Психологічні напрямки, школи та концепції: гуманістична психологія

Наука психологія створила чимало шкіл, напрямів, концепцій. Серед них:

Асоціативна психологія – псих. Явища пояснювали переважно за допомогою поняття про асоціації. Психоаналітичний підхід – розробив З. Фройд, спершу як метод лікування псих. захворювань, а згодом для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого. Об’єктивна психологія – психолог. школа, спрямована на застосування об’єктивних методів аналізу заснованих на конвенціальних правилах фіксації псих. явищ. Біхевіоризм – напрям в амер. психології, представники якого заперечують свідомість як предмет психології. Гештальтпсихологія – створена нім. вченими, які виходили з примату цілого над частинами, форми над матеріалом. Персоналізм – особистість первинна творча реальність, а весь світ прояв творчої активності «верховної особистості» - Бога.

Гуманістична психологія – виникла на поч. 50-х років ХХ ст.. Вона не є однорідною, але всі її прихильники дотримуються погляду, що психологію не слід будувати за зразком природничих наук: людину треба вивчати як активний об’єкт дослідження. Представники – А. Х. Маслоу, К. Роджерс зосереджували увагу на автономності, самоактуалізації, самовдосконаленні, свободі вибору, відповідальності, прагненні людини до вищих цінностей тощо.

У центрі уваги – проблеми особистості, її розвиток. На противагу психоаналізу представники підкреслюють роль свідомості і самосвідомості в причинній зумовленості людини. Психологів цього напряму цікавили провідні мотиви в житті людини, потреби особистості в позитивному отіненні тощо.
17. Психологічні концепції: концепція Піаже: стадії розвитку інтелекту; Концепція Л. С. Виготського: теорія вищих психічних функцій

Творцем найбільш глибокої і впливової теорії розвитку інтелекту став швейцарець Жан Піаже. Свої нові теоретичні уявлення він будував на міцному емпіричному фундаменті – на матеріалі розвитку мислення і мови у дитини. Ж. Піаже зробив висновок про те, що доросла людина роздумує соціально, тобто в думках звертаючись до інших людей, навіть коли вона залишається сама. Дитина роздумує егоцентрично, навіть коли перебуває в середовищі інших. Принцип егоцентризму панує над думкою дошкільника. Він зосереджений на своїй позиції і не здатний стати на позицію іншого. Його думками править «логіка мрії», що далека від реальності. Піаже виокремив 4 стадії в еволюції дитячої думки. Спочатку дит. думка міститься в наочних діях (до 2-х р.), потім вони інтеріоризуються (переходять із зов. у внутр.), стають передопераціями розуму (від 2-х до 7-ми р.), на третій стадії (від 7 до 11 років) виникають конкретні операції, на четвертій (від 11 до 15) формальні операції, коли думка дитини здатна будувати логічно обґрунтовані гіпотези, з яких роблять дедуктивні висновки. Операції мислення не відбуваються ізольовано. Взаємопов’язані, вони утворюють стійкі і, водночас, рухомі структури. Стабільність структури можлива тільки завдяки активності організму, його напруженій боротьбі із силами, які його руйнують.

Автором новаторської концепції, яка зробила вплив на розвиток світової психологічної думки, був Л. С. Виготський. Суть нововведення у тому, що в структуру функції (уваги, пам’яті, мислення тощо) було введено особливі регулятори, а саме знаки, які створює культура.

Знак (слово) – це «психологічне знаряддя» за допомогою якого формується свідомість. Мовний знак, за Виготським, це також своєрідне знаряддя але особливе. Воно спрямоване не на зовнішній, а на внутрішній світ людини. Воно змінює її. Адже перш ніж людина починає оперувати словами, у неї вже є дослівний психічний зміст.

Новизна поглядів Виготського – не тільки в ідеї про те, що вища функція формується за допомогою психологічного знаряддя. Не без впливу гештальтизму вчений вводить поняття психологічної системи. Її компонентами є взаємопов’язані функції. Розвивається не окремо взята функція (пам'ять або мислення), а цілісна система функцій. Вищі функції розвиваються у спілкуванні.