Організація робочих місць і їхнє обслуговування

 

Робоче місце - це зона трудових дій робітника або групи робітників, оснащена всім необхідним для виконання виробничого завдання.

Всі робочі місця на підприємствах рибної промисловості можуть бути класифіковані по:

I. Рівню механізації:

1)автоматизовані;

2)механізовані;

3)для ручних робіт.

II. Кількості встаткування;

1)одноверстатне;

2)багатоверстатне

III. Ступеня спеціалізації:

1)спеціальні;

2)спеціалізовані;

3)універсальні.

IV. Числу виконавців:

1)індивідуальні;

2)колективні

V. Виду виробництва:

1)основне;

2)допоміжне й т.д.

Раціональна організація робочого місця й трудового процесу відбивається в картах організації праці. У них дається виклад проекту організації праці, розробленого для даного виконавця, з урахуванням просторового планування, виду встаткування, типу виробництва й т.д.

Карта організації праці складається з наступних розділів:

1. Вихідні дані: включає виробниче завдання, необхідне встаткування, інструмент, оснащення. У карту вносяться технологія обробки (приводяться транспортно-технологічні схеми) і норми виходу харчової продукції, її якість, вказується бригада, у зону якої включене дане робоче місце, форми оплати.

2. Трудовий процес: вказується состав, найбільш раціональна послідовність виконання дій і рухів, прийомів і методів праці, їхня тривалість, графік робочого дня.

3. Робоче місце: зображується зовнішнє й внутрішнє планування робочого місця з розміщенням устаткування, технологічного й організаційного оснащення, предметів праці.

4. Обслуговування робочого місця: вказується система регламентованого забезпечення робочого місця предметами праці, інструментом, енергією, виробничими й побутовими послугами на основі змінно-добового завдання й доставка всіх предметів постачання на робоче місце. Вказуються також необхідні засоби зв'язку.

5. Умови праці: вказується комплекс заходів і факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я й працездатність людини в процесі праці; приводяться кількісні нормативи значення показників по встановлених факторах. У випадку неможливості усунення несприятливих і тяжких умов праці вказуються засоби захисту робочого місця. У цьому розділі приводиться рекомендується режим, що, праці й відпочинку робітника або бригади.

6. Норми праці: приводяться прогресивні норми часу й виробітку, показники використання фонду часу встаткування, використання змінного фонду часу робітника, структура витрат часу по групах.

7. Вимоги до виконавця: вказуються загальні (професія, рівень кваліфікації, утворення) і спеціальні вимоги, пов'язані з виконуваною роботою (необхідні фізичні дані, припустимий вік, підлога, знання правил і інструкцій для експлуатації встаткування й т.д.).

Карта організації праці розробляється не тільки для основних, допоміжних робітників, але й для інших фахівців, що виконують різні функції обслуговування.

Карта організації праці являє собою науково обґрунтовану регламентацію технології трудового процесу, на підставі якого проводиться атестація робочих місць.

Організація трудового процесу на робочому місці повинна забезпечувати ефектне використання робочого часу - безперервність роботи, більшу частку корисних витрат робочого часу. Це досягається системою регламентованого обслуговування робочих місць всім необхідним: сировиною, матеріалами, тарою, інструментами, підтримкою встаткування в працездатному стані, забезпеченням прийому готової продукції й т.д. Всі ці функції можуть виконуватися по централізованій, децентралізованій або змішаній системам.

Про значення організації обслуговування робочих місць можна судити по тому, що приблизно 70% всіх внутрізмінних втрат робочого часу пояснюється їхньою недосконалістю. Застосування тої або іншої системи обслуговування зв'язано зі ступенем поділу праці між виробничими й допоміжними робітниками й залежать головним чином від типу виробництв.

У масовому виробництві особливо при потоковій його організації застосовується централізована система за графіком із примусовим режимом обслуговування відповідно до заздалегідь установленого плану. Ця система дозволяє повністю звільнити основних робітників від функцій обслуговування й ліквідувати майже всі втрати робочого часу по організаційно-технічних причинах.

У серійному виробництві найпоширеніш змішана система обслуговування, де одні функції виконуються централізовано (постачання парою, водою, електроенергією), а інші - децентралізоване.

В одиничному виробництві робочі місця обслуговуються чергуванням, причому значний обсяг функцій обслуговування виконується самими робітниками й допоміжним персоналом по виклику.

Планування потреби в персоналі

Планування потреби в персоналі здійснюється визначення необхідної чисельності працівників по категоріях у розрізі професій, спеціальностей і кваліфікації. Для планування чисельності персоналу в практиці господарювання в основному застосовують два методи:

- нормативний метод, заснований на розробці норм праці для виконання окремих видів робіт або операцій на початок планового періоду (норм часу, норм виробітку, норми обслуговування, норм чисельності персоналу);

- метод техніко-економічних розрахунків, заснований на визначенні кількості робочих місць і розробці планового балансу робочого часу.

Загальна чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства на плановий період визначається шляхом коректування базової чисельності стосовно планового темпу приросту обсягів виробництва продукції.

Розрахунок потреби в персоналі по категоріях починають із визначення необхідної для виконання виробничої програми чисельності робітників.

Визначення чисельності основних робітників, необхідних для виконання планового обсягу робіт (Ч_ппп), здійснюється на основі трудомісткості виробничої програми й планового фонду корисного часу одного робітника. Розрахунок здійснюється по формулі:

Ч_ппп = , (5.1)

де ТЕ_пл. - планова технологічна трудомісткість виробничої програми, нормо-годинники;

ФРВ_пл. - плановий корисний фонд робочого часу одного робітника, година./рік;

КВ._н. - плановий коефіцієнт виконання робітниками норм виробітку.

Чисельність основних робітників, зайнятих обслуговуванням машин, апаратів і агрегатів (Ч_об._р.), визначається по нормах обслуговування:

Ч_об._р. = , (5.2)

де п - кількість одиниць обслуговування, шт.;

т_см. - кількість змін у добу, див.;

Н _обсл. - норма обслуговування (кількість одиниць устаткування, розмір виробничих площ, що обслуговуються одним робітником або групою), шт.

При плануванні допоміжних робітників (Чв._р.), для яких неможливо ні обсяги робіт, ні норми обслуговування, застосовується розрахунок по кількості робочих місць (крановики, комірники, комплектовщики). З огляду на, що вони виконують роботу на конкретних робочих місцях, чисельність допоміжного персоналу визначається по наступній формулі:

 

Чв._р = т_см* т_р., (5.3)

 

де т_р - кількість робочих місць.

Планування чисельності керівників, фахівців і службовців по кількості робочих місць передбачає попередню розробку організаційної структури керування й виробничої структури, а також штатного розкладу кожного структурного підрозділу. Штати керівників, фахівців і службовців щорічно уточнюються в результаті раціоналізації системи керування підприємством.