Визначення складу та чисельності працюючих

Склад і кількість працюючих механоскладального виробництва визначається наступними чинниками:

ü характером виробничого процесу;

ü ступенем автоматизації;

ü рівнем кооперації та спеціалізації допоміжних служб в межах корпусу або заводу в цілому.

У штатний розклад механоскладального цеху входять:

ü Виробничі робітники

ü Допоміжні робітники

ü Молодший обслуговуючий персонал

ü Інженерно-технічні працівники (

ü Службовці

У залежності від етапу проектування і ступеня деталізації проектних рішень, для розрахунку числа працюючих використовуються або укрупнені, або детальні методи.

Розрахунок кількості виробничих робітників-верстатників. При укрупнених розрахунках число верстатників може бути визначено двома способами:

- За загальним нормувальним часом (за верстатоємністю річного обсягу робіт);

- За заданою кількістю верстатів.

За загальним нормувальним часом кількість виробничих робітників-верстатників визначається за формулою

Зазвичай при розрахунках використовують усереднені значення K_б, прийняті на основі даних діючого виробництва: для дрібносерійного й одиничного виробництва K_б = 1,1... 1,35, для среднесерійного K_б = 1,3... 1,5, для великосерійного та масового K_б = 1, 9... 2,2.

По заданій кількості верстатів кількість виробничих робітників визначається за формулою:

Основна умова для використання багатоверстатного обслуговування:

Розрахунок кількості допоміжних робітників. При укрупненому проектуванні кількість допоміжних робітників визначають загальним числом в процентному співвідношенні від кількості виробничих робітників. Для механічних і складальних цехів цей відсоток складає 20... 25%, для автоматичних ліній - 30... 40%.

При детальному проектуванні кількість допоміжних робітників визначають за нормами обслуговування (наприклад, один кранівник у розрахунку на n-е число кранів) або залежно від трудоємності виконуваного обсягу робіт. При цьому слід враховувати, що склад і чисельність допоміжних робітників залежать від рівня автоматизації виробництва.

Після закінчення розрахунку складають зведену відомість допоміжних робітників, в якій вказується кількість робітників кожного розряду за всіма спеціальностями і виконується розбивка по змінах у відповідності з нормами. При цьому кількість робітників у першій зміні приймається: для одиничного і дрібносерійного виробництва - 65% від загальної кількості допоміжних робітників, для среднесерійного - 60%, для великосерійного та масового - 55%.

Розрахунок кількості службовців і МОП. Кількість службовців визначають за нормами залежно від кількості виробничих робітників. Для одиничного і дрібносерійного виробництва воно становить 1,2 - 2,2% від загальної кількості виробничих робітників, для середньосерійного - 0,9... 1,9%, для великосерійного - 0,6... 1,6%, для масового - 0, 1... 1,4%. При цьому великі значення норм приймаються для тих цехів, у яких кількість виробничих робітників становить менше ніж 75 осіб. При розподілі по змінах вважається, що в першу зміну виводяться 70% загальної чисельності службовців.

Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначають за нормами прибирання площі службово-побутових приміщень з розрахунку одна людина на 500... 600 м².

Розрахунок кількості ІТП. При укрупненому проектуванні чисельність ІТП визначають залежно від кількості основного технологічного обладнання цеху. Для одиничного і дрібносерійного виробництва норма становить 18... 24%, середньосерійного - 16... 22%, великосерійного - 15... 21%, масового - 15... 20%. При цьому великі значення норм відповідають кількості основного технологічного устаткування менше 50 одиниць.

При детальних розрахунках чисельність ІТП уточнюється згідно з розробленою структурою цеху. При розподілі по змінах вважається, що в першу зміну виводяться 70% загальної чисельності ІТП.