Першоджерела про М.І.Пірогова

Буковинський державний медичний університет

 

 

“Затверджено”

на методичній нараді кафедри

соціальної медицини та ООЗ

 

“___” ___________ 20__ р. (Протокол №___)

Завідувач кафедри

______________________________________

(ПІП, підпис)

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної позааудиторної підготовки

Студентів 1 курсу медичних факультетів №№ 1, 2, 3, 4

Стоматологічного, фармацевтичного факультетів

(спеціальність “Лікувальна справа”, „Педіатрія”, „Фармація”,

„Медична психологія”, „Лабораторна діагностика”, „Стоматологія”.)

Тема: Пірогов М.І. видатний педагог, анатом, хірург, доброчинець

Модуль 1 «Історія медицини»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. Медицина Нового часу.

 

Навчальний предмет: Історія медицини

 

	Методичну вказівку склав проф. Чебан В.І.
	Рецензія ПОЗИТИВНА Рецензент проф. Сидоренко М.М.

 

Чернівці – 2013

 

1. Актуальність теми:

Заслуга в розвитку педагогіки, анатомії, топографічної анатомії, хірургічної науки в Х1Х ст. належить Миколі Івановичу Пирогову (1810-1881), класичні праці якого з важливих напрямків теоретичної та клінічної медицини принесли світову славу у медичну галузь. Не тільки лікарі, а й широкі кола прогресивної громадськості вбачали у Пірогові зразок громадянина, лікаря і вченого епохи Нового часу. Тому історична постать М.І.Пірогова є прикладом зразкового вчителя, лікаря у якого повинен навчатись кожен студент вищого медичного навчального закладу

2. Навчальні цілі:

знати:

- основні положення вчення М.І.Пірогова їх роль в історії медицини та формуванні сві­тогля­ду

лікаря; (L =1)

- джерела вивчення історії медицини епохи Нового часу (L =11)

вміти:

- аналізувати (порівнювати), історичні уявлення в епоху Нового часу та сучасні медичні знання

про здоров’я насе­лен­ня і визначати зв’язки між ними

 

3. Матеріали до самостійної роботи.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міжпредметна інтеграція).

Назва дисципліни	Знати	Вміти
“Топографічна анатомія заморожених розпилів людського тіла, зробле- них у трьох напрямках” (1852-1859). “Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій” (1837); «Анналів Дерптської хірургічної клінiки». “Начала загальної воєнно-польової хірургії”	- Основні розділи зазначеної дисципліни	- Аналізувати нові методи вивчення будови людського організму
Історія України	– культуру та медицину історичного періоду Нового часу	- характеризувати вплив досягнень цивілізації Нового часу
Лікарська етика та медична деонтологія	– «… Я по­к­лав собі за правило нічого не приховувати від моїх учнів..., одразу відкри- вати перед ними зроблену мною помилку, - чи буде вона в діаг­нозі або в лікуванні хвороби».	- усвідомлювати необхідність практичного використання основних положень наукових праць М.І.Пірогова

4. Поради студенту (на допомогу студенту):

Зміст теми: М.І.Пірогов засновник медицини епохи Нового часу

 

Першоджерела про М.І.Пірогова

Виняткова заслуга в розвитку хірургічної науки в Х1Х ст. належить Миколі Івановичу Пирогову (1810-1881), класичні праці якого з типографічної анатомії, знеболювання воєнно-польової хірургії принести світову славу не тільки цому, а й всій вітчизняній хірургії. Вже в своїй першій великій праці - докторській дисертації він застосовує експерименти.

Хірургічна техніка Пірогова була настільки відшліфована, що він, наприклад, вилучає камінь із сечового міхура за 2 хвилини. З такою ж швидкістю він проводив ампутації плеча. Вже перша праця М.І.Пірогова з хірургічної анатомії - “Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій” (1837) приносить йому світову відомість. Після того, як у 1846р. стало відомо, що у Америці суто емпірично для знеболювання було запропоновано ефір, Пірогов провів експериментальні дослідження й клінічні спостереження, й вже через 8 місяців опублікувавсвої дані й висновки щодо необхідності вживання такого метода. Пірогов вперше застосував ефірний наркоз на полі бою.

На основі вивчення топографічної анатомії на заморожених трупах він видає капітальну працю “Топографічна анатомія заморожених розпилів людського тіла, зроблених у трьох напрямках” (1852-1859). Упровадження гіпсової пов’язки при переломах і застосування її під час Севастопольської кампанії врятувало десятки поранених від первинних ампутацій при вогнепальних переломах.

У 1854р. Пірогов запропонував кістково-пластичну операцію на гомілці. (Першу кістково-пластичну операцію в історії хірургії). В своій праці “Начала загальної воєнно-польової хірургії” виклав принципи сортирування поранених, який став основою військово-польової доктрини Радянської армії під час Великої Вітчизняної війни. Завдяки цьому коло 70 процентів поранених було вилікувано і повернено в армію. Під час оборони Севастополя Пірогов вперше в історії воєнно-польової хірургії залучив для догляду за пораненими загін жінок. Пірогов був прихильником антисептики.

Анатомо-фізіологічний напрям у розвитку хірургічної науки, введений Піроговим, стає основою вітчизняної хірургії. Не тільки лікарі, а й широкі кола прогресивної громадськості вбачали в Пірогові зразок громадянина, лікаря і вченого.

 

4.1.2. Колеги про М. І. Пирогов (1810-1881)

 

Іван Павлов цілком справедливо назвав цього подвижника меди-цини, хірурга та анатома видатним природодослідницьким розумом. Він на­ро­­ди­­в­ся в Москві і без вагань обрав медичний факультет Мос­ковсь­кого універ­си­тету. Проте йому випало навчатися в ту пору, коли навчання було сло­весно-книжним, коли заборонялося анатомування, не заохочувався до­­­­­­­с­­лід. Про вправи й операції над трупами не було і мови: «Я тільки од­ин раз бачив гомілку, що ампутувалася» - згаду­вав він.

Перед лікарським іспитом потрібно було описати на словах або на папері яку-небудь операцію на латинській мові, і тільки! «Гарним я був лікарем зі своїм дипломом, який давав мені право на життя та смерть, але, який не видав мені ані одного тифозного хворого, ані дозволив бодай один раз потримати лінцет у руках!» - так буде писа­ти про цей час Пирогов.

Його першим захопленням була фізіологія, але перемогла хірургія, хоч інтерес до експериментально-фізіологічних досліджень залишився на все життя.

Він продовжив свою медичну освіту в Дерпті, працював над дисер­та­цією, присвяченою перев’язці черевної аорти при пахових аневриз­мах, і де багато експериментував над тваринами, а в пору епідемії хо­ле­ри майже щодня робив розтини трупів. (Це був початок його май­бутніх паталогоанатомічних досліджень померлих від холери). Ще два роки М. І. Пирогов провів у Німеччині - в Берліні та Геттінгені, де був вражений тим, наскільки там хірургія, як і медицина в цілому, була досить часто відірваною від головних реальних її основ: анатомії та фізіології...

Через 25 років після смерті Пирогова, І.Павлов у своїй знаменитій промові про нього скаже: «При першому дотику до свого фаху - хірур­гії, він відкрив природонаукові основи цієї науки: нормальну і патоло­гі­ч­ну анатомію і фізіологічний досвід. (Це була головна наукова за­слу­га Пирогова, що прекрасно була сформульована Павловим).

По поверненні з-за кордону Пирогов став професором Дерптського університету, де навчався і захищав дисертацію. Він привіз написану у Німеччині монументальну працю «Хірургічна анатомія артеріаль­них стовбурів і фасцій». М.І.Пироговим була створена нова галузь медицини - хірургічна анатомія. Вінцем праці в Дерпті стали два томи

«Анналів Дерптської хірургічної клінiки». Ці книги цікаві тим, що в них Пирогов повідомляв не тільки про успіхи, але і про свої невдачі, розбираючи їхні причини з нещадною суворістю: «Я по­к­лав собі за правило нічого не приховувати від моїх учнів..., одразу відкривати перед ними зроблену мною помилку, - чи буде вона в діаг­нозі або в лікуванні хвороби». І.Павлов вважав видання кліничних Ан­налів професорським подвигом Н. Пирогова. Самокритичність і чес­ність стали передовою традицією російських лікарів-клініцистів. Пізні­ше, працюючи в Московській медично-хірургічній академії, Пирогов продовжує анатомічну діяльність, почату в Дерпті. Під час холерної

епідемії 1848 року він зробив 800 розтинів. Результатом стала праця «Паталогічна анатомія азіатської холери», що сприяла з'ясуванню при­­роди хвороби, тоді ще нової і загадкової для європейських країн. Головними працями Пирогова з анатомії стали його книги, присвячені питанням топографічної анатомії. Він розробив засіб скульптурної анатомії, що дозволить отримати зображення органу, що досліджується в незмінному або майже незмінному вигляді: отримати розпил у різних напрямках навіть самих ніжних тендітних частин (наприклад, мозку). Довідавшись про застосування за кордоном эфірного наркоза, Пирогов глибоко зацікавився цим питанням й розпочав перевірку та вивчення нового методу. Він токсилогічно, фармакологічно, після цього клінічно і насамперед на собі експерементально перевірив та науково обгрунтував застосування інгаляційного наркоза, спочатку ефірного, опісля хлороформного (методика, дозування, показання). Пирогов експерементально перевірив й інші способи введення наркотичних засобів - внутрішньовенний, внутрішнньотрахеальний, спиномозкову анастезію, першим запропонував ректальний наркоз, вперше застосував ефірний наркоз у масовій військово-польовій практиці, разом зі своїми колегами Ф.Іноземцевим та А. Філомафітським поклав початок науково-підтвердженому хірургічному знеболенню. Пирогов працював у той час, коли мікробіологія як наука ще не існувала. Він підійшов до неї впритул, ще до опублікування праць Пастера, а також творців антисептики й асептики: «Міазма, заражаючи, сама ж продукується зараженим організмом. Міазма не є, подібно отруті, пасивний агрегат хімічних часток: вона є щось органічне, здатне розвиватися та відновлюватися...» Хірург запровадив |у практику антисептичні хімічні засоби, що зберегли значення і в нинішній час: спирт, марганцево-кислий калій, азотне срібло та ін., а також прання, кип’ячіння, спалювання забруднених предметів. Він передбачав блискучий розвиток: «Hе можна бути наполовину антисептиком, щоб досягнути бездоганного результату, слід бездоганно діяти з моменту нанесення рани. Хто покриє рану лише ззовні антисептичною повязкою, у глибині дасть розвиватися ферментам у згустках крові й у тканинах, той вчинить тільки половину справи, і при цьому саму незначну.» Запам'ятати одне з пророчеств М. Пирогова: «Я вірю у гігієну. Ось в чому полягає істинний прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині застережній.» У 1854 році під час Кримської війни, М.Пирогов виїжджає на фронт військових дій в Севастополь. Умови, в яких знаходились поранені, були страшенними. Пирогов організував перев’язочний пункт; був зайнятий безперервною напруженою хірургічною працею; керував загоном сестер милосердя громади Червоного Хреста, вважав їх головними й найкращими своїми помічниками. Поряд з цим, в осадженому Севастополі, професор Пирогов на основі щоденного величезного досвіду створював фундамент вчення збагатившого вітчизняну й світову військову медицину і викладеного пізніше у праці «Основні начала військово-польової хірургії». Учений-медик придавав величезне значення організаційній праці на війні, сортуванню поранених, участі у військово-медичній праці науки (у Криму тоді було всього два професора - Н.І. Пирогов та київський хірург Х. Я.Гюббенет), вимагав одночасного застосування хірургічного і терапевтического лікування, придаючи велике значення дієтотерапії, госпітальному режиму (свіжому повітрю, прогулянкам), прийшов до думки про гіпсову повязку і широко її застосовував. Незалежний характер великого хірурга й ученого визначили його ранню відставку (у 46 років). Після Кримської війни він не повернувся у Медично-хірургічну Академію, оселився у своєму невеликому маєтку Вишня (нині Пирогово), поблизу Вінниці, де розпочав роботу над головною працею свого життя, суміщаючи її з хірургією. Його основними пацієнтами стали селяни. Культурна, наукова Росія обурювалась з приводу настільки раннього відходу Пирогова з ниви суспільного життя. По запрошенню уряду він взяв на себе керівництво закордонною підготовкою до професури російських учених... У Німеччині він і завершив свою класичну працю «Начала військово польової хірургії», яка була опублікована у 1864 році на німецькій мові, а двома роками згодом - на російській. У 1866 році відставка видатного вченого повторилася... Останні 15 років він мешкав у Вишні. Але спокою не знав: оперував, виїжджав на театр франко-пруської війни (1870 г.), на балканський фронт (1877-1878). Остання предсмертна праця Н. І. Пирогова - «Щоденник старого лікаря», окрім автобіографічного матеріалу містить багато міркуваннь про загальні питання фізіології, якою він так цікавився на початку свого наукового життя: про вплив зовнішнього середовища, про подразнення, виходити з внутрішнього середовища організму, об’єктивному дослідженні експерименту... На ці питання відповість вже інший великий вчений - І. П. Павлов.

4. Теоретичні питання до заняття

1. М.І.Пірогов засновник медицини епохи Нового часу

2. Першоджерела про М.І.Пірогова

3. Колеги про М. І. Пирогов (1810-1881 )