Праця в керамічних майстернях завжди вимагає дотримання відповідної техніки безпеки. Особливості охорони праці при роботі з художніми керамічними виробами пов’язані з використанням пігментів, полив, та інших сполук неорганічної хімії, великих гіпсових форм, важкого та гострого інструменту, механічних та електричних станків, газового та електричного обладнання печей.
Відповідно до загальних положень про охорону праці, робоче місце повинно бути добре освітлене, щоб при роботі з дрібними деталями не створювати зайвої напруги для зору. Також не можна забувати систематично провітрювати приміщення відкриваючи вікна з одного боку.
Перед початком виконання робіт слід оглянути робоче місце, спецодяг, підбирати необхідні матеріали, перевірити справність і чистоту інструментів, інвентарю. Одягнути спецодяг та взуття, за потребою індивідуальні засоби захисту. Довге волосся доцільно носити підібраним.
При роботі зі склом та іншим гострим приладдям необхідно бути особливо уважним. Згідно вимог техніки безпеки, довжина ручок скарпелів, молотків та інших ударних інструментів повинна бути не менше 150мм; рукоятки інструментів повинні мати надійне кріплення і бути без вибоїн і відколів.
Для приготування розчинів пігментів, гіпсу, полив та солей використовувати спеціально призначений посуд та позначки вмісту. Під час приготування та використання розчинної суміші і роботі з порошками полив, солей та гіпсу забороняється їсти, пити. Не вдихати пил. У разі потрапляння розчиненої суміші чи порошку в очі, їх слід промити водою, а за необхідності звернутися до лікаря за допомогою. При потраплянні на шкіру якнайшвидше очистити її, забруднені руки не прикладати до лиця.
Виявивши несправність обладнання чи різкі хімічні запахи, запах газу або інші шкідливі чи небезпечні виробничі фактори (фізичні, хімічні, психофізіологічні) слід припинити роботу та повідомити навчального майстра.
По завершенні роботи прибрати робоче місце та виконати правила особистої гігієни.
Доречним буде також пам’ятати загальні для всіх виробничих майстерень положення електротехнічної та пожежної безпеки. Під час роботи заборонено:
- торкатись руками обірваних електричних проводів і оголених струмопровідних частин або контактів, затискачів, запобіжників, клем, шин.
- користуватися вимикачами без накривок і розбитими штепсельними розетками.
ІІ. Висновки
Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві прикрас почали використовувати метали, зокрема — дорогоцінні. До найдавніших часів можемо також віднести використання глини як найпростішого матеріалу для створення прикрас. Хоч з плином часу, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовуватися як індикатори соціального статусу, вони не зникли з ужитку всіх прошарків населення і виконують функцію задоволення повсякденних естетичних потреб людини. Входячи до комплексу аксесуарів або ж доповнень костюму, ювелірні прикраси мають самостійне значення: підкреслюючи святковість або буденність того чи іншого комплексу одягу, вони створюють цілісний художній образ.
Пройшовши довгу історію розвитку виробництво прикрас розвинуло велику різноманітність прийомів, технік та складових елементів, деякі з яких стали класичними і універсальними для виконання у різних матеріалах.
Сучасний стан ювелірної справи передбачає розвиток космополітичних стилів, пошук нових форм, елементів, впровадження нових технологій, матеріалів, сучасних образів та способів декорування.
Окремо від виробництва на великих і малих підприємствах, чия продукція орієнтована на смаки пересічного покупця, від можна характеризувати індивідуальні пошуки майстрів високохудожніх прикрас, метою яких є особисте самоствердження у світі декоративно-ужиткового мистецтва та задоволення потреб поціновувачів та споживачів більш вишуканого та прогресивного естетичного продукту. Але попри все, завдяки тим функціям дизайну що передбачають потребу реагувати на дух та потреби часу можна прослідкувати провідні стильові напрямки які подекуди забезпечують перетин цих, здавалося б таких різних площин художньої творчості.
Колекція прикрас виконана з кольорових фаянсових мас може стати ще одним передовим кроком у впровадженні нових технік і прийомів в сучасний ювелірний дизайн, адже будучи унікальною у цій галузі, криє в собі великий потенціал і різноманіття виражально-пластичних засобів незамінних при створення нових художніх образів і піднесення рівня декоративно-ужиткового мистецтва України і світу.
ІІІ. Список використаної літератури:
1. Асєєв Ю. Джерела мистецтва Київської Русі. – К.: Мистецтво, 1980. – 214 с.: іл.
2. Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – К.: Родовід, 2007.
3. Ганіна О., Старченко О., Арустамян Ж., Гарбуз Б. Музей іст. коштовностей УРСР. — К. 1984.
4. Космина О. Українське традиційне вбрання Київщини. Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. – К., 1994. – 34 с.: іл.
5. Масол Л., Ничкало С., Веселовська Г., Оніщенко О. Художня культура України: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 2006. — 239с.: іл.
6. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. К.: Либідь, 1996. – 176 с. іл.
7. Петренко М. Українське золотарство ХVІ – ХVІІІ ст. – К.: Наукова думка, 1970. – 120с.: іл.
8. Пономарьов А., Артюх Л., Косміна Т. та ін. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. – 2-е вид. К.: Либідь, 1994. – 256 с.; іл.
9. Український костюм: комплект листівок. Упор. Миронов В. – К.: Мистецтво, 1977.
10. Українське мистецтво. Вбрання. Під ред. К.Гуслистого. – К.: Держ. в-во образ. м-ва і муз. л-ри УРСР, 1961. – 360с.: іл.
11. Українське народне вбрання: Альбом. – К.: Балтія друк, 2006. – 64 с.: іл.
12. Шумилович Б., Івасюта О., Петрів О. Історія ювелірної справи в Україні // Ювеліри України. Тематичний збірник. — К., 2006.
13. Ювелірне мистецтво України: Альбом. Упор. Крушельницька Л., Расенчук С. – К.: Національна парламентська бібліотека України, 2003. – 196с.: іл.
14. Рос Д. Керамика: Техника. Приемы. Изделия. – М.: Аст-пресс книга, 2003. – 142 с.: илл.
15. Vanhaeren M., d'Errico F., Stringer C., James S. L., Todd J. A., Mienis H. K. Middle Paleolithic Shell Beads in Israel and Algeria. SCIENCE VOL 312 23 JUNE 2006.
16. http://www.wikiwand.com/uk/Історія_ювелірної_справи_в_Україні#/.
17. https://kuz.ua/uk/o-kuz/brand
Додатки
[1] Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – К. Родовід, 2007. – С.10.
[2] Vanhaeren M., d'Errico F., Stringer C., James S. L., Todd J. A., Mienis H. K. Middle Paleolithic Shell Beads in Israel and Algeria. SCIENCE VOL 312 23 JUNE 2006. – S. 22.
[3] http://www.wikiwand.com/uk/Історія_ювелірної_справи_в_Україні#/.
[4] Масол Л., Ничкало С., Веселовська Г., Оніщенко О. Художня культура України: Навч.посіб. К.: Вища школа,2006. — С.22.
[5] Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – К. Родовід, 2007. – С.16.
[6] Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – К. Родовід, 2007. – С.16.
[7] Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – К. Родовід, 2007. – С.26.
[8] Космина О. Українське традиційне вбрання Київщини. Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. – К., 1994. – С. 15.
[9] Космина О. Українське традиційне вбрання Київщини. Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. – К., 1994. – С. 15.
[10] https://kuz.ua/uk/o-kuz/brand
[HB1]
[HB2]Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – Київ, Родовід, 2007.
[HB3] [HB3]Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть. – Київ, Родовід, 2007.
[HB4]
[HB5]
