Запобігання та протидія дискримінації

13/05/2014 15:23

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості

Доповідь ЄКРН по Україні (четвертий цикл моніторингу), 21 лютого 2012

Комітет з ліквідації расової дискримінації

Заключні зауваження Комітету з ліквідації расової дискримінації, Україна, CERD/C/UKR/CO/19-21, 14 вересня 2011

Комітет ООН з прав людини

Заключні зауваження комітету ООН з прав людини, Україна, CCPR/C/UKR/CO/7, 22 серпня 2013

Зокрема:

8. Держава-учасниця має вдосконалити анти-дискримінаційне законодавство для забезпечення адекватного захисту проти дискримінації згідно з Пактом та іншими міжнародними стандартами прав людини. Держава-учасниця має в явному вигляді прописати сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність серед заборонених підстав для дискримінації та забезпечити жертв дискримінації ефективними та відповідними засобами юридичного захисту, беручи до уваги загальний коментар Комітету №. 31 (CCPR/C/21/Rev.1/Add. 13, para. 16). Вона також має забезпечити, щоби відповідальні за дискримінацію несли адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність у відповідних випадках.

10. Беручи до уваги різноманітність моральних та культурних традицій в різних країнах, Комітет підкреслює, що всі держави-учасниці завжди мають відповідати принципам універсальності прав людини та не-дискримінації. Держава-учасниця має заявити чітко і офіційно, що вона не толерує жодних форм соціальної стигматизації гомосексуальності, бісексуальності та транссекуальності, мови ворожнечі або дискримінації або насильства проти людей через їх сексуальну орієнтацію та ґендерну ідентичність. Держава-учасниця має забезпечити ефективний захист ЛГБТ-особам та забезпечити розслідування, кримінальне переслідування та покарання за будь-який акт насильства, мотивований сексуальною орієнтацією або ґендерною ідентичністю жертви. Вона також має здійснити всі необхідні заходи для гарантування практичного застосування права на свободу вираження та мирних зібрань ЛГБТ-особам і захисникам їх прав. Держава-учасниця має переглянути наказ №60 та інші закони та підзаконні акти, щоби забезпечити наступне: (1) примусове утримання осіб, які потребують зміни (корекції) статі в психіатричних закладах на протязі 45 днів має бути замінено на менш інвазивні заходи; (2) будь-яке медичне лікування має проводитися в найкращих інтересах особи з її/його згоди, має бути обмежено до медичних процедур, які є абсолютно необхідними і має бути адаптовано до її/його побажань, спеціальних медичних потреб і ситуацій; (3) будь-які образливі або непропорційні вимоги до юридичного визнання зміни статі мають бути скасовані. І нарешті, Комітет закликає державу-учасницю не допустити ухвалення двох законопроектів про «пропаганду гомосексуалізму».

11. Держава-учасниця має збільшити зусилля для протидії мові ворожнечі та расистським нападам, в тому числі, шляхом започаткування інформаційно-просвітницьких кампаній для заохочення до поваги до прав людини та толерантності до різноманіття. Держава-учасниця також має збільшити зусилля для забезпечення ретельного розслідування звинувачень в злочинах на ґрунті ненависті, для кримінального переслідування винних згідно зі статтею 161 Кримінального кодексу, для застосування належних санкцій у випадках визнання їх винними, та адекватної компенсації жертвам.

12. Держава-учасник має збільшити зусилля для протидії дискримінації ромів. Вона має створити всі необхідні умови для їх інтеграції в суспільство і рівного доступу до соціальних послуг, медичної допомоги, зайнятості та забезпечення житлом. Держава-учасниця має усунути будь-які перешкоди, включно з адміністративними, для забезпечення ромів будь-якими особистими документами, включно із свідоцтвом про народження, які є необхідними для доступу до їх базових прав. Вона має виділити достатні ресурси для ефективного впровадження стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини.

19. Комітет повторює попередні рекомендації (CCPR/C/UKR/CO/6, para. 12) та наголошує на тому, що альтернативна служба має бути доступна для всіх осіб, які свідомо відмовляються від служби, незалежно від природи їх переконань (релігійні та нерелігійні переконання, засновані на совісті) і обґрунтовують свою відмову, і що альтернативна служба має не бути каральною або дискримінаційною ані за змістом, ані за тривалістю у порівнянні з військовою службою.