ІІІ. Подача нового матеріалу

I.організаційна частина

II. актуалізація опорних знань

III. подачача нового матеріалу

IV. закріплення нових знань

V. підведення підсумків заняття

Хід Заняття

І. Організаційна частина

1. Перевірка наявності учнів.

2. Перевірка готовності до заняття.

3. Призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Форма перевірки знань: фронтальна.

2. Питання для перевірки знань:

a. Для чого призначена система охолодження?

b. Типи систем охолодження?

c. Які рідини застосовуються у рідинних системах охолодження?

d. Основні прилади і пристрої систем охолодження?

e. Повітряна система охолодження, її переваги і недоліки?

 

ІІІ. Подача нового матеріалу

План заняття

1. Загальна характеристика системи охолодження;

2. Технічне обслуговування системи охолодження;

3. Можливі несправності системи охолодження та способи їх усунення.

 

Загальна характеристика системи охолодження

Темою сьогоднішнього уроку є «Технічне обслуговування системи охолодження».

Для забезпечення необхідного температурного стану двигун обладнаний рядом пристроїв, механізмів і приладів, які з’єднані у так звану систему охолодження. У двигунах застосовується два способи охолодження: рідинне (водяне) і повітряне. У першому випадку теплота від стінок циліндрів передається рідиною, а в другому – безпосередньо в навколишнє середовище (повітря).

Система водяного охолодження. Призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна (80-90°). При збільшенні температури в`язкість оливи зменшується. Олива погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна. При зниженні температури олива густішає. Це є причиною того, що олива гірше подається в пари тертя і збільшується витрата палива, зменшується потужність. Основним недоліками системи рідинного охолодження є: більша складність конструкції і ТО взимку і менша надійність в роботі (біля 20 % всіх відказів двигуна припадає на рідинну систему охолодження). Є три види рідинного охолодження: термосифонне, змішане, примусове. Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзів і різних патрубків, шлангів і краників. Основна перевага термосифонної системи охолодження – простота пристрою, а недолік – порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже, до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи. Зараз термосифонною системою охолодження обладнані тільки пускові двигуни П-1ОУД і П-350. Різниця температур нагрітої й охолодженої води для системи з примусовою циркуляцією води не перевищує 100. Термостат прискорює прогрів води при запуску двигуна й автоматично підтримує її температуру у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем. Недолік рідинних термостатів – велика чутливість до зміни тиску в системі, що робить роботу їх нечіткою. У двигунів ЗИЛ-130 і СМД-60 встановлені термостати з твердим наповнювачем, що позбавляє цього недоліку.

Повітряна система охолодження. Складається із поребрених головки блока і блока, вентилятора і дифлекторів.

Переваги: Швидке прогрівання агрегату;простота конструкції;

Недоліки: Залежність від обертів двигуна;нерівномірність підведення тепла по висоті циліндрів.

Основний принцип повітряної системи – направляти повітря на найбільш нагріті деталі. Це досягається за допомогою дифлекторів.

Технічне обслуговування системи охолодження

Незалежно від температури довкілля, навантаження і швидкісного режиму автомобіля система охолодження повинна підтримувати температуру охолодної рідини в межах 75-98°С. При цьому двигун розвиває максимальну потужність, має мінімальну витрату пального та працює з найменшим зношенням.

Працездатний стан системи охолодження забезпечується інтенсивною і регульованою циркуляцією достатньої кількості охолодної рідини, доброю теплопровідністю стінок охолодження деталей і трубок радіатора, інтенсивним і регульованим потоком повітря крізь серцевину радіатора. Для забезпечення нормальної роботи двигуна треба ретельно обслуговувати систему охолодження. При щоденному технічному обслуговуванні (ЩТО) перевірити рівень охолодної рідини. Для цього на холодному двигуні відкрити контрольний кран на розширювальному бачку. Якщо з крана не потече рідина — рівень недостатній. Відновлювати його доливанням охолодної рідини в наступному порядку:

1. закрити кран контролю рівня рідини;

2. зняти пробку заливної горловини розширювального бачка і долити рідину через заливну горловину на 2/3 висоти бачка;

3. закрити пробку заливної горловини розширювального бачка.

При технічному обслуговуванні №1 (ТО-1) змастити підшипники водяного насоса.

При технічному обслуговуванні №2 (ТО-2):

1. перевірити стан і дію жалюзі радіатора;

2. відрегулювати натяг пасів приводу водяного насоса.

Для перевірки стану і дії жалюзі радіатора потягнути на себе і відпустити ручку керування роботою жалюзі, при цьому вони повинні закриватися і відкриватися повністю.

При експлуатації двигуна приводні паси постійно витягуються і натягнення їх зменшується. Паси починають пробуксовувати, обертаючи водяний насос з меншою частотою, що призводить до перегріву двигуна і зносу пасів. При сильному натягненні пасів збільшується навантаження на підшипники водяного насоса. Нормальна робота системи охолодження залежить від надійної роботи приводних пасів, тому необхідно оберігати їх від попадання на них масла і палива, контролювати натяг і, якщо необхідно, регулювати його. Особливо ретельно перевіряти натяг пасів у перші 50 год. роботи двигуна, оскільки в цей час відбувається їх найбільше розтягування.

Натяг пасів перевіряють натисканням зусиллям у 40 Н на середину найбільшого проміжку між шківами. Нормально натягнуті паси при цьому повинні прогинатися на 15-22 мм.

Можливі несправності системи охолодження та способи їх усунення

Під час роботи потрібно стежити за температурою охолодної рідини і при недостатній температурі в системі охолодження прикривати жалюзі радіатора. Якщо вони повністю відкриті, а двигун все ж перегрівається, його треба зупинити і перевірити рівень охолодної рідини в розширювальному бачку. Щоб унаслідок зниження тиску в системі після відкриття кришки не було миттєвого закипання і викидання рідини з горловини, її кришку знімають обережно. Рівень рідини в бачку має бути вищим за кран контролю рівня, але не вищим аніж 2/3 висоти бачка.

Слід періодично поповнювати мастильний матеріал у порожнині підшипникового вузла рідинного насоса, нагнітаючи його через прес-маслянку до появи свіжого матеріалу в контрольному отворі. Витікання рідини з дренажного отвору в корпусі насоса свідчить про те, що сальник ущільнення торця втратив герметичність і його необхідно замінити.

Несправності системи охолодження виникають від перегріву двигуна внаслідок недостатньої кількості охолодної рідини, зовнішнього забруднення серцевини радіатора, значного накипу, несправності вимикача гідромуфти або неповного відкриття клапанів термостатів, а також при поломці рідинного насоса.