Лабораторна робота №3 Частина 1.

Тема: Кардіореспіраторна система та м’язове навантаження.

Мета: З`ясувати реакцію та адаптаційні механізми кардіореспіраторної системи на фізичну діяльність.

Професійна спрямованість: Вивчений матеріал застосовується вчителем на уроках фізичної культури при перевірці підготовленості серцевої та дихальної систем до певних видів фізичного навантаження.

Теоретичні питання:

1. Реакція серцево-судинної системи (ССС) на фізичне навантаження.

2. Частота серцевих скорочень (ЧСС).

3. Систолічний об’єм крові (СОК).

4. Артеріальний тиск (АТ).

5. Максимальне споживання кисню (МСК).

6. Адаптація ССС до м’язової діяльності.

Питання для самопідготовки:

1. Зміни в крові при м’язовій роботі різного характеру. Імунітет.

2. Легенева вентиляція при фізичному навантаженні. Гіпервентиляція.

4. Артеріовенозна різниця по кисню. Анаеробний поріг.

Основні терміни і поняття: систолічний об’єм крові, серцевий викид, ЧСС, МСК, гіпервентиляція, легенева вентиляція, артеріовенозна різниця по кисню, артеріосклероз, атеросклероз, ауторегуляція, вдих, видих, гематокрит, гемоглобін, дихальний об’єм, діастолічний тиск крові.

Хід роботи:

1. Перерахувати зміни в серцево-судинній системі, які відбуваються в організмі людини при виконанні фізичних вправ:

2. Заповнити таблицю «Відмінності в серцево-судинній системі тренованої та нетренованої людини»:

Ознаки	Серце тренованої людини	Серце нетренованої людини
Систолічний об’єм крові, мл
ЧСС, уд/хв.
Тривалість серцевого циклу, с
Зміна пульсу при навантаженні
Час повернення до норми після великих навантажень
Товщина серцевого м’язу

1. Заповнити таблицю «Показники кровоточу в спокої при навантаженні різної інтенсивності (по К. Andersen, 1968)»:

Кровообіг	Спокій	Фізичне навантаження
легке	середнє	максимальне
мл/хв	%	мл/хв	%	мл/хв	%	мл/хв	%
Органи черевної порожнини
Нирки
Мозок
Коронарні судини
Скелетні м’язи
Шкіра
Інші органи
Всього

 

2. Дати визначення поняттям:

Систолічний об’єм крові –

 

 

Серцевий викид –

 

 

Артеріовенозна різниця по кисню –

 

 

Артеріальний тиск –

 

 

Артеріосклероз –

 

 

Частота серцевих скорочення –

 

 

Гіпервентиляція –

 

 

Атеросклероз –

 

 

Легенева вентиляція –

 

 

Максимальне споживання кисню –

 

 

Ауторегуляція –

 

 

Вдих –

 

 

Видих –

 

 

Гематокрит –

 

 

Гемоглобін –

 

 

Дихальний об’єм –

 

 

Діастолічний тиск крові –

 

 

3. Розв’язати ситуаційні задачі:

· Чому не рекомендують робити загальний аналіз крові після фізичного навантаження?

 

 

· Чи є відмінність у розмірах серця нетренованої людини і спортсмена?

 

 

4. Виконати лабораторне завдання:

Тема: Визначення фізіологічного стану кардіреспіраторної системи під час фізичного навантаження.

Мета: Визначити особливості функціонального стану кардіореспіраторної системи при фізичному навантаженні.

Обладнання: скакалка, спірометр, метроном, спирт, вата.

Завдання 1: Визначення індексу Руф’є та Руф’є-Діксона.

Визначають пульс у сидячому положенні (Р1). Для цього піддослідний сідає на стілець і 5 хв знаходиться у стані розслаблення. ЧСС визначають шляхом підрахунку ударів за 1 хв на променевій артерії.

Потім обстежуваний присідає 30 разів за 40 сек, ще 5 сек дається на знаходження пульсової точки і за перші 15 сек в положенні стоячи дослідник підраховує пульс, значення якого переводить на ЧСС за хвилину (Р2).

Третій підрахунок пульсу роблять за останні 15 сек першої хвилини після навантаження в положенні стоячи (Р3).

Індекс Руф’є розраховують за формулою:

ІР=(Р1 + Р2 + Р3 – 200): 10

Індекс Руф’є-Діксона розраховують за формулою:

ІРД=((Р2 – 70) + (Р3 – Р1)): 10

Функціональний стан ССС оцінюється за величинами індексів.

Оціночна таблиця

Оцінка	Показник ІР	Показник ІРД
	15 і більше	10 і більше
	10 – 15	8 – 10
	6 – 10	6 – 8
	3 – 6	3 – 6
	3 і менше	2,9 і менше

Результати:

Завдання 2: Функціональний індекс за Квегом.

Методика включає комплексне навантаження, яке триває загалом 5 хв і складається з:

1. 30 присідань за 30 сек;

2. максимальний біг на місці – 30 сек;

3. біг на місці з частотою 150 кроків/хв. – 3 хв;

4. підскоки із скакалкою 1 хв.

Зразу ж після навантаження в сидячому положенні вимірюють ЧСС за 30 сек (П1), другий показник ЧСС вимірюють через 2 хв (П2), а третій – через 4 хв (П3).

Індекс оцінюють за формулою:

(тривалість навантаження, сек * 100): (2 * (П1 + П2 + П3))

Оціночна таблиця

Рівень	Оціночний результат
Високий	105 і більше
Вище середнього	99 – 104
Середній	93 – 98
Нижче середнього	85 – 92
Низький	84 і менше

Результати:

 

 

Завдання 3: Проба Штанге та Генче.

За пробою Штанге вимірюють максимальний час затримки дихання (у сек) після глибокого вдиху – ЗДв. При цьому ротова порожнина і ніс повинні бути закритими.

Норми оцінювання: менше 40 сек – незадовільно, 40 – 60 сек – середній показник, більше 60 сек – добре.

За пробою Генче вимірюють час затримки дихання (у сек) після видиху – ЗДвид.

Норми оцінювання: менше 40 сек – незадовільно, 40 – 60 сек – середній показник, більше 60 сек – добре.

Результати:

 

Завдання 4: Індекс Скибинського.

За допомогою комбінованого тесту Скибінського проводять оцінку кардіореспіраторної системи за показниками вимірів ЖЄЛ та затримки дихання за пробою Штанге. Для розрахунків індексу Скибінського (ІС) користуються формулою:

ІС = ЖЄЛ * ЗДв: ЧСС: 100

В нормі у здорових нетренованих чоловіків значення ІС = 25 – 39, у жінок – 15 – 29. В осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом, спостерігаються більш високі величини ІС: серед чоловіків – 35 – 49, серед жінок – 30 – 44.

Оціночна таблиця

Оцінка індексу	Показники індексу для чоловіків	Показники індексу для жінок
	5 і менше	5 і менше
	5 – 10	5 – 10
	10 – 30	10 – 20
	30 – 60	20 – 40
	60 і більше	40 і більше

Результати:

 

Висновок:

Контрольні запитання:

1. Як відрізняється показник ЧСС у тренованих і нетренованих людей? Чому?

2. Які чинники впливають на величину ЧСС?

3. Як змінюється значення ЧСС при збільшенні фізичного навантаження?

4. Яка різниця між індексом Руф’є та індексом Руф’є-Діксона?

5. Що таке ЖЄЛ і з яких показників вона складається?

6. Яке значення має тренування дихальних м’язів?

Література:

1. Кучеров І. С. та ін. Фізіологія людини: Навч. посібник для студентів фак-ту фізичного виховання. – К.: Вища школа, 1981.

2. Маліков М. В., Богдановська Н. В., Сватьєв А. В. Функціональна діагностика у фізичному вихованні і спорті: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Запоріжжя: ЗДУ, 2006.

3. Уилмор Дж. Х., Костилл Д. Л. Физиология спорта. Перев. с англ. – К.: Олимпийская Олимп. лит-ра, 2001. – 503 с.

4. Чайченко Г. М., Цибенко В. О., Сокур В. Д. Фізіологія людини і тварин. – К.: Вища шк., 2003.