Класифікація і кодування інформації. Інформаційні технології

Для забезпечення повноцінного і ефективного обміну інформацією з використанням комп'ютерних засобів, будь-яка інформація без зміни її змісту певним чином уніфікується, а форма її представлення стандартизується. Для цього створена система класифікації інформації про певні об'єкти і її кодування.

Класифікація - це умовне розбиття об'єктів на підмножини на підставі їх характерних ознак з метою їх упорядкування і систематизації. Вона повинна відповідати таким основним вимогам:

- повнота охоплення всіх об'єктів множини класифікації;

- груп об'єктів, що виділяються;

- можливість включення нових груп об'єктів;

- лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;

- незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації. Опис класифікаційних угруповань, кодових позначень та найменувань об'єктів

міститься в документі, який називається класифікатором. Класифікатор — офіційний документ, в якому подано систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації. Він є конкретним вираженням класифікації і кодування. Сукупність класифікаторів утворює систему класифікації і кодування (основа для аналізу та моделювання інформаційних потоків, складова частина інформаційного забезпечення конкретної автоматизованої інформаційної системи).

Сумісність кодів для різних рівнів управління забезпечується засобами Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК).

З метою впорядкування системи стандартизації і класифікації в Україні з 1993 року започатковано розроблення 18 національних класифікаторів серед яких ЄДРПОУ - єдиний державний реєстр підприємств, організацій України; СПОДУ - система позначень органів державного управління; СПАТО - система позначень автономій, територій, областей; ЗКТЕП - загальнодержавні класифікатори техніко-економічних показників тощо. Інтеграція України в світову економіку потребує узгодження чинних класифікаторів з міжнародними.

Інформація про об'єкти в межах певного класу кодується, тобто кожному об'єкту класифікації присвоюється певний код. Кодування забезпечує унікальну ідентифікацію об'єктів, яка в сукупності з прийнятою системою класифікації чітко визначає місце об'єкта серед йому подібних. Це особливо важливо для етапу проектування баз даних при виділенні інформаційних об'єктів і структурних зв'язків між ними.

Код - знак або сукупність знаків, узятих для позначення об'єкта класифікації.

Алфавіт (абетка) коду - система знаків, узятих для створення коду.

Довжина коду - кількість знаків у коді без урахування пропусків (прогалин).

Структура коду - умовне позначення складу та послідовності розміщення знаків у коді.

Прикладом кодування є структура ідентифікаційного коду фізичної особи, який використовується для ідентифікації всіх фізичних осіб в податковій системі України: перші 5 цифр - дата народження (в кодах Excel), зміщена на один день; наступні три - порядковий номер серед осіб з однаковою датою народження; наступна цифра - ознака статі; остання цифра - контрольний розряд. Алфавіт коду - цифри 0,1,2,3,4,5,6,7,8,9; довжина коду - 10 знаків.

Одною з найпоширеніших форм кодування є штрихове кодування товарів. Штрихове кодування базується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам'ятовується як послідовність нулів і одиниць, причому широкі смуги (темні чи світлі) означають 1, вузькі - 0, тому штриховий код являє собою послідовність смуг: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесених на різні носії інформації. Структура товарного коду, як правило, розшифровується так: перші 3 цифри означають країну-в пробника, наступні 4 цифри - код підприємства-виробника, далі 5 цифр - код продукту, а остання цифра - контрольне число. Можливий варіант, коли для коду країни-виробника відводиться 2 цифри, а для виробника - наступні 5 цифр. Контрольне число визначається за допомогою відповідних математичних операцій з попередніми цифрами коду.

Інформаційна технологія (IT) - це комплекс методів і засобів збирання, зберігання, оброблення та передавання інформації.

Кожна інформаційна технологія орієнтована на оброблення інформації певних видів, наприклад, статистичної (електронні таблиці, СУБД), текстової (текстові редактори), графіки (графічні редактори). Набори пакетів прикладних програм для математичних розрахунків і моделювання, експертні системи і бази знань використовуються в інформаційних системах для розв'язання формалізованих і неформалізованих задач.

Серед відомих - технологія комплексного багатовимірного аналізу даних (OLAP -On-Linc Analytical Processing), головний компонент організації сховищ даних, який використовується для збору, очистки й попереднього оброблення інформації.

Інша широко розповсюджена технологія - автоматизоване робоче місце (АРМ), програмно-технічний комплекс, призначений для автоматизації конкретного виду діяльності. АРМ є професійно орієнтованою інформаційно-обчислювальна системою, яка може працювати автономно, а також в складі комп'ютерної мережі. АРМ організовують за функціональною ознакою. Основними функціями АРМу можуть бути: введення, нагромадження та зберігання інформації; її пошук за заданими ознаками; виконання прикладних програм оброблення інформації; видача здобутих результатів у потрібному вигляді; контроль усіх етапів оброблення інформації; автоматичне протоколювання робочих процесів; відображення інформації та результатів її оброблення на дисплеях тощо.

Часто в корпоративних інформаційних системах використовуються брандмауери - програмні системи або комбінації систем, які дають можливість розділити комп'ютерну мережу на дві і більше складових з метою підвищення ефективності 21 загального функціонування. Наприклад, брандмауер може бути посередником між локальною мережею підприємства та глобальною мережею Інтернетом. Ще одним прикладом інформаційних технологій, які використовуються при формуванні баз даних колективного користування, є створення різновидів бази даних Data Warehouse, що характеризується предметною орієнтацією, інтегрованістю даних, інваріантністю в часі, стабільністю (незмінюваністю) даних, мінімальною збитковістю інформації тощо.