Культура здоров’я особистості як складова частина фізичної культури.

РОЗДІЛ І ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Культура здоров’я особистості як складова частина фізичної культури.

Психофізіологічний розвиток дітей дошкільного віку.

Засоби фізичного виховання для дітей дошкільного віку.

Культура здоров’я особистості як складова частина фізичної культури.

Формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Особливо актуальним воно є щодо дітей дошкільного віку, оскільки негативний екологічний вплив навколишнього середовища, незбалансоване харчування, інформаційні та психічні перенавантаження, зменшення рівня рухової активності дітей призводить до погіршення їх здоров’я. Це й визначає доцільність зробити навчально – виховний процес у дошкільному закладі здоров’я зберігаючим, здоров’я зміцнюючим, здоров’я формуючим. Одним з могутніх джерел зміцнення здоров’я та виховання дітей дошкільного віку є фізична культура. У дошкільному віці закладаються основи здоров’я, довголіття та гармонійного фізичного розвитку. І хоч цей розвиток є закономірним біологічним процесом, проте, враховуючи анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на розвиток дитячого організму.

У сучасних умовах становлення суспільства відбуваються стрімкі зміни в соціально-економічних і політичних відносинах, які негативно відбилися на ціннісних орієнтаціях підростаючого покоління. У свою чергу, це потребує поряд з модернізацією виробництва створювати нову культуру взаємин як між людьми, так і між людиною й природою [. Роман С. В. та ін. Свідома мотивація здорового способу життя - необхідний елемент екологічної культури / С. В. Роман, З. І. Міквабія // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. - 2003. - № 7 (63).с. 178], і що особливо важливо, ставлення людини до самої себе з метою повноцінного, довгого й щасливого життя. Такою культурою сьогодні повинна стати культура здоров’я.

Феномен здоров’я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Його вивчали зокрема М. Амосов, Е. Вайнер, В. Войтенко, І. Муравов, Г. Никифоров, Ю. Лісицин, В. Петленко та інші. Категорію здоров’я дослідники визначають як інтегровану якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах.

Здоров'я людини - життєво важлива цінність. Щоб зберегти і зміцнити здоров'я, необхідно навчитися управляти своїм організмом. Але для того, щоб керувати організмом, треба, перш за все, знати його: як він влаштований, як працює, що для нього корисно, а що шкідливо.

Оздоровчий напрям роботи українських дошкільних навчальних закладів завжди становив одну з найбільш сильних сторін їх діяльності. На сучасному етапі розвитку системи дошкільної освіти цей напрямок стає все більш значущим: отримують подальше поширення програми для часто й тривало хворіючих дітей, збагачується спектр оздоровчих і загартовуючих заходів, а також профілактичних процедур, що сприяють зниженню захворюваності дітей, з'являються розвиваючі програми фізичного виховання нового покоління.

На здоров'я дітей впливає цілий ряд факторів:

1.Спадковість - частка впливу складає 20 %;

2.Вплив навколишнього середовища (екологічні і природно-кліматичні чинники) - частка впливу 20 %;

3. Вплив факторів організації медичного обслуговування - частка впливу 10 %;

4. Соціально-економічні чинники та спосіб життя - доля впливу становить 50%.

Ці дані змушують нас звернути найсерйознішу увагу на четверту групу чинників. Її складають ставлення дитини до свого здоров'я, його харчування, дотримання режиму дня, рухова активність, загартовування, повноцінний сон, оволодіння гігієнічними навичками.

Наведені цифри змушують замислитися про причини, що породжують такі результати. Безумовно, вони пов'язані з політичними, соціально-економічними процесами, що відбуваються в Україні в останні роки. Але перш за все причиною є культурна криза суспільства і як її наслідок - низький рівень особистісної культури людини, сім'ї, освітнього простору в цілому.

У зв'язку з цим актуально виховання культури здоров'я вже в дошкільному дитинстві в умовах дошкільного навчального закладу.

Необхідність виховання валеологічної культури підкреслюють і дослідження, які підтверджують, що здоров'я людини лише на 10% залежить від успіхів охорони здоров'я і більш ніж на 50% - від її способу життя.

Так само очевидно, що становлення валеологічної культури людини обумовлено насамперед процесом виховання, педагогічною взаємодією дорослого з дитиною, широким спектром педагогічних засобів і прийомів.

Здоров'я одна з суті характеристик людини поряд з духовністю, інтелектуальністю, що визначає ступінь життєздатності, стійкості організму у відповідному середовищі існування, можливості реалізувати свої біологічні та соціальні функції.

Проблема виховання культури здоров’я у всіх учасників освітнього процесу в дошкільних освітніх установах є особливо актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства. Сучасні умови життя пред’являють підвищені вимоги до стану здоров’я людини, особливо дітей дошкільного віку.

Під культурою здоров’я розуміється загальна здатність і готовність особистості дитини до діяльності з охорони і зміцнення здоров’я, заснованих на знаннях і досвіді, які придбані в освітньому процесі дошкільних закладів і родині

Культура здоров'я є частиною загальнолюдської культури, яка дозволяє особистості здійснювати будь-який вид діяльності і здійснюватися в цих видах діяльності самій.

Загальнолюдська культура і як її частина - культура валеологічна забезпечує людину соціальною стійкістю, способами входження в суспільне життя, механізмами самосвідомості, осмислення своєї невіддільності від інших і власної автономності, унікальності.

Вона дозволяє внести в світ і особистість сенс, людське значення, емоційний комфорт. Культура вбирає в себе здатність, умілість, вміння використовувати те, що накопичено в процесі багатовікового розвитку людства.

Видається, що сенс культури здоров'я перш за все виражається в набутті особою сенсу, що полягає в дбайливому ставленні людини до людини, в здорових відносинах з навколишнім світом і в задоволеності цими відносинами, які будує людина протягом всього життя. Власне сама валеологія як наука про здоров'я людини покликана синтезувати знання таких наук, як екологія, психологія, медицина в осмислене існування здорової людини, процес його здорового взаємодії з навколишнім світом. На думку основоположника валеології академіка І.І. Брехмана, комплексне вивчення процесу соціалізації та здоров'я дитини продиктовано сучасним рівнем розвитку суспільства, в якому «людина досягла своєї найвищої складності і досконалості, де виникла діалектична єдність біологічного і соціального, матеріального і духовного».

Таким чином, очевидно, що культура здоров'я є умовою успішної соціалізації та її результату - особистісно-соціального розвитку дитини в дошкільному дитинстві.

Які ж функції виконує валеологічна культура здоров'я в особистісно-соціальному розвитку дитини-дошкільника?

Отже, валеологічна культура:

1. Допомагає дитині засвоїти умови навколишнього середовища, способи і зразки соціальної поведінки, орієнтує в цінностях групи, колективу, спільності, в які потрапляє малюк. Такими цінностями для дитини стають життя людини, її здоров'я і здорове існування, свобода і повнота прояву його індивідуальності;

2. Дає можливість дошкільнику зрозуміти і прийняти особливості взаємодії, спілкування з однолітками і дорослими через призму здорового існування;

3. Забезпечує становлення суб'єктної позиції дитини в діяльності та спілкуванні, тому що культура здоров'я ініціює дитячу активність;

4. Дозволяє дитині творити саму себе в тій діяльності, яка приносить їй найбільше задоволення;

5. Гармонує процеси соціалізації та індивідуалізації у розвитку дошкільника.

Таким чином, валеологічна культура дошкільника як умова особистісно-соціального розвитку - це усвідомлене ставлення дитини до здоров'я і життя людини, це валеологічна компетентність як готовність самостійно і ефективно вирішувати завдання, пов'язані з підтриманням, зміцненням та збереженням здоров'я.

Завдання фізичного виховання виходять на ключові позиції після прийняття законів України "Про дошкільну освіту", "Про фізичну культуру", "Національної доктрини розвитку освіти", прийняття "Базового компонента дошкільної освіти". Сьогодні фізичне виховання спрямоване насамперед на охорону та зміцнення здоров’я дітей, підвищування захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість), формування культури здоров’я.

Очевидно, що ставлення дитини до свого здоров'я повинно бути предметом педагогічного опікування. Форми, зміст, способи прямо пов'язані з тими віковими особливостями, які визначають своєрідність кожного етапу розвитку дитини і стають основою формування у неї певних внутрішніх установок, у тому числі і на здоровий спосіб життя [Овчинникова Т.С. Организация здоровьесберегающей деятель- ности в дошкольных образовательных учреждениях. – СПб.: Каро, 2006. – 176 с.].

Відповідно до закону України «Про дошкільну освіту» вимоги до рівня розвиненості, вихованості, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України (державним стандартом) і реалізуються Державною базовою програмою «Я у Світі» як основною і додатковими, рекомендованими або схваленими Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України в установленому порядку.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" – складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів, пов’язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Вона розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні. У Базовому компоненті дошкільної освіти проблема здоров’я чітко визначається як один із найголовніших складників повноцінного розвитку дошкільнят. [Чаговец А.И. Сущность понятия «здоровый образ жизни» в научно – педагогической литературе / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2006. – № 5. – С. 113–117.

]

Враховуючи актуальність проблеми, згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні та вимогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» перед батьками та педагогічними працівниками постає пріоритетне завдання – створення належних умов для збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини, свідомого ставлення до себе, усвідомлення пріоритету здоров’я.

У наш час недостатньо високий рівень здоров’язберігаючої освіти відчувається все сильніше, і це шкодить людині більше, ніж брак знань в будь-якій іншій сфері. Важливого значення в зв'язку з цим набуває здоров’язберігаюча освіта як змістовний компонент в цілому. З одного боку, вона покликана вирішувати завдання осмислення людиною відповідалності за стан свого організму, своєї тілесності, з іншого – сприяє усвідомленню індивідуальності, природної і соціально зумовленої унікальності. В зв'язку з цим, важливим стає отримання відчуття своєї цінності, особистої гідності, відповідального ставлення до себе, до світу, тобто здоров’язберігаюча освіта невіддільна від загальнокультурного розвитку людини [Денисенко Н.Ф. Формування свідомого ставлення до здоров’я // Дошкільне виховання. – 2008. – № 9. – С.68-85].

Сьогодні дошкільна освіта висуває на передній план мети щодо охорони життя та здоров'я дітей, турботу про емоційному благополуччі, психічному і фізичному розвитку, а також інтелектуально-особистісний розвиток дитини. Проблема раннього формування культури здоров'я актуальна, сучасна і досить складна. Відомо, що дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного і психічного здоров'я. Важливо на цьому етапі сформувати у дітей базу знань і практичних навичок здорового способу життя. Тому перед дошкільним закладом стоїть завдання правильно сконструювати зміст виховно-освітнього процесу за всіма напрямами розвитку дитини.

Серед різноманітних факторів, які впливають на стан здоров’я та працездатність дитячого організму, важливе місце посідає рухова активність, тобто природна потреба в русі, задоволення якої є необхідною умовою всебічного розвитку дитини. [. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук.ред. та упоряд. О.Л. Кононко. – 2- ге вид., випр. – К.: Світич, 2008. – 430 с.]

Щоб дитина знала, що таке здоров’я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що шкідливе, як зберегти та зміцнити своє здоров’я та здоров’я інших людей, мають ретельно подбати батьки та педагоги. Головне – правильно підібрати інформацію для дітей: щоб вона була науково обґрунтованою, доступною для сприймання дошкільнятами, зорієнтована на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, спиратися на традиції українського народу, щодо збереження та зміцнення здоров’я, а також відповідала б вимогам дошкільної освіти в Україні. Основними принципами в роботі мають бути: гуманізація, інтегративність, динамічність, неперервність, та практична цілеспрямованість.

Які ж функції виконує валеологічна культура здоров'я в особистісно-соціальному розвитку дитини-дошкільника?

Отже, валеологічна культура:

4. Дозволяє дитині творити саму себе в тій діяльності, яка приносить їй найбільше задоволення;

5. Гармонує процеси соціалізації та індивідуалізації у розвитку дошкільника.

Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили... [Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. – К.: Рад. школа, 1977. – 382.

с.140]”.

Враховуючи вимоги Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», при плануванні освітньої діяльності можливе виконання завдань за основними лініями розвитку дошкільника:

фізичного розвитку – це фізична активність дітей, яка забезпечується заняттям, фізичними вправами, рухливими і спортивними іграми, пішими переходами, валеохвилинками, предметно – практичною діяльністю і формує в дітей фізичне здоров’я;

соціально – морального розвитку – це створення в групі доброзичливих стосунків під час спільної діяльності дітей: у ході проведення ігор, занять, бесід; стимулюється формування основ соціального здоров’я;

емоційно – ціннісного розвитку – це утримання клімату позитивного емоційного ставлення до однолітків, культивування дитячих інтересів, потреб, мотивів, бажань до здорового способу життя через залучення до різних видів діяльності: спостереження, розглядання ілюстрацій, читання, ігор, занять; здійснюється формування психічного і соціального здоров’я;

пізнавального розвитку – це прагнення дітей до нових знань, пошук істини, що відбувається під час проведення занять, досвідів, валеохвилинок, спостережень;

мовленнєвого розвитку – це підтримка дитячого мовного інформування про їхні знання щодо охорони, збереження та зміцнення здоров’я;

художньо – естетичного розвитку – це участь дітей в ігровій діяльності. Впливає на формування здоров’я загалом;

креативного розвитку – це внесення колориту дитячої субкультури у ході їх участі в святах, розвагах, відтворення вражень у рухах, розповідях. Стимулює формування всіх складників здоров’я: фізичного, психічного і соціального.

Система роботи дошкільного закладу визначається за такими напрямками:

фізкультурно – оздоровча робота; організація активної рухової діяльності; проведення занять з фізичної культури; валеологічна освіта; просвітницька робота з батьками; медико – педагогічний контроль; самостійна рухова активність.

Як вже було зазначено, одне із головних завдань дошкільного закладу – створити якнайсприятливіші умови для правильного фізичного розвитку дитячого організму з використанням здоров'язбережувальних та здоров'я формувальних технологій, які реалізуються комплексно через систему особистісно зорієнтованого виховання, безпечного розвивально – виховного середовища, збалансованого харчування і сну, оптимізації активної рухової діяльності дітей, виховання в них ціннісного ставлення до власного здоров’я та здоров’я оточення, формування мотивації до здорового способу життя.

Організовуючи роботу під час проведення фізкультурно – оздоровчих заходів, педагог велику увагу приділяє підбору вправ. При цьому враховується можливості та стан здоров’я дітей, їх індивідуальні особливості, адже недостатня підготовленість педагога може викликати у дітей небажання виконувати вправи, призвести до втрати інтересу й мотивації до активної рухової діяльності, з’явиться почуття невпевненості. [Денисенко Н.Ф. Формування свідомого ставлення до здоров’я // Дошкільне виховання. – 2008. – № 9. – С.68-85.

]

Успішна рухова діяльність викликає у дошкільнят відчуття задоволеності, радості і тому вони готові проявити вольові зусилля у вирішенні рухових завдань. Таким чином, кожна добре виконана рухова дія або вправа приносить дитині велике задоволення й тим самим сприяє формуванню основ здоров’я. Слід приділяти увагу спонуканню дітей до активної рухової діяльності, регулювати їх активність, схвалювати намагання виявлення самостійності, вольових зусиль тощо, при цьому враховуючи руховий досвід кожної дитини, її природні можливості та здібності.

Руховий режим в дошкільному закладі включає проведення протягом дня різних видів рухової діяльності. Правильна їх організація сприяє зміцненню здоров’я, підвищення рівня рухової підготовленості, комплексному розвитку рухових якостей, формуванню основ здорового способу життя, культури здоров’я. [Овчинникова Т.С. Организация здоровьесберегающей деятельности в дошкольных образовательных учреждениях. – СПб.: Каро, 2006. – 176 с.]

У процесі життєдіяльності дітей у дошкільному закладі важливе місце належить дням здоров’я, фізкультурним святам, розвагам тощо. Їх мета – активізувати рухову діяльність усіх дітей, забезпечити участь кожного з них у запропонованому заході, створенню піднесеного настрою під час проведення заходів, виховання стійкого інтересу до фізичної культури, формуванню здорового способу життя. Так, задля вирішення цих завдань застосовуються естафети, конкурси, атракціони. Це є доцільним у формуванні початкової основ та культури здоров’я дошкільника та підвищенні рухової активності дошкільнят.

Оскільки найбільш повно вирішуються оздоровчі, освітні та виховні завдання (зміцнення здоров’я, загартовування організму, формування вмінь та навичок основних рухів, вправ спортивного характеру, ігор з елементами спорту, виховання позитивних моральних і вольових рис характеру, розвиток фізичних якостей, ознайомлення та прищеплювання потреби в повсякденних заняттях фізичними вправами, оптимізація рухової діяльності) на заняттях з фізичної культури, то вони розглядаються як цілеспрямована форма організованої навчально – виховної роботи з фізичної культури, формування основ здорового способу життя та виховання культури здоров’я дітей дошкільного віку. Фізичні вправи при правильному психолого – педагогічному підході є потужним засобом оздоровлення й усебічного гармонійного розвитку дитини, оптимізувальним чинником формувань основ здоров’я. Добираючи змістове наповнення занять, слід враховувати психологічні та фізіологічні закономірності розвитку організму малят. Воно складається з формування навчальних завдань, створення умов для успішного навчання (вологе прибирання зали, провітрювання приміщення, підготовка фізкультурного обладнання та інвентарю, яке має бути безпечним у використанні, естетично привабливим та відповідати віку вихованців за розмірами, вагою тощо), мотивації, регулювання фізичних навантажень, контролю за навчальною діяльністю дітей, виховання в них моральних та вольових якостей тощо. Забезпечити високий рівень мотивації можуть позитивні емоції, які переживають діти у спортивній залі та на майданчику.

Проблема формування культури здоров’я дітей дошкільного віку передбачає валеологічну освіту усіх суб’єктів навчально – виховного процесу. Тому вихователі та педагоги – фахівці повинні мати достатньо високий рівень валеологічної компетенції, ґрунтовно володіти понятійним апаратом про види здоров’я (фізичне, психічне, духовне, соціальне) й повно характеризувати їх, знати умови формування, збереження та зміцнення здоров’я. З цієї метою педагог повинен засвоїти знання про вплив обраних засобів на організм дитини та окремі органи, уміти обліковувати загальний стан здоров’я кожного малюка, відчувати міру навантажень на дітей під час занять з фізичної культури і в процесі проведення різних фізкультурно – оздоровчих заходів. Слід запропоновувати такий валеологічний матеріал, який дав би дітям можливість засвоїти елементарні знання про свій організм, оволодіти гігієнічними нормами поведінки, гігієною харчування і на основі цього виробити свідоме ставлення до власного здоров’я. [Русланов Д.В., Прусик Кристоф, Ермаков С.С. Дыхательные практики: новое понимание и подходы //Физическое воспитание студентов /научный журнал. – Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2011. – №1. – C. 106-110.]

Ефективним напрямком роботи щодо формування основ та культури здоров’я, підвищення рухової активності дитини впродовж дня є співпраця вихователів, педагогів – фахівців з родинами. Доцільно проводити різноманітні форми роботи з батьками: групові та індивідуальні бесіди, батьківські збори, на яких обговорюється питання стану фізичного розвитку й фізичної підготовленості дітей, шляхи їх покращення. Доцільно допомагати батькам здобути необхідні валеологічні та фізкультурні знання, проводити за їх участю спільні заходи, пропагувати та створювати в сім’ях фізкультурні традиції. Для батьків слід організовувати перегляд фізкультурних занять, гімнастики пробудження, спільне виготовлення нестандартного обладнання тощо. Досвід показав, що анкетування, що проводиться серед батьків раз на рік дає можливість з’ясувати, яке місце у сім’ї займає фізкультура. Проаналізувавши анкети, можна давати індивідуальні поради, щодо набуття батьками певних навичок та умінь сімейного фізичного виховання, формування основ здоров’я, необхідності здорового способу життя, щоб діти постійно бачили гідні для наслідування приклади. [. Кононко О.Л. Субсфера “Я – фізичне”; Субсфера “Я – психічне” // Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. – К.: Дошкільне виховання. – 2003. – 243с.

Таким чином, початкове формування основ та культури здоров’я передбачає оптимізацію рухового режиму, створення сприятливого здоров'язбережувального середовища, що полягає: у побудові особистісно зорієнтованого виховання; створення передумов для формування мотивації свідомого ставлення до свого здоров’я і здоров’я оточуючих; включення у виховну роботу фізкультурної та валеогічної освіти (відомостей про історію фізичної культури і спорту, значення того чи іншого фізкультурно – масового заходу в зміцненні здоров’я дітей, вплив фізичних вправ на розвиток організму, його систем тощо); активізації фізкультурно – оздоровчої роботи, створення для дошкільників ситуації успіху, позитивного емоційного настрою під час проведення різних форм організації рухової активності у повсякденному житті; підвищенні емоційності занять з фізичної культури, забезпеченні під час їх проведення оптимальних фізичних навантажень тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук.ред. та упоряд. О.Л. Кононко. – 2- ге вид., випр. – К.: Світич, 2008. – 430 с.

2. Денисенко Н.Ф. Формування свідомого ставлення до здоров’я // Дошкільне виховання. – 2008. – № 9. – С.68-85.

3. Кононко О.Л. Субсфера “Я – фізичне”; Субсфера “Я – психічне” // Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. – К.: Дошкільне виховання. – 2003. – 243с.

4. Овчинникова Т.С. Организация здоровьесберегающей деятельности в дошкольных образовательных учреждениях. – СПб.: Каро, 2006. – 176 с.

5. Русланов Д.В., Прусик Кристоф, Ермаков С.С. Дыхательные практики: новое понимание и подходы //Физическое воспитание студентов /научный журнал. – Харьков, ХООНОКУ-ХГАДИ, 2011. – №1. – C. 106-110.

6. Чаговец А.И. Сущность понятия «здоровый образ жизни» в научно – педагогической литературе / Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, 2006. – № 5. – С. 113–117.