Лекція 6. Податкові перевірки: мінімізація ризиків.

1. Податкова перевірка: види податкових перевірок, підстави для проведення.

2. Порядок допуску до податкових документальних виїзних та фактичних перевірок. Можливі наслідки недопуску на перевірку.

3. Результати проведення невиїзних перевірок.

4. Оскарження результатів податкових перевірок.

 

1. Податкова перевірка: види податкових перевірок, підстави для проведення.

Податковий кодекс України пропонує нам наступний поділ всіх податкових перевірок:

- камеральні перевірки;

- документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки;

- фактичні перевірки.

Камеральна перевірка:

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральній перевірці підлягає вся подана звітність суцільним порядком, без згоди платника податків, без окремих рішень керівника податкового органу.

Камеральна перевірка проводиться:

- протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному місяцю.

- протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному кварталу.

Камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, що чітко визначено положеннями п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України.

Cуть помилок чи порушень, що має право встановлювати ДНІ під час камеральної перевірки: неподання податкової звітності, несвоєчасне подання податкової звітності, арифметичні чи методичні помилки (порушення), що не вплинули на розрахунки з бюджетом, арифметичні чи методичні помилки (порушення), що вплинули на розрахунки з бюджетом.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Документальна перевірка:

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на підставі документів та інформації, що отримані від платника податків та з інших джерел, передбачених Податковим кодексом України.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Тривалість проведення не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення документальних планових перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Примітка: у відповідності до положень ст. 55 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи - підприємці та юридичні особи, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи - підприємці та юридичні особи, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з наступних підстав:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної фіскальноїслужби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- платником податків подано органу державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної фіскальної служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної фіскальної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником податків подано в установленому порядку органу державної фіскальної служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V Податкового кодексу України, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.;

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної фіскальної служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

- отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону (п. 78.1.11. ст. 78 Податкового кодексу України);

-органом державної фіскальної служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної фіскальної служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення

об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної фіскальної служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної фіскальної служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податкі не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної фіскальної служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Тривалість податкових документальних позапланових перевірок, в основному, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення документальних позапланових перевірок можливе за рішенням керівника органу державної фіскальної служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Фактична перевірка:

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної фіскальної служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу фіскальної служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної фіскальної служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної фіскальної служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної фіскальної служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами органів державної фіскальної служби може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Працівники податкових органів мають право приступити до проведення фактичної перевірки після їх допуску платником податків за процедурою, передбаченою для допуску перевіряючих до проведення виїзних документальних перевірок.

Тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб.

Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної фіскальної служби не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є:

- заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

- змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної фіскальної служби, які проводили перевірку та реєструється. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної фіскальної служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної фіскальної служби за основним місцем обліку платника податків.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами органу державної фіскальної служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної фіскальної служби.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків листом з повідомленням про вручення.

 

2. Порядок допуску до податкових документальних виїзних та фактичних перевірок. Можливі наслідки недопуску на перевірку.

Всі перевірки, незалежно від їх законодавчої градації, можна умовно поділити на дві групи:

- Перевірки, які передбачають процедуру допуску до їх проведення (документальні виїзні (планові та позапланові), фактичні);

- Перевірки, які не передбачають процедуру допуску до проведення (камеральні, документальні невиїзні, документальні позапланові невиїзні електронні).

Кожна з цих груп вимагає свого стилю поведінки та побудови захисту своєї позиції.

До перевірок, які передбачають процедуру допуску, відносяться документальні виїзні (планові та позапланові) і фактичні перевірки.

Необхідно усвідомити, що допуск перевіряючих до перевірки, у випадку наявності процедури доступу до її проведення, навіть якщо інспектори не мали підстав для проведення перевірки та діяли з відвертими порушеннями, рівносильний легітимізації їх незаконних дії. Посилання в наступному на такі порушення як на підставу скасування негативних результатів перевірки не враховуватимуться ні вищестоящим податковим органом під час адміністративного оскарження, ні судом під час судового оскарження податкових повідомлень - рішень.

Тому, в кожному випадку слід ретельно аналізувати наявність підстав для перевірки та документи, які дають право приступити до її проведення.

Загальні умови та порядок допуску податківців до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені в ст. 81 Податкового кодексу України. Зазначена стаття передбачає, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- Пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- Вручення чи надіслання копії наказу про проведення перевірки; Пред’явлення

- Пред’явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред’явлення (або не надсилання в визначених законом випадках) вказаних документів, або ж оформлення цих документів з порушенням вимог, що ставляться ст. 81 Податкового кодексу України, є підставою для не допуску податківців до проведення перевірки.

У випадку, скажімо, неправильного складання направлення на перевірку, платник податків має право не допустити перевіряючих до її проведення. У випадку ж, скажімо, проведення документальної планової виїзної перевірки податківці, також, не мають права приступати до такої перевірки, якщо за 10 днів до її початку платник податків не отримав з ДНІ копію наказу на проведення перевірок та письмового повідомлення про її проведення.

Однак, оскільки чинне законодавство не передбачає обов’язку вручення направлення на перевірку або його копії платнику податків - слід продумати, яким чином зафіксувати зазначений факт - робити копії, фотографувати, переписати (дослівно) документ, складати акт, в якому зафіксувати відсутність всіх обов’язкових реквізитів.

Крім того, положення ч. 2 ст. 19 Конституції України проголошують, що державні органи та їх посадові особи діють виключно в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені законом. Частина 5 ст. 55 Конституції України надає кожному право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Тому, якщо в платника податків є підстави вважати, що умови для проведення на проведення перевірки не виникли, він також може не допустити податківців. Прикладом відсутності підстав для проведення перевірки є, зокрема, незаконне надіслання платнику податків письмового запиту про надання інформації, скажімо по взаємовідносинах з контрагентом, за відсутності передбачених законом (п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України) умов. Ненадання відповіді на такий незаконно надісланий податківцями запит не є підставою для проведення податкової документальної позапланової виїзної перевірки згідно пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. В таких випадках логічно звернутись до суду з позовом про скасування наказу про призначення перевірки.

Проте, необхідно усвідомити, що тягар доведення незаконності надіслання такого запиту фактично ляже на плечі платника податків. Необхідність розгляду цього питання може виникнути як під час оскарження платником податків наказу на призначення перевірки, так і під час розгляду судом подання податкового органу про визнання обґрунтованості адміністративного арешту на майно.

Не допуск перевіряючих до перевірки оформляється відповідним актом, в якому платнику податків слід чітко викласти підставу такого не допуску. Платник податків має наполягати на отриманні хоча б копії, а краще - другого екземпляру такого акту з підписами перевіряючих. Чинне законодавство не зобов’язує працівників ДНІ ні складати зазначений акт в двох екземплярах, ні надавати його копію платнику податків, тому останній має сам продумати, яким чином його отримати.

Про факт не допуску з законних підстав на перевірку слід обов’язково повідомити податковий орган в найкоротший строк. В перевіряючих іноді виникає спокуса написати акт перевірки в супереч не допуску до її проведення. Такі акти, зазвичай, пишуться інспекторами за наявними у них актами перевірки контрагентів, або ж актами про неможливість здійснити зустрічну звірку. В цьому випадку, доведення факту не допуску на перевірку майже рівносильне скасуванню її результатів.

Накладення адміністративного арешту на майно платника податків:

Слід усвідомлювати, що не допуск перевіряючих на перевірку - це ризик. Зокрема, податковий орган у зв’язку з не допуском його працівників на перевірку може винести рішення про накладення адміністративного арешту на активи платника податків на підставі пп. 94.2.3. ст. 94 Податкового кодексу України, обґрунтованість якого має бути перевірна судом протягом 96 годин. Не підтвердження адміністративного арешту, накладеного керівником ДПІ, судом протягом 96 год припиняє його дію. Арешт у такий спосіб може бути накладений на будь - яке майно, крім майна, на яке не може бути накладено стягнення згідно закону, та коштів на рахунку платника податків.

Кожна компанія, враховуючи вид її діяльності, має визначитись, що для неї більш прийнятно - зразу ж допустити до проведення перевірки, розуміючи, що в подальшому посилатись на безпідставність її проведення вона не зможе, чи ж не допустити до перевірки, і, можливо, отримати накладення арешту на майно. Деякі компанії, в силу специфіки своєї діяльності, не бояться адміністративного арешту майна і до останнього доводять неправомірність перевірки та законність своїх дій. Торгівельним компаніям з цим складніше, оскільки адміністративний арешт майна може для них означати якщо не зупинку, то ускладнення здійснення господарської діяльності.

Арешт майна, у випадку підтвердження судом його обґрунтованості, скасовується протягом двох робочих днів з моменту усунення підстави для його застосування - тобто, допуску податківців до перевірки, який може, зокрема, підтверджуватись листом до податкового органу, поданого зразу ж після підтвердження судом обґрунтованості арешту.

Окремо слід зупинитись на особливостях застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної фіскальної служби до суду.

Вищий адмінстративний суд України Листом N 642/12/13-13 від 29.04.2013 роз’яснив, що у зв’язку з не допуском працівників ДПІ до перевірки, остання має право звертатись до суду з позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку платника податків.

При цьому, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної фіскальної служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно п. 7.2. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 1398 від 07.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 січня 2012 р. за № 9/20322, звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту орган державної фіскальної служби звертається до суду протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли органу державної фіскальної служби стало відомо про виникнення підстав припинення такого арешту.

Враховуючи викладене, судом за позовом ДПІ може бути накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунку підприємства з підстав не допуску працівників ДПІ на перевірку, однак таке рішення приймається судом за результатами розгляду адміністративної справи в порядку позовного провадження, яке набирає чинності в загальному порядку, встановленому КАС України.

 

3. Результати проведення невиїзних перевірок (які не передбачають процедури допуску до їх проведення).

До перевірок, які не передбачають процедуру допуску до їх проведення відносяться камеральні, документальні невиїзні, документальні позапланові невиїзні електронні.

Практика останнього року показує, що найбільш актуальною проблемою для платників податків є складання актів за результатами документальних невиїзних перевірок.

Відсутність процедури допуску до перевірки - це відсутність можливості компанії вплинути на її проведення. Реагувати на незаконність проведення такої перевірки можна лише постфактум.

У зв’язку з цим, в цьому випадку під час оскарження результатів перевірки суд перевіряє та враховує законність та дотримання процедури її проведення. Тому, кожне порушення, зокрема процедурне, податкового органу слід фіксувати і використовувати його для захисту своєї позиції.

Право на проведення невиїзної документальної перевірки виникає в податкового органу, згідно ст. 79 Податкового кодексу України, за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Системний аналіз ст. 78 Податкового кодексу України дозволяє стверджувати, що копія наказу про проведення такої перевірки має бути вручена чи надіслана до початку проведення перевірки.

Порушення зазначених норм свідчить про відсутність в податкового органу права на проведення перевірки. Зокрема, є достатньо частими випадки направлення копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її проведення разом з актом, складеним за результатами такої перевірки. Це свідчить, що в цьому випадку податковий орган здійснив перевірку, до якої не мав права приступати. Таке порушення слід використовувати при оскарженні результатів невиїзної перевірки, оскільки, у відповідності до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться. Тому акт такої перевірки не матиме доказової сили в суді. Суд приймає цей аргумент у випадку оскарження результатів саме документальної невиїзної перевірки.

Вищий Адміністративний суд України, зокрема в рішеннях від 21.08.2013 року у справі №к-/9991/67784/12 та від 03.09.2013 року у справі №к/800/3633/13, вказує, що порушення процедури проведення невиїзної та камеральної перевірок є підставою для визнання дії ДНІ щодо їх проведення незаконними.

У зв’язку з наявною можливістю проведення податкових невиїзних перевірок та камеральних перевірок, а також з частою практикою направлення платникам податків актів та рішень, винесених у зв’язку з їх складанням, останні мають дуже ретельно відслідковувати поштові надходження, щоб мати змогу вчасно відреагувати на порушення податкового органу та оскаржити, за наявності підстав, дії та рішення податкового органу.

Документальна невиїзна позапланова електронна перевірка:

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику до органу державної фіскальної служби, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.

Згідно перехідних положень по Податкового кодексу України, електронні перевірки проводяться стосовно платників податків, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - з 1 січня 2014 року; суб'єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу - з 1 січня 2015 року; інших платників податків - з 1 січня 2016 року.

За результатами електронної перевірки складається довідка у двох примірниках, що підписується посадовими особами органу державної фіскальної служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної фіскальної служби. Довідка електронної перевірки після її реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам для ознайомлення та підписання протягом п'яти робочих днів з дня вручення. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в довідці, складеній за результатами електронної перевірки, вони зобов'язані підписати таку довідку та мають право подати свої заперечення, які є невід'ємною частиною такої довідки, разом з підписаним примірником довідки.

За наслідками позаплановою електронною перевіркою податкові повідомлення - рішення не виносяться.

Не подання уточнюючого розрахунку протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, згідно положень п. 50.3. ст. 50 Податкового кодексу України, надає відповідному контролюючому органу право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період (скоріше за все - це буде податкова невиїзна перевірка).

Питання, що можуть виникнути під час проведення перевірки:

Іноді платнику податків, який не готовий до проведення перевірки (відсутні документи або вони неправильно складені) доречно скористатись нормами п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, які говорять, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, на підставі яких платник податків здійснює податковий облік, він зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної фіскальної служби за місцем облікує та відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної фіскальної служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з викладеним, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цих 90 днів.

У випадку, коли посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Крім того, такий платник податків має право подати до контролюючого органу документи, визначені в акті перевірки як відсутні, протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта перевірки (разом з запереченнями).

Наболілим є питання обов’язку платника податків надавати інспекторам під час перевірки копії документів. Податковий кодекс надає податківцям право отримувати від підприємств під час перевірки належним чином завірені копії документів, які свідчать про порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи фіскальної служби. Але у платника податків виникають з цього приводу питання: Якщо порушення згодом може бути спростовано під час процедури оскарження, чи є воно доконаним фактом? І чи варто давати належним чином завірені документи податківцям, які можуть їх передати до податкової міліції.

Враховуючи це та з огляду на ст. 16 Податкового кодексу (обов’язки платника податків), яка не встановлює обов’язку надавати податківцям саме копії документів, особа може скористатись одним з основних принципів податкового законодавства - презумпцією правомірності рішень платника податків, оскільки норма, що надає право податківцям отримувати копії документів допускає неоднозначне трактування.

На цій підставі особа може прийняти рішення про ненадання копій документів. При цьому, вона, у найгіршому випадку, ризикує бути притягнутою до адміністративної відповідальності за ст. 163 - 3 КУпАП шляхом накладення штрафу у розмірі від 85 до 170 грн. Однак, цілком ймовірно, що таке її рішення суттєво допоможе під час оскарження результатів перевірки.

У випадку, якщо в акті викладені порушення податкового законодавства, податковим органом складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення. Складається протокол в податковій інспекції, куди запрошується і особа, в діях якої податковий орган вбачає ознаки адміністративного правопорушення (директор, головний бухгалтер). Як правило, явка особи на розгляд питання про складання адмін. протоколу жодним чином не змінює думку посадових осіб ДПІ відносно порушення такою особою порядку ведення податкового обліку, тобто вчинення адмін. правопорушення, передбаченого ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Однак, якщо посадова особа підприємства, яке збирається оскаржити винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення - рішення, чи вже оскаржило його, з’явилась на розгляд питання про складання адміністративного протоколу, їй бажано написати пояснення (пишеться в протоколі) з приводу своїх дій, зокрема, що з інкримінованим вона не згодна, а податкове повідомлення - рішення щодо викладеного в протоколі - оскаржується чи буде оскаржуватись. Після складання протоколу матеріали про адміністративне правопорушення за місцем робити (реєстрації підприємства, де особа працює). До розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності слід ставитись дуже серйозно, оскільки наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення податкового законодавства, якою «встановлюються» порушення, викладені в акті перевірки, може мати негативні наслідки під час судового оскарження податкових повідомлень рішень. Тому, радимо ретельно слідкувати за поштою як за місцем роботи, так і за місцем реєстрації. Не зайвим буде дізнатись в суді в адміністративній канцелярії, чи надійшли матеріали, який суддя буде їх розглядати та на коли призначений розгляд. За останні декілька років сформувалась в більшості позитивна практика розгляду судами матеріалів щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб підприємств, які оскаржують податкові повідомлення - рішення. У випадку ж, коли посадові особи підприємства, все ж таки, притягнені до адміністративної відповідальності у зв’язку з порушенням ведення податкового обліку, під час оскарження податкового повідомлення - рішення не зайвим буде згадати лист Вищого Адміністративного Суду України №2379/12/13-12 від 14.11.2012 р. Щодо застосування ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, який роз’яснює, в чому полягає приюдиційність вироків суду та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Якщо посадові особи підприємства не мають бажання спілкуватись під час перевірки з інспектором, вони мають можливість залучити податкових представників, згідно ст. 19 Податкового кодексу України.

Всі працівники підприємства мають бути завчасно повідомлені про поводження під час перевірок, зокрема щодо необхідності відмовлятись надавати будь - які пояснення, посилаючись на підписання зобов’язання про нерозголошення комерційної інформації.

З перевіряючими, по можливості, має спілкуватись обмежена кількість осіб, якщо є можливість, обмежити таке спілкування однією особою.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної фіскальної служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Після складання акту перевірки, як правило, керівництво підприємства викликається до податкової міліції «на розмову», під час якої на людей чиниться психологічний тиск для спонукання людей сплатити нараховані перевіркою суми. На цей момент часто відсутні будь - які кримінальні провадження, однак поведінка посадових осіб податкової міліції досить брутальна, особливий наголос робиться на кримінальній складовій та зупиненні роботи підприємства. Якщо посадові особи налаштовані на оскарження податкових повідомлень - рішень, їм слід бути готовим до таких розмов і готуватись до захисту своєї позиції.

 

4. Оскарження результатів податкових перевірок.

За результатами перевірки, як правило, складається акт, в якому описуються порушення податкового та ін. законодавства.

Відмовлятись від підписання актів перевірки сенсу не має, оскільки це не матиме жодної практичної користі для платника податків. Однак, підписуючи акт перевірки, уповноваженій посадовій особі не слід підписуватись під абзацом, згідно якого суб’єкт господарювання гарантує, що під час перевірки надано всі наявні документи з питань, викладених в акті. Підписуючи акт, можна зазначити про незгоду з його висновками.

У разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення до органу державної фіскальної служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної фіскальної служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання. Як правило, подання заперечень не змінює висновків акту перевірки, тому в більшості випадків їх подання не має практичного сенсу. Однак, у випадку, коли до перевірки не були з якоїсь підстави надані документи, або ж інспектор їх не врахував, заперечення на акт необхідно подати разом з копіями зазначених документів.

Крім того, заперечення на акт перевірки варто подавати і у тому випадку, коли є ризик не винесення податкового повідомлення - рішення, як от проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.11. ст.78 Податкового кодексу України - за наявності постанови прокурора чи слідчого, чи ж ухвали суду, слідчого судді про проведення податкової перевірки в рамках кримінальної справи.

Слід пам’ятати, що якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної фіскальної служби заперечення до акта перевірки, в якому вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки у разі, коли платник податків у своїх запереченнях посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, це є підставою для проведення документальної позапланової перевірки, яка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження (пп. 78.1.5. ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому, якщо платник податків має достатньо підстав, щоб стверджувати про недбале ставлення інспектора до проведення перевірки, це вплинуло на її результати, і без додаткової перевірки істини не встановити, однак керівник ДНІ не призначає «додаткову» перевірку, платник податків має право звернутись до окружного адміністративного суду з позовом про зобов’язання ДНІ провести документальну позапланову перевірку згідно пп. 78.1.5.ст. 78 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду акту перевірки, з врахуванням заперечень, керівником податкового органу, як правило, приймається податкове повідомлення - рішення, яке може бути оскаржене в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу), бо до суду.

Однак іноді зустрічаються акти перевірки з так званим нульовим варіантом, коли податківці зазначають, що в підприємства відсутні об’єкти оподаткування з ПДВ та/або податку на прибуток підприємств як по операціям придбання товарів (послуг), так і по операціям їх продажу. За цими актами не виносяться податкові повідомлення - рішення, і оскаржувати платнику податків у цьому випадку нічого. Такі акти не «б’ють» по платнику податків безпосередньо. Вони стають підставою для проведення податкової перевірки контрагентів - покупців товарів (послуг) такого платника податків та слугують для автоматичного «встановлення» порушень ними податкового законодавства.

Можна довго дискутувати, як з цим боротись в рамках чинного законодавства і чи можна боротись взагалі. З цього приводу є різні точки зору: хто вважає за потрібне оскаржувати дії по складанню акту перевірки, хто бездіяльність у зв’язку з невинесенням податкового повідомлення - рішення.

Адміністративні суди, як правило, відмовляють в розгляді позову про визнання протиправними дій щодо складання акту, аргументуючи це відсутністю порушень прав платника податків.

Однак, розповсюдження таких актів є поширенням про особу негативної, часто - густо неправдивої інформації, у зв’язку з чим псується ділова репутації такої особи, контрагенти ставлять під сумнів доцільність співпраці з ним.

За законом, фізична та юридична особи мають право на недоторканість ділової репутації та на захист зазначеного права в судовому порядку. Порядок захисту цього права визначений Цивільним кодексом України, зокрема ст. 277, в якій вказано порядок спростування недостовірної інформації. Ця стаття, зокрема, визначає, що якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, він бути відкликаний.

Таким чином, платник податків, чиє право на недоторканість ділової репутації порушене розповсюдженням негативної інформації, викладеної в акті перевірки, має право звернутись до суду для захисту свого порушеного цивільного права, зокрема, якщо це юридична особа - до суду господарської юрисдикції.

Так, Вищий господарський суд України в ухвалі від 29.04.2013 р. у справі №05-6-58-1 встановив, що позов юридичної особи про відкликання складеного податковим органом акту перевірки у зв’язку з порушенням її права на недоторканість ділової репутації, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.