Класифікація дидактичних ігор для дітей різновікової групи

Велику групу становлять дидактичні ігри, які мають різну класифікацію залежно від ігрових дій, від предметів, якими граються діти.

У різновікових групах доцільно використовувати ігри-подорожі, ігри- доручення, ігри-загадки, ігри-бесіди (ігри-діалоги), ігри-припущення.

Ігри-подорожі мають спільні ознаки з казкою, її розвитком. Вони відображають реальні факти чи події, але звичайне розкривають через незвичайне, просте - через загадкове, необхідне - через цікаве. Мета ігор-подорожей - підсилити враження, надати пізнавальному змістові казковості, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поряд, але вони то не помічають. Ці ігри загострюють увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшують подолання труднощів і досягнення успіху, що є важливим для майбутніх школярів. Ігри-подорожі завжди романтичні. Саме це викликає інтерес і активну участь у розвитку сюжету гри, збагачення ігрових дій, прагнення оволодіти правилами гри й одержати результат: вирішити завдання, про щось дізнатися, чогось навчитися.

Ігри-доручення мають ті самі структурні елементи, що й ігри-подорожі, але за змістом вони простіші і за тривалістю коротші. В їх основі лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання і ігрова дія в них ґрунтуються на пропозиції щось зробити.

Ігри-загадки. Загадки використовують для перевірки знань, кмітливості. У цьому і полягає очевидна спрямованість і популярність загадок як розумної розваги. В наш час загадки, загадування та відгадування розглядаються як вид розвивальної гри. Головною особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різні, але всі вони активізують мисленнєву діяльність дітей. Діти старшого дошкільного віку люблять ігри-загадки. Потреба порівнювати, думати, здогадуватися приносить радість розумової праці. Відгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння розмірковувати, робити висновки, умовиводи.

Ігри-бесіди (діалоги). В основі гри-бесіди лежить спілкування вихователя з дітьми, дітей з вихователем і дітей одне з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання та ігрової діяльності дітей. Відмінними його рисами є безпосередність переживань, зацікавленість, доброзичливість, віра у "правду гри", радість гри. У грі-бесіді вихователь часто йде не від себе, від близького дітям персонажа і в такий спосіб не тільки зберігає ігрове спілкування, а й підсилює радість його, бажання повторити гру. Навчальне завдання полягає в змісті сюжету - теми гри, у пробудженні інтересу до інших явищ навколишнього життя, що відображаються у грі. Пізнавальний зміст ігор не лежить "на поверхні": його потрібно знайти, добути - зробити відкриття і в результаті про щось дізнатися. Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона висуває вимоги до активізації емоційно-мисленнєвих процесів: єдності слова, дії, думки і уяви дітей. Гра-бесіда виховує вміння уважно слухати і чути запитання вихователя, запитання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження. Все це характеризує активний пошук вирішення поставленого ігрового завдання. Важливе значення має вміння брати участь у бесіді, що характеризує рівень вихованості. Проведення такого виду ігор вимагає від вихователя великої майстерності, поєднання навчання і гри. Першою вимогою до керівництва такою грою є визначення "малих доз" пізнавального матеріалу, але достатніх, щоб гра була цікавою для дітей.

Ігри-припущення. Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, яка вимагає осмислення наступних дій. Ігрове завдання закладене в самій назві "Що було б...?" чи "Що б я зробив...?" Ігрові дії визначаються завданням і вимагають від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до визначених умов чи створених обставин. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, встановлення причинних зв'язків. У них міститься і змагальний елемент: "Хто швидше здогадається?" Старші діти люблять такі ігри і вважають їх" складними іграми " які вимагають уміння подумати.

У дітей також викликають інтерес ігри з дидактичними іграшками та природним матеріалом, настільно-друковані та словесні.

В іграх з іграшками, природним матеріалом діти безпосередньо сприймають предмети. Ці ігри побудовані з урахуванням принципу наочності, відповідно до прагнення дітей гратися конкретними речами. За допомогою їх діти пізнають різноманітні властивості предметів, порівнюють, зіставляють їх.

Настільно-друковані ігри, так само як і ігри з предметами, ґрунтуються на принципі наочності, але в цих іграх дітям дається не сам предмет, а його зображення. Зміст настільних ігор різноманітний. Деякі види лото і парні картинки ознайомлюють дітей з окремими предметами (посуд, меблі), з тваринами, птахами, фруктами, овочами, їх якостями і властивостями. Інші уточнюють уявлення про сезонні явища природи (лото "Пори року"), про різні професії (гра "Що кому потрібно?"). Як і дидактична іграшка, настільно-друкована гра ефективна в тому разі, коли вона вимагає самостійної розумової роботи.

Словесні ігри проводять без наочного матеріалу, тому побудовані надіях та словах гравців. їх використовують лише після того, як у дітей сформовані певні знання про реальні предмети або явища. Це також і ігри-загадки. У словесній грі діти вчаться думати про речі, які вони у цей момент безпосередньо не сприймають. Ці ігри вчать під час вирішення завдань спиратися на уявлення про раніше сприйняті предмети.

Керуючи дидактичними іграми, необхідно передбачити, щоб діти гралися у вікових підгрупах, а також підтримувати спільні ігри, що їх організовують самі діти, оскільки найчастіше вони не розгортаються від самого початку, тому що діти не вміють самостійно, зважаючи на різний ігровий досвід, регулювати взаємини, стежити за правилами тощо. Звичайно, ліпше, якщо така гра виникає з ініціативи дорослих. Але педагог має пам'ятати, що молодших дітей захоплює сама ігрова дія, для старших головне - виконання ігрових дій для досягнення результату через виконання ігрових правил Вихователь повинен полегшити або ускладнити дидактичні завдання, врегулювати виконання правил, продумати обладнання, розміщення дітей, прийоми керівництва. Наприклад:

1. У грі "Чарівна торбинка" використовують дві торбинки: одну - для молодших дітей, другу - для старших. Одночасно може виходити двоє дітей: малюк дістає і називає предмет, старший - дістає і описує його. Можливе почергове виконання дій з однією торбинкою.

2. Гра-подорож "І в саду, і на городі": молодші збирають окремо овочі та фрукти, старші відгадують їх на смак, за описом тощо.

3. Магазин. Молодші називають предмет, можливо, його деякі ознаки, старші - описують, загадують загадки тощо.

Важливо пам'ятати, що організація і проведення спільних ігор не заперечує окремих дитячих ігор за віковими підгрупами, які необхідно підтримувати і розвивати.