Адміністративно-територіальний поділ

ПОЛКИ

Лівобережні	Правобережні
Полтавський, Ніжинський, Чернігівський, Миргородський, Прилуцький, Переяславський. Кропивненський	Київський, Канівський, Білоцерківський, Уманський, Чигиринський, Черкаський, Кальницький, Корсунський, Брацлавський
Кількість полків постійно змінювалась
Запорізька Січ – окрема адміністративна одиниця
Столиця - ЧИГИРИН

Робота із схемою

1. Політична влада

Найвищим органом влади була військова рада.

Військова, політична, адміністративна належала гетьману та козацькій старшині.

Козацькі ради розв’язували найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але їхнє значення неухильно знижувалося.

Всі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові

Генеральний уряд

- Генеральний писар — керував Генеральною військовою канцелярією, відав зовнішньою політикою

- Генеральні судді — очолювали Генеральний військовий суд

- Генеральний обозний — керував військовим постачанням і артилерією

- Генеральний підскарбій — контролював прибутки та видатки Генеральної
військової скарбниці

- Генеральні старшини з особливих доручень при гетьмані:

осавули — військові ад’ютанти гетьмана;

хорунжий — хранитель військової коругви, ад’ютант гетьмана;

бунчужний — хранитель гетьманського бунчука, ад’ютант гетьмана;

наказний гетьман — тимчасовий командуючий військами на час проведення окремих операцій

 

2. Територією Гетьманщини були завойовані українськими військами землі.

Її кордони змінювали україно-польські договори

Київщина залишалася козацькою.

3. Політико-адміністративний устрій складався з полків, що ділилися на сотні.

Кількість полків змінювалася; за Зборівським договором, їх було 16.; на правому березі Дніпра: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Кальницький і Київський; на лівому березі: Переяславський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський і Стародубський.

На чолі полків стояли полковники, які були заразом начальниками полків як військових одиниць і правителями полку, округи.

Полки ділилися на сотні, що на їх чолі стояли виборні старшини — одночасно і військові начальники, й правителі округи-сотні.

Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень.

У кожному полку була своя старшина; полковий писар, суддя, обозний, осавули, що складали раду при полковникові і виконували в полку обов’язки, що їх по цілому війську виконували старшини генеральні.

 

Великі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них належала магістратам.

Рештою міст керували городові отамани, а селами – сільські отамани; посада отамана була виборною.

Запорозька Січ була автономною й не входила до жодного полку.

 

Право та судочинство

ґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських статутах.

Польське законодавство в Гетьманщині не діяло.

Були встановлені покарання за зраду українському народові, відмову надати допомогу у битві.

 

5. Фінансова система та податки:

введено посаду генерального підскарбія (1654 р.), який опікувався бюджетною сферою, податкову й митну системи;

є згадки про карбування власної монети (втім, жодна монета не збереглася).

 

6. Соціальна структура населення

включала п’ять станів: козацтво, шляхетство, духовенство, міщанство, селянство.

До привілейованих верств населення належали українська шляхта, козацька старшина, вище православне духовенство та міська знать.

Селяни, які мешкали на «державних землях» - здобули особисту свободу і право володіти землею ð вільні військові села ð сплачували державі фіксований податок.

Селяни, які мешкали на приватних землях – зобов’язані виконувати всі повинності ð відновлення панування шляхти ð селяни не визнавали Зборівської угоди.

Гетьман примушував селян коритися панам.

 

7. Наявність армії

Територіальний принцип побудови збройних сил Української держави був ефективним. Він давав змогу створити велику для свого часу армію, а також швидко здійснювати її мобілізацію.

Протягом 1648-1651 рр. чисельність української армії сягала 150 тисяч осіб. З них близько 100 тисяч були добре навчені козаки і до 50 тисяч — учорашні селяни і міщани. Під час воєнних дій українське військо налічувало до 300 тисяч чоловік.

В 1648 р. був прийнятий військовий статут, що мав назву «Статті про устрій Війська Запорозького».

Основу армії становила оснащена вогнепальною зброєюкозацька піхота. Вона мала славу однієї з найкращих в Європі.

У бойових операціях використовували також кінноту.

На озброєнні армії була легка і важка польова артилерія. Козацьке військо мало добре налагоджену розвідку і контррозвідку, сторожову, обозну, санітарну та інші служби»

За військовою організацією й тактикою українська армія була однією з найкращих у Європі XVII ст.

 

8. Зовнішня політика

Була складовою частиною діяльності гетьманського уряду.

Україна підтримувала дипломатичні контакти з Росією, Кримським ханством, Туреччиною, Річчю Посполитою, Молдовським князівством, Трансільванією; Гетьманщину визнали Венеція, Волощина, Швеція тощо.