Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Бюрократичні (механістичні) ОСУ

Бюрократичні (механістичні) ОСУ характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями.

Особливості бюрократичних структур:

- добре зарекомендували себе в стабільних, незмінних умовах;

- кожний підрозділ вирішує свою задачу відособлено від задачі організації в цілому;

- права і обов’язки кожного фахівця докладно, жорстко визначені і не змінюються;

- зв’язки між підрозділами, розташованими на одному рівні ієрархії, здійснюється через вище керівництво;

- формальна, регламентована сторона управлінської діяльності переважає над творчістю.

Теорія і практика менеджменту виробила велику кількість варіантів побудови бюрократичних ОСУ.

ЛІНІЙНИЙ ТИП ОСУ характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління і концентрацією всього комплексу функцій управління в одній ланці. Суть лінійного управління полягає в тому, що очолює кожний виробничий підрозділ керівник, який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику, який підзвітний вищому органу. Вищий керівник не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника. На цій основі створюється ієрархія даної системи управління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам виробництва.

У практиці управління ОСУ лінійного типу використовується рідко, як правило, малими та середніми фірмами, які здійснюють нескладне виробництво однорідної продукції.

Переваги лінійної ОСУ:

1. Встановлення чітких і простих зв’язків між підрозділами.

2. Єдність і чіткість розпорядництва.

3. Підвищення особистої відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу.

4. Оперативність у прийнятті рішень.

Недоліки лінійних ОСУ:

1. Високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання і досвід з усіх функцій управління

2. Перевантаження інформацією, великий потік документів, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями

3. Відсутність спеціалістів з окремих функцій управління.

 

 

 

 

Рис. 1 Лінійна структура управління

 

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ТИП ОСУ використовується при великій кількості спеціалізованих робіт в організації. Передбачає групування фахівців в підрозділи, що виконують окремі функції управління. При цьому виконання вказівок функціональних органів (відділів планування, обліку, обслуговування виробництва) у межах їхньої компетенції обов’язкова для виробничих підрозділів. Функціональна ОСУ націлена на постійно повторювані задачі, що не потребують оперативного прийняття рішень. Оптимальна у фірмах, що випускають обмежену номенклатуру продукції і діють у стабільних умовах.

Переваги функціональних ОСУ:

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Розширення можливостей лінійних керівників у питаннях стратегічного управління виробництвом.

3. Підвищує ефективність управління там, де завдання є повсякденними та повторюваними.

4. Легко реагує на потреби практики створенням нових функціональних служб.

 

Рис. 2. Функціональна структура управління

 

Недоліки функціональних ОСУ:

1. Труднощі у підтриманні постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.

2. Відсутність взаєморозуміння та єдності дій між працівниками функціональних служб різних виробничих відділень фірми, можливість конфліктів.

3. Порушення принципу єдиноначальності.

 

ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ (КОМБІНОВАНИЙ) ТИП ОСУ повинен усувати недоліки лінійного та функціонального типів структур управління: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що лінійному керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається із функціональних підрозділів. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення проблем, пов’язаних з керівництвом, процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків.

Переваги:

1. Висока компетентність спеціалістів, які відповідають за здійснення конкретних функцій.

2. Поєднання принципу спеціалізації управління з принципом єдиноначальності.

Недоліки:

1. Розбіжності у поглядах між лінійними і функціональними службами.

2. Протидія лінійних менеджерів роботі функціональних керівників.

3. Неправильне тлумачення інформації, переданої лінійним виконавцям функціональними менеджерами

 

Рис. 3. Лінійно-функціональний тип організаційної структури управління

ДИВІЗІОНАЛЬНА (ВІДДІЛКОВА) ОСУ вперше була застосована в США наприкінці 20-х років 20 століття в автомобільній промисловості і у виробництві споживчих товарів. З 60-х років широко використовується в Європі.

Причини появи:

1. Великі фірми, що мали функціональну ОСУ досягли межі свого розвитку. При їхньому подальшому розширенні з’явилися серйозні проблеми в управлінні.

2. Розширення географічних ринків, вихід на міжнародну арену великої кількості фірм.

Дивізіональна ОСУ буває таких типів:

- по видах товарів чи послуг (продуктова);

- по групах фахівців, ринках (ринкова);

- по географічних регіонах (регіональна і глобальна).

Продуктовий тип передбачає створення в структурі фірми самостійних господарських підрозділів – виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в своїй країні та за кордоном. Функціональні служби виробничих відділень одночасно підтримують тісні контакти з відповідними центральними службами, отримуючи від них вказівки з усіх питань проведення єдиної політики та координації діяльності в межах фірми в цілому.

Продуктова організаційна структура широко поширилася в результаті переходу міжнародних фірм до децентралізації управління, коли знання продукту та розвиток виробництва в глобальному масштабі набули першочергового значення.

 

 

 

Рис. 4. Продуктовий тип організаційної структури управління

 

Таблиця 1.

Переваги та недоліки продуктових організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
1. Створення логічних і дієвих засобів децентралізації влади. 2. Чітка система підзвітності менеджерів підрозділів за прибутки (збитки). 3. Здатність швидко реагувати на зміну умов конкуренції, технології, попиту. 4. Поліпшення координації робіт. 5. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня.	1. Дублювання функцій на рівні корпорації і підрозділу. 2. Збільшення витрат на утримання персоналу. 3. Проблематичність встановлення оптимального рівня децентралізації. 4. Автономія підрозділів може блокувати досягнення вигод стратегічного поєднання. 5. Наявність випадків надмірної конкуренції між підрозділами за ресурси та увагу корпорації.

 

При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничі відділення і бути центрами прибутку, а можуть організовуватися в формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та центрами відповідальності.

 

Рис. 5. Регіональний тип організаційної структури управління виробництвом

 

В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих компаній у своєму регіоні з всіх видів продукції міжнародної фірми. Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації компанії і здійснює свою діяльність у тісному контакті з усіма центральними службами.

Таблиця 3