Суспільно-політичні процеси та господарське життя в Україні в XIV — першій половині XVI ст. відбувалося в умовах подальшого розвитку феодальних відносин.

Урок 30

Тема: Формування й розвиток привілейованих верств українського суспільства

Мета:

охарактеризувати соціальну структуру українського населення в XIV-XVI ст.;

проаналізувати процес формування й розвитку привілейованих верств українського суспільства;

показати роль духовенства;

сприяти формуванню навичок самостійної роботи учнів; продовжувати розвиток вмінь складати схеми, працювати із джерелом, порівнювати, аналізувати, робити висновки. 

Тип уроку: комбінований. 

Обладнання: підручник, посібник «Експрес-контроль», тексти джерел, ілюстрації (литовська і польська шляхта). 

Поняття: князі, шляхта, міщани, козацтво, селяни. 

Персоналії: Костянтин Острозький. 

Дати:

§ 1460-1530 рр. — роки життя князя К. Острозького,

§ 1512 р. - перемога К. Острозького над татарами під Вишневцем,

§ 1514 р. - перемога К. Острозького над московським військом у битві під Оршею, 1527 р. - перемога К. Острозького над татарами під Ольшаницею. 

I. Організаційна частина

II. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

1. Визначте, про яке князівство йдеться.

Невеличке середньовічне християнське князівство на південному заході Криму зі столицею в місті Мангуп, яке існувало у XII-XV ст. (Феодоро)

2. Визначте, про яке місто йдеться.

Місто (сучасна Феодосія), засноване генуезцями в 60-х рр. ХІІІ ст., де перебував найбільший невільничий ринок у Криму. (Кафа)

3. Виправте історичні помилки в тексті.

Кримське ханство утворилося в 1475 р. (1449 р.) Воно зайняло землі Кримського півострова, Кавказу, Прикубання (землі Кримського півострова, Північного Причорномор’я, Приазов’я, Прикубання). Ханство приваблювало правителів сусідніх держав — Священної Римської імперії, Візантії, Польщі, Московського князівства (Литви, Польщі, Туреччини, Московського князівства). У 1470-ті рр. безпосередньо до кордонів Кримського ханства підступили володіння Візантії (володіння Туреччини). Тому в 1480 р.(1478 р.) Кримське ханство визнало себе васалом Трансільванії (Туреччини).

 

Шляхта

ü В Польському королівстві та Великому князівстві Литовсь­кому феодалів називали шляхтою. В Литовському статуті 1529 р. було зафіксовано величезні привілеї феодалів. Наприклад, якби шляхтича ударив "простий холоп або міщанин", за це йому належало відтяти руку.

ü У Великому князівстві Литовському всім керували великі феодали — магнати (князі та "пани"), які під­лягали безпосередньо великому князю та могли навіть мати свої власні військові загони. Проста ж шляхта була усунута від керівництва державою.

ü Майже всі князівські родини (всього в Україні було близько 50 князівських родів) зосереджувалися на Волині. Поширеною була приказка: "Королем стають, князем народжуються".

ü Наймогутнішими князями були Острозькі. За перека­зами, вони були нащадками князя Романа, сина Данила Галицького. Костянтин Іванович Острозький був великим гетьманом литовським (тобто командував литовським військом). За свою службу отримав міста: Полонне, Луцьк, Здолбунів, Красилів, Чуднів та ін. Він міг виставити із своїх володінь до 3-х тисяч озброєних вершників.

ü У Польському королівстві не було таких протиріч все­редині шляхетського стану. Шляхта займала панівне ста­новище у суспільстві, часто навіть диктувала свою волю королям.

Політичний устрій

ü В 1434 р. утворені Руське та Подільське воєводства в складі Польського королівства, в 1462 р. — Белзьке воєводство. Після смерті київського князя у 1471 р. литовський уряд не визнав прав його брата на київський стіл. Було створено Київське воєводство.

ü Воєводства поділялись на повіти. Так, Подільське воєводство складалося з восьми повітів, Київське воєводство — з семи повітів. Найбільше за чисельністю населення Русь­ке воєводство складалося з п'яти земель, а ті в свою чергу поділялися на повіти.

ü Воєводства та повіти були передусім адміністративно-судовими одиницями. Адміністративно-судові посади по важливості розміщувалися так: воєвода, каштелян, ста­роста, земський суддя та ін

1. Воєвода вирішував еко­номічні, військові та політичні питання.

2. Каштелян відповідав за збір шляхетського ополчення.

3. Староста управляв коро­лівськими зем­лями (старост­вом), вів судо­чинство в карних справах, вико­нував поліційні функції.

4. Земський суддя обирався шляхтою. Він розглядав майнові справи

 

Становище селян

В середині XIV ст. почалося закріпачення селянства. В 1435 р. у Галичині було дозволено переходити селянам від одного пана до іншого тільки під час Різдвяних свят, за умови виплати пану викупу грошима та продуктами. До середини XVI ст. і в Польському королівстві і в Литві переходи селян були повністю заборонені.

Залежні селяни сплачували феодалам різні данини (худобою, врожаєм з власного поля, від збору меду і т.д.), чинш (податок грошима), відбували повинності (будували й ремонтували греблі, мости і т.ін.). В XIV ст. на землях феодалів почали з'являтися фільварки (назва походить від німецького слова "хутір" або "ферма"), на яких панська земля оброблялася руками залежних селян.

Починаючи з кінця XV ст. фільварки набувають все більшого розвитку, зростає й панщина. Якщо в XV ст. селяни працювали на феодала в середньому 14 днів на рік, то в XVI ст. — 2-3 дні на тиждень.

Великого розмаху набуло повстання 1490-1492 рр. Влітку 1490 р. під керівництвом Мухи 10 тисяч селян захопили Снятин, Коломию, Галич. Регулярні війська польської армії, шляхетські ополчення та загони Тевтонсь­кого ордену в битві під Рогатином розгромили селян. Муха почав знову збирати людей, проте його згодом схопили. В 1491 р. повсталих селян очолив Андрій Борула. В одному із сіл поблизу Коломиї його захопили в полон. В місті Хотині Борулі відрубали голову.

В 1529 р. вперше згадуються повстанці в Карпатських горах — опришки (від латинського "опрессор" — поруш­ник, винищувач). Рух опришків поширився в Руському воє­водстві, а також на території Буковини і Закарпаття.

Суспільно-політичні процеси та господарське життя в Україні в XIV — першій половині XVI ст. відбувалося в умовах подальшого розвитку феодальних відносин.

 

Історичний портрет

Костянтин Острозький

Костянтин Іванович Острозький (1460-1530 рр.) — волинський князь, староста брацлавський, звенигородський і вінницький (від 1497 р.), великий гетьман литовський, маршалок волинський і староста луцький (від 1499 р.), каштелян віленський (1513-1522 рр.), каштелян троцький (1522-1530 рр.), світський голова православного населення.

Князь почав свою військову кар’єру за часів короля Яна I Ольбрахта та став одним із найвидатніших полководців ХVІ ст. Костянтин Острозький провів 35 битв, із них програв тільки дві. Він брав участь в успішних кампаніях проти татар і Московської держави. За його перемогу біля Очакова проти сил Махмет-Гірея він був нагороджений званням великого гетьмана литовського. Костянтин Острозький був першою людиною, яка здобула це звання.

Один із найвизначніших меценатів того часу, до його маєтку входило 100 міст, 40 замків, 1300 сіл. Князь перетворив Острог на осередок слов’янської культури. У битві над Ведрошею 14 липня 1500 р. литовсько-польське військо під керівництвом Костянтина Острозького зазнало поразки від московського війська. Князь був узятий у полон. У 1506 р. Василь III змусив Костянтина Острозького підписати присягу на вірність. Отримавши свободу пересування, у 1507 р. йому вдалося втекти на Волинь. Сигізмунд I Старий повернув князеві чин великого гетьмана литовського.

У 1508 р. під Слуцьком і 1512 р. під Вишневцем князь розгромив кримських татар. Після цього тріумфу та переможної битви під Ольшаницею 1527 р. на Київщині він захопив у полон чимало татар та розселив їх в Острозі. У 1527 р. під Ольшаницею звільнив із татарського полону 40 тис. бранців і 7 тис. татар взяв у полон. Вони мали охороняти місто, тому одна з вулиць міста називається Татарською і донині. Збройні протистояння з військами південного сусіда були для Острозького звичним ділом. Він навіть розробив проти них спеціальну тактику ведення бою.

8 вересня 1514 р. в битві під Оршею військо Костянтина Острозького розбило московське військо воєвод Івана Челядніна та Михайла Голиці. У 1514 р. здобув перемогу під Оршею над 80 тис. московитів. 2 серпня 1519 р. відбулася битва під Сокалем, де татари завдали поразки війську Костянтина Острозького.

Князь був православним та користувався руською мовою. Він домігся значного обмеження впливу світських урядників на церковне життя та справи. Припинила діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд. Костянтин Іванович заклав православний монастир у селі Дермань та Богоявленський собор в Острозі.

Окрім того, на честь своїх перемог він будував храми в інших місцях Литовської та Польської держав. А його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Як потім написано було, «для немічних притулки, для дітей школи, для людей рицарських в Академії Марсовій списи з шаблями залишив». Помер 11 вересня 1530 р. в Турові, похований у Києво-Печерській лаврі.

 

Діяльність князя Костянтина Острозького:

Походив із наймогутнішого князівського роду.

Народився близько 1460 р.

Був талановитим полководцем та визначним державним діячем.

Відзначився мужністю під час воєнних дій Литви проти Московського князівства в 1492—1494 рр.

Займався організацією захисту українських земель від нападів татар як намісник замків у Вінниці та Брацлаві.

Здобув блискучі перемоги над татарами під Вишневцем (1512 р.) і Ольшаницею (1514 р.).

Призначений першим гетьманом Великого князівства Литовського.

У 1500 р. потрапив у полон під час війни з Москвою, із якого втік у 1507 р.

Розгромив 70-тисячну московську армію в бою під Оршею (1514 р.).

Обіймав високі державні посади: волинського каштеляна та тракайського воєводи (незважаючи на православне віросповідання).

Виступав ревним захисником православ’я (будівництво й ремонт храмів у Вільні, Турові, Києві й Жидичині).

Помер у 1530 р.; похований в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря.