Спеціалізація і поєднання галузей

Спеціалізація є формою суспільного поділу праці на різних стадіях виробничого процесу. Вона визначає виробничий напрям господарств, районів, зон, їх місце у загальному обсязі виробництва певних видів товарної продукції. Це одна із ланок системи ведення господарства.

Для успішного розвитку кожного сільськогосподарського підприємства потрібно всебічно враховувати його економічні, грунтово-кліматичні умови з метою правильного розміщення сільськогосподарського виробництва. Під розміщенням розуміють розподіл посівних площ різних сільськогосподарських культур і видів худоби по окремих зонах, районах, а в господарствах — по цехах, бригадах, сівозмінах.

З розміщенням сільського господарства пов'язані його спеціалізація і поєднання галузей. Спеціалізація — це якісний бік розміщення. Здійснюючи її, у зонах, районах, господарствах виділяють основні товарні культури або галузі при одночасному розвитку інших галузей, культур у певних пропорціях. Таким чином, спеціалізація — це зосередження господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і об'єднань на виробництві певних видів (виду) товарної продукції.

Поєднання галузей — це кількісний бік розміщення. За його допомогою визначають співвідношення галузей у сільськогосподарських підприємствах.

Подальше зростання продуктивних сил суспільства зумовлює поглиблення поділу праці як між галузями народного господарства, так і в окремій галузі. Вдосконалення процесу поділу праці — один з найважливіших факторів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і перетворення його на високопродуктивну галузь. При цьому виникають нові форми організації і управління виробництвом — формуються міжгосподарські і агропромислові підприємства та об'єднання.

Розвиток спеціалізації сільськогосподарського виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції має важливе економічне і соціальне значення. Економічне значення її в тому, що вона сприяє збільшенню обсягів виробництва валової і товарної продукції, підвищенню ефективності виробництва, а соціальне — у більш успішному вирішенні соціальних питань у спеціалізованих високорентабельних підприємствах.

Раціональна спеціалізація сільськогосподарського виробництва передбачає встановлення певних пропорцій між його галузями. Найбільш економічно вигідна спеціалізація сільськогосподарського підприємства визначається інтересами його колективу, необхідністю найбільш повного і раціонального використання умов виробництва, відповідно до вимог ринку.

Сільське господарство в Німеччині добре розвину­те та інтенсивне. У ньому працює 4% зайнятого населення. Країна є найбільшим (разом із Францією) сільськогосподарським виробником Західної Європи. Проте власні потреби в продовольстві країна забезпечує лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Найсприятливішими територіями для розвитку сільськогос­подарського виробництва – південь рівнинної Півночі від Мааса до Ельби, де поширені родючі землі; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Півден­ної Німеччини. Головною зерновою культурою є пшениця, важлива також роль жита, вирощують ячмінь. Німеч­чина є значним виробником картоплі, цукрових буряків, фруктів (особливо яблук), овочів і винограду. “Національною” культурою став хміль, що використовується для пивоваріння. За виробництвом пива Німеччина поступається тільки США, а за його споживанням на душу населення та експортом утримує перше місце у світі.

 

 

2.ЗЕМЛЕРОБСТВО (4-6 cтop.)

2.1. Структура посівних площ

Під структурою посівних площ розуміють співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур і чистих парів, виражених у відсотках до загальної площі орних земель. Раціональна структура посівних площ є основою для проектування науково обґрунтованої сівозміни.

В рік проходження виробничої (переддипломної) практики структура посівних площ мала такий вигляд

Структура посівних площ 2016.

Культури	План посіву
	га
Огірки – всього
Полуниця

На фермі Wiesenhof Bonn gbr, огірки вирощують у відкритому ґрунті. Як відомо огірок добре росте тільки на освітлених протягом всього дня сонцем відкритих грядках, що штучно захищені від вітру.

Ґрунт для вирощування має володіти хорошою структурністю і теплоємністю, щоб задовольнити потреби надзвичайно чутливої до несприятливих факторів кореневої системи огірка.

Під огірки відводять ділянки, добре освітлені, що прогріваються, надійно захищені від вітрів усіх напрямків, особливо від холодних північних. Огірок дає високі врожаї на родючих, досить легких ґрунтах. Для нього непридатні важкі, холодні, перезволожені ґрунти.

Кращі ґрунти для цієї культури — суглинні, повітря і водопроникні, з високим вмістом перегною. Найбільш придатні для огірків старі, городні-окультурені, не кислі землі. Хороші врожаї огірка отримують на заливних або заплавних, чорноземних ґрунтах, осушених торфовищах. При дотриманні правильної агротехніки їх можна вирощувати і на важких глинястих, легких і піщаних ґрунтах.

 

Інша культура –це полуниця - це дуже красива, універсальна ягода. Ця рослина не дуже прискіпливо до умов, в яких росте, і здатне плодоносити, навіть не маючи догляду за собою. Ну а якщо їй цей догляд забезпечити, то вона буде приносити безліч великих, ароматних, смачних і корисних ягід. Незважаючи на всі удосконалюються технології вирощування полуниці багато продовжують висаджувати цю чудову ягідну культуру у відкритий грунт. Це і дешевше і простіше. Wiesenhof Bonn gbr вирощує її також у відкритому грунті.

Системи сівозмін

Схема сівозміни - це перелік сільськогосподарських культур (і парів) в порядку їх чергування в сівозміні. Сівозміни овочевих культур – це необхідне чергування вирощуваних рослин на Ваших грядках. Сівозміна в городі в ідеалі повинен бути щорічним і безперервним. Це означає, що на одному і тому ж місці протягом двох і більше років підряд ніщо рости не повинно.

Кращими попередниками в сівозміні для огірка є картопля, томати, бобові рослини, столові коренеплоди. Не варто в цілях профілактики хвороб вирощувати огірки після культур з сімейства гарбузових.

Втім, огірок можна вирощувати на одній і тій же ділянці кілька років підряд, але краще її щорічно міняти. У таких випадках зменшується небезпека появи хвороб і шкідників.

Вирощуючи полуницю, необхідно знати певну технологію. Вона відмінно розвивається на рівній або з ухилом поверхні на південний захід. Дуже круті не підходять. Не рекомендується вирощувати в низинах, де накопичується прохолодне повітря. У цих місцях дозрівання полуниці буде повільним, і вона буде часто хворіти. Південні схили вважаються поганим місцем, адже там рано тане сніг.

Хорошим ділянкою для вирощування служить такий, який захищений від вітру. Коренева система замерзає і при 10 градусах морозу. Сильного зволоження полуниця не виносить, але є вологолюбним рослиною. Рекомендується через кожні 2 роки міняти місце вирощування полуниці, тому що з часом в ґрунті починають накопичуватися різні хвороби.

 

 

2.3. Системи основного обробітку ґрунту

Обробіток ґрунту під огірки здійснюють з урахуванням його типу і родючості, ступеня засміченості й попередника. Після попередників, що рано збирають, поле лущать дисковими лущильниками на 6‑8 см. На засмічених коренепаростковими бур'янами ділянках проводять пошаровий (8‑10, 12‑14, 14‑16 см) обробіток лемішними лущильниками. Після попередників, що пізно збирають, для подрібнення післяжнивних і кореневих решток ґрунт обробляють важкими дисковими боронами БДТ-7 на 10‑12 см.

Оранку проводять на глибину 25‑27 см, потім поле планують довгобазовими планувальниками П-4 або вирівнюють тракторними волокушами і чизелюють на 14‑16 см. У теплий період осені, що залишився, зяб обробляють за типом напівпару.

Під час обробітку ґрунту після багаторічних трав необхідно звертати увагу на якість загортання дернини. При неякісному обробітку пласта відростають багаторічні трави, що утруднює наступний обробіток ґрунту і догляд за рослинами.

Навесні ділянку боронують у два сліди. До початку сівби проводять дві культивації – першу на глибину 10‑12 см, другу – на глибину загортання насіння. В умовах посушливої весни між ними рекомендуються передпосівні поливи в нормі 250‑300 м³/га.

Підготовка поля під полуницю включає очищення поля від бур’янів, внесення органічних і мінеральних дoбрив, оранку, вирівнювання та розпушування верхнього шару грунту.

 

3. АГРОХІМІЯ

Система удобрення огірків:

Підгодовують огірки органічними і мінеральними добривами в тих же дозах, що і при вирощуванні їх у парниках і теплицях. Краще проводити підживлення після дощу або поливу. Перед початком плодоношення рослини підживлюють азотом і калієм. У період плодоношення дають ще одне-два підживлення з розрахунку 15-20 грамів на квадратний метр сечовини або 20-25 аміачної селітри, 40-50 суперфосфату і 20-25 грамів сірчанокислого калію. Крім того, в розчин додають по 0,5 грам сірчанокислої міді і сірчанокислого магнію.

Збір урожаю огірків починається через 30-45 днів після появи сходів. Плоди прибирають в перший час через два-три дні, а в період масового плодоношення — через один-два дні. Під час збору огірків обов’язково прибирають потворні, які переросли і хворі плоди, так як вони затримують ріст нової зав’язі і послаблюють рослини.

Не можна допускати пожовтіння або побіління огірків, в такому разі вони втрачають смак, і шкірка у них стає грубою. Щоб не пошкодити “батоги”, їх рекомендується не піднімати і не перевертати. Відокремлюють плід від рослини нігтем великого пальця, натискаючи на плодоніжку. Збирати огірки краще вранці або пізно ввечері.

Щоб огірки не зів’яли, їх прикривають міпршковиною або брезентом. Зібрані огірки сортують та використовують у свіжому вигляді або для засолювання. Вони краще зберігаються на нижніх полицях домашніх холодильників у поліетиленових пакетах. При звичайній кімнатній температурі огірки швидко жовтіють або хворіють, стають м’якими, несмачними.

 

Система удобрення полуниці: Щоб не винаходили розумники в хімічних лабораторіях, але кращим добривом для рослин, і для полуниці в тому числі, залишається перегній або гній.

Гній — це суміш підстилки зі стійла свійських тварин з їх послідом, використовуваний для удобрення грунту. Застосовують його в якості добрив тільки в перепрілому вигляді, так як у свіжому гної міститься дуже багато живого насіння бур'янів, яке готове прорости на удобреному грунті.

Перегній — це той же гній, тільки повністю розклався та перетворився на темну пухку масу. Саме перегній — найкраще добриво для будь-яких культурних рослин, так як він забезпечує значну концентрацію поживних речовин у формі, найкращим чином засвоюваній рослинами.

До органічних добрив також відносять курячий помет. Кожен садівник знає, що це багате джерело азоту. Для підживлення полуниці робиться слабкий розчин курячого посліду. Незабаром можна буде побачити, як сильно вона розростеться і порадує великими ягодами.

При приготуванні розчину води шкодувати не слід, і виходити з наступної пропорції: на одну частину посліду брати приблизно 20 частин води. Роблять також зброжений послід: у пропорції 1:1 залишають бродити тиждень-два. Після чого використовують півлітри розчину на відро води.

 

Крім того. полуницю можна підгодовувати і мінеральними добривами, що включають Азот 14%, Фосфор 7%, Калій 27%, Магній 0,5%. Дані добрива запобігають різним захворюванням полуниці. Вони ж є одними з найбільш часто використовуваних. Найбільший ефект надають комплексні мінеральні добрива: їх можна придбати в будь-якому магазині товарів для саду.

Азот

Отже, для того, щоб ягода була великою, червоною і мала відмінні смакові властивості, їй необхідний азот. Дана речовина міститься в аміачній селітрі і сечовині. Сечовина дуже легко розчиняється у воді. Для 10-ти літрового відра знадобиться одна столова ложка сечовини. Перший раз полуницю потрібно удобрити ранньою весною, попередньо забравши сухе листя і пагони. Даний розчин потрібно виливати під кожен кущ в кількості 0,5 літра. Але не варто зловживати даними добривом, тому що його надлишок призведе до втрати цукру ягодою.

Калій

Багато дачників знають про те, наскільки важливі для полуниці калійні добрива. Завдяки їм збільшується термін зберігання ягоди, а також поліпшуються її смакові властивості, збільшується вміст цукру.
Якщо полуниця має листя, кінці яких бурого кольору, то це явна ознака нестачі калію і її потрібно заповнювати. Калієва селітра, деревна зола, хлористий калій, сульфат калію відмінно підходять для цього. Фосфорні та калійні добрива вносять під кущі ягоди навесні.

Порядок внесення добрив

Якщо з тим, які добрива для полуниці краще, ви вже визначилися, то виникає наступне питання: коли удобрювати полуницю, навесні чи восени? В принципі, це не має особливого значення. Зазвичай грядки для полуниці перекопують разом з обраним добривом заздалегідь (в зиму або за пару місяців до пересадки). Другий етап підживлення проводять після збору врожаю (саме в цей час зазвичай використовують комплексні мінеральні добрива). Такі корисні добрива для полуниці, як азотні, вносять у грунт залежно від її типу: в глинисту — восени, у легку — навесні. Під час рясного цвітіння і плодоношення рекомендується полуницю не підживлювати.

Ганого живлення полуниця потребує після збору врожаю, для утворення нових коренів і бруньок.
Остаточну підгодівлю даної ягоди виробляють навересні, десь в середині. На початку осені удобрюють вже перебродившим коров'яком плюс на кожне відро додають половину склянки деревної золи. У середині місяця заготовлюється наступний розчин: в 10 літрах води розчиняється склянка деревної золи, дві столові ложки нітрофоски, 20-30 грам калійних добрив. Така система догляду сприятливо вплине на врожай наступного року.

Якщо полуниця висаджується на нове місце, то прийнято вносити в цю землю до 8 кілограм органічних добрив і 30 грам мінеральних.

Отже, вносячи добрива, можна істотно підвищити врожайність культури. Однак слід точно дотримуватися кількості внесених добрив і терміни.

 

НАСІННИЦТВО (1-2 cтop.)