Опитувальники розладів особистості. Їхнє значення для

Патодіагностики

У пограничній патології широко застосовуються особистісні опитувальники, іноді психологи та клініцисти покладають на них несправджені надії. Річ у тому. Що жоден особистісний опитувальник сам по собі не дає значущих для нозологічної діагностики результатів. Як правило, більшість опитувальників дозволяють досліднику виявити рівень нейротизму та висловити синдромологічні припущення. Це відноситься до найбільш простих опитувальниках (Айзенка), спінінг-опитувальникам і до найбільш складним (MMPI).Однак ці дані також мають значну діагностичну цінність. Нейротизм (за Айзенком) свідчить про пре-диспозицію особистості до пограничної патології. Це в значній мірі співпадає з позицією Г.К. Ушакова (1978), який вважав, що клінічна якість граничних розладів обумовлена характерологічнимрадикалом, типовим для преморбіда даної особистості, що вельми демонстративно виступає у акцентуйованих особистостей. Психічна травма, за Г.К. Ушаковим, лише перенапружує діяльність дефіцитарних систем, т.ч. виявляючи якості клінічного радикала розладів. Залежність певних типів розладів від деяких властивостей психічної травми Ушаков пояснює не власне якостями психотравмуючого фактору, а психологічною близькістю його до того чи іншого характерологічного радикалу, який притаманний хворому.

Застосування особистісного опитувальника дозволяє визначити тип невротичного та неврозоподібного синдрому та у певній мірі вираженість патології.

Так, у ряді керівництві по застосуванню MMPI вказується, що про легкі неврози можна казати, якщо показники невротичної тріади розташовані між 70 та 80 Т-балами, тяжкі неврози характеризуються перевищенням показників невротичних шкал рівня 80 Т-балів та приєднанням підйому по шкалі 7.

Підйом по шкалі 3 з підвищенням показника по шкалі 1 та зниженням по шкалі 2 («конверсійний зубець») характерний для істеричних синдромів. Пик по шкалі 7 характерний для хворих з тривожно-фобічним синдромом, при цьому півищен показник і по шкалі 2 також, однак на відміну від хворих з тривожно-депресивними станами у хворих з фобічними синдромами підйом по шкалі 7 переважає над підйомом по шкалі 2. При тривожно-фобічних станах, в яких переважають страхи за своє здоров’я, в профілі особистості виявляється також підйом по шкалі 1.

Опросник для дослідження акцентуйованих якостей особистості був розроблений H. Schmieschek (1970) на основі концепції акцентуйованих особистостей K. Leonhard (1964, 1968). Згідно з цією теорією існують риси особистості (акцентуйовані), котрі самі по собі не є патологічними, однак можуть за певних умов розвиватися в позитивному та негативному напрямку. Ці риси є загостренням деяких, притаманних кожній людині, неповторних, індивідуальних якостей, крайнім варіантом норми. У психопатів ці риси досягають особливо значної вираженості. За спостереженнями К. Leonhard неврози, як правило, виникають у акцентуйованих особистостей. Е.Я. Штернберг (1970) приводить аналогію між поняттями «акцентуйована особистість» за Леонгардом (К. Leonhard) та «шизотімія» за Кретчмером (Е.Kretschmer). Виокремлення групи акцентуйованих особистостей може виявитися плідним для розробки запитань клініки та етіопатогенезу в пограничній психіатрії, у тому числі і при вивченні соматопсихічних корелятів при деяких соматичних хворобах, у походженні яких значну роль відіграють особистісні якості хворого.

На думку Э.Я. Штернберга, концепція акцентуйованих особистостей може виявитися корисною і для вивчення властивостей особистості родичів психічно хворих. К. Leonhard виділяє 10 основних типів акцентуації:

1. Гіпертимні особистості, які характеризуються схильністю до підвищеного настрою.

2. «Особистості, що застрягають», зі схильністю до затримки, «застрягання» афекту та до безглуздих (паранойальних) реакцій.

3. Емотивні, афективно лабільні особистості.

4. Педантичні особистості, з переважанням рис ригідності, малої рухливості нервових процесів, педантизму.

5. Тривожні особистості, переважанням в характері рис тривожності.

6. Циклотимні особистості, зі схильністю до фазних коливань настрою.

7. Демонстративні особистості, з істеричними рисами характеру.

8. Збудливі особистості, зі схильністю до підвищеної, імпульсивної реактивності у сфері потягів.

9. Дистимічні особистості, зі схільністю до розладів настрою, субдепресивні.

10. Екзальтовані особистості, що схильні до афективної екзальтації.

Всі ці групи акцентуйованих особистостей об’єднані Леонгардом за принципом акцентуації властивостей характеру або темпераменту. До акцентуації властивостей характеру, «особливо прагненням» відносяться демонстративність (в патології – психопатія істеричного кола), педантичність (в патології – ананкастична психопатія), схильність до «застрягання» (в патології – паранойяльні психопати) та збудливість (в патології – епілептоїдні психопати).

Решта видів акцентуації К. Leonhard відносить до особливостей темпераменту, вони відображають темп та глибину афективних реакцій. Опитувальник Шмішека складається з 88 запитань.