Повноваження процесуального представника

Представника допускають до участі у справі за наявності належно оформлених повноважень.. Якщо документи, які посвідчують право на процесуальне представництво, оформлено всупереч вимогам закону і суд першої інстанції. розглядаючи справу по суті, не відреагував на це належно, під час перегляду рішення в апеляційному суді це може бути підставою для скасування рішення.

Представник, який звертається до суду з позовною заявою, має додати до неї довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. 7 ст. 119 ЦПК України). Якщо цієї вимоги не буде дотримано, сул залишає заяву без руху і надає можливість позивачу усунути недоліки у встановлений судом строк. Якщо повноважень не підтверджено у визначе­ний судом строк, суд постановляє ухвалу про повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК України).

Якщо помилково прийнято позовну заяву без належно підтверджених повноважень представника, суд, керуючись положеннями и. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. Враховуючи те, що помилку при відкритті провадження у справі допустив суд, законодавець зберігає за позивачем можливість в майбутньому подати тотожну заяву.

Відповідно до ст. 42 ЦПК України, повноваження процесуальних пред­ставників посвідчують такі документи:

1) Довіреність фізичної особи. У цивільних відносинах довіреністю є письмовий документ, виданий однією особою іншій для представництва перед третіми особами (ч. З ст. 244 ЦК України). У процесуальних від­носинах довіреністю є документ, що уповноважує представника вчиняти процесуальні дії.

До довіреності, яку видає фізична особа, встановлюється обов'язкова письмова форма з нотаріальним посвідченням (ч. 2 ст. 42 ЦПК України). Функції нотаріуса також має право здійснювати посадова особа організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі чи лікуванні. За місцем проживання довірителя довіреність також може посвідчити керівник житлово-експлуатаційної контори (ЖЕК).

Важливе значення має також зміст довіреності. У ній довіритель не лише визначає строк і справу, в якій уповноважується довірена особа, а й обсяг наданих їй прав.

Представник, який має повноваження вести справу, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти довіритель. Якщо довіритель вважає за потрібне встановити обмеження повноважень представника на вчинення процесуальних дій, усі застереження потрібно зазначити у виданій довіреності.

Довіреності, що видають у процесуальних відносинах, можна поділити на генеральні, що надають право на вчинення процесуальних дій у всіх судових справах, і разові - для конкретної справи.

2) Довіреність юридичної особи або документи, що посвідчують служ­бове становище і повноваження її керівника. Від імені юридичної особи довіреність видає посадова особа, уповноважена на це законом, статутом чи положенням, стверджуючи своїм підписом та печаткою юридичної особи повноваження процесуального представника. Керівник, як і фізична особа, може обмежити представника вчиняти відповідні процесуальні дії, про що він зазначає у змісті довіреності.

Повноваження керівника можна засвідчити документами, що підтверджують його посадове становище: протоколи зборів засновників про об­рання на відповідну посаду, накази про призначення на посаду керівника, службові посвідчення. Що стосується установчих документів (статутів, положень, установчих договорів), то суд бере їх до уваги в частині повно­важень, встановлених для цього керівника. Це має значення у випадках, коли юридична особа мас складну організаційну форму і повноваженнями вчиняти процесуальні дії від її імені установчими документами наділяють­ся керівники підрозділів, частин, філій тощо. Однак для підтвердження повноваження процесуального представника установчих документів буде не достатньо, оскільки в них не вказано прізвища особи, уповноваженої на представництво юридичної особи в суді.

3) Свідоцтво про народження дитини або рішення про призначення опікуном, піклувальником або охоронцем майна. Свідоцтво про народження дитини - це документ встановленого зразка, виданий органом реєстрації актів цивільного стану на підставі заяви батьків (ст. 122 СК України).

Охоронця спадкового майна призначає нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідними органами місцевого самоврядування на прохання спадкоємців чи з власної ініціативи (ст. 1283 ЦК України).

4) Ордер або договір. Відповідно до Закону України «Про адвокатуру», передбачено дві форми адвокатської діяльності - індивідуальну й у складі
об'єднань. Відповідно до положень ч. 4 ст. 42 ЦПК України, суд вважає належно посвідченими повноваження адвоката як представника, якщо ордер
видало адвокатське об'єднання.

Щодо виду договору, який адвокат укладає з клієнтом, то спеціаль­ної вимоги до його змісту закон не встановлює. Це може бути і договір доручення, і договір надання послуг чи інший, за яким адвокатові надано право представляти інтереси сторони у процесі. Істотне значення має під­пис особи, яка є стороною у процесі або того, хто вповноважений укладати даний договір.

5) Фізична особа може падати повноваження представникові на під­ставі усної заяви, яка заноситься до журналу судового засідання. Варто врахувати, що таку заяву можна зробити під час попереднього судового засідання або в процесі розгляду справи по суті, оскільки її фіксують у журналі судового засідання. Якщо ж особа хоче скористатися послугами процесуального представника швидше, скажімо на стадії відкриття провад­ження у справі, то варто використовувати інші форми надання повноважень, про які вже йшлося.

Всі оригінали документів, що уповноважують представника на участь у процесі, долучають до справи. Ці документи пред'являють суду до початку судового засідання і передають для огляду.

Якщо представник відмовляється від наданих йому повноважень, він не може надалі брати участь у цій справі па правах представника іншої особи.

У разі припинення представництва з ініціативи довірителя або обме­ження повноважень представника, довіритель має повідомити про це суд, подавши письмову заяву або усне повідомлення у судовому засіданні.