Теорія психосексуального розвитку Фрейда З.

Особливості сексуального розвитку в дитячому віці визначають характер, особистість дорослої людини, його патології, неврози, життєві проблеми і труднощі. У цьому полягає суть теорії психосексуального розвитку, сформульованої Фрейдом. Він виділяв кілька етапів, стадій, фаз в особистісному розвитку дитини. Кожен з етапів психосексуального розвитку характеризується певним способом прояву статевої енергії (лібідо) через ерогенні зони, характерні для даного віку. Якщо лібідо задовольняється неадекватним чином, людина ризикує зупинитися на даній стадії і у нього фіксуються певні риси особистості.

* Оральна стадія. Психосексуальная діяльність починається в період годування грудьми, коли рот немовляти стає ерогенною зоною (зоною задоволення). Рот залишається важливою ерогенною зоною протягом усього життя людини, навіть у зрілості спостерігаються залишкові прояви орального поведінки у вигляді вживання жувальної гумки, обкусывания нігтів, паління, поцілунків, переїдання, вживання алкоголю, орального сексу і т. п.

Всі немовлята відчувають певні труднощі, пов'язані з відлученням від грудей, так як це позбавляє їх задоволення. Чим більше ці труднощі, тим сильніше концентрація лібідо на оральної стадії. Якщо дитина отримувала надмірну або недостатню стимуляцію у дитинстві і відбулася його фіксація на оральної стадії, то у нього, як вважав Фрейд, сформується орально-пасивний тип особистості. Він буде чекати від навколишнього світу "материнського відносини" до себе, постійно шукати підтримки і схвалення, виявиться надмірно залежною і довірливим.

* У другій половині першого року життя починається друга фаза оральної стадії: орально-агресивна (орально-садистська) фаза, коли у дитини з'являються зуби і кусання стає засобом вираження стану невдоволення і фрустрації, викликаної відсутністю матері або відстрочкою задоволення. Фіксація на орально-садистической стадії виражається у дорослих в таких рисах особистості, як любов до суперечок, песимізм, критичні "покусування", цинізм, схильність експлуатувати інших людей і домінувати над ними з метою задоволення власних потреб.

* Анальна стадія (з року до трьох років). З привчанням до туалету, основна увага переміщується спочатку на відчуття, пов'язані з дефекацією, а пізніше - з сечовипусканням (уретральна фаза). Протягом цього періоду діти одержують задоволення від затримування та виштовхування фекалій. Фрейд показав, що спосіб, яким батьки привчають дитину до туалету, впливає на його пізніше особистісний розвиток. Якщо батьки ведуть себе негнучке, наполягаючи: "Зараз же сходи на горщик!", у дитини виникає протест, тенденція утримання; починаються запори. Може сформуватися анально-утримуючий тип особистості, яким присуши впертість, жадібність, пунктуальність, методичність. Така людина не може переносити безлад і невизначеність. Другий результат анальної фіксації, обумовлений батьківською строгістю щодо туалету, - анально-виштовхуючий тип, якому притаманні схильність до руйнування, занепокоєння, імпульсивність, навіть садистическая жорстокість. Якщо батьки заохочують своїх дітей до регулярного спорожнення кишечника і хвалять їх за це, то, на думку Фрейда, у дитини розвиваються здібності до самоконтролю, виховується позитивна самооцінка і навіть формуються творчі здібності.

* Фалічна стадія (від трьох до шести-семи років). Приблизно у віці чотирьох років описані вище приватні потягу об'єднуються, починає переважати інтерес до статевих органів, пенісу. Діти можуть розглядати свої статеві органи, мастурбувати, проявляти зацікавленість у питаннях дітонародження і статевих відносин, підглядати за сексуальними відносинами батьків, відчувати сексуальні спонукання. Тоді ж розвивається комплекс Едіпа (у дівчаток комплекс Електри), суть якого полягає переважно в позитивному ставленні до батьків протилежної статі і агресивній поведінці по відношенню до батьків своєї статі. У віці п'яти - семи років хлопчик пригнічує, витісняє зі свідомості свої сексуальні бажання у відношенні матері і починає ідентифікувати себе з батьком (переймає його риси): освоює норми і моделі чоловічої статево-рольової поведінки, засвоює основні моральні норми, тобто у нього формується "Понад-Я" як наслідок подолання едипового комплексу. Дівчатка долають комплекс Електри (за грецьким міфом Електра вмовляє свого брата вбити їх матір і її коханця і помститися за смерть батька), пригнічують тяжіння до батька і ідентифікуються з матір'ю.

Дорослі чоловіки з фіксацією на фалічної стадії поводяться зухвало, зухвало, необачно; прагнуть домагатися успіху, доводити свою мужність, через завоювання жінок по типу Дон Жуана. У жінок фалічна фіксація приводить до схильності фліртувати, зваблювати, до безладних статевих зв'язків, прагнення домінувати над чоловіком, проявляти наполегливість і самовпевненість. Невирішені проблеми едіпового комплексу розцінювалися Фрейдом як основне джерело наступних невротичних моделей поведінки, особливо тих, що мають відношення до імпотенції, фригідності, гомосексуальності.

* Латентна стадія. У віці 7-12 років починається період, коли інтереси дитини направлені на навчання, спілкування, отримання задоволення від досягнутих успіхів у навчанні, спорті, танцях та інших видах діяльності. Якщо під впливом вчителів, батьків, дитина зафіксується на даній стадії, то головною цінністю для нього може стати лише досягнення успіхів у навчанні, роботі, кар'єрі (формується особистість трудоголіка), або прагнення до кар'єри, влади будь-якою ціною. Якщо дитина в шкільні роки зазнав багато невдач у школі, в інших видах діяльності, то у нього може сформуватися комплекс меншовартості, невіри в себе, пасивність.

* Генітальна стадія. З настанням періоду статевого дозрівання починається генітальний період психосексуального розвитку, коли сексуальні потяги і інтереси посилюються і концентруються на певних представників протилежної статі. На думку Фрейда, в ранньому підлітковому віці всі діти проходять через "гомосексуальний період", воліють суспільство однолітків однієї з ними статі, і навіть епізодичні гомосексуальні ігри. Однак поступово об'єктом енергії лібідо стає партнер протилежної статі і починається залицяння. Захоплення в юності у нормі веде до вибору шлюбного партнера і створенню сім'ї.

При сприятливих обставинах розвиток завершується настанням психологічної зрілості, головними параметрами якої виступають:

а) здатність любити іншу людину як такого, а не заради задоволення власних сексуальних потреб;

б) прагнення проявляти себе в продуктивному праці, створення чогось нового і корисного для людей.

Стадії психологічної зрілості досягає далеко не кожна людина. Багато людей з різних причин як би "застряють", фіксуються на попередніх стадіях розвитку.

Фіксація являє собою нездатність просування від однієї психосексуальної стадії до іншої. Вона призводить до надмірного вираження потреб, характерних для тієї стадії, на якій відбулася фіксація, специфічного формування характеру і типу особистості, специфічних проблем дорослого життя. Таким чином, переживання раннього дитинства грають критичну роль у формуванні дорослої особистості. Фіксація може відбуватися як в результаті фрустрації (коли психосексуальні потреби дитини припиняються батьками і не знаходять оптимального задоволення), так і в результаті сверхзаботливости з боку батьків, що не дозволяють дитині самій керувати собою.

Фрейд визнавав існування двох основних інстинктів: життя і смерті. Інстинкт життя (Ерос) містить у собі всі сили, які служать для цілі підтримки життя і продовження роду. Найбільш важливі з них - сексуальні інстинкти і сексуальна енергія (лібідо). Інстинкт смерті (Танатос) лежить в основі всіх проявів жорстокості, агресії, вбивств і самогубств, всіх шкідливих форм поведінки, що руйнують здоров'я і життя людини (пияцтво, наркотики).

Недоліком фрейдизму є перебільшення ролі сексуальної сфери в житті і психіці людини. У руслі даної концепції людина розуміється в основному як біологічна сексуальна істота, що перебуває в стані безперервної таємної боротьби із суспільством, що змушує індивіда придушувати свої сексуальні потяги. З позиції психоаналізу людина представляється як суперечливе, мучающееся, стражденна істота, поведінка якого переважно визначається несвідомими чинниками, незважаючи на протидію і контроль свідомості. Тому людина - це часто невротичний і конфліктна істота. Заслуга Фрейда полягає в тому, що він привернув увагу вчених до серйозного вивчення несвідомого в психіці, вперше виділив і став вивчати внутрішні конфлікти особистості людини.