Порядок формування статутного фонду

4. Державна реєстрація суб*ектів підприємництва

1. Створенню підприємства та започаткуванню підприємницької діяльності завжди передують організаційно-підготовчі заходи. Головне завдання цього етапу — підготувати нормативну базу для реєстрації суб'єкта підприємництва та опрацювати загальну модель його діяльності.

Основні організаційно-підготовчі заходи такі:

- вироблення підприємницької ідеї (наміру);

- процес вибору виду діяльності

- підбір (уявний) складових підприємництва (люди, продукт, ринок, фінанси, партнери тощо);

- розроблення установчих документів та державна реєстрація;

- розроблення бізнес-плану або іншого плану діяльності та спо-

собів (варіантів) реалізації їх.

Коли знайдено ідею, починається процес вибору виду діяльностіта проектування підприємства, при цьому види діяльності повинні відповідать таким критеріям:

• високий рівень рентабельності;

• швидкість окупності проекту;

• можливість продажу продукції у максимальному обсязі;

• найменший ризик;

• мобільність;

• підтримка з боку авторитетних органів (податкових, фінансових);

• спроможностям та можливостям підприємця.

Опрацювання та експертне оцінювання підприємницької ідеї в розрізі таких основних рубрик:

- персонал;

- продукт підприємництва;

- середовище;

- фінанси.

Одночасно з підбором складових підприємництва розробляються і апробуються установчі та реєстраційні документи.

Розпочати власну справу можна кількома шляхами:

1) організувати індивідуальне підприємство з правом юридичної особи чи без такого права;

2) створити приватне чи сімейне підприємство;

3) стати засновником або учасником повного, змішаного, з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства;

4) купити існуюче підприємство.

Таким чином, проектуючи власне підприємство, маючи ідею та вид діяльності, визначивши форму організації, можна переходити до наступного етапу - розробки засновницьких документів.

2. До основних засновницьких документів, які підтверджують статус юридичних осіб, належать Статут та Засновницький договір. Створення будь-яких підприємницьких структур без цих документів неможливе. І незважаючи на те, що для одних, тобто тих, хто буде створювати індивідуальні, приватні фірми необхідним документом є Статут підприємства, для других - повного, командитного товариства – Засновницький договір, а для третіх - акціонерних, товариств з обмеженою відповідальністю та різних об'єднань підприємств - треба мати і той, і інший документи, процедура та механізм їхньої організації мало чим відрізняються.

Вимоги щодо статуту детально визначені Законом України «Про підприємства”, а вимоги щодо установчого договору не деталізовано. Проте установчий договір (угода) діє до реєстрації та після зняття з реєстрації підприємства, а також регламентує питання, які не висвітлюються у статуті.

У статуті слід передбачити такі розділи:

- загальні положення;

- мета та завдання діяльності;

- функції та види діяльності;

- утворення і використання коштів і майна підприємства;

- управління;

- засновники, їхні права та обов'язки;

- звітність та контроль;

- створення та використання фондів;

- виробнича, комерційна та зовнішньоекономічна діяльність:

- повноваження трудового колективу;

- реорганізація і ліквідація.

Завдання Статуту - дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного господарюючого суб'єкта. У цьому розумінні Статут - це внутрішній регламентуючий акт, що доповнює й конкретизує багато положень Засновницького договору.

Приватні підприємства, в тому числі селянські (фермерські) господарства, можуть не укладати установчий договір.

В установчому договорі передбачають такі розділи:

1. Предмет угоди засновників:

>• термін дії та мета створення підприємства;

*• дочірні підприємства, філіали, представництва, участь в об'єднаннях;

*• права засновників із зазначенням їх участі в управлінні, контролі, розподілі прибутків, отриманні інформації;

>• обов'язки та взаємні зобов'язання засновників.

2. Внески засновників у статутний фонд і порядок його формування:

- розмір та порядок зміни розміру статутного фонду;

- фонди підприємства та розмір відрахувань у них. Обов'язково створюється резервний фонд у розмірі не менше ніж 25 % розміру статутного фонду;

- порядок розподілу прибутків та інших ресурсів;

- порядок реорганізації, ліквідації та розподіл майна і коштів при цьому;

- органи управління та їх компетенція, представництво інтересів засновників.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

3. Сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Формування статутного фонду регулюється чинним законодавством, установчим договором і статутом підприємства. Розмір статутного фонду визначається установчими документами. Проте розмір статутного фонду господарських товариств (товариств з обмеженою відповідальністю — ТзОВ, акціонерних товариств — АТ та інших видів товариств) визначається законом. Так, статутний фонд ТзОВ і АТ не може бути меншим ніж відповідно 625 і 1250 неоподаткованих мінімумів доходів.

Статутний фонд створюється за рахунок внесків засновників (учасників) і може поповнюватися за рахунок прибутків, додаткових вкладів учасників, спонсорських та інших внесків. Найпоширенішими джерелами формування статутного фонду є власні кошти або матеріальні ресурси засновників.

Статутний фонд може формуватися за рахунок:

- грошових коштів;

- майнових та фінансових прав і зобов'язань;

- внесеного майна;

- нематеріальних цінностей.

Усі внески в статутний фонд, за винятком внесків у грошовій формі, повинні мати акт оцінки вартості внесених засобів. Цей акт і сума оцінки внеску погоджуються з усіма засновниками. Якщо одним із засновників є державне підприємство або підприємство з участю державної власності, то вартість внеску оцінюється за методикою Фонду державного майна і узгоджується з ним.

Вартість нематеріальних внесків (торговельна марка, рецепт, технологічний прийом, «ноу-хау») оцінюється незалежним експертом. Вартість внесених будівель, транспортних засобів та інших основних засобів можуть визначати органи технічної інвентаризації, незалежні експерти, комісійні магазини. Проте у будь-якому разі результати оцінки затверджують усі засновники.

Порядок формування статутного фонду визначається установчими документами та статутом підприємства. При створенні господарських товариств чинним законодавством передбачене обов'язкове внесення в рахунок статутного фонду платіжних засобів і майна в сумі не менше ніж 50 % мінімального статутного фонду.

Впродовж року всі засновники мають зробити внесок до статутного фонду у повному розмірі. Зміна розміру статутного фонду будь-якого суб'єкта підприємництва до закінчення його формування або використання цього фонду на покриття поточних витрат не допускається.

Формування статутного фонду та господарсько-майнового комплексу в сільській місцевості, особливо в реформованих підприємствах, має деякі особливості.

Окрім формування статутного фонду підприємства формують матеріальну основу для ведення виробничої та інших видів діяльності. Певною особливістю формування майнових комплексів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах є використання орендних відносин. Фактично майновий комплекс багатьох реформованих сільськогосподарських підприємств формується з двох великих частин: майнового комплексу засновників (статутний фонд та інші внески) та орендованих засобів і ресурсів, а також із орендованої землі.

Договір оренди землі підлягає обов'язковій реєстрації у виконавчих комітетах відповідних або державних адміністраціях за місцем розташування земельної ділянки. Проте необхідні для реєстрації документи подаються у відповідні відділи земельних ресурсів. Саме ці відділи виконують усю технічну роботу, пов'язану із державною реєстрацією договорів оренди землі.

Оренда майна, що передається у використання юридичній особі, регламентується не так жорстко, як оренда землі. Власники майнових паїв або спільного майна можуть укладати договір оренди сіпспільно або кожен окремо. У разі спільного надання майна в оренду власники укладають договір про спільне володіння майном і визначають розпорядника. Рішення про оренду майнових комплексів спільного використання ухвалюють виключно одноголосне збори власників. У договорі оренди зазначають всі умови, передбачені Цивільним кодексом України.

4. Державна реєстрація суб*ектів підприємництва

Державна реєстрація підприємницької діяльності здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної ради в місті або в районній державній адміністрації (далі — органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання певного суб'єкта підприємництва, якщо інше не передбачене чинним законодавством. Під суб'єктом підприємництва слід розуміти юридичну або фізичну особу, яка має намір здійснювати підприємницьку діяльність та пройшла відповідну процедуру реєстрації.

Реєстрація селянських (фермерських) господарств (СФГ) здійснюється на загальних підставах. Важливою особливістю реєстрації СФГ є те, що їхніми засновниками можуть бути виключно громадяни України, а одним із задекларованих у статуті видів діяльності має бути «виробництво сільськогосподарської продукції».

Державна реєстрація проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом упродовж небільш як п'ять робочих днів. За цей час орган державної реєстрації зобов'язаний внести дані із реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємництва та видати Свідоцтво про державну реєстрацію з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб) або ідентифікаційнимі номером (для фізичних осіб)..

Завдяки системі „Єдиного вікна” державна реєстрація включає

· постановка на облік в управлінні статистики;

· постановка на облік у районній податковій інспекції;

· постановка на облік у відділенні пенсійного фонду;

· постановка на облік у центрі зайнятості;

· постановка на облік у відділеннях фондів

Після цього підприємство повинно пройти такі етапи

· реєстрація платником податку на додану вартість (ПДВ);

· отримання дозволу на виготовлення печатки і кутового штампа;

· відкриття рахунків у банківських установах;

· повідомлення податковій інспекції реквізитів відкритих рахунків;

Таким чином, процес організації нового підприємства проходить такі стадії:

• визначається склад засновників та розробляються засновницькі документи;

• оформлюється протокол № 1 про призначення директора та голови ревізійної комісії;

• відкривається тимчасовий рахунок у банку – протягом ЗО днів повинно надійти 50% статутного капіталу;

• реєстрація за місцем своєї установи;

• занесення до державного реєстру;

• внесення учасниками підприємства повністю своїх вкладів до банку;

• реєстрація в податковій інспекції;

• відкриття постійного розрахункового рахунку у банку;

• отримання круглої печатки та кутового штампу