховою діяльністю.